Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема 9. МАРКЕТИНГ В АГРАРНІЙ СФЕРІ





9.1. Сутність, завдання та основні функції маркетингу в аграрній сфері.

9.2. Галузева структура агропромислового бізнесу.

9.3. Сегментація світового ринку аграрної продукції.

9.4. Особливості аграрного маркетингу.

9.5. Складові системи агропромислового маркетингу.

Сутність, завдання та основні функції маркетингу в аграрній сфері

Під маркетингом в аграрній сфері слід розуміти самостійний напрям сучасного маркетингу, що передбачає вивчення, прогнозування та здійснення підприємницької діяльності господарюючими суб’єктами ринку щодо виробництва, переробки, зберігання, транспортування і реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання високих результатів ринкової діяльності, максимізації прибутків, задоволення потреб споживачів та підвищення продовольчої безпеки країни.

Аграрний маркетинг включає в себе всю діяльність, пов’язану з сільськогосподарським виробництвом і харчуванням населення, збиранням урожаю, переробкою і доставкою до кінцевого споживача, включаючи аналіз потреб, мотивацій, покупок і поведінки самих споживачів. Це сукупність всієї ділової активності, яка супроводжує потік продовольчих товарів та послуг від початку сільськогосподарського виробництва до груп споживачів.

Основним завданням агромаркетингу є активний вплив на розвиток попиту на продукцію підприємств АПК.

Аграрний маркетинг можна назвати сполучною ланкою між спеціалізованими виробниками продовольства та споживачами, який охоплює виробництво, збирання, закупівлю, зберігання, складування, транспортування, переробку, розподіл та просування продовольчої продукції.

Функції агромаркетингу

1. Загальні функції:

- управління: передбачає різні види діяльності щодо встановлення планомірності і пропорційності в діяльності підприємств. При цьому головним слід вважати зниження ступеня невизначеності і ризику в господарській діяльності;

- організація: покликана створити єдність і цілісність економічної, організаційної, технічної систем і забезпечити єдність цих підсистем в комплексі агромаркетингу;

- прогнозування: передбачає встановлення показників агромаркетингової діяльності на перспективу;

- планування: формування цільової програми діяльності та її забезпечення необхідними матеріальними ресурсами;

- аналіз: передбачає збір, обробку, систематизацію та вивчення інформації, аналіз зведених показників по агропромисловому комплексу і виявлення їх можливих відхилень від планових, а також вивчення і встановлення шляхів підвищення якості продукції;

- облік і контроль: забезпечує організацію контролю дій фахівців і своєчасне виявлення відхилень від встановлених планових показників.

2. Конкретні функції:

- дослідження ринку;

- дослідження споживачів сільськогосподарської продукції та їх попиту;



- аналіз макро- та мікросередовища агрофірми;

- пристосування до сезонності виробництва;

- формування маркетингового міксу тощо.

Галузева структура агропромислового бізнесу

Галузева структура агропромислового бізнесу (рис. 9.1) являє собою сукупність галузей, що забезпечують ефективне функціонування агропромислового комплексу, починаючи від постачання сільгоспвиробництва, закінчуючи доведення готових товарів до кінцевих споживачів.

 

Галузі, що виробляють засоби виробництва
Сільське господарство
Галузі, що виробляють кінцевий продукт
Галузі сфери обігу
Галузі і служби, що здійснюють наукове забезпечення і виробничо-технічне обслуговування
Агропромисловий бізнес

 


Рис. 9.1. Структура агропромислового бізнесу

 

Розглянемо складові агробізнесу детальніше.

Галузі, що виробляють засоби виробництва включають в себе:

- машинобудування (тракторне і сільськогосподарське);

- виробництво технологічного устаткування для харчової та комбікормової промисловості;

- виробництво машин для тваринництва;

- виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин;

- комбікормова і мікробіологічна промисловість.

Сільське господарство поділяється на:

- рослинництво;

- тваринництво.

Галузі, що виробляють кінцевий продукт:

- харчова промисловість;

- легка промисловість;

- технічна промисловість;

- інша переробна промисловість.

Галузі сфери обігу включають в себе:

- оптову торгівлю;

- заготівлю сільськогосподарської продукції;

- роздрібну торгівлю продовольством;

- громадське харчування.

Галузі і служби, що здійснюють наукове забезпечення і виробничо-технічне обслуговування:

- наукові і учбові заклади;

- транспорт і зв'язок;

- ремонт техніки і доріг

- обслуговування іригаційних систем;

- сільське будівництво;

- ветеринарне та землевпоряджувальне обслуговування;

- карантинна служба.

 

Сегментація світового ринку аграрної продукції

 

Взявши за основу критерій способу подальшого використання продукції, можна виділити чотири основні сегменти світового ринку агропродукції (агросировини) (рис. 9.2).

Виробники біопалива (етанолу та біодизеля): є споживачами олійних культур
- олійні пальми; - кукурудза; - соя; - рапс
Китай, Індія, Канада, Німеччина, Франція і Великобританія  
Тваринництво: споживачі кормових культур
- пшениця; - кукурудза; - ячмінь
Канада, Україна, Росія, Аргентина, Бразилія, Франція  
Споживачі традиційної продовольчої сільськогосподарської продукції  
- пшениця; - кукурудза; - рис
Канада, США, країни ЄС  
Споживачі органічної сільськогосподарської продукції  
- зернові; - овочі; - фрукти
Канада, США, країни ЄС  
Світовий ринок аграрної продукції  
Сегмент
Основні культури, що є предметом угод
Найбільші країни- експортери

 


Рис. 9.2. Сегментація світового ринку аграрної продукції

(сировини)

Розглянемо основні моменти, які необхідно врахувати при формуванні маркетинг-міксу, в залежності від орієнтації на той чи інший сегмент.

1. Якщо агропідприємство працює із сегментом виробників біопалива:

- метою товарної політики доцільно обрати виробництво максимальної кількості продукції;

- цінова політика повинна бути гнучка, з врахуванням динаміки цін на паливному ринку;

- у сфері комунікацій доцільним є налагодження прямих зв'язків з виробниками, підтримка екологічних проектів;

- щодо розповсюдження, доцільним є використання прямих каналів розподілу.

2. Якщо агропідприємство працює із сегментом тваринництва:

- метою товарної політики необхідно обрати поступове підвищення рівня якості продукції;

- цінова політика має ґрунтуватись на використанні принципу ціна-якість, що передбачає підняття ціни разом з підвищенням якості продукції;

- комунікаційну політику варто сконцентрувати на формуванні образу українського виробника фуражної сільгосппродукції як постачальника однорідного товару належної якості;

- у розподільчій політиці сільгоспвиробникам доцільно виходити самостійно на світовий ринок лише тоді, коли вони спроможні забезпечити належне зберігання і доставку продукції до споживача. В інших випадках краще використовувати багаторівневі канали розподілу, користуватись посередництвом зернотрейдерів.

3. Якщо агропідприємство працює із сегментом споживачів традиційної продовольчої сільськогосподарської продукції:

- товарна політика має бути націлена на зміну сорту, підвищення внутрішніх вимог до якості продукції та доведення їх до рівня світових стандартів;

- цінову політику доцільно формувати в залежності від того, який рівень цін склався на світових аграрних біржах;

- основним напрямом комунікаційної політики повинно стати донесення до споживача інформації про те, що вітчизняні виробники здатні постачати якісну однорідну продовольчу продукцію. Для цього необхідно брати участь у виставках і ярмарках, а також проходити відповідні процедури перевірки представниками держав-імпортерів;

- розподільчу політику слід проводити аналогічно до попереднього сегменту, тобто з застосуванням посередництва глобальних зернотрейдерів.

4. Якщо агропідприємство працює із сегментом споживачів органічної сільськогосподарської продукції:

- товарна політика має підпорядковуватися цілі дотримання відповідності товару жорстким вимогам до якості;

- цінову політику необхідно будувати навколо цілі "лідерство за якістю", що передбачає утримання високої ціни у довгостроковому періоді;

- комунікаційна політика матиме два напрямки. Перший – довести, що вітчизняні виробники можуть виготовляти конкурентоздатну органічну продукцію. Другий напрям – сприяти долученню споживачів всередині країни до глобальних тенденцій, щоб збільшити ринок збуту всередині країни;

- розподільчу політику варто здійснювати через налагодження зв’язків з магазинами продажу органічної їжі, а також прямі продажі.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.