Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Гострий обструктивний бронхіт





Гострий обструктивний бронхіт (ГОБ) – запальне захворювання бронхів (переважно середнього та дрібного калібру) вірусної етіології з клінічно вираженим обструктивним синдромом, що притаманне дітям перших років життя зі схильністю до алергії (дезорганізацією імунної системи та дисбалансом місцевих захисних механізмів).

Клініка та діагностика. Клінічна картина на початку хвороби визначається симптомами ГРВІ (лихоманка, катаральні явища, порушення загального стану), залежно від збудника. Часто хворі діти мають ознаки ексудативно-катарального або лімфатико-гіпопластичного діатезу і вік від 6 місяців до 3 років. Ознаки обструкції нижніх дихальних шляхів можуть з’являтись у перші дні, частіше – на 3-5 день хвороби:

- експіраторна задишка з участю допоміжних м’язів;

- нав’язливий непродуктивний кашель;

- шумне свистюче дихання з подовженим видихом, яке можна почути і на відстані;

- розсіяні непостійні жужжачі та свистючі хрипи на фоні жорсткого дихання з подовженим видихом при аускультації легень;

- коробковий відтінок перкуторного тону над легенями (ознака вентиляційної емфіземи).

При ГОБ відсутні виражені симптоми інтоксикації (стан дитини середньої тяжкості, зберігається активність та апетит). Як правило, дихальна недостатність не перевищує 2-го ступеня важкості. Для ГОБ не характерне збільшення концентрації загальних та специфічних Ig E в аналізі крові. На R – грамі органів грудної порожнини, окрім двобічного підсилення легеневого малюнку та розширення коренів легенів, відмічається збільшена прозорість легеневих полів, низьке стояння сплощених куполів діафрагми, горизонтальне розташування ребер. Відсутність або незначна ефективність препаратів, що розширюють бронхи, підтверджує діагноз ГОБ. Характерна стійкість обструктивного синдрому протягом 5-7 днів (час, який потрібний для регенерації ушкодженого вірусом війкового епітелію), незважаючи на терапію.

Поява бронхообструктивного синдрому, якому не передувала ГРВІ (особливо у дітей старше 3-х років), або повторне виникнення його через декілька днів на фоні нормальної температури тіла ставить під сумнів діагноз ГОБ (за виключенням бронхітів, які викликані атиповими збудниками).

Лікування. Стаціонарне лікування призначають дітям з середньотяжким та тяжким перебігом ГОБ.

У приміщенні, де перебуває дитина, слід створити підвищену вологість повітря (використовують побутові зволожувачі, ставлять відкритий посуд з водою). Для збільшення продуктивності кашлю проводять активну оральну регідратацію. При необхідності застосовують кисневу терапію.

Для відновлення бронхіальної прохідності та дренажної функції бронхів призначають препарати для стимуляції відхаркування секрету та муколітичні засоби (див. лікування пневмоній), вібромасаж з дренажним положенням, кашльову гімнастику. При необхідності проводять бронхоскопічну санацію. До препаратів, які покращують функцію війкового епітелію відносять: амброксол, вітаміни А, С, РР; еуфілін. Застосування спазмолітичних препаратів неефективно при вираженій гіперсекреції, малоефективно при переважанні набряку в ґенезі бронхообструкції. Використання еуфіліну доцільно для покращання мукоциліарного кліренсу, зменшення набряку слизової оболонки та розвантаження малого кола кровообігу при вираженій дихальній недостатності (початкова доза – 16 мг/кг за добу у 4 прийоми, при позитивному ефекті призначають підтримуючу дозу – 0,6-0,9 мг/кг за годину. Показане застосування М-холіноблокаторів (атровент) та комбінованих препаратів з бета-агоністами (беродуал, комбівент). Патогенетично обґрунтованим при вірусному запаленні та набряку слизової оболонки бронхів є використання глюкокортикоїдів у вигляді інгаляцій (протинабрякова суміш), через спенхалери та бебіхалери, внутрішньовенно – при тяжкому стані.

Антибактеріальні препарати не впливають на перебіг ГОБ, призначають їх (переважно макроліди) у тих випадках, що і при ГПБ.

Можливо використання фізіотерапевтичних методів лікування: лужно-масляні інгаляції з 2% розчином соди, фізрозчином, мінеральними водами; відволікаючі процедури (гарячі ванни для рук або ніг, зональний баночний масаж).

Прогноз. Попередні часті ГРВІ або важка мікоплазмена чи аденовірусна інфекція можуть призводити до патологічної дискринії, гіперкринії, метаплазії епітелію і наступного розвитку гнійного ендобронхіту з тривалим бронхообструктивним синдромом.

У частини дітей з обтяженим преморбідним фоном повторні вірусні запалення бронхіального дерева викликають дистонію БЛС, порушують інервацію слизової оболонки та підтримують вторинну гіперреактивність бронхів, що сприяє рецидивуванню бронхообструктивного синдрому.

У 50-60% дітей, які мали ГОБ, в подальшому формується бронхіальна астма.

Дітям, які перенесли ГОБ, необхідно проводити комплекс заходів, ідентичних вторинній профілактиці бронхіальної астми.

 

Рецидивуючий бронхіт

Рецидивуючий бронхіт (РБ) – це захворювання, при якому відмічаються рецидиви гострого простого бронхіту, епізоди якого повторюються 3 і більше разів на рік протягом останніх 1-2 років, з тривалим перебігом кожного загострення (3 тижні і більше), без клінічних ознак обструкції бронхів та необоротних структурних змін у бронхолегеневій системі.

Поширеність РБ складає від 2 до 4 на 1000 дітей у віці 1-15 років, в середньому 2,5 на 1000 дітей; з віком питома вага РБ в структурі респіраторної патології зменшується. Частіше хворіють діти раннього та дошкільного віку.

Етіологія. Загострення РБ зумовлені вірусною, бактеріальною та мікоплазменою інфекціями; часто причиною загострення є вірусно-вірусні, вірусно-мікоплазмені або вірусно-бактеріальні асоціації збудників. Для РБ характерна сезонність загострень (осінь, весна, зима), що співпадає з епідемічними підвищеннями частоти вірусних респіраторних інфекцій.

Класифікація. Виділяють періоди загострення і ремісії захворювання. За характером запальних змін у бронхах розрізняють катаральний і катарально-гнійний ендобронхіт.

Клініка та діагностика. Критерії діагностики РБ складаються із симптомів гострого простого бронхіту, які повторюються 3 і більше разів на рік. Для рецидиву бронхіту характерно:

- чим молодше дитина, тим частіше у нього виникають рецидиви захворювання

(в середньому буває до 8 загострень на рік у дітей раннього віку і до 2-3 – у школярів);

- загострення РБ характеризуються гострим початком, підвищенням температури тіла до

субфебрильної, іноді – фебрильної, частіше – протягом 2-4 днів, але іноді з тривалим субфебрилітетом;

- у дітей шкільного віку загострення РБ можуть протікати без підвищення температури тіла;

- тривалий (до 3-4 тижнів) кашель, який домінує в клінічній картині і має різноманітний характер (сухий, частіше – вологий, грубий, зі слизистим або слизисто-гнійним мокротинням); кашель, за звичай, рівномірний протягом дня, або більше вранці;

- загальний стан дитини в період рецидиву незначно порушений, ознаки дихальної

недостатності відсутні;

- перкуторні та аускультативні дані такі, як при гострому простому бронхіті;

- при рентгенологічному дослідженні спостерігається підсилення легеневого малюнку та розширення коренів легенів, яке може виявлятися навіть в період ремісії;

- ремісія захворювання настає повільно. Тривалий час (не менше 3-4 тижнів) зберігається помірний кашель, переважно вранці, з виділенням невеликої кількості слизистого або слизисто-гнійного мокротиння.

Лікування загострення РБ проводиться за схемою лікування вірусно-бактеріального гострого простого бронхіту.

В періоді ремісії РБ хворі діти повинні отримувати протирецидивне лікування в умовах реабілітаційних центрів та пульмонологічних санаторіїв.

Обов’язково диспансерне спостереження пульмонолога та дотримання етапності лікування з проведенням санаторно-курортного лікування.

Прогноз РБ у більшості хворих сприятливий. Звичайно до шкільного віку рецидиви бронхіту зникають або відзначаються рідко. У разі тривалого, стійкого перебігу можлива трансформація РБ в хронічний бронхіт. У 2% хворих відмічається трансформація РБ в бронхіальну астму.

Профілактика. Велику роль у профілактиці рецидивів бронхіту відводиться режиму дня, ранковій гігієнічній гімнастиці, прогулянкам на свіжому повітрі (не менш ніж 2-3 год на день), рухливим іграм, плаванню, постійному загартовуванню, запобіганню ГРВІ, організації здорового способу життя дитини та сім’ї, усуненню з середовища, яке оточує дитину, несприятливих соціально-гігієнічних факторів тощо.

У первинній профілактиці РБ разом із зазначеними заходами велику роль відіграють вчасне та раціональне лікування ГРВІ, пневмонії, рання санація вогнищевої інфекції в ЛОР-органах у дітей та членів сім’ї, боротьба з пасивним курінням, уникнення контактів з хворими на ГРВІ, дотримання санітарно-гігієнічного режиму вдома, у дитячих дошкільних закладах і школах.

Дитина може бути знята з диспансерного обліку, якщо немає рецидивів захворювання протягом 2 років. Попередньо проводять контрольне рентгенологічне і функціональне обстеження.

 

Гострий бронхіоліт

Гострий бронхіоліт – це більш тяжкий варіант перебігу гострого обструктивного бронхіту у дітей переважно першого півріччя життя з більш вираженими клінічними ознаками гострої дихальної недостатності (ГДН) обструктивного ґенезу на фоні вірусного ушкодження термінальних і респіраторних бронхіол.

Етіологія. У 60% випадків бронхіоліт викликає РС-вірус, рідше – вірус парагрипу, цитомегаловірус, аденовірус, хламідії, мікоплазма.

Клініка та діагностика. В більшості випадків з’ясовуються анамнестичні дані про перенесені ГРВІ дитиною або матір’ю наприкінці вагітності. Проявам бронхіоліту у дитини може передувати нежить, явища назофарингіту. На 2-4-й день (або раптово) стан дитини погіршується за рахунок посилення кашлю, наростання симптомів дихальної недостатності. Дитина стає блідою, з ціанозом носо-губного трикутника або генералізованим ціанозом. Зростає експіраторна задишка за участю допоміжної мускулатури (частота дихання – 60-80/хв.). Відмічається збільшення передньо-задніх розмірів грудної клітини, перкуторний тон над нею коробкового характеру. Спостерігається зниження звучності тонів серця, тахікардія. В легенях вислуховується багато незвучних дрібнопухирчастих вологих (переважно на вдосі) та невелика кількість сухих хрипів (на видосі). Виражена задишка призводить до ексикозу. Можливі епізоди апное.

Тяжкість стану дитини визначається, в більшій мірі, дихальною недостатністю, а не інтоксикацією.

Тиск кисню крові може знижуватись до 55-60 мм рт.ст.

На рентгенограмі відмічають підвищену прозорість легеневих полів, низьке стояння діафрагми, часто – невеликі ділянки зниження прозорості легеневої тканини за рахунок субсегментарних ателектазів. Іноді диференціальний діагноз з початком вогнищевої бронхопневмонії є неможливим.

Дитина може загинути від апное в перші дні захворювання. При сприятливому перебігу захворювання стан дитини покращується на першому тижні, можливо збереження симптомів дихальної недостатності протягом 2-3 тижнів. Аденовірусні та парагрипозні бронхіоліти мають більш важкий перебіг, ніж РС-бронхіоліти.

Лікування. Дитині необхідно свіже прохолодне повітря, кисень. Дихальна недостатність П-Ш ступеня є показанням до госпіталізації; призначають зволожений кисень, кисневу палатку, допоміжну вентиляцію легень з постійним позитивним тиском, ШВЛ (при стійкій гіперкапнії – тиск вуглекислого газу більше 8,0-8,9 кПа). Використовують аерозолі 2% розчину соди, 5-10% ацетилцистеїну, гідрокортизону.

Показана оральна або інфузіонна регідратація з подальшою дегідратацією, корекцією електролітних розладів та симптоматичними заходами.

Важкий перебіг бронхіоліту є показанням до застосування рібавіріну.

Бета-агоністи можна призначати дітям з атопічним діатезом.

Використовують топічні стероїди. Парентеральне введення глюкокортикоїдів доцільно при дихальній недостатності Ш ступеня, симптомах недостатності наднирників та підозрі на облітеруючий бронхіоліт (рецидив тяжкої бронхообструкції).

Для зменшення явищ легеневої гіпертензії призначають еуфілін (0,1-0,4 мл/кг 2,4% розчину кожні 4 години).

Застосовують інгібітори протеолітичних ферментів (контрикал в дозі 500 ОД/кг 2-3 рази на добу).

Ряд авторів вважають обов’язковим використання антибіотиків, інші пропонують їх застосовувати при наявності хронічних вогнищ інфекції, гнійно-септичному захворюванні в анамнезі, підозрі на розвиток пневмонії (тривала клініка, виражений нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшення ШОЕ).

При покращанні стану хворого (зменшення дихальної та серцевої недостатності, зникнення лихоманки) призначають постуральний дренаж та вібраційний масаж.

Деякими педіатрами визнається позитивний ефект гепаринотерапії.

Прогноз. Летальність при гострому бронхіоліті складає 1-2%. Ускладнення пневмонією відбувається рідко, рання антибіотикотерапія не змінює перебіг хвороби. У 50% дітей, які перенесли бронхіоліт, формується гіперреактивність бронхів, бронхообструктивний синдром в подальшому повторюється або рецидивує і трансформується в бронхіальну астму.

Лікування – глюкокортикоїди, симптоматична терапія.

6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття. Вивчення етіології, клініки, діагностичних методів, принципів лікування і набуття практичних навичок з медичної і невідкладної допомоги при гострих бронхітах, синдромі бронхіальної обсрукції, гіпертермічному синдромі у дітей для удосконалення педіатричних знань і навиків для подальшої професійної діяльності.







ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.