Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Характеристика основних загальнолюдських принципів





права

У сучасній юридичній літературі більшість вчених притримуються думки, що основними загальнолюдськими(цивілізаційними) принципами

можна назвати:

1) Принцип юридичної рівності однойменних суб' єктів

2) Принцип демократизму

3) Принцип справедливості

4) Принцип поваги і захисту основних прав людини

5) Принцип гуманізму

Ці принципи мають окремі ознаки, що дозволяє виокремити їх з поміж інших як саме такі, які належать до загальноцивілізційних принципів. їх характеризує можливість впливати на усі державно-правові явища, а також здатність регулювати будь-які правовідносини в усіх системах права і між будь-якими суб'єктами правової системи. Вони виступають як найбільш загальні нормативні засади позитивного права незалежно від предмета регулювання чи суб'єктивного складу, а тому їх можна розглядати як універсальні критерії правового регулювання суспільних відносин.

Принцип юридичної рівності однойменних суб'єктів означає, що до однойменних суб'єктів не можуть застосовуватись будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їхні властивості. Цей принцип може виражатись через принцип суверенної рівності держав а також принципі рівності однойменних суб' єктів(громадян, юридичних осіб) у внутрішньодержавному праві. Цей принцип полягає у юридичній рівності громадян у рамка їхньої діяльності а також у їх рівності перед законом і судом. Конституція України проголошує, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. .Зрозуміло, що вимога рівного (однакового) обходження з усіма людьми, тобто не зважання на жодні нерівності, що завжди можуть стати змістом такого обходження, призводить до абсурдних наслідків, тож фактично немає жодної правової системи, котра б містила норму обходитися з дітьми, як із дорослими, з жінками - як із чоловіками, з душевно хворими - як із психічно здоровими людьми тощо. Неможливо за будь-якої умови залишити поза увагою усі нерівності - певні таки доведеться враховувати. Тут важливо тільки визначитися, котрі з нерівностей не брати до уваги, а отже - котрих суб'єктів можна вважати за рівних. Якщо індивіди й зовнішні умови є рівними, то ставлення до них повинно бути однакове; коли ж навпаки - нерівне. Це випливає із об'єктивно існуючої суспільно-правової дійсності. Те що з рівними має бути й рівне обходження, може мати чинність лише в поєднанні з тим, що з нерівнимимає бути нерівне обходження. Однак перше положення може застосовуватися тільки тоді, коли двоє чи більше індивідів мають якості, які слід брати до уваги, а отже, коли вони є рівними завдяки тому, що володіють ними. Вирішення кожної окремої справи тільки тоді буде справедливим, коли буде враховано всі особливості кожного випадку. Саме тому невід'ємною складовою частиною принципу рівності у праві є положення про те, що до всіх суб'єктів повинно бути неоднакове ставлення (справедлива нерівність).



Принцип демократизму- демократизм як загальнолюдський принцип права розкривається у тому, що у праві мають бути відображені, загальні для всього суспільства інтереси, ці інтереси повинні бути узгодженими інтересами більшості соціальних груп, певні мінімальні гарантії інтересів меншості - з метою унеможливлення ситуації, за якої інтереси певної групи суб'єктів мали би пріоритет над інтересами усіх інших груп населення. Демократія потребує широкої гласності, врахування громадської думки, широкого діалогу між державними установами та громадськістю.. Розвиток демократизму у правовиховному процесі потребує всебічного висвітлення правовиховної роботи, що робить її відкритою, доступною для більш широкого кола населення. Демократизм має важливе значення і як принцип юридичної діяльності, надаючи можливість усім заінтересованим суб'єктам брати участь у прийнятті рішення та сприяючи його досягненню з урахуванням інтересів учасників, шляхом компромісу, а не сили. Характерною рисою принципу демократизму є поєднання і взаємопов'язаність двох аспектів: внутрішньодержавного та міжнародно-правового. Принцип демократизму потребує, щоб міжнародний і внутрішній правопорядки спирались на загальні демократичні засади, оскільки лише на цій основі в наш час можна забезпечити необхідний рівень стабільності людської цивілізації. Демократичне і правове міжнародне співтовариство повинно складатися з демократичних і правових держав. Тому даний принцип зобов'язує держави забезпечити відповідність їх національних правових систем загальноприйнятим стандартам демократії.

Принцип поваги і захисту основних прав людини передбачає, що в міжнародному і внутрішньому праві демократичних держав права людини розглядаються як найвища правова цінність. Забезпечення цих прав є першочерговим обов'язком держави. Цей обов'язок передбачає, позитивне зобов'язання держави закріпити фундаментальні права і свободи у вигляді правових норм в конституціях чи законах, в законодавчому порядку визначити механізм забезпечення та захисту цих прав і свобод, а також гарантувати їх судовий захист відповідно до встановленої законом процедури. При цьому законодавчі приписи повинні бути сформульовані достатньо чітко і зрозуміло, щоб громадяни мали змогу регулювати свою поведінку. Держава зобов'язана вживати усіх можливих заходів з метою запобігання порушень прав і свобод, в тому числі шляхом формування спеціальних інститутів.У якості самостійного принцип поваги прав людини був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року. У аналізованій галузі ухвалений ряд найважливіших актів, до яких відносяться: Загальна декларація прав людини 1948 року і два Пакти про права людини 1966 року, один — про цивільні і політичні права, інший — про економічні, соціальні і культурні права. Був укладений ряд Конвенцій, з конкретних аспектів: про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948 рік), про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (1966 рік), про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок (1979 рік), про права дитини (1989 рік) та ін.

Принцип гуманізму, тобто людинолюбства, розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, домінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних невідчужуваних прав людини. Принцип гуманізмуозначає закріплення у правових формах відносин між людиною, державою і суспільством на основі визнання самоцінності людської особистості, невід'ємності її прав і свобод, поважання її гідності, захисту від свавільного втручання у сферу особистого життя. Принцип гуманізму в праві знаходить своє втілення в цілому ряді нормативних положень різноманітної галузевої належності, таких як: ніхто не може бути безпідставно заарештованим або утримуватися під вартою; батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; ніхто не може бути підданий катуванню, іншим жорстоким, нелюдським чи таким, що принижують його гідність, видам примушування і покарання; заборона допуску преси і публіки на судовий розгляд з міркувань моралі.Безпосередньо гуманізм як принцип затверджується в Кримінально-виконавчому кодексі: «Принципи кримінально-виконавчого законодавства,виконання і відбування покарань» 3 гуманізмом як принципом, що регулюєпитання кримінальної відповідальності, пов'язані два рішення (справа пропризначення судом більш м'якого покарання, справа про рівень пенсії і щомісячногодовічного грошового утримання) і один висновок Конституційного суду України(щодо обмеження депутатської недоторканності). Також, знову як принцип,гуманізм закріплено в «Законі України про державну службу» і низці іншихнормативно-правових актів віднесених до адміністративного права.

Висновок

Загальнолюдські принципи займають особливе місце в системі принципів права. Вони стали основою для формування правової системи України і закріплені в основному законі держави Конституції України. Вони є невід'ємною складовою правової системи і без них вона не могла б функціонувати на повну силу. Такі принципи як демократизм, гуманізм, юридичної рівності, справедливості є визначальними для стабільності правової системи. Вони є основними не тільки для правової системи України а й усього світу. Проте, вони не виникли самі по собі, а є результатом історичного надбання усього людства. В умовах національної правової системи ці визначальні засади діють недосконало. Тому повинні поступово впроваджуватись в правову систему України.

«Вступ»

Уніфікаційні процеси, які характеризують європейську регіоналізацію, в даний час здійснюються насамперед на основі загальнолюдських принципів права.

У науковій юридичній літературі висловлювались міркування, що на сучасному етапі відбувається усвідомлення пріоритетності загальнолюдських цінностей, а останні мають характер принципів, сформульованих на рівні високого ступеня узагальнення. З огляду на особливості принципів права як специфічної правової категорії в них, зосереджений світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації та втілюються загальнолюдські цінності.

Незважаючи на це, проблема власне загальнолюдських принципів залишається поза належної уваги вчених. У вітчизняній науковій літературі вона висвітлювалася на рівні постановки питання, або ж пропонувалася дефініція та перелік загальнолюдських принципів права, зміст яких не роз­кривався. Монографічне загальнотеоретичне дослідження загальнолюдських принципів права на сьогоднішній день відсутнє. Разом з тим воно на сучасному етапі видається актуальним, оскільки глобальні проблеми людства, які можуть бути вирішені лише спільними зусиллями світової спільноти, вимагають більш високого рівня управління соціальними процесами, що потребує уніфікації правового регулювання. У світі відбувається структуризація суспільного життя, здійснювана на нових базових засадах, усвідомлення загальнолюдських цінностей та необхідності їх фіксації у праві, що зумовлює універсалізацію правових понять, появу нових правових категорій. Практичне значення дослідження загальнолюдських принципів права полягає ще й у тому, що в Україні відбувається побудова правової держави та реформування національної правової системи відповідно до кращих світових правових здобутків.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.