РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ВИСТАВЛЯЮТЬСЯ СУДЕНТАМ

У першому змістовому модулі максимальна оцінка, яку може отримати студент на практичному занятті, складає 10 балів. У другому - 12 балів. Кожна підсумкова модульна контрольна робота оцінюється в 9-балів. Оцінювання навчальних досягнень студентів під час семінарських занять також здійснюється за традиційною системою: „відмінно" - 5 балів, „добре" - 4 бали, „задовільно" - 3 бали, „ незадовільно" - 2 бали. За активність, творчу ініціативу при розв'язанні педагогічних задач і виконанні вправ та завдань для самостійної роботи, за виконання додаткових завдань (участь у конференціях, олімпіадах, конкурсах тощо) студент може отримати додатково 1 бал на заняттях 1-3 і 2 бали на заняттях 4 - 9.

Оцінки „відмінно" заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною та додатковою літературою, що рекомендована програмою; студент, який засвоїв взаємозв'язок основних понять дисципліни, виявив творчі здібності у застосуванні навчального матеріалу до професійно-педагогічної діяльності.

Оцінка „добре" виставляється студентам, які виявили повне знання навчально-програмованого матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою, засвідчили систематичний характер знань з дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення в ході подальшої навчальної і професійної діяльності.

Оцінка „задовільно” виставляється студентам, що виявили знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності, які справляються з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлені з основною літературою, рекомендованою програмою;такі студенти допускають і огріхи у відповіді чи при виконанні письмових завдань, але володіють знаннями для їх усунення під керівництвом викладача.

Оцінка „незадовільно" виставляється студентам, які виявили прогалини у знаннях, припустили принципових помилок у виконані у передбачених програмою завдань; такі студенти, як правило, нездатні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення ВНЗ без додаткових занять з відповідної дисципліни.

При завершені кожного семестру оцінка, отримана студентом у стобальній системі, переводиться у національну шкалу за таким принципом:

- 59-35 балів – ”незадовільно”, з можливістю повторного складання (FX);

- 34-0 балів – ”незадовільно”, з обов’язковим повторним проходженням курсу (F).

1. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – К.: ЦНЛ, 2005. – 704 с.

2. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.

3. Юрій М. Ф. Основи політології: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 340 с.

4. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

5. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навчальний посібник. – Львів, Світ, 2001. – 384 с.

6. Бобик В. М. Базові засади політології: теорія, методологія, практика: Підручник. – К.: МАУП, 2001. – 384 с.

7. Б. Кухта. Політологія. Історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, Кальварія, 2004. – 272 с.

8. Політологія. Підручник // За заг. Ред.. Кремень В. Г., Горлача М. І. – Харків, Єдінорог, 2001. – 640 с.

9. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія. Навчальний посібник. – Львів, “Новий Світ 2000”, 2003. – 344 с.

11. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. – 1992. - №4. – С. 122-134.

12. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества // Полис. – 1997. - № 4. – С. 6-23.

13. Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу / Под ред. Л. Харрисона и С. Хантингтона. – М.: Трикста, 2002. – 540 с.

14. Банс В. Элементы неопределенности в переходной период // Полис. – 1993. - № 1. – С. 44-51.

15. Баталов Э. Политическая культура как социальный феномен // Вестник МГУ. – Сер. 12. – 1991. - № 5. – С. 68 -73.

16. Баталов Э. Я. Политическая культура современного американского общества. – М.: Наука, 1990.

17. Алексеева Т. А. Современные политические теории. – М.: РОССПЭН, 2002. – 360 с.

18. Башкирова Е. И. Трансформация ценностей современного российского общества. // Полис. – 2000. - № 6.

19. Баталов Э. Я. Советская политическая культура. // ОНиС. – 1994. - № 6. – С. 32-41.

20. Бебик В. М., Головатий М. Ф., Рехкало В. А. Політична культура сучасної молоді. – К.: НДІ, 1996. – 112 с.

21. Бжезинський Зб. Великі перетворення // Політична думка, - 1994. - № 3. – С. 5-15.

22. Білий О. Нігілізм та політичні фантоми посткомуністичної доби // Політична думка, - 1994. – № 4. – С. 11-16.

23. Бирюков Н., Сергеев В. Парламентская деятельность и политическая культура // ОНиС. – 1995. - № 1. – С. 66-75.

24. Бистрицький Є. Протодемократія та культурно-політичні трансформації в Україні // Політична думка. – 1994. - № 4. – С. 17-23.

25. Буцевицький В. Проблеми політичної культури в Україні в процесі державотворення // Нова політика. – 1999. - № 1. – С. 48-51.

26. Василенко И. А. Политические процессы на рубиже культур. – М.: Эдиториал УРСС, 1998. – 221 с.

27. Гусейнов А. А. Моральная демагогия как форма аналогии насилия // Вопросы Философии. – 1995. - № 5.

28. Гусейнов А. А. Понятия насилия и ненасилия // Вопросы философии. – 1994. - № 6.

29. Запасник С. Ложь в политике // Философия науки. – 1991. – № 8.

30. Ильин М. В., Мельвиль А. Ю. Власть // Полис. – 1997. - № 6.

31. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. – М.: Эксмо, 2003. – 832 с.

32. Грин Р. 48 законов власти. – М.: Рипол Класик, 2002. – 768 с.

33. Гачев Г. Ментальности народов мира. – М.: Эксмо, 2003. – 544 с.

34. Панарин А. С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М.: Эксмо, 2003 – 544 с.

35. С. Л. Удовик. Глобализация: семиотические подходы. – М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2002. – 487 с.

36. Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. – Львів,: Кальварія, 2006. – 474с.

37. Вілсон Є. Національна ідентичність в Україні // Політична думка, 1999. - № 3. – С. 120-128.

38. Гаджиев К. С. Политическая наука. – М.: Весь мир, 2003. – 540 с.

39. Кравченко И. И. Политическая мифология: вечность и современность // Вопросы философии. – 1999. - № 1.

40. Полосин В. С. Миф. Религия. Государство: Исследования политической мифологии. – М.: Ладомир, 1999. – 170 с.

41. Каменская Г. Политическая культура США // МЭиМО. – 1993. - № 4. – С. 65-78.

42. Лісовий В. С. Культура. – Ідеологія. – Політика. – К.: Основи, 1997, - 184 с.

43. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К.: Фенікс, 1996.

44. Михальченко М. І., Журавський В. С., Танчер В. В. Соціально-політична трансформація України: реальність, міфологеми, проблеми вибору. – К.: Логос, 1997. – 180 с.

45. Молчанов М. Політична культура України: радянська чи пострадянська? // Сучасність. – 1995. -№ 10. – с. 59-69.

46. Руденко Ю. Ю. Суб’єкт політичної свідомості: проблема формування // Держава і право. – 2002. - № 17. – С. 50-57

47. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. – К.: Стилос, 1998. – 278 с.

48. Нагорна Л. П. Українська політична нація: лінії розлому і консолідації // Віче. – 200. - № 1. – С. 132-146.

49. Ольшанский Д. В. Трансформація человеческого сознания // Полис. – 1991. - № 3. – С. 53-66.

50. Петро Н. О концепциях политической культуры, или основная ошибка советологии. // Полис. – 1998. - № 1. – С. 36-51.

51. Политическая культура: теорія и национальные модели / Под ред.. К. Гаджиева – М.: Интерпракс, 1994. – 352 с.

52. Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. – К.: Парапан, 2004. – 224 с.

53. Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. – К.: Гнозис, - 1998. – 224 с.

54. Соловьев А. И. Коммуникация и культура: проблемное поле политики // Полис. – 2002. - №6.

55. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политическая література, 1993. – 544 с.

56. Політична цензура в Україні. Аналітична доповідь. – К.: Центр Розумкова, “Заповіт”, 2003.

57. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств // Полохало В. та ін. – К.: Політична думка, 1995. – 366 с.

58. Погенцов Г. Тоталитарный человек: очерки тоталитарного символизма и мифологии. – К.: Глобус, 1994. – 152 с.

59. Рассел Б. Практика и теория большевизма. – М.: Наука, 1991. – 123 с.

60. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке. – М.: РПЭ, 1999. – 320 с.

61. Растру Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. – 1996. - № 5. – С. 5-15.

62. Корнієнко В. О. Еволюція політичного ідеалу (від плюралізму до синтезуючої єдності). – Вінниця – Універсам, 1999. – 430 с.

63. Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: Етнополітологічний аналіз. – К.: Вища школа, 1998. – 361 с.

64. Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI – перша половина XVII ст..). – К.: Либідь, 1998. – 296 с.

65. Сорос Дж. Утвердження демократії. – К.: Основи, 1997. – 224 с.

66. Старостина Е. В. Политическая культура Испании // МЭиМО. – 1994. - № 2. – С. 114-122.

67. Фарукшин М. Х. От культуры конфронтации к культуре диалога // Полис. – 1992. - № 3. – С. 148-153.

68. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспансии к консолидации // МЭМО. – 1995. - № 6. – С. 87-94.

69. Хенкин С. М. “Три консенсуса” на пути к демократии // Полис. – 1993. - № 3. – С. 188-191.

70. Хеллоуэлл Дж. Моральные основы демократии. – М.: ППП, 1993. – 142 с.

71. Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. – 1994. - № 3. – С. 99-105; № 4. – С. 77-90.

72. Якушин В. М. Государство переходного типа: вопросы теории. – К.: Лыбидь, 1991. – 200 с.

73. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах. – М.: Прогресс – Традиція, 2004. – 480 с.

74. Рашковский Е. Цивилизационный облик Китая // МЭМО. – 2003 - № 8. – С. 62-69.

75. Глебова И. И. Политическая культура современной Росии // Полис. – 2006. - № 1. – С. 33-44.

76. Короткий оксфордський політичний словник. – К.: Основи, 2005. – 789 с.

77. Політологічний енциклопедичний словник. – К.: Ґенеза, 1997; 2004.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: