|
Види валютних систем та їх характеристикаВиди валютних систем визначаються особливостями розвитку товарного виробництва країн – учасників міжнародного розподілу праці, структурою світового ринку, рівнем інтернаціоналізації господарських зв’язків. Саме в залежності від типу економічної системи, рівня розвитку національного господарства, а також розвитку міжнародних економічних відносин у даний історичний період визначаються загальні організаційні засади функціонування того чи іншого виду валютної системи. Відповідно до цих обставин розвиток міжнародної валютної системи умовно поділяється на чотири основні етапи, що визначає її окремі чотири види. 1. Паризька валютна система (1867 – 1914 рр.) передбачала функціонування золота у якості єдиного законного платіжного засобу у міжнародних розрахунках, що являло собою систему золотомонетного стандарту. Золото стало світовими грошима у процесі тривалої природної еволюції національних валютних систем, кожна з яких самостійно прийшла до золотомонетного стандарту. Тому на Паризькій конференції 1867 р. було закріплено вже існуючий стан справ, коли золото було визнано єдиною формою світових грошей. Основними характерними ознаками Паризької валютної системи були наступні: Перевагами Паризької системи були: по-перше, універсальність та одноманітність розрахунків як на національному, так і на міжнародному рівні; по- друге, забезпечення стабільності економічного середовища, що було зумовлено постійною купівельною спроможністю грошової одиниці, дозволяючи суб’єктам ринку довгостроково планувати свою діяльність; по-третє, стабільність рівня процентних ставок і забезпечення рівноваги на внутрішньому грошовому ринку та балансу міжнародного руху капіталу. За умов, коли золото безпосередньо виконувало всі функції грошей грошова і валютна системи були практично тотожні між собою. А золотий стандарт виконував роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв’язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків. Водночас недоліки даної валютної системи були пов’язані з тим, що вона вкрай обмежувала можливості реалізації грошово-кредитної і валютної політики центрального банку на національному рівні. Річ у тім, що центральний банк повинен був підтримувати паритет між національною валютою і золотом на незмінному рівні, виконуючи зобов’язання обмінювати національну валюту на золото в будь-яких кількостях за певним обмінним курсом. А для цього він мав нагромаджувати необхідні обсяги резервних активів для забезпечення грошової бази. 2. Генуезька валютна система (1922 – 1929 рр.) засновувалась на золотодевізному і золотозлитковому стандартах, передбачаючи функціонування в системі міжнародних платіжних засобів крім золота ще і валют провідних країн. Дана система була оформлена міждержавною угодою, досягнутою на Генуезькій конференції у 1922 р., коли грошові системи 30 країн були засновані на золотодевізному стандарті, а національні кредитні гроші почали використовуватисяв якості міжнародних платіжних і резервних засобів. Основними принципами функціонування даної валютної системи були наступні: Однак попри більшу гнучкість Генуезької валютної системи порівняно із Паризькою унаслідок надання можливості використання для розрахунків нарівні іззолотом національних валют, можливості реалізації грошово-кредитної і валютної політики у системі, заснованій на золотому стандарті (нехай навіть в урізаних формах) залишалися обмеженими. Річ у тім, що зберігалася невідповідність золотих паритетів Англії, Франції і США реальним макроекономічним показникам їхнього розвитку, що призводило до значних спекулятивних переміщень капіталів між трьома провідними країнами, зумовлюючи дестабілізуючий вплив на курси валют. Крім того, мали місце протиріччя між темпами росту світової економіки і торгівлі та наявністю необхідних резервних активів для забезпечення міжнародних розрахунків. При збереженні незмінних паритетів національних валют стосовно золота стає очевидною нестача дорогоцінного металу для виконання функції світових грошей. Дані недоліки Генуезької валютної системи по суті зумовили відмову від неї, що було пов’язано також із початком світової економічної кризи, коли більшість країн запровадили жорсткі заходи валютного контролю, а деякі країни, такі як Німеччина, стали на шлях автаркії. Після цього єдина міжнародна валютна система по суті припинила своє існування. Даний період аж до початку Другої світової війни характеризувався значною нестабільністю міжнародних економічних відносин, що визначалось систематичною девальвацією валют провідних країн з метою вирішення внутрішніх проблем за рахунок конкурентів. 3. Бреттон-Вудська валютна система (1944 – 1971 рр.) являла собою систему міждержавного золотодевізного (а по суті золотодоларового) стандарту, метою якої було забезпечити стабільність обмінних курсів та конвертованість національних валют. При цьому були визначені правила організації світової торгівлі та валютних відносин на основі долара США. У період закінчення Другої світової війни гостро постало питання про необхідність міждержавного регулювання валютних відносин. Тому підсумком переговорів на міжнародній конференції у 1944 р. в м. Бреттон-Вудс стало утворення Міжнародного валютного фонду, що відповідав за валютні курси, міжнародну ліквідність та регулювання платіжних балансів, а також Міжнародного банку реконструкції і розвитку, що відповідав за довгострокове кредитування і політику розвитку. В результаті було створено нову міжнародну валютну систему. Основними принципами цієї валютної системи були наступні: 1) збереження ролі золота як загального еквівалента та основи світової валютної системи; Таким чином, основою Бреттон-Вудської валютної системи став доларовий стандарт, згідно якого саме долар США почав слугувати базою для визначення валютних паритетів, а також став головним засобом міжнародних розрахунків і збереження міжнародних резервних активів. Результати Бреттон-Вудської конференції відображали зростання економічної могутності США, котрі нагромадили на той час 70% світових запасів золота. Тому при збереженні загалом золотодевізного стандарту і остаточних розрахунків золотом саме долар США було визнано головною резервною валютою. 4. Ямайська валютна система (з 1976 р.) являє собою багато валютний стандарт, заснований на вільному виборі країнами-членами МВФ режимів валютних курсів. Дана система закріплювала повну демонетизацію золота та відмову від основних принципів Бреттон-Вудської валютної системи. Для пошуку виходу із кризи міжнародних валютних відносин у січні 1976 р. в м. Кінгстон на Ямайці було скликано нараду керуючих МВФ, на якій узгоджені нові параметри міжнародної валютної системи, які були ратифіковані країнами-членами МВФ шляхом змін до його статуту у квітні 1978 р. Засадничими принципами нової міжнародної валютної системи стали наступні: Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|