Збирання й розбирання комп'ютера

Процедура збирання й розбирання комп’ютера звичайно не викликає особливих труднощів. Конструкції й зовнішній вигляд основних вузлів комп’ютера від різних виробників практично однакові, а при збиранні, за рідкісним винятком, використовується всього кілька стандартних різновидів кріплення. Основні вузли середньостатистичного IBM–сумісного комп’ютера були розглянуті вище. З погляду того, хто займається збиранням і розбиранням комп'ютера, вузли краще класифікувати по типу корпуса, для якого вини призначені. Наприклад, всі комп'ютери з корпусом Desktop АТХ розбираються й збираються майже однаково. Корпус Tower, по суті, являє собою корпус Desktop, повернений набік, і виходить, що він розбирається так само. Більшість корпусів Slimline також мають багато спільного. Нижче будуть розглянуті конкретні операції по збиранню й розбиранню стандартного IBM–сумісного персонального комп’ютера.

Перш ніж приступити до збирання комп'ютера, необхідно виконати кілька

підготовчих операцій. По–перше, варто вжити заходів захисту від електростатичного розряду; по–друге, записати конфігурацію комп'ютера, включаючи апаратні (положення перемичок і перемикачів, схеми кабельних з'єднань) і логічні (установки BIOS).

Працюючи з відкритим корпусом комп'ютера, необхідно вжити заходів, що виключають можливість електростатичного розряду через сигнальні кола системної плати чи плат адаптерів. Тіло людини завжди заряджене до деякого потенціалу по відношенню до електричних кіл комп'ютера, і цей потенціал може виявитися небезпечним для напівпровідникових компонентів. Перш ніж забратися усередину відкритого пристрою, торкніться провідної ділянки його шасі, наприклад, кришки блоку живлення. При цьому потенціали тіла й загального провідника комп'ютера зрівняються. Вважається, що заряд обов'язково повинен “стекти на землю”, але ця вимога є зовсім необов’язковою. Більш складний спосіб рівномірного розподілу потенціалів між вами й компонентами комп'ютера – це застосування захисного електростатичного браслету. При роботі з комп'ютером приєднайте антистатичний браслет провідником до шасі комп'ютера в не пофарбованому місці, бо у іншому випадку електричного контакту не буде. Всі ці заходи спрямовані на те, щоб рівномірно розподілити електростатичні заряди між вашим тілом і вузлами комп'ютера й уникнути появи небезпечних струмів. Не варто працювати з відкритим комп'ютером при вставленому в розетку шнурі живлення, тому що існує ймовірність увімкнути його в самий невідповідний час або його просто забули вимкнути. Крім того, у цьому випадку досить висока ймовірність потрапляння в комп'ютер вологи або маленьких предметів, що може викликати коротке замикання на електронній платі й привести до її ушкодження.

Плати адаптерів завжди необхідно тримати за металевий кронштейн, яким вони кріпляться до корпуса.

Кронштейн з'єднаний із загальним провідником плати, і можливий електростатичний розряд не приведе до ушкодження компонентів адаптера. Якщо в плати немає металевого кронштейна (як, наприклад, у системної плати), акуратно тримайте її за краї й не торкайтеся встановлених на ній компонентів. Іноді рекомендують класти вийняті плати й мікросхеми на алюмінієву фольгу, але цього робити не можна! На багатьох платах адаптерів і системній платі встановлені літієві або нікель–кадмійові батареї (акумулятори). Ці батареї досить бурхливо реагують на коротке замикання, що може відбутися, якщо ви покладете плату на фольгу. Батареї швидко перегріваються й вибухають, як петарди, причому уламки, що розлітаються, досить небезпечні для очей. Оскільки ви можете не знати, чи встановлений на конкретній платі акумулятор чи ні, то дотримуйтеся загального правила: ніколи не кладіть плати на провідну металеву поверхню.

При роботі із системною платою комп'ютера можна навмисно або випадково видалити інформацію з BIOS, тому необхідно записати її важливі параметри. Особливо важлива інформація про параметри жорсткого диска. Якщо більша частина даних при включенні комп'ютера досить легко відновлюється вручну або автоматично, то з інформацією про параметри жорсткого диска інша справа. Сучасні програми BIOS зчитують інформацію про параметри жорстких дисків безпосередньо з пристроїв IDE і SCSI. Однак старим програмам BIOS параметри встановленого жорсткого диска необхідно задавати явно. Варто також записати орієнтацію роз’ємів всіх кабелів.

У комп'ютерах солідних фірм використовуються кабелі й роз’єми із ключами, але в більш дешевих моделях таких “надмірностей” немає. Як правило, у плоских кабелях провідник з номером 1 має інший колір. На роз’ємі пристрою, до якого потрібно підключати такий кабель, також знаходиться яка–небудь мітка, що позначає перший контакт. Хоча викладені рекомендації й вимоги очевидні, часто виникають інциденти, пов'язані з неправильним підключенням кабелів. На щастя, у більшості випадків перевернутий роз’єм або переплутаний кабель не приводять до фатальних наслідків (але тільки якщо цей кабель або роз’єм не стосується до блоку живлення!). Джерело живлення й батареї є винятком із цього правила. Якщо, наприклад, вставити роз’єм живлення системної плати “навпаки” або помістити його не в те гніздо, на шині живлення, розрахованій на 5 В, може виявитися напруга 12 В. При цьому можна буде спостерігати справжній феєрверк із мікросхем, що вибухають. Якщо ж неправильно вставити акумулятор живлення BIOS, мікросхема обов’язково вийде з ладу.

Перед установкою в комп'ютер системної плати необхідно змонтувати на ній процесор і модулі пам'яті. Більшість плат мають перемички, що визначають швидкодію процесора і його робочі напруги. Якщо їх неправильно встановити, система може не працювати взагалі або працювати нестійко, а може навіть пошкодити процесор. Тому при будь–яких сумнівах щодо установки перемичок краще відразу звернутися до документації на системну плату. Щоб установити на системну плату процесор і розсіювач тепла, виконайте ряд дій.

1. Витягніть плату з антистатичного пакета і покладіть її зверху на пакет або на антистатичний килимок.

2. Установіть процесор. Послідовність дій при виконанні цієї процедури залежить від типу гнізда процесора – socket або slot. Для гнізда типу socket знайдіть на процесорі контакт 1: звичайно один з кутів мікросхеми трохи скошений або позначений крапкою, біля нього й перебуває цей контакт. Потім знайдіть контакт 1 в гнізді для процесора на системній платі. Тепер потрібно підняти важіль і помістити мікросхему в гніздо, сполучивши контактні виводи з відповідними отворами. Якщо процесор у гніздо не входить, перевірте, чи правильно він орієнтований і чи збігаються контакти. Коли процесор сяде як треба, опустіть важіль, щоб зафіксувати його в гнізді. Якщо розсіювач тепла не був закріплений на процесорі відразу, то тепер саме час його встановити. Для гнізда типу slot необхідно встановити універсальний кріпильний механізм, що складається зі стійок кріплення процесора й механізму підтримки радіатора. Більшість процесорів для гнізда slot мають вже встановлений радіатор. Не забудьте підключити роз’єм живлення вентилятора. При монтажі процесора будьте обережні, не прикладайте значних зусиль: можна пошкодити як сам процесор, так і системну плату або розташовані в безпосередній близькості з гніздом slot елементи.

3. Прочитайте в документації виробника плати, як правильно встановити на платі перемички для роботи з конкретним процесором.

У документації повинна бути схема, що показує розташування перемичок, і таблиця з варіантами їхньої установки для різних типів процесорів(мал.2.2.1).

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: