Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Методика аналізу активів організації





Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки готівки.

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності (швидкість перетворення в грошову готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові або основний капітал (I розділ) і поточні (оборотні) активи (II розділ).

Організації для здійснення господарсько-фінансової діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певними видами основних (необоротних) і оборотних коштів, що забезпечують безперебійне процеси виробництва і реалізації продукції. Величина і склад цих коштів залежать від характеру, обсягу та змісту господарської діяльності конкретної організації.

Джерелами формування необоротних і оборотних активів є власний і позиковий капітал. Склад і структура активів залежать від величини і структури капіталу. Отже, аналіз активів організації безпосередньо пов'язаний з аналізом: джерел їх формування та ліквідності, тобто здатності оперативно вивільняти з господарського обороту кошти, необхідні для нормальної господарсько-фінансової діяльності, і можливості виконувати вчасно свої поточні і довгострокові зобов'язання.

Розмір активів (майна) і їх структура постійно змінюються, так як за своєю природою динамічні.

Існують різні підходи до класифікації активів організації. Так, активи можна розглядати як з точки зору предметно-речового складу, так і затратно-результатного.

При предметно-речової інтерпретації активу балансу вивчається склад, розміщення і використання коштів організації, а при затратно-результатной - величина понесених витрат у результаті попередніх господарських операцій організації.

При аналізі структури і динаміки активів господарські засоби (майно, активи) можна поділити: в залежності від сфери діяльності; швидкості скоєного ними обороту; на нефінансові і фінансові ресурси тощо

Залежно від сфери діяльності вони поділяються на: кошти в сфері виробництва (засоби праці, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції, предмети праці); кошти сфери обігу (готова продукція, товари, грошові кошти, кошти в розрахунках, кошти, які обслуговують обіг), засоби невиробничої сфери.

Залежно від швидкості скоєного обороту активи організації поділяються на: необоротні, швидкість обороту яких перевищує один рік (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції, довгострокові фінансові вкладення і т.д.), і оборотні, швидкість обороту яких менше року (матеріальні і грошові).

Крім того, активи при аналізі можна розмежувати за ступенем ліквідності на нефінансові (основні засоби, довгострокові інвестиції, нематеріальні активи, виробничі запаси, витрати в незавершеному виробництві і т.д.) і фінансові (грошові кошти, кошти в розрахунках, вкладення в цінні папери). У процесі аналізу необхідно виявити структуру активу балансу, визначивши питому вагу оборотних і необоротних активів в загальній валюті балансу в динаміці; відхилення і зміни в розміщенні коштів.

Аналіз ліквідності активів відображає касову позицію організації і визначає її здатність керувати оборотними коштами, тобто в потрібний момент швидко звертати активи в готівку з метою погашення короткострокових поточних зобов'язань. Тому слід кошти організації згрупувати за ступенем ліквідності і порівняти їх з джерелами формування даних коштів, об'єднаних за термінами їх погашення. Подібний розподіл на рівну кількість деталізованих груп активів і зобов'язань (пасивів) дозволить шляхом їх порівняння визначити, в якій мірі зобов'язання будуть погашені активами і в які терміни.

Різниця між поточними активами і короткостроковими зобов'язаннями є сумою власних оборотних коштів, або чистий оборотний капітал (чисті активи). Ця сума визначається і як різниця між третім розділом балансу (капітал і резерви) і першим його розділом (необоротні активи). Вона повинна бути завжди більше нуля, бо частка від ділення поточних активів на короткострокові зобов'язання завжди повинна перевищувати одиницю. При аналізі активів необхідно розмежувати їх за ступенем ліквідності, а зобов'язання - за ступенем черговості задоволення вимог (терміновості платежів) по ним на одинадцять груп наступним чином:

Актив Пасив
1. Грошові кошти 1. Заборгованість по заробітній платі та виконавчими листами
2. Вкладення в короткострокові цінні папери і грошові кошти 2. Платежі бюджету і позабюджетних фондів
3. Аванси видані 3. Аванси отримані
4. Витрати майбутніх періодів 4. Доходи майбутніх періодів
5. Засоби в розрахунках (дебіторська заборгованість), платежі за якими очікуються протягом 12 місяців 5. Кредиторська заборгованість, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців
6. Кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), платежі за якими очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати 6. Кредиторська заборгованість, що підлягає погашенню більш ніж через 12 місяців після звітної дати
7. Товари та готова продукція 7. Зобов'язання: перед постачальниками, за кредитами і позиками
8. Виробничі запаси і витрати 8. Зобов'язання: перед постачальниками, за кредитами і позиками
9. Інші поточні активи 9. Інші короткострокові пасиви
10. Основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції 10. Власний капітал і довгострокові зобов'язання
11. Інші необоротні активи 11. Власний капітал і довгострокові зобов'язання

Таблиця 1. Структура активів і пасивів

Необоротні активи в бухгалтерському балансі наводяться в оцінці нетто. Так, основні засоби, нематеріальні активи, відображаються за залишковою вартістю, а всі інші необоротні активи - за фактичною собівартістю. Дана оцінка не дає уявлення про суму грошових коштів, яку можна отримати, реалізувавши необоротні активи в разі продажу, ліквідації організації.

Величина необоротних активів може змінюватися в результаті надходження за рахунок будівництва та придбання, безоплатного приєднання, внеску в статутний капітал, вибуття в результаті ліквідації тощо Таким чином, в процесі аналізу використовуються показники як початкової, так і залишкової вартості, або фактичної собівартості необоротних активів; моментні і інтервальні величини; вартісні і натуральні показники. В ході аналізу необоротних активів необхідно дати оцінку структури, динаміки та ефективності їх використання (за даними бухгалтерського балансу).

Для аналізу коефіцієнта зносу основних засобів (Кизн) необхідно суму нарахованого зносу (ЗІЗ) зіставити з первісною вартістю основних засобів (ОСпер) за формулою:

Кизн = ЗІЗ / ОСпер.

Коефіцієнт оновлення обчислюється як відношення вартості які поступили основних засобів (ОСП) до первісної вартості основних засобів на кінець року (ОСКпер):

Кобн = ОСП / ОСКпер.

Коефіцієнт вибуття основних засобів (Квиб) можна визначити, розрахувавши відношення вартості вибулих основних засобів (ОСВ) до первісної вартості основних засобів на початок періоду (ОСНпер) за формулою:

Квиб = ОСВ / ОСНпер

Коефіцієнт ліквідації основних засобів (Клік) розраховується за формулою:

Клік = ОСЛ / ОСНпер,

де ОСЛ - сума ліквідованих основних засобів за період.

Аналіз придатності основних засобів здійснюється шляхом розрахунку коефіцієнта придатності (Кгодн) як різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу (Кизн):

Кгодн = ОСост / ОСпер

Ефективність використання основних засобів в торгівлі характеризується системою показників, основними з яких є: фондовіддача по оптовому і роздрібному товарообігу; співвідношення загальної і торгової площі; роздрібний товарообіг на одиницю торгової площі (робоче місце); відпустку товарів зі складу на одиницю складської площі; товарообіг на одиницю складської площі (або складської ємності) і ін.

Показник фондовіддачі знаходиться діленням роздрібного або оптового товарообігу на середню вартість використовуваних основних засобів. Таким шляхом визначається, скільки на кожен карбованець основних засобів припадає рублів товарообігу (продано товарів).

Фо = товарообіг (обсяг продажів) / середня первісна (відновна) вартість основних засобів.

Важливим показником ефективності використання основних засобів є зворотний показник фондовіддачі - фондомісткість (Фе), який визначається відношенням середньої вартості основних засобів (ОСпер) до обсягу товарообігу (Nр).

Зміна фондомісткості показує приріст або зниження вартості основних засобів на 1 руб. товарообігу. Показник фондоозброєності (ФВ) знаходять діленням середньорічної вартості активної частини основних засобів на середню чисельність торгово-оперативних працівників.

До даного показника обчислюється і показник фондоозброєності (Фос), який визначається як відношення середньорічної вартості всіх основних засобів (ОСпер) до середньооблікової чисельності всіх торгових працівників (Ч):

Фос = ОСпер / Ч








ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.