МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ

1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності та дисметаболічних нефропатій у дітей.

2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності та дисметаболічних нефропатій у дітей.

3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності, дисметаболічних нефропатіях у дітей.

4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту); гломерулонефриту, хронічної ниркової недостатності, дисметаболічних нефропатій у дітей.

5. Ставити попередній діагноз при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності та дисметаболічних нефропатіях у дітей.

6. Здійснювати прогноз життя при інфекції сечової системи (циститі, пієлонефриті); гломерулонефриті, хронічній нирковій недостатності та дисметаболічних нефропатіях у дітей.

7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій нефрології.

Визначення, класифікація інфекцій сечової системи у дітей, диференціальна діагностика інфекцій нижніх та верхніх сечових шляхів. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, профілактика та прогноз циститів у дітей. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація, клініка, діагностика, лікування, профілактика та прогноз пієлонефритів у дітей.

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів в останні роки привертає увагу фахівців, що в значній мірі пов'язане з поширеністю цієї патології серед дорослих і дітей, серйозністю прогнозу, інтенсивними пошуками шляхів ранньої діагностики, нових принципів лікування й профілактики важких ускладнень. Серед всіх захворювань сечової системи домінують саме мікробно-запальні ураження, поширеність яких становить 19,1 на 1000 дитячого населення (В.Г. Майданник,2002). Успіх ранньої діагностики, правильно призначеної терапії в значній мірі залежить від знань майбутніх лікарів основ дитячої нефрології.

· Вибрати з анамнезу, скарг дані, що відображають наявність захворювань нирок і сечовивідних шляхів.

· Складати індивідуальну схему діагностичного пошуку.

· Аналізувати й зіставляти анамнестичні й дані об'єктивних методів обстеження, видокремлюючи підтверджувальні й суперечливі діагнозу синдроми.

· Запропонувати оптимальний обсяг і послідовність допоміжних методів обстежень.

· Виключати наявність лейкоцитурії й бактеріурії нениркового походження.

· Проводити диференціальний діагноз між пієлонефритом, гломерулонефритом, циститом, інтерстиціальним нефритом.

· Проводити диференціальний діагноз між первинним і вторинним пієлонефритом, гострим і хронічним пієлонефритом.

· Визначати активність запального процесу й функціональний стан нирок.

· Запропонувати схему диспансерного спостереження для хворого з пієлонефритом.

Навчити студентів на підставі отриманих знань щодо етіологічних та патогенетичних факторів аналізувати типову клінічну картину інфекційно-запальних уражень нирок та сечовивідних шляхів, складати план обстеження, аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень та володіти основними принципами лікування, реабілітації і профілактики інфекцій сечової системи у дітей.

Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.

1. Дівчинка 3-х років перенесла ГРВІ, через 3 дні знову підвищилася температура тіла до фебрільних цифр, з'явилися болі в животі й часті хворобливі сечовипускання. Рік назад перебувала на стаціонарному лікуванні із приводу пієлонефриту. У загальному аналізі: сеча - мутна, білок - 0,9 г/л, лейкоцити - покривають усе поле зору. Попередній діагноз: загострення хронічного пієлонефриту. Який найбільш ймовірний етіологічний фактор захворювання?

2. У дитини 10 років спостерігаються підйоми температури тіла до 38,5°С, погіршення самопочуття й апетиту, періорбітальні тіні, помірно виражена біль у поперековій ділянці праворуч. Катаральних явищ немає. У загальному аналізі крові лейкоцити - 14·10⁹/л, паличкоядерних нейтрофілів - 12%, сегментоядерних нейтрофілів - 72%, лімфоцитів – 12%, моноцитів – 4%, ШОЕ - 35 мм/год. Загальний аналіз сечі - колір жовтий, каламутна, в осаді - пластівці фібрину, лейкоцити - 50-70 в п/з, виявлені активні лейкоцити, багато бактерій. Бактеріурія - більше 10⁵ в 1 мл сечі. УЗ-дослідження нирок - підвищення ехогенності чашечково-мискової системи праворуч, набряк інтерстицію. Ваш попередній діагноз?

3. Дівчинка 6 років занедужала гостро: температура тіла підвищилася до 37,5°С, хворобливість наприкінці акту сечовипускання, часті позиви. При огляді ознак інтоксикації нема, хворобливість при пальпації в проекції сечового міхура. Яке захворювання є найбільш імовірним?

4. Дівчинку 12 років турбують ниючі болі в попереку протягом 4-х днів. Відзначається підвищення температури тіла до 38°С, часті хворобливі сечовипускання. Тиждень назад перехворіла ГРВІ. Яке дослідження насамперед необхідно провести?

5. У хлопчика 14 років із загостренням вторинного обструктивного пієлонефриту, на фоні міхурово-сечовідного рефлюксу 2 ступеня, із сечі виділена синегнойна паличка в титрі 10⁶мікробних тіл в 1 мл сечі. Який антибактеріальний препарат найбільш доцільно призначити в цьому випадку?

6. Дитині 10 років, хворіє близько 1 тижня. Занедужала гостро після переохолодження: з'явилися болі в животі й попереку, підвищилася температура тіла до 38°С. У загальному аналізі сечі: лейкоцити - до 25-30 у полі зору, білок - 0,33 г/л. Яке дослідження необхідно провести для призначення етіотропного лікування:

7. Дитина 7 місяців. Тиждень назад перенесла ГРВІ. Фізичний і нервово-психічний розвиток відповідають віку. Скарги на млявість, зниження апетиту, немотивовану повторну блювоту, підвищення температури тіла протягом останньої доби до 38°С, блідість, часте сечовипускання малими порціями. ЧСС - 150 в 1 хвилину. У загальному аналізі сечі: білок- 0,099 г/л, лейкоцити - 30-50 у п/з., бактеріурія - +++, слиз - +++. Про яке захворювання можна думати?

8. Дівчинка 9 років скаржиться на підвищення температури тіла до 37,5°С, головний біль, млявість, слабкість, зниження апетиту, біль у животі, часті й хворобливі сечовипускання. Був запідозрений гострий пієлонефрит. У загальному аналізі сечі - питома вага - 1018, білка нема, лейкоцити- 10-15 у п/з. Який метод дослідження допоможе вірогідно підтвердити діагноз інфекції сечової системи?

E. Проведення загального аналізу сечі в динаміці

9. Дитині 7 місяців. Доставлений у дитячий стаціонар зі скаргами на занепокоєння, підвищення температури тіла до фебрильних цифр, блювоту, у важкому стані. Після проведення загальноклінічних методів досліджень установлений діагноз гострого пієлонефриту. Які з інструментальних методів досліджень можливо провести в даної дитини в цій стадії захворювання:

10. Дівчинка 12 років скаржиться на часті, болючі сечовипускання, підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, дратівливість, порушення сну, енурез. Хвора другий день, пов’язує захворювання з переохолодженням. Симптом Пастернацького негативний, в аналізі сечі: незмінена еритроцитурія, лейкоцитурія, бактеріурія. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.

5.2. Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою за визначені питання.

Контрольні питання для теоретичного опитування.

1. Основні анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дітей.

2. Основні положення про інфекції сечової системи у дітей.

3. Причини розвитку, основні клінічні прояви циститу у дітей.

4. Визначення, етіологія, патогенез, класифікація та клініка пієлонефритів у дітей.

5. Методика об'єктивного обстеження хворого з інфекцією сечової системи.

6. Основні лабораторні та інструментальні методи обстеження хворого з інфекцією сечової системи.

7. Основні принципи диференціальної діагностики циститу, пієлонефриту у дітей.

8. Методи лікування інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту) у дітей.

9. Профілактика та прогноз пієлонефриту у дітей.

5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.

- визначати етіологічні та патогенетичні фактори інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту);

- збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей з інфекцією сечової системи;

- збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;

- вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з інфекцією сечової системи;

- вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при інфекціях сечової системи;

- - вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані дані;

- - вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та профілактики інфекцій сечової системи (циститу, пієлонефриту).

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: