I. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗВ’ЯЗКУ В СУХОПУТНИХ ВІЙСЬКАХ

ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

комплексного випускного екзамену для студентів факультету підготовки

офіцерів запасу за військово-обліковою спеціальностю:

121000 “ Застосування змішаних з’єднань, військових частин і підрозділів

(крім підрозділів і військових частин зв’язку та радіотехнічного

забезпечення авіації)”

Одеса – 2011

ЗАТВЕРДЖУЮ

ТВО начальника Військового інституту

Одеського національного політехнічного

університету

полковник О.А. ХИЖНЯК

” ____” ______________ 2011 року

ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

комплексного випускного екзамену для студентів факультету підготовки

офіцерів запасу за військово-обліковою спеціальністю:

121000 “ Застосування змішаних з’єднань, військових частин і підрозділів

(крім підрозділів і військових частин зв’язку та радіотехнічного

забезпечення авіації)”

Обговорено та ухвалено

на Вченій раді інституту

Протокол № __

від “___” _______ 2011 року

Одеса – 2011

ВІДПОВІДІ НА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА КОМПЛЕКСНИЙ ВИПУСКНИЙ ЕКЗАМЕН

I. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗВ’ЯЗКУ В СУХОПУТНИХ ВІЙСЬКАХ

Класифікація засобів, родів та видів зв’язку.

В системах зв’язку і АУВ використовуються засоби зв’язку, які класифікуються:

1. Засоби каналоутворення, які призначені для утворення типових каналів передачі й групових трактів первинної мережі військового зв’язку. Вони поділяються на:

- радіозасоби;

- радіорелейні засоби;

- тропосферні засоби;

- проводові (кабельні) засоби;

- космічні.

2. Комутаційні засоби;

3.Спеціальні засоби;

4. Засоби автоматизації управління;

5. Кінцеві засоби;

6. Засоби забезпечення.

Крім перерахованих засобів електрозв’язку для забезпечення військового зв’язку застосовуються:

7. Рухомі засоби зв’язку;

8. Сигнальні засоби зв’язку;

Роди зв’язку.

У залежності від типу застосованих каналоутворюючих засобів розрізняють роди зв’язку.

Рід зв’язку – класифікаційне групування військового зв’язку, виділене за середовищем поширення сигналів або використовуваними засобами. У військовому зв’язку розрізняють такі роди зв’язку:

радіозв’язок;

радіорелейний зв’язок;

тропосферний зв’язок;

космічний зв’язок;

проводовий зв’язок;

оптоволоконний зв’язок;

зв’язок рухомими засобами;

зв’язок сигнальними засобами.

Види зв’язку.

За допомогою технічних засобів зв’язку утворюються канали та тракти радіо-, радіорелейного, тропосферного, космічного і проводового зв’язку. В залежності від кінцевих засобів і виду передаваємих повідомлень по них організовуються види зв’язку:

Призначення та основні завдання військ зв’язку.

Війська зв'язку - спеціальні війська, призначені для нарощування (розгортання) і експлуатації систем зв'язку і АУВ різних ланок управління з метою вирішення завдань забезпечення управління військами (силами) в мирний і воєнний час.

Основними завданнями військ зв'язку є:

· нарощування (розгортання) і експлуатація систем зв'язку і АУВ при забезпеченні вимог щодо бойової готовності, стійкості, мобільності, пропускної спроможності та безпеки;

· забезпечення своєчасності інформаційного обміну та автоматизації процесів управління військами;

· доставка у війська документів та друкованих видань;

· контроль безпеки інформаційного обміну, автоматизації процесів управління військами та системи зв'язку і АУВ;

· участь у заходах оперативного маскування;

· забезпечення взаємодії систем зв'язку і АУВ Збройних Сил з мережею зв'язку загального користування ЄНСЗ України та відповідними системами зв'язку і автоматизації управління інших військових формувань;

· технічне забезпечення системи зв'язку і АУВ та військ зв'язку;

· участь у заходах міжнародного співробітництва та миротворчих операціях;

· підготовка військ зв'язку; управління зв'язком і АУВ та військами зв'язку.

На війська зв'язку також покладаються завдання зі вдосконалення засобів зв'язку і автоматизації, систем зв'язку і АУВ та організаційно-штатної структури військ зв'язку, керівництво ЄНСЗ в особливий період з використанням оперативних груп і воєнних комендатур зв'язку. З урахуванням особливостей бойового застосування видів Збройних Сил (родів військ, спеціальних військ) війська зв'язку можуть вирішувати й інші завдання.

Війська зв'язку поділяються на з'єднання і військові частини центрального підпорядкування, видів Збройних Сил та оперативних командувань.

7. Склад і організаційна структура військ зв`язку Сухопутних військ.

За виконуваними завданнями, війська зв'язку (з'єднання,військові частини,

підрозділи зв'язку) поділяються на:

- вузлові з'єднання (військові частини, підрозділи) зв'язку,

- лінійні з'єднання (військові частини, підрозділи) зв'язку,

- лінійно-вузлові військові частини (підрозділи) зв'язку,

- територіальні з'єднання (військові частини, підрозділи) зв'язку,

- військові частини (підрозділи) автоматизації управління військами,

- військові частини (підрозділи) фельд'єгерсько-поштового зв'язку,

- військові частини (підрозділи) контролю безпеки зв'язку і АУВ,

- військові частини (підрозділи, підприємства) техніч. забезпечення зв'язку і АУВ,

- наукові установи,

- військово-навчальні заклади, навчальні військові частини (підрозділи).

Організаційно війська зв'язку складаються з бригад, полків, батальйонів, вузлів, центрів, рот, відділень, взводів, пунктів, груп, станцій, заводів з ремонту засобів зв'язку і автоматизації, баз з ремонту і зберіганню засобів зв'язку і автоматизації, складів зв'язку, наукових установ і навчальних закладів.

Війська зв`язку розгортаються, щоб забезпечити управління військами в тактичній, оперативно-тактичній, оперативній, стратегічній ланках управління (ЛУ).

Поняття про радіодані.

Своєчасність встановлення, завадостійкість та скритність зв'язку радіо-засобами в значній мірі залежить від якості розробки радіоданих і своєчасного доведення їх до виконавців. Варіант радіоданих являє собою окремий комплект радіодокументів, який дає можливість при наявності радіозасобів забезпечити необхідний радіозв’язок.

До комплекту радіодокументів (радіоданих) входять:

- частоти зв'язку (частотні розклади);

- таблиці позивних радіостанцій;

- час зміни частот і позивних;

- таблиця чергового радиста та ключі до неї;

- таблиця парольних груп;

- азимути на кореспондентів;

- таблиці для набору позивних та ключі до них;

- вид зв`язку.

Порядок розробки, використання та зберігання радіодокументів визначено спеціальними інструкціями.

Радіодані розробляються та розподіляються централізовано від Генерального Штабу до військових частин та підрозділів і надсилаються підлеглим разом з розпорядженням по зв'язку.

Варіанти радіоданих можуть розроблятися як вручну, так і за допомогою ЕОМ на один умовний радіорік. При розробці радіоданих на ЕОМ радіодані видаються (розпечатуються) таблицями. Крім робочого варіанту розробляється запасний на випадок компроментації робочого варіанту.

Радіодані розробляються із розрахунку забезпечення управління військами тільки по радіо в умовах завад противника (передбачається необхідна кількість потайних та резервних стрічок в радіомережах).

Довільне призначення радіоданих в усіх випадках категорично заборонено.

а) Частоти

Розподіл та призначення частот зв'язку є найвідповідальнішою та найбільш важкою частиною роботи. Частоти призначаються із переліку таблиць.

Радіостанціям призначаються частоти: робочі, запасні, як денні так і нічні. Робочі і денні даються в чисельнику, запасні та нічні – в знаменнику.

При призначенні частот враховують:

- заборонені частоти, відведені іншим відомствам;

- взаємні завади працюючих радіостанцій на основній частоті та її гармоніках;

- умови розповсюдження радіохвиль різних діапазонів.

б) Позивні

Позивний – це умовне найменування радіостанції кореспондента. Позивні радіостанцій розподіляються на радіотелеграфні і радіотелефонні, які можуть бути постійними чи змінними.

Радіотелеграфні позивні – це чотирьохзначні сполучення окремих букв і не більше однієї-двох цифр (КН2Л, Р4ІД). Набираються телеграфні позивні по cпеціальним таблицям.

Радіотелефонні позивні складаються із одного слова і двох цифр. Слово, як правило, виражає найменування предмета і набирається по спеціальній таблиці(Зебра 63).

в) Таблиця чергового радиста та ключі до неї (ТЧР-98).

Для ведення службових переговорів по відкритим радіоканалам у чергових радистів є спеціальні таблиці чергового радиста (ТЧР-98). Таблиця являє собою розгорнутий аркуш, розбитий на 100 клітин (10×10), які пронумеровані від 00 до 99. В цих клітинах знаходиться службова інформація по питанням встановлення та ведення радіозв’язку, а також букви алфавіту, наприклад: „Відкрийте роботу в р/н№», «Переходьте на запасну частоту» і таке інше. Вертикальні та горизонтальні ключі таблиці являють собою сполучення з 3-х букв алфавіту, які пронумеровані від 0 до 9.

Зміна ключів здійснюється 1 раз на добу в 00 годин 00 хвилин за Київським часом. При кодуванні першою літерою береться літера із вертикального ключа, друга – одна із літер горизонтального ключа, вписані відповідно в колонку та рядок, на перехресті яких знаходиться кодуєме повідомлення.

г) Паролювання

Паролювання використовується з метою визначення дійсності радіостанцій, які ведуть передачу, своєчасного присікання можливих спроб радіостанцій противника вступати у зв'язок з нашими радіостанціями з метою радіодиверсій.

Порядок призначення паролів може бути самим різним і встановлюється відповідними розпорядженнями начальників, які організовують радіозв’язок.

Пароль запитується черговим радистом.

Обов’язковий запит пароля повинен проводитися в таких випадках:

- коли черговий радист прийомної станції запідозрює, що передаюча станція стороння;

- при входженні в радіомережу радіостанцій, позивні яких не зазначені в радіоданих;

- при початковому встановленні радіозв’язку на нових радіоданих і при їх заміні;

- перед передачею бойових наказів і розпоряджень.

В теперішній час для паролювання використовується система випадкових п’ятизначних чисел та інші способи.

При запиті та відповіді проводиться виклик відповідної радіостанції, слідом за яким передається кодовий вираз „Повідомте пароль” і значення самого паролю.

д) Азимути

При використанні антен направленої дії необхідно знати напрямок на кореспондента. Азимут – це кут між напрямком на північний полюс з напрямком на заданий предмет. Підрахунок ведеться в градусах від північного полюсу по часовій стрілці.

З метою ускладнення противнику ведення радіорозвідки та створення радіоперешкод проводиться періодична зміна радіоданих.

Зміна радіоданих в усіх з’єднаннях та об’єднаннях проводиться, як правило, одночасно в строки, які встановлені в розпорядженні вищого штабу.

Зміна радіоданих обов’язково повинна проводитися під час передислокації та перебазування з’єднань \ частин \ на інші ділянки фронту, а також при компроментації радіоданних. Крім того, радіодані можуть змінюватись на початку нової операції.

15. Способи організації радіозв`язку.

Радіозв’язок в сучасному бою і операції може бути організовано:

1. По радіонапрямкам.

2. По радіомережам.

3. По абонентським групам.

Використання того чи іншого способу в кожному окремому випадку залежить від конкретних обставин, призначення даного радіозв’язку, потреби в обміні, необхідності маскування від радіорозвідки противника, наявності радіозасобів та інших факторів.

В тактичній та оперативно-тактичній ланках управління зв'язок радіо- засобами організується, як правило, по радіомережам, а з частинами (підрозділами), які виконують найбільш відповідальні задачі, можуть бути створені радіонапрямки.

Радіонапрямок – спосіб організації радіозв’язку між двома кореспондентами (пунктами управління, командирами, штабами), при якому у кожного з них виділяється радіостанція, яка працює на встановлених для цього напрямку радіоданих.

Радіостанція, яка належить старшому командиру (штабу), являється головною. Вона керує роботою в радіонапрямку.

Робота в радіонапрямку може бути організована на одній частоті чи на різних частотах прийому і передачі.

Радіонапрямок в порівнянні з радіомережею має ряд суттєвих переваг:

- підвищує надійність та скритність радіозв’язку;

- забезпечує швидкість та простоту встановлення радіозв’язку;

- дає можливість вести літеродрукуючий обмін;

- володіє великою перепускною спроможністю;

- забезпечується краще маскування радіозв’язку та більш ефективніше використання антен направленої дії, що значно підвищує дальність радіозв’язку та його перешкодозахист.

Суттєвим недоліком цього способу організації радіозв’язку є велика витрата радіозасобів і радіоданих, особливо частот.

Радіомережа – це спосіб організації радіозв’язку між декількома (три і більше) кореспондентами (пунктами управління, командирами, штабами), при якому кожному з них виділяється радіостанція, яка працює на радіоданих, встановлених для даної радіомережі.

В залежності від призначення зустрічаються декілька різновидів радіомереж:

- радіомережа на одній частоті;

- радіомережа на двох частотах;

- комбіновані мережі;

- радіомережі на частотах прийому та інші.

Радіомережа являється основним способом організації радіозв’язку до бригади включно. Радіомережа в найбільшій мірі відповідає умовам і потребам управління військами в тактичній та оперативно-тактичній ланці управління. Вона дає можливість вести циркулярну передачу і вимагає найменшої витрати радіозасобів і робочих частот.

При використанні частотно-адаптивних радіостанцій зв'язок може бути організовано по абонентським групам.

Адаптивний радіозв`язок забезпечується, як правило, по радіонапрямку, але може забезпечуватися і в радіомережі.

Адаптивний радіозв`язок порівняно з неадаптивним забезпечує автоматизацію:

-вибору робочих частот за мінімальним рівнем перешкод;

-входження у зв`язок;

-перестройки радіолінії на інші частоти.

Крім того, він дозволяє вести службові переговори за допомогою таблиці службових команд без використання телеграфного ключа(датчика) або мікрофона.

Абонентська група – спосіб організації радіозв’язку між декількома пунктами управління (командирами, штабами), радіостанції яких працюють на групі виділених рівнодоступних частот.

Рівнодоступними частотами вважають такі частоти, використання яких в рівній мірі доступно будь-якому кореспонденту абонентської групи. В абонентській групі одночасно можуть утворюватися декілька радіонапрямків з можливістю приорітетного і циркулярного виклику кореспондентів головною радіостанцією абонентської групи.

16. Радіомережа - основний спосіб організації радіозв`язку. Види радіомереж.

Радіомережа – це спосіб організації радіозв’язку між декількома (три і більше) кореспондентами (пунктами управління, командирами, штабами), при якому кожному з них виділяється радіостанція, яка працює на радіоданих, встановлених для даної радіомережі.

В залежності від призначення зустрічаються декілька різновидів радіомереж:

- радіомережа на одній частоті;

- радіомережа на двох частотах;

- комбіновані мережі;

- радіомережі на частотах прийому та інші.

Радіомережа являється основним способом організації радіозв’язку до бригади включно. Радіомережа в найбільшій мірі відповідає умовам і потребам управління військами в тактичній та оперативно-тактичній ланці управління. Вона дає можливість вести циркулярну передачу і вимагає найменшої витрати радіозасобів і робочих частот.

Способи організації ФПЗ.

ФПЗ організується:

- по напрямку;

- по круговому маршруту;

- по вісі.

В деяких випадках може застосовуватись декілька способів одночасно.

Напрямок ФПЗ – спосіб його організації тільки між двома пунктами управління (командирами, штабами), при якому адресовані їм таємні і поштові відправлення доставляють по окремому маршруту.

Перевагою є те, що зв`язок по напрямку є основним і надійним способом організації ФПЗ, який дозволяє найбільш швидко доставляти таємні і поштові відправлення. Він основний і застосовується для забезпечення ФПЗ між пунктами управління АК, зі штабами з`єднань 1-го ешелону АК і з ракетними військами.

Недоліком цього способу є те, що при організації ФПЗ по напрямку слід враховувати, що даний спосіб, порівняно з іншими потребує більшої витрати особового складу і пересувних засобів зв`язку.

Круговий маршрут ФПЗ – спосіб його організації між трьома і більше пунктами управління (командирами, штабами), при якому адресовані їм таємні і поштові відправлення доставляються одним рейсом послідовно (по черзі), в залежності від розміщення їх на прокладеному між ними маршруті.

Даний спосіб застосовується при наявності обмеженої кількості особового складу і пересувних засобів зв`язку, або в тому випадку, коли спосіб доставки по напрямку застосовувати недоцільно.

Найбільш широко даний спосіб доставки може застосовуватись для забезпечення зв`язку зі з`єднаннями і частинами, що знаходяться в другому ешелоні, а також з численними частинами оперативного тилу АК і ОК.

Вісь ФПЗ – спосіб його організації з двома і більше пунктами управління (командирами, штабами), при якому адресовані їм таємні і поштові відправлення доставляються через обмінний пункт, розгорнутий вищестоячим штабом в районі дислокації підлеглих з`єднань і частин, де відбувається обмін відправлень.

При організації ФПЗ по вісі, доставки таємних і поштових відправлень від вищестоячого штабу до обмінного пункту і назад відбуваються по напрямку силами і засобами даного штабу, а від обмінного пункту до підлеглих може відбуватися силами і засобами, виділеними в розпорядження обмінних пунктів (чи рухомими засобами підлеглих) і організується по напрямку або круговим маршрутом.

Спосіб організації ФПЗ по вісі застосовується зі з`єднаннями та частинами, діючими на окремих напрямках далеко від основних сил.

23. Поняття про систему зв`язку і АУВ.

Для забезпечення управління військами і зброєю в кожній ланці управління створюється система зв’язку. Засоби зв'язку по виконуємим задачам і функціональним признакам об’єднуються в вузли, лінії і мережі зв'язку.

Система військового зв’язку - це підсистема системи управління. Вона становить собою сукупність мереж, вузлів, ліній зв’язку, розгорнутих і обладнаних за єдиним планом для забезпечення інформаційного обміну в системах управління військами.

Система військового зв’язку складається із стаціонарного і мобільного компонента, які обладнуються згідно прийнятої системи управління.

Основне її призначення – забезпечення своєчасного обміну інформацією між елементами управління (між органами управління і об’єктами управління) в умовах, які виключають безпосереднє спілкування.

Система зв'язку і АУВ – це сукупність взаємопов’язаних і узгоджених по задачам, місцю і часу дії вузлів, ліній і станцій зв'язку різного призначення, які розгортаються за єдиним планом для рішення задач забезпечення обміну всіма видами інформації в процесі управління військами (силами) під час операції.

Вона є невід’ємною складовою системи управління військами (СУВ=ОУ+ПУ+СЗіАУВ+ЗЗ) і призначена для передачі (доставки) інформації (бойових документів), ведення переговорів посадовими особами, а також обміну даними в АСУВ.

Розгортання системи зв'язку і АУВ здійснюється згідно з прийнятою організацією управління і вирішуємими військами (силами) задачами.

В процесі управління військами (силами) система зв’язку і АУВ Збройних Сил забезпечує: обмін сигналами, командами бойового управління і оповіщення військ, документальними повідомленнями (даними) та ведення телефонних (відеотелефонних) переговорів; накопичення, зберігання і обробку інформації; ефективний її пошук та надання посадовим особам; функціонування засобів автоматизації для моделювання операцій (бойових дій); розв’язання інформаційних та розрахункових задач; безпеку інформації, яка циркулює в системах зв’язку і АУВ; доставку бойових документів і поштових відправлень.

Основу системи зв'язку і АУВ складають вузли зв'язку пунктів управління і ОМЗ зв'язку, яка розгорнута (побудована) між ними та лінії прямого зв’язку між вузлами зв’язку пунктів управління (ВЗ ПУ).

Система зв’язку і АУВ Збройних Сил складається із стаціонарного та мобільних компонентів.

Стаціонарний компонент використовується в умовах повсякденної діяльності військ, при підготовці та веденні операцій (бойових дій). Він включає стаціонарні вузли (штабів, захищених та незахищених ПУ), центри(групи) АУВ Генерального штабу, тилу і озброєння МО, видів Збройних Сил, оперативних командувань, комутаційні центри загального користування, лінії військового зв’язку та орендовані канали і тракти мереж зв’язку ЄНСЗ України.

Мобільний компонент розгортається при безпосередній загрозі агресії проти держави і для нарощування (резервування, відновлення) стаціонарного компоненту та використовується при веденні операцій (бойових дій). Мобільний компонент включає рухомі вузли зв’язку (пунктів управління, опорні та допоміжні) і польові лінії зв’язку (прямого зв’язку, привязки та опорних мереж) систем зв’язку і АУВ різних ланок управління ЗСУ.

24. Принципи побудови системи зв`язку і АУВ.

Під принципами побудови системи зв'язку розуміють основні керівні ідеї, положення, які визначають структуру і порядок функціонування системи зв'язку і АУВ. Вони відпрацьовані на основі наукового узагальнення досвіду організації зв'язку під час бойових дій, навчань військ і аналізу сучасних вимог до управління військами в бою.

Основними принципами побудови системи зв'язку і АУВ являються:

- організація прямого зв'язку між ВЗ пунктів управління,

- організація зв'язку через ОВЗ та ДВЗ (ОМЗ),

- комбінований.

Принцип прямого зв'язку – заключається в тому, що зв'язок від пунктів управління старшого штабу з пунктами управління підлеглих і взаємодіючих частин встановлюється безпосередньо, по напряму. По цьому принципу вузли зв'язку розташовуються тільки на пунктах управління з’єднань, частин і підрозділів.

Система зв'язку і АУВ, структура якої побудована за принципом прямого зв'язку, має ряд важливих для тактичної ланки позитивних сторін:

- система зв'язку і АУВ будується в найбільш короткі строки,

- забезпечується її висока бойова готовність,

- порівняно просто вирішуються питання щодо встановлення та забезпечення зв'язку усіх видів,

- чітко визначається відповідальність за забезпечення зв'язку,

- полегшується управлення СЗ і АУВ та організація охорони і оборони ВЗ пунктів управління.

Разом з цим, принципу прямого зв'язку притаманні і деякі недоліки:

- знаходження на вузлах зв'язку ПУ великої кількості різних засобів зв'язку ускладнює їх маскування, підвищує вразливість системи зв'язку і АУВ від вогню супротивника, ускладнює вирішення питань ЕМС РЕЗ,

- мала ефективність по використанню багатоканальних засобів зв'язку,

- ускладнюється отримання обхідних каналів зв'язку між ВЗ ПУ і також знижується рухомість ВЗ ПУ.

Принцип організації зв'язку через ОВЗ та ДВЗ (через ОМЗ) передбачає таку структуру побудови системи зв'язку і АУВ, при якій зв'язок від пунктів управління старшого штабу з пунктами управління підлеглих частин забезпечується не напряму, а через систему опорних та допоміжних вузлів зв'язку.

Цей принцип має такі переваги:

- більш ефективніше використовуються багатоканальні засоби зв'язку,

- скорочення кількості засобів зв'язку на вузлах зв'язку ПУ підвищує їх мобільність.

- можливість встановлення за коротший час проводового і радіоре- релейного зв'язку при зміні оперативно-тактичної побудови військ, перегрупуванні і зміні пунктів управління,

- можливість створення обхідних каналів зв'язку,

- більш висока живучість системи зв'язку;

Однак використання цього принципу приводить до збільшення часу на складання каналів зв'язку при ручному способі вимірювання каналів і їх комутації на ОВЗ та ДВЗ, ускладнюється структура СЗ і АУВ та управління зв’язком.

Практично в теперішній час, почиаючи з ОТЛУ при побудові системи зв'язку і АУВ використовується комбінований принцип раціонального поєднання прямих зв’язків і зв’язків через опорні (допоміжні) вузли зв’язку.

Принцип вимагає такого співвідношення між прямими (безпосередніми) зв’язками й зв’язками через опорні (допоміжні) вузли в системі і на кожному напрямку зв’язку, при якому можуть найбільш успішно вирішуватись завдання зв’язку в даних умовах. Необхідність одночасного розгортання й використання ліній прямого зв’язку й опорних (допоміжних) вузлів на напрямках диктується завданнями забезпечення стійкості управління військами в складних умовах сучасного бою(операції), а також відомими перевагами й недоліками кожного із цих способів організації зв’язку. Вирішення питання використання кожного способу в системі зв’язку і АУВ здійснюється також з урахуванням наявності сил і засобів зв’язку, стану обладнання району бою (операції) у відношенні зв’язку, характеру й напрямків дії військ, фізико-географічних та інших умов. Співвідношення між способами залежить від ланки управління. Так, у батальйоні, бригаді, враховуючи високу динамічність бойових дій і частоту переміщення пунктів управління, потрібну дальність зв’язку й засоби, що використовуються, більш широке застовування знаходить забезпечення прямих зв’язків, а у системі зв’язку і АУВ армійського корпусу (оперативного командування) – забезпечення зв’язку через опорні (допоміжні) вузли зв’язку.

