ПОЛЕЗНОЕ

Как развить коммуникабельность Почему могут возникнуть ссоры между супругами, в то время как их отношения кажутся прочными Почему появляется страх? Как стать богатым и отойти от дел молодым Советы от доктора Айболита «Как быть здоровым» Как сделать приглашение правильно Точка зрения. Как сделать сотрудника вовлеченным? Лень и как с ней бороться. Психологические аспекты Способов заработать с помощью internet Лекции по Основам предпринимательства Последнее добавление

КАТЕГОРИИ

ДОГОВІРНІ ВІДНОСИНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві.

2. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції.

3. Договірні відносини у сфері насінництва.

4. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства.

1. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві.

Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці аграрного права, але в будь-якому разі слід мати на увазі, що аграрно-правові договори є предметом саме аграрного права. При цьому, як вважають науковці, у законодавстві важливо повно відобразити специфіку сільськогосподарського виробництва та сільськогосподарських договорів. Специфіка договірних відносин у цій галузі виявляється в кожному структурному елементі договору (предмет, сторони тощо). Світовий досвід доводить, що сільське господарство без державного регулювання, спеціально орієнтованого на захист його майнових інтересів, без створення системи підтримки не може ефективно функціонувати, оскільки воно є галуззю з підвищеним виробничо-господарським ризиком.

Класифікація договорів у сільському господарстві:

1. ті, що опосередковують перехід права власності; зобов'язання із купівлі-продажу (роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу); дарування, рента; міна.

2. ті, що пов'язані з передачею майна у тимчасове користування;

3. про виконання робіт; про надання послуг;

4. про страхування;

5. про кредитно-розрахункові відносини;

6. про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

У науці аграрного права вирізняється група договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції.

1. договір контрактації сільськогосподарської продукції;

2. договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції;

3. договір міни;

4. договір комісії.

Найповніше специфіку договірних відносин у сільському господарстві враховує класифікація, яка поділяє аграрно-правові договори на 4 основні групи.

1. Перша група:

− договори про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва;

− договори про спільну діяльність з виробництва, дорощування та відкормлювання худоби та птиці;

− договори на виробництво та переробку кормів для тваринництва;

− договори з фермерськими господарствами на виробництво продукції на землях цих господарств;

− інші договори про виробництво сільськогосподарської продукції.

2. Друга група:

− договори про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів;

− договори про матеріально-технічне забезпечення;

− договори про фінансове забезпечення;

− інші договори про реалізацію продукції та постачання.

3. Третя група:

− договори про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств;

− договори про виконання меліоративних робіт;

− договори про ремонт техніки та її технічне обслуговування;

− договори про виконання інших підрядних робіт;

− договори про надання наукових послуг аграрним підприємствам;

− договори з банківськими установами та інші про надання різноманітних послуг.

4. Четверта група:

− договори про використання науково-технічної продукції у сільському господарстві;

− договори про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт у сфері сільського господарства.

2. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції.

Контрактація. За ч. 1 ст. 713 ЦК договір контрактації сільськогосподарської продукції визначається як такий, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену ним сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Договір контрактації належить до тих договорів, що опосередковують перехід права власності (право повного господарського відання) від виробника сільськогосподарської продукції до держави в особі заготівельної (закупівельної) організації.

Договір контрактації є оплатним, взаємним, консенсуальним.

Сторонами договору контрактації є виробник і контрактант.

Контрактантами є заготівельні (закупівельні) або переробні підприємства або організації, на які у встановленому порядку покладено функції закупівлі, заготівлі сільськогосподарської продукції.

Виробниками є організації всіх організаційно-правових форм, що виробляють сільськогосподарську продукцію (колективні, державні, акціонерні сільськогосподарські підприємства, фермерські та інші господарства).

Контрактація є самостійним договором, хоча за предметом і змістом він подібний до договорів поставки і купівлі-продажу.

Специфіка договору контрактації полягає в тому, що:

1) він є замовленням сільськогосподарському виробнику на відповідну продукцію;

2) його предметом може бути лише сільгосппродукція, що, не існує в натурі на момент укладання договору ще не існує в натурі;

3) однією зі сторін договору є безпосередньо виробник продукції;

4) договір передбачає обов'язок контрактанта надавати виробнику певну допомогу в організації виробництва і здачі продукції, в забезпеченні господарства тарою і пакувальними матеріалами, у видачі промислових чи продовольчих товарів або комбікормів у порядку зустрічного продажу (що не передбачено законодавством про поставку);

5) для договорів контрактації встановлено обов'язковий авансовий порядок оплати отриманої продукції. Сторони зобов'язані визначити в договорі розмір такого авансу і терміни його виплати. Так, для закупівель сільськогосподарської продукції за держконтрактом встановлено обов'язковий порядок авансового платежу в розмірі 50% вартості законтрактованої продукції.

Предметом договору контрактації є продукція, одержувана внаслідок сільськогосподарського виробництва; п родукцією є речі, визначені родовими ознаками, як у сирому вигляді, так і ті, що зазнали первинної обробки. Продукція, передана в рахунок виконання договору контрактації, має бути виготовлена в господарстві виробника.

Умови договору контрактації сільськогосподарської продукції:.

- вид продукції (кількість і асортимент);

- номер державного стандарту або технічних умов;

- гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

- якість (сортність) сільськогосподарської продукції;

- умови доставки;

- МАКСИМАЛЬНА І МІНІМАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ.

- ціна за одиницю виміру продукції та загальна сума договору.

- строки виконання договору встановлюються з урахуванням особливостей виробництва і способу одержання (збирання, зберігання, дозрівання) певного виду сільськогосподарської продукції.

Однією з особливостей виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції є те, що виробник повинен не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі (ч. 1 ст. 273 ГК України).

Стаття 274 ГК України передбачає підстави відповідальності сторін за договором контрактації сільськогосподарської продукції. Так, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом. За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред'явленої виробником у строки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачу є виробнику штраф у розмірі п'яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - повну її вартість.

Міна. З моменту посилення кризових явищ в економіці почали поширюватися бартерні (товарообмінні) операції. Відповідно до ст. 715 ЦК за договором міни (бартеру ) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інши й. Отже, згідно з положеннями ЦК скасовано відмінності між категоріями "міна" та "бартер", з огляду на те, що вони застосовуються як синоніми. Свого часу застосування цих договорів у сільському господарстві відіграло певну позитивну роль: давало змогу діяти за умов великої інфляції. Нині уряд намагається скоротити обсяг товарообмінних операцій через те, що вони позбавляють товаровиробників обігових кошті.

Біржові договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції. Особливе місце в системі реалізації сільськогосподарської продукції український законодавець відводить біржовим договорам, розвиток яких покладається на спеціалізовані аграрні біржі.

Основними інструментами фондового ринку є форвардний та ф'ючерсний контракти, які є деривативами. форвардний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення цього контракту. Ф'ючерсний контракт засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

3. Договірні відносини у сфері насінництва.

Договори у галузі насінництва можна класифікувати наступним чином:

а) договори про виробниче співробітництво з впрошування цінних зернових культур;

б) договори про спільну діяльність (без утворення юридичної особи) з виробництва визначеної продукції рослинництва;

в) договори про спільну діяльність (з утворенням юридичної особи – кооперації) для виробництва сільськогосподарської продукції;

г) договори про сортовипробування сільськогосподарських культур;

д) договори із фермерськими господарствами на виробництво визначеної продукції на землях цих господарств при співробітництві інших підприємств (насінницьких господарств);

є ) інші договори у сфері виробництва аграрної продукції.

Загальною метою всіх названих договорів є виробничий результат, який обумовлений характеристикою такої продукції (товару) – це термін придатності, умови збереження, правила транспортування; вимоги до доведення її до необхідного стану (кондиції); попит на конкретний вид продукції насінництва, наприклад, насіння озимої пшениці або ярової першої (другої) репродукції; умови, що складаються на ринку цієї продукції; фінансовий стан аграрних товаровиробників – як споживача цієї продукції та ін.

Специфікою суспільних відносин. які складаються у насінництві, ш впливає на систему договорів на реалізацію продукції насінництва

По-перше, об'єктом зобов'язань за договорами є особлива продукція, що характеризується:

а) недопущенням заміни сортової чистоти і зміни посівних якостей, кондицій насіння;

б) особливими умовами збереження, транспортування;

в) проведенням необхідної хімічної обробки після її одержання й ін.

По-друге, особливість правовідносин у цій сфері виявляється у ціноутворенні на неї. Така особливість обумовлена тим, що ціни на категорії насіння зернових культур (залежно від їх видів – озима (ярова) пшениця, жито, ячмінь) встановлюються не тільки в залежності від попиту і пропозиції, часу, року, місця реалізації, а й у визначених випадках – від встановлених державою закупівельних цін.

По-третє, відносини з реалізації високопродуктивного насіння регулюються значним масивом нормативних актів, що належать до різних галузей права.

Зазначена специфіка договорів на реалізацію продукції насінництва дають підстави для виділення їх в окрему групу, систему. До цієї групи можна віднести цілий ряд договорів, що мають різну правову природу, різних суб'єктів і об'єкти насінництва.

Вважається, що структура реалізації високопродуктивного насіння зернових культур може розрізнятися залежно від їх категорії:

оригінальне насіння – насіння, реалізоване для подальшого його розмноження, – заготівлі, реалізації;

елітне насіння – насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння;

репродукційне насіння – насіння першої і наступної репродукції.

Вважається, що види договорів на реалізацію продукції насінництва доцільно представити таким способом: договори купівлі-продажу; договір постачання; договір контрактації продукції насінництва; договір міни.

В умовах ринкової економіки об'єктом обміну дедалі частіше стають результати науково-технічної діяльності в галузі сільського господарства України. Їх значення в цій сфері невпинно зростає, тому саме з ними має пов'язуватися не лише впровадження існуючих провідних технологій виробництва сільської продукції, а й виконання на замовлення різних суб'єктів аграрного підприємництва пошукових робіт у відповідних галузях. Можливість використання договірної форми (контракту) у сфері науково-технічної діяльності зумовлена тим, що результати цієї діяльності є об'єктами права власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачене законом або договором. Цими об'єктами розробники можуть вільно користуватися й розпоряджатися, зокрема передавати іншим особам на договірній основі. Дослідження й розробки у сфері науки й техніки, що передбачають одержання дослідницькими колективами чи окремими дослідниками відповідного результату в розв'язанні конкретної проблеми протягом певного строку, організується переважно за контрактом.

У гл. 62 ЦК «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт» розглянуті 2 види договорів, які є близькими, але мають суттєві розбіжності як у предметі договору, так і правовому регулюванні.

Договори на виконання науково-дослідних робіт	Договори на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт
1. За характером результатів:
Наукові результати – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.	Науково-прикладний результат – нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, завершене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена в суспільну практику (у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації та ін.).
2. За метою виконаних робіт:
Метою науково-дослідних робіт є науковий результат, який може мати як позитивний (підтвердження певних гіпотез, виявлення зв'язків, закономірностей тощо), так і негативний характер (висновок про неможливість отримати певний результат, підтвердження принципового висновку про неможливість якогось явища тощо).	Під час виконання дослідно-конструктор-ських і технологічних робіт результат має бути обов'язково позитивним. Відсутність позитивного результату має розцінюватись для другої групи договорів як відсутність належного результату, тобто невиконання договірного зобов'язання.
3. За наслідками невиконання договору:
Діє правило ч. 1 ст. 899 ЦК: якщо в ході їх виконання виникла неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, виконані до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище від відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.	Тут діє інше правило: якщо в ході цих робіт з'ясовується неможливість досягнення результату через обставини, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.
4. За можливістю залучення субвиконавців:
Ці договори передбачають їх творчий характер, який часто ґрунтується на особистих знаннях та здібностях науковця чи творчої групи, а також на тому, що саме ця конкретна особистість (групи науковців) є вирішальним фактором укладення договору. Тому, за договором, провести науково-дослідні роботи виконавець має особисто; він не має права залучати до виконання робіт третіх осіб, якщо таке повноваження не надано за договором або немає згоди замовника (ст. 893 ЦК).	У цій групі договорів особистий характер та відповідний інтерес до виконання договору не передбачається, тому виконавець має право залучати до виконання договору інших осіб (субвиконавців), що є, зокрема, бажаним в разі значного обсягу цих робіт (абз. 3 ст. 893 ЦК).

Умовами договорів на виконання зазначених видів робіт є: напрям (напрями) дослідження;сформульований відповідно до завдання замовника очікуваний кінцевий результат науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт;права сторін щодо використання продукції та розпорядження нею;умови конфіденційності;умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги впровадження;назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визначених у договорі результатів роботи в цілому й на кожному етапі (розділі);умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових, дослідно-конструкторських, технологічних робіт;вартість науково-технічної продукції (договірна ціна на таку продукцію має встановлюватися на стадії укладення договору).

Порядок передачі результатів виконаних робіт. Відповідно до ч. 1 ст. 894 ЦК виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та цілком оплатити завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договір може передбачати прийняття та оплату окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Передача й прийняття оформлюються складанням акту передачі – прийнятт я науково-технічної продукції (повністю або закінчених етапів), який підписують дві сторони.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: