Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Функції та принципи правопорядку





 

Функції правопорядку (англ. Functions of law and order) – основні напрямки формування і підтримки стабільного правового стану системи суспільних відносин. [6;106]

Розрізняють:

§ функція взаємодії з оточуючим середовищем має зовнішній характер і характеризує взаємодію правопорядку і соціальної системи. Правопорядок займає певне місце у рамках системи, перебуває під впливом на неї. В результаті реалізації цієї функції забезпечується стабілізація та вдосконалення суспільства як певним чином організованої соціальної системи.

§ функцію зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині правопорядку на різних структурних рівнях його впорядкуван­ня. Ця функція характеризує автономне «буття» системи право­порядку, відокремлює якісну визначеність його як цілого у вну­трішній взаємодії власних складових частин. Завдяки цій функ­ції осягаються специфіка правопорядку, його сутнісні ознаки як правового стану системи суспільних відносин. [9;545]

§ функцію збереження і вдосконалення правопорядку — вира­жається в його непохитності і протистоянні зовнішнім впливам руйнівного характеру (правовий нігілізм, волюнтаризм, право­порушення, зловживання правом та ін.), збереженні і розвитку власної якісної визначеності, відкритості впливу зміцнюючого характеру (розвиток демократії, вдосконалення законів, укріп­лення законності, поліпшення діяльності судової системи, пра­воохоронних органів та ін.). Єдиним засобом виживання і роз­витку правопорядку є його вдосконалення. [6;106]

 


Принципи правопорядку

 

Реальність правопорядку та його єдність забезпечується системою принципів які формують правопорядок та є основою його функціонування.

Принципи правопорядку – вихідні положення та ідеї, що визначають зміст правопорядку та забезпечують розуміння його природи та сутності. [9;456]

Проте, зважаючи на те, що правопорядок має самостійну якісну визначеність, слід виділити його специфічні принципи :

v Соціально-нормативна визначеність правопорядку

v Системність правопорядку

v Єдність правопорядку

v Стійкість правопорядку

v Державна гарантованість.

 

1. Соціально-нормативна визначеність правопорядку полягає в повній відповідності регульованих правом суспільних відносин вимогам формально визначених правових норм. Правова нормативність є основою і засобом впорядкування. При цьому важливим є :

v Сувора співпідпорядкованість органів держави, посадових осіб, а також нормативно правових актів за юридичною силою та актів застосування норм права тощо, які забезпечують впорядкованість їх зв’язків;

v Підпорядкування їх нормативним положенням (принципам) конституції і гарантування її реалізації. Теоретична конституція і практична конституція будь-якої держави покликані злитися у встановленому порядку життя.



2. Системність правопорядку визначається системою самого права, результатом дії якого він є. Правопорядок – не проста випадкова сукупність відносин окремих суб’єктів права, що не пов’язані між собою, а саме система відносин,як тих, що об’єктивно складаються і предметно обумовлюються , так і таких, що організовуються, закріплюються , охороняються державою за допомогою права. Наявність системно-структурної організації правопорядку дозволяє діяти злагоджено всім елементам громадянського суспільства і його правовій системі. [11;672]

3. Єдність правопорядку, як і єдність законності повинна здійснюватися в масштабі всієї країни. Неприпустимим є існування різних правопорядків в різних регіонах (областях, районах, містах) держави, тим більше унітарного. Однак на практиці у певних сферах правового регулювання (стягування податків, надання пільг, організація ринкової торгівлі та ін) такий різнобій існує. Зазвичай він виникає від суперечностей у чинному законодавстві і зумовлених цим різних його трактування на місцях. Але не виключені й зловживання у сфері законності. Для усування фактів такого роду держава має використовувати різноманітні юридичні засоби забезпечення законності та охорони правопорядку.

4. Стійкість правопорядку. При використанні гарантій законності і юридичних засобів охорони правопорядку він здобуває таку важливу якість, як стабільність. Однак небезпека дестабілізації загрожує йому постійно , особливо в періоди соціальної перебудови, реформування суспільства, не завжди продуманого і обґрунтованого, а також в умовах прогалинного і суперечливого законодавства. Отже, погроза дестабілізації правопорядку повинна запобігати ся як в галузі правотворчості , так і у сфері правозастосування. Забезпеченню стійкості правопорядку додає повсюдний , загальний і універсальний контроль, здійснюваний суб’єктами та інститутами громадянського суспільства , уповноваженими органами держави, а також базування на високих моральних підвалинах, повазі прав людини, її гідності і честі. [8;505-506]

5.Державна гарантованість. Реалізація правових приписів, додержання законності та врешті-решт забезпечення правопорядку, охорона його від порушень гарантуються державою. Не випадково однією з функцій держави (саме держави , а не окремих її органів, скажімо правоохоронних) є охорона правопорядку. Це значить, що забезпечення правопорядку в країни відповідальні всі три галузі державної влади. І практика показує корисність координації їх діяльності щодо цього боку глави держави. Завдяки державній гарантованості прав учасників правопорядку створюються умови функціонування правової системи, досягнення законними засобами прав і свобод, використання обов’язків та ін. [11;673]

 

Розділ ІІІ. Роль держави в підтриманні законності та правопорядку в суспільстві

Державна дисципліна

 

Дисципліна– це точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та іншими соціальними нормами права поведінки у державному та суспільному житті

Дисципліна спрямована на впорядкованість і узгодженість суспільних відносин і виступає найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на життя суспільства та кожної людини. Вона є необхідною умовою ефективного функціонування суспільства.

Встановлюється дисципліна законами і підзаконними актами статутами, положеннями та правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормами моралі, корпоративними та іншими нормами суспільного співжиття. Забезпечується дисципліна засобами юридичної відповідальності та механізмами державного й громадського контролю.

Основні види дисципліни

Схема № 3.1

ДИСЦИПЛІНА

 

державна   трудова   військова
 
фінансова технологічна   договірна

 

навчальна  

 

 

1. Державна дисципліна – це точне і неухильне дотримання всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, посадовим і службовим особам, а також громадянами встановлених державою правил поведінки, діяльності, стосунків, а також своєчасне виконання державних завдань обов’язків.[8; 507-508]

2. Трудова дисципліна — показник як ставлення громадянина до виконання службових обов'язків, так і роботи кожної з державних структур. [10;460]

3. Військова дисципліна -дотримання всіма військовослужбовцями порядку правил, встановлених законодавством та війковими статутами. Вона є важливою умовою боєздатності збройних сил.

4. Фінансова дисципліна –додержуватися порядку правил здійснення фінансово-кредитних операцій, зберігання і раціональне використання коштів та інших матеріальних цінностей

5. Технологічна дисципліна -технологічна дисципліна - дотримання точної відповідності технологічного процесу виготовлення продукції вимогам технологічної та конструкторської документації.

6. Договірна дисциплінаполягає в дотриманні договірних зобов'язань між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємницькими структурами, громадськими об'єднаннями тощо.

7. Навчальна дисциплінапередбачає дотримання відповідних правил, у тому числі організаційних і методичних, при навчанні персоналу державного апарату.

Про значення дер­жавної дисципліни наголошується в бага­тьох законодавчих та підзаконних актах, а також науковій літературі. Зокрема у чинно­му законодавстві використовуються такі те­рміни, як "виконавча дисципліна", "дер­жавна дисципліна цін" , "фінансова дис­ципліна", "військова дисципліна", "дисципліна праці" (трудова дисципліна) , "службова дисципліна" , "транспортна дисципліна" та інші, які у цілому охо­плюються таким поняттям, як "державна ди­сципліна", а отже є її окремими видами (на­прямками).

Що стосується наукової літератури, то як вірно, на нашу думку, зазначає В.М. Гаращук: "Питання дисципліни знайшли своє ві­дображення майже в усіх роботах, де аналі­зувалася законність, але уваги дисципліні приділялося дещо менше, ніж законності, менше і окремих робіт, присвячених дисцип­ліні" [5;51]. Необхідно відмітити й різне бачення науковцями місця і значення дисци­пліни у державі. Так, наприклад, на думку одних вчених, дисципліна є важливим засо­бом забезпечення законності, раціональності й правопорядку в державному управлінні, а через нього і в суспільстві" [2;128], інші ж вказують на "гіпертрофоване значення, яке відводиться державній дисципліні", і пропо­нують розглядати її у "вузькому розумінні як відповідний порядок, режим, стан службових відносин" [1;24-25], применшуючи цим її значення у порівнянні із законністю. Деякі науковці законність і дисципліну розгляда­ють комплексно (неподільно), тобто як "ос­новні умови існування будь-якої демократи­чної держави, її обов'язкові риси", які не­від'ємні одна від одної, оскільки "законність можлива тільки за суворого дотримання ди­сципліни всіма фізичними та юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу, обумо­влюється межами закону" [13;237], або, як "необхідні умови утвердження демократич­ної, правової держави, оскільки спрямовані на забезпечення функціонування громадян­ського суспільства, активної ролі особи в усіх сферах суспільного життя" [15;346].

Державна дисципліна передбачає персональну відповідальність за доручену справу. За її порушення державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно зі ст. 40, 147 КЗпП України та ст. 14 Закону «Про державну службу»

Отже, життєдіяльність демократичного суспільства та держави неможлива без під­тримання дисципліни на високому рівні в усіх її проявах. Дисципліна, як один із чисе­льних регуляторів діяльність людей, спрямо­вана на підтримання порядку в усіх сферах суспільного життя та державної діяльності, є обов'язковою для усіх членів суспільства, спрямована на забезпечення єдності в досяг­ненні поставлених цілей і виступає необхід­ною умовою будь-якої спільної діяльності, упорядковує її, у зв'язку з чим служить ос­новою нормального функціонування суспі­льства та держави.

 

 


Список використаних джерел

 

1) А.А. Стародубцев. Організаційно-правові питання діяльності інспекції особо­вого складу щодо зміцнення законності і ди­сципліни в органах внутрішніх справ: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. - Харків, 1999. -185 с.

2) А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко, «Державне управління» : Навч. посіб. ; За ред. А.Ф. Мель­ник. -К.: Знання-Прес, 2003. -343 с.

3) Вісник Академії правових наук України №2(49).

4) В. Б. Авер'янов «Адміністративне право України». Ака­демічний курс: Підруч.: У 2-х т.: Т.1. Загаль­на частина /Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (го­лова). -К.: Вид-во «Юридична думка», 2004.

-584 с.

5) В.М. Гарщук Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду в державному управлінні: Дис. докт. юрид. наук: 12.00.07 – Х., 2003 – 413 с.

6) Л.М. Шестопалова «Теорія держави і права» : Навч.посіб. /упоряд. Л.М.Шестопалова . – К.: Прецедент , 2006. 197 с.

7) М.С. Кельман , О.Г. Мурашин. «Загальна теорія права». Київ , Кондор, 2006 р. (1)

8) М.С Кельман М.С., О.Г. Мурашин, Н.М. Хома «Загальна теорія держави і права»: Підручник. – 3-тє видання , стереотипно – Львів: «Новий Світ – 2000»; 2007. – 584с. (2)

9) О.В. Зайчук, Н. М. Оніщенко «Теорія держави і права". Академічний курс: підручник /За редакцією О. В. Зайчука , Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер , 2006. – 688 с.

10) О.Ф. Скакун. «Теорія держави і права»: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с. (та шо на ынет)

11) О.Ф. Скакун «Теорія держави і права» (енциклопедичний курс) : Підручник. – Харків : Еспада , 2006. – 776 с. (та что библиотека)

12) Теорія держави і права: Навч. посібник/ за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. К.: Юрінком Інтер, 2006 – 368 с.

13) Ю.П. Битяк , В.М. Гаращук, О.В. Дьячен­ко «Адміністративне право України» : Під­ручник / та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. -К.: Юрінком Інтер, 2005. -544 с.

14) Ю.С. Шемшученко «Великий енциклопедичний юридичний словник» / За редакцією акад. НАН України. Ю.С. Шемшученка. − К.: ТОВ видавництво «Юридична думка», 2007. − 992 с.

15) Юридична Україна. Щомісячний правовий часопис.-9(57)/2007.Київський регіональний центр академії правових наук України. Видавець : СП «Юрінком Інтер»

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.