Плити стародавніх і молодих платформ
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Плити стародавніх і молодих платформ





 

Плити стародавніх і молодих платформ характеризуються широким розвитком на поверхні слабо і помірно літіфіцированих відкладів. На значних площах поширені новітні відклади і акумулятивний рельєф, які згладжують особливості геологічної будови не тільки складчастих порід фундаменту, але й відкладів нижньої частини осадового чохла (рис. 15.6).

 

 

Рис. 15.6. Східноєвропейська платформа. Ріка Волга. Самарська лука. Космічний знімок. На протяжних лінеаментах північно-східного-і широтного простягання спостерігаються переломлення русла р. Волги і зміна напрямку її течії

Наземними спостереженнями в цих районах одержують відомості головним чином про літологію і генезис четвертинних утворень, які виходять на денну поверхню корінних породах чохла. Тому дані, що отримуються при аналізі МДЗ, становлять велику цінність.

На КЗ континентального рівня генералізації проявлені крупні і глибинні елементи геологічної будови платформ. Нову інформацію для цих областей дали космічні знімки, перед усім при дешифруванні лінеаментів. Найбільш інформативними виявилися дрібномасштабні КЗ, які дозволили виявити на всіх плитах платформ чисельні і часто попередньо невідомі лінійні аномалії (рис. 15.7).

 

 

Рис. 15.7. Лінеаменти Туранської плити, за результатами дешифрування дрібномасштабних космічних зображеннях, одержаних з ШСЗ ”Метеор” (за П. В. Флоренським і В. П. Крючковим:

1,2 – лінеаменти: 1 – січні структури першого і більш високих порядків,

2 – що не виходять за межі структурних елементів першого порядку

 

Лінеаментами виражаються розривні порушення фундаменту і/або осадового чохла. До 60-70 % лінійних структур, дешифрованих за знімками, не знаходять відповідності в геологічній будові і не підтверджуються геофізичними даними. Лінеаментами проявляються системи крайових розломів плит по обрамленню щитів, на границях зі складчастими областями, а також границі розломів крупних тектонічних елементів в межах плит, зони розломів, пов’язані з авлакогенами, що мають ознаки новітньої активізації і відображення в ландшафті.



Розмаїтість крупних кільцевих структур представляють зводові підняття фундаменту, ”що просвічують” з-під платформного чохла. Площинні об’єкти відповідають головним чином неотектонічним блокам з різним режимом розвитку, що розвиваються успадкована від стародавніх (рис. 15.8).

 

 

 

Рис. 15.8. Структурно-тектонічна схема Приуральської частини Західносибірської плити, що складена на основі дешифрування космічних знімків з ШСЗ ”Метеор-29” (за Г. С. Бурлаковою):

1-3 – кільцеві структури і їх фрагменти: 1 – першого класу, що відповідають новітнім мегаскліпінням, 2 – другого класу, що відповідають склепінним підняттям і які мають прямий вираз у рельєфі, 3 – другого порядку, що відповідають підняттям і які мають зворотний вираз у рельєфі; 4 – осьові частини новітніх долин грабенів, що відображають зони розтягування; 5 – лінеаменти, що інтерпретуються як розломи;

6 – нафтові родовища; 7 – газові родовища; 8 – контури Красноленінського склепіння і Шаімського мегавалу; 9 – Ханти-Мансійське мегасклепіння; 10 – Сосьвинсько-Білгородське мегасклепінняд. Цифрами позначені кільцеві структури другого порядку

 

Доволі часто успадкованість носить складний характер, зі зміною активності рухів від етапу до етапу, зміною планових обрисів структур і інверсією.

На регіональних і локальних КЗ дешифруються лінеаменти, які зазвичай інтерпретуються розломами і зонами тріщинуватості в породах осадочного чохла і/або фундаменту. Вони обумовлюють сітчастий або мозаїчний рисунок. Крупні склепіння і мульди осадочного чохла виражаються кільцевими об’єктами, контури яких мають зазвичай менш складну форму і великі розміри, на відміну від реальних структур чим реальні структури. Численні локальні структури (брахіскладки, вали, соляні купола, депресії, котловини тощо) відрізняються розмаїттям розмірів і характером прояву (рис. 15.9) і виявляються на космознімках за непрямими ознаками – геоіндикаторами.

 

 

Рис. 15.9. Космічний знімок басейна р. Вілюй.

В межах низької залісеної рівнини, перекритої алювіальними і озерно-алювіальними четвертинними відкладами, виявляється Улахське напівскліпінне підняття (1), яке огинають притоки р. Вілюй, субширотна Вілюйська зона дислокацій (2), що проявляється лінеаментами, і Тюкянський грабен (3), що відрізняється на КЗ темним тоном і виражений в рельєфі пониженням. Темні плями у правій частині знімка – гари від пожеж. Дрібні світлі і темні ізометричні плями – аласи, що перебувають на різній стадії розвитку (темні – з водою)

 

Різка зміна характеру ерозійного розчленування на денудаційних рівнинах нерідко є відображенням блоків, що розвиваються диференційовано. Площинні об’єкти, що виявляються за фототоном і будовою рельєфу, відповідають різноамплітудним блокам і розвиненим на земній поверхні літолого-генетичним типам рихлих відкладів.

На детальних знімках в межах акумулятивних рівнин дешифруються генетичні типи четвертинних відкладів, а там, де виведені на земну поверхню корінні породи, – їх літологічні різниці, а також локальні структури і розривні порушення.

 

 

Щити стародавніх платформ

 

Щити стародавніх платформ являють собою виходи на поверхню ранньодокембрийських інтенсивно метаморфизованих комплексів із своєрідними структурами, що притаманні найстародавнішим етапам розвитку Землі. Вони характеризуються стійкими підняттями, але невисоким розчленованим рельєфом. Ці особливості визначають інформативність МДЗ цих територій.

На КЗ низького просторового розрізнення виділення структурно-речовинних комплексів стародавніх щитів практично неможливе, вони зображуються як гомогенні області з кільцевими і лінійними структурами, що гарно розрізнюються по розмірах. Іноді виділяються крупні овали, розміри яких досягають декількох сотень кілометрів, і які різняться більш світлим тоном і які обмежені дугоподібними більш темними смугами. Такі структури тісно пов’язані з найбільшими кільцевими системами стародавніх щитів і зонами, що їх розділяють.

Лінійні об’єкти дешифрування представлені трьома типами. По-перше, вузькими лінійними структурами, які перетинають щити і уходять за їх межі. Передбачається, що ці структури відповідають молодим тектонічним порушенням і з внутрішньою структурою щитів не пов’язані. По-друге, структурами з полого звивистою будовою, що пристосовані до границь площинних об’єктів. Вони інтерпретуються як стародавні мобільні пояса, що розділяють найстародавніші ”ядра” щитів. По-третє, лінійними зонами частого чергування субпаралельних або кулісно розташованих смуг різного фототону – зонами мегакліважу, що відповідає областям розсіяної проникності земної кори. КЗ низького і середнього просторового розрізнення використовуються для космотектонічного районування (рис. 15.10).

КЗ середнього і високого розрізнення областей виходу фундаменту на поверхню містять відомості про внутрішню структуру складчасто-метаморфічних товщ і магматичних тіл (рис. 15.11). У вигляді площинних об’єктів на них добре відокремлюються кристалічні утворення протоплатформ від менш метаморфизованих, найчастіше шаруватих вулканогенно-осадових товщ протоплатформених чохлів верхнього архею – нижнього протерозою, які полого залягають. Часто виділяються трогові комплекси і зеленокам’яні утворення, тектонічні клиння і грабени, виконані фанерозойськими утвореннями. Серед магматичних порід краще всього дешифруються граніти, лужні інтрузії центрального типу і ультраосновні породи.

Лінійні структури представлені головним чином тріщинами без зміщення і відносно короткими (до 15-20 км) розривними порушеннями з невеличкою амплітудою. Вони групуються в зони згущень, які відповідають лінійним структурам регіональних знімків. На детальних знімках проявляється шаруватість метаморфічних порід, навіть якщо вона замаскована кристалізаційною сланцюватістю.

Рис. 15.10. Схема космотектонічного районування Кольского півострова (за В. М. Брюхановим): порід основного складу; 3 – лужних гранітоїдів; 4 – негматоїдних гранітів; 5 – ультраосновних лужних порід: 6 – розломи – глубинні, б – що розділяють основні структури); 7 – геологічні границі; 8 – структурні лінії, що дешифруються; 9 – границі площ широкого розвитку граніто-гнейсових куполів; основні структурні елементи (цифри і кружки):І – Мурманський блок;

II – Кандалакшсько-Колвицький блок: III – Пиренгська зона; IV – Варзугський блок; V – Східний блок; VI – Варзугська зона; VII – Пурначська зона; VIII – масив Головного хребта; IX – Кейвський ”синклинорій”; X – Центрально-Кольский блок; XI – зона Колмозера-Воронья; XII – Кейвська сланцева зона; XII – Качковсько-Снежнинська зона; основні розломи (цифри в кружках): 1 — Марманський (Севере-Кейвський); 2 – Поной-Святоноський; 3 – Пиренгський; 4 – Харловський 5 – Канозерський; 6 – Цагинський; 7 – Південо-Варзугський; 8 – Турий-Нижньопонойський; 9 – Кукшинсько-Стрельнинський; 10 – Східно-Кольский

 

Рис. 15.11. Космічний знімок Landsat середнього просторового розрізнення району Балтійського щита. Гранітогнейси інтенсивно порушені розривами. Темним тоном виділяються дайки габбро-амфиболітів









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.