25. Елементи системи зв`язку і АУВ та їх призначення.

Організаційно система зв'язку і АУВ включає:

1. Вузли зв'язку пунктів управління (ВЗ ПУ) об’єднань (ОК,АК), з’єднань (дивізія, бригада), частин (полк, окремий батальйон), підрозділів (батальйон).

2. Центри автоматизації управління військами (ЦАУВ).

3. Мережу радіорелейного, тропосферного та провідного зв'язку:

а) опорну мережу зв'язку (стаціонарну та польову) (ОМЗ):

- осі;

- рокади;

- опорні вузли зв’язку (ОВЗ);

- допоміжні вузли зв’язку (ДВЗ).

б) лінії (напрямки) прямого зв'язку між ВЗ пунктів управління:

- тропосферні;

- радіорелейні;

- провідні.

в) лінії прив’язки вузлів зв'язку пунктів управління до ОВЗ ОМЗ:

- радіорелейні;

- провідні;

- тропосферні.

4. Мережа радіозв’язку:

- радіоцентри (групи радіостанцій) ВЗ ПУ;

- ретрансляційні та переприймальні пункти;

- радіолінії (лінії прямого зв'язку).

5. Мережа космічного зв’язку:

- наземні стаціонарні вузли (центри) космічного зв'язку;

- вузлові й кінцеві станції на польових ВЗ ПУ;

- бортові ретранслятори на ШСЗ;

- космічні радіолінії (лінії прямого зв'язку).

6. Мережа зв’язку з рухомими об’єктами:

- засоби зв’язку ВЗПУ;

- засоби зв'язку ОВЗ;

- засоби зв’язку рухомих об’єктів;

- канали передачі.

7. Мережа фельд'єгерсько- поштового зв'язку:

- вузли ФПЗ (АК);

- станції ФПЗ (КП, ЗКП, ТПУ АК; КП бригад);

- обмінні пункти ФПЗ;

- засоби доставки (рухомі засоби);

- маршрути їх руху (польотів).

8. Система (органи) технічного забезпечення зв'язку і АСУ.

9. Резерв сил і засобів зв'язку (резерв зв'язку).

10. Система(пункт) управління зв’язком.

11. Система контролю безпеки зв’язку та АУВ.

Необхідно відзначити, що у військових системах зв’язку і АУВ не завжди може бути повний набір перелічених складових частин.

Так, наприклад, у складі системи зв’язку і АУВ бригади можуть бути відсутніми опорна мережа, тропосферні та космічні лінії зв’язку.

У системах зв’язку батальйону відсутні, крім того, радіорелейні лінії зв’язку. Тому функціонально у первинній мережі зв’язку з’єднання, як правило звичайно, створюються мережа радіорелейного та проводового зв’язку і мережа радіозв’язку, а в батальйоні – мережа радіо і мережа проводового зв’язку.

Кожна із складових частин системи зв’язку і АУВ вміщує в собі елементи, які виступають відносно самостійними й неподільними (у мережах даної системи зв’язку) об’єктами призначеними для виконання окремих функцій.

Частин зв'язку.

38. Технічне забезпечення системи та військ зв`язку.

Постійна готовність техніки зв’язку і АУВ до використвння за призначенням, ефективність її застосування в процесі управління військами досягається правильною організацією технічного забезпечення.

Технічне забезпечення зв’язку та АУВ – це один із видів технічного забезпеченя військ (сил), який включає комплекс організаційно – технічних заходів і дій по:

1. Накопиченню до установлених норм техніки та майна зв’язку і АУВ.

2. Своєчасному і повному постачанню та укомплектуванню військ засобами зв’язку та

АУВ, військово-технічним майном.

3. Збереження та підтриманню високої боєготовності техніки до застосування та

ефективного використання по призначенню.

4. Проведенню своєчасного та якісного технічного обслуговування, а також швидкого

ремонта і повернення до строю при ушкодженнях та відмовах.

Технічне забезпечення зв’язку та АУВ включає три основних складових:

-постачання техніки зв'язку і АУВ;

- технічна експлуатація техніки зв'язку і АУВ;

- технічна розвідка і евакуація пошкодженої та неісправної техніки зв'язку і АУВ.

Постачання техніки зв'язку та АУВ є видом забезпечення матеріальними засобами Збройних Сил України, яке здійснюється органами технічного забезпечення зв’язку та АУВ з урахуванням територіального принципу з метою своєчасного задоволення штатної (табельної) потреби військ.

Заходи технічної експлуатації техніки зв'язку і АУВ:

-введення в експлуатацію;

-технічне обслуговування;

-ремонт;

-збір та узагальнення даних про надійність;

-планування та облік експлуатації та ремонту;

-зберігання;

-рекламаційна робота, гарантійний та авторський авторський нагляд;

-списання;

-контроль технічного стану.

Своєчасне і повне технічне забезпечення досягається:

- наявністю достовірних даних про укомплектованість військ технікою

зв’язку і АСУ та її технічний стан;

- чітким плануванням і правильною організацією застосування сил і засобів технічного забезпечення;

- своєчасним накопиченням і безперервним поновленням запасів засобів зв’язку, АСУВ та іншого майна;

- максимальним використанням місцевих ресурсів і трофейної техніки;

- високою спеціальною підготовкою військ, вмінням о/с правильно проводити ТО техніки;

- здатністю ремонтних органів швидко відновлювати ушкоджену техніку;

- точним знанням потреби військ в засобах зв’язку і АСУВ.

Керівництво технічним забезпеченням зв’язку і АУВ здійснюють начальники військ зв’язку об’єднань, начальники зв’язку з’єднань і частин, командири з’єднань і частин, начальники стаціонарних об’єктів зв’язку.

39. Заходи технічної експлуатації техніки зв`язку і АУВ.

Технічне обслуговування являє собою комплекс робіт, які проводяться з метою підтримання техніки зв'язку та АУВ в справному або працездатному стані під час зберігання, транспортування, підготовки до використання за призначенням та використання за призначенням.

До основних задач технічного обслуговування належать:

- запобігання передчасному зносу механічних елементів і виходу електричних

параметрів апаратури за межі встановлених норм;

- виявлення і усунення несправностей і причин їх виникнення;

- доведення параметрів і характеристик до норм;

- продовження міжремонтних ресурсів (термінів) і термінів експлуатації.

Для техніки зв'язку та АУВ поточного забезпечення передбачаються такі види техніч-ного обслуговування:

- контрольний огляд (КО);

- щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

- технічне обслуговування №1 (ТО-1);

- технічне обслуговування №2 (ТО-2);

- сезонне технічне обслуговування (СО);

- регламентоване технічне обслуговування (РТО).

Для техніки зв'язку та АУВ, яка перебуває на тривалому зберіганні, системою передбачається:

технічне обслуговування №1 при зберіганні (ТО-1з);

технічне обслуговування №2 при зберіганні (ТО-2з);

регламентоване технічне обслуговування (РТОз).

Ремонт є комплекс заходів з відновлення справності або працездатності, а також відновлення ресурсу техніки зв'язку та АУВ, який проводиться за єдиною системою комплексного ремонту озброєння і військової техніки.

Система ремонту техніки зв'язку та АУВ включає в себе об'єкти, які підлягають ремонту, засоби їх ремонту, виконавців і документацію.

До засобів ремонту належать технічні засоби для виконання відновних робіт при проведенні ремонту, які включають контрольно-перевірочну апаратуру, стенди, установки, запасні частини, інструмент, пристрої і інше обладнання, зазначене в експлуатаційній і ремонтній документації.

Ремонт залежно від його складності проводиться особовим складом, за яким закріплена техніка зв'язку та АУВ, ремонтними підрозділами зв'язку з’єднань і частин, ремонтними органами зв'язку об'єднань і центрального підпорядкування за технологією, встановленою в експлуатаційній і ремонтній документації.

На техніці зв'язку та АУВ проводяться передбачені єдиною системою комплексного ремонту озброєння і військової техніки такі види ремонту:

поточний ремонт (ПР);

середній ремонт (СР);

капітальний ремонт (КР);

регламентований ремонт (РР);

Зберігання полягає в утриманні техніки зв'язку та АУВ в установлених місцях із застосуванням засобів і методів захисту від впливу навколишнього середовища, з метою підтрима

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: