Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема 2. Державне регулювання конкуренції в Україні.





Забезпечення конкурентоспроможності національної еконо­міки є основною турботою кожної держави, яка дбає про економічне зростання і досягнення необхідного рівня власної безпеки. Вважається, що рівень конкурентоспроможності економіки країни залежить від наявності здорового ринку, чинників виробництва та інших характеристик, які формують потенціал для стабільного економічного зростання.

Основними підсумками реалізації конкурентної політики протягом останніх років стало утвердження конкурентних відносин на більшості товарних ринків України. Завдяки запровадженню ринкових механізмів ціноутворення, створенню цілісної системи захисту конкуренції у підприємницькій діяльності частка монопольного сектора в економіці України знизилася з майже 100 відсотків на початок 90-х років до 40 відсотків на сьогодні.

Конкуренція створює певні умови для розвитку виробництва,
впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стимулює
економію ресурсів, змушує підвищувати якість продукції, товарів та послуг. Разом з тим, конкурентне середовище здатне здійснювати і негативний вплив на національне суспільне виробництво, ігноруючи необхідність проведення фунда­ментальних досліджень, збільшуючи кількість безробітних, допускаючи забруднення навколишнього середовища. Концентрація виробництва та розвиток монополізму протидіє конкурентному середовищу економіки, та її механізму саморегулювання. Функцією держави є регулювання та запобігання подібних ринкових явищ, що повинно здійснюватися шляхом проведення виваженої антимонопольної політики, яку регулює Антимонопольний комітет України, застосовуючи економічні важелі дієвого впливу на підприємства, створення основ політичного, юридичного та соціального характеру, які сприяють ефективному функціонуванню ринку та підприємництва.

Цьому сприяє Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР, який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Підтримка конкурентного середовища та здійснення антимонопольної політики є функцією держави, одним з основних завдань економічної політики країни.

Правові посади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності й спрямування на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України „Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року №2210-111.

Основними складовими чинниками забезпечення конкурентного середовища товарного ринку є державна політика у сфері регулювання конкуренції, а також наявність:



- нових підприємств, що з'являються на ринку і тим самим
підсилюють процес конкуренції;

- споживачів товарів, що здійснюють вплив на галузеві підприємства;

- постачальників сировини, матеріалів та комплектуючих виробів;

- виробників товарів-замінників, що займають певну частку галузевого товарного ринку;

- підприємств-виробників і продавців певних товарів.
Врахування наведених чинників є важливою умовою

формування системного бачення конкурентного середовища.

Аналіз та оцінка державної політики, що регулює конкуренцію на конкретному ринку, здійснюється за такими напрямками:

Антимонопольно політика, яка включає:

- визначення способів і методів контролю та обмеження природних і державних монополій;

- умови визначення монопольного середовища на ринку і відповідні санкції держави (аж до примусового розукрупнення підприємств-монополістів);

- порядок державного контролю за злиттям і поглинанням підприємств для запобігання появи нових монопольних структур;

- засади встановлення межі державного впливу на зовнішню торгівлю;

- умови прямого контролю за цінами і заробітною платою (в екстремальних випадках);

- системи заохочення створення нових і функціонування
діючих конкуруючих виробництв і підприємств;

- квотування і ліцензування різних видів діяльності;

- заходи щодо стимулювання малого бізнесу шляхом надання податкових пільг, дотацій і пільгових кредитів;

- спрощення умов організації бізнесу в певних галузях

народного господарства України.

• Фінансова політика стимулювання конкуренції здійснюється Міністерством фінансів України, Національним банком України, Міністерством економіки України, які регулюють обсяги та умови надання кредитів, депозитних ставок, систему оподаткування, динаміку і розподіл доходів суб'єктів ринку, норми рентабельності виробництва.

• Регулювання експорту та імпорту здійснюється Державною митною службою України та іншими спеціальними відомствами на основі ліцензування, квотування та митної політики.

• Участь держави у виробництві та реалізації продукції за рахунок:

- встановлення певної частки державної власності в галузевих підприємствах (державний сектор);

- державних капітальних вкладень;

- державних замовлень;

- пільгових державних кредитів і позик.

• Державна стандартизація продукції, товарів, технологій, умов безпеки та екологічності виробництва, охорони навколишнього середовища.

• Державне регулювання видобутку корисних копалин, цін на сировину і матеріали, енергію, воду, землю.

• Патентно-ліцензійна політика, що законодавчо закріплює виключні права на відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, "ноу-хау", іншу інтелектуальну власність.

• Соціальний захист споживачів шляхом законодавчого закріплення прав споживачів, створення об'єднань споживачів, системи дотацій та пільг, інших заходів.

Об'єктами демонополізації, антимонопольного регулювання є державні органи, що забезпечують процес демонополізації економіки і розвитку конкуренції.

Демонополізація економіки - це здійснюваний державою комплекс заходів, у тому числі примусових, спрямованих на зниження рівня монополізації ринків. Метою демонополізації є створення і посилення умов для розвитку ринкової конкуренції, що передбачає виконання таких завдань:

- збільшення кількості суб'єктів господарювання, що конкурують на ринках;

- обмеження або припинення монопольної діяльності суб'єктів господарювання.

Залежно від особливостей існування монополізованих ринків, з метою їх демонополізації застосовуються такі способи:

- децентралізація управління;

- зниження чи усунення бар'єрів, що обмежують входження
суб'єктів господарювання на існуючі ринки;

- стимулювання входження на монопольні ринки нових
суб'єктів господарювання;

- поділ державних монопольних утворень;

- ліквідація державних організаційних структур монопольного типу.

Політика держави у сфері конкуренції спрямована на забезпечення належних умов, за якими конкуренція могла б виконувати свої позитивні функції повною мірою. Основний принцип державного регулювання - принцип оптимальної інтенсивності конкуренції, - передбачає, що завдяки конкуренції виробничі інновації та науково-технічний прогрес будуть швидко розвиватися. По-друге, - підприємства будуть змушені гнучко адаптуватися та пристосовуватися до зміни умов зовнішнього середовища і, в першу чергу, - до потреб споживачів.

Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в одержанні прибутку одного виробника втрачаються в результаті успішного відтворення та використання інновацій конкурентами. Це залежить від швидкості реагування конкурентів на "ривок вперед" лідера та динаміки попиту на товари.

Таким чином, роль конкуренції як рушійної сили розвитку економіки держави виявляється передусім у тому, що вона містить у собі могутні стимули науково-технічного прогресу, надає рівні умови та стартові можливості суб'єктам підприємництва, захищає споживачів від свавілля підприємств, що є монополістами.

Демонополізація в діяльності українських підприємств мала певні позитивні й негативні наслідки. На ринку з'являються нові підприємства, які пропонують високоякісні товари за відносно дешевими цінами. Підприємства змушені впроваджувати прогресивну технологію виробництва продукції та вдосконалювати механізм просування товарів до їх споживачів.

Припинено спад виробництва на більшості заводів. Разом з тим, в умовах жорсткої конкуренції та підвищення тарифів та цін на матеріали, сировину, енергію, витрат на заробітну платню персоналу підвищується собівартість та знижуються показники рентабельності виробництва.

Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 року № 2132-ХП зі змінами, внесеними згідно з Декретом № 49-93 від 12.05.93 та наступними Законами 1995-2002 pp. визначаються правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. При цьому зловживаннями монопольним становищем вважаються:

- нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмету договору, в тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

- обмеження чи припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- встановлення дискримінаційних цін на свої товари;

- встановлення монопольно високих чи низьких цін на свої товари;

- інші дії, що призвели чи можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Разом з тим Закон передбачає можливі дискримінації підприємців з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю. До числа методів дискримінації належать:

- заборона створення нових підприємств чи інших
організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності,
а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів
діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або
можуть призвести до обмеження конкуренції;

- примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств;

- прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело б або може призвести до монопольного становища на ринку;

- встановлення заборони на реалізацію товарів з одного
регіону в інший;

- надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призвело б або може призвести до монополізації ринку певного товару;

- обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів (встановлення квот, ліцензій у зовнішньоекономічній діяльності, митних тарифів);

- встановлення заборон або обмежень щодо окремих суб'єктів господарювання чи груп суб'єктів господарювання.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.