Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Проблеми впровадження загальнолюдських принципів в національне законодавство.





Впровадження в національне законодавство загальнолюдських принципів має певну специфіку, яка зумовлена цими особливостями:

•юридичною природою загальнолюдських принципів права;

•їхньою фіксацією в найрізноманітніших міжнародно-правових актах та документах;

•здатністю виступати для національної системи права в якості міжнародних універсальних і регіональних стандартів правового регулювання;

•менш жорсткою (порівняно з нормами права) регламентацією їхнього

впровадження міжнародними універсальними чи регіональними спільнотами;

•багатоступінчатістю процесу їхнього впровадження.[348]

Загальнолюдські принципи права, зафіксовані в міжнародно-правових актах, впроваджуються насамперед у національне законодавство, тоді як принципи, зафіксовані в актах міжнародних судових органів - через прецедентну практику. Остання здатна впливати на національні правові системи шляхом:

1) зобов'язання держави-відповідача забезпечити за допомогою адекватних правотворчих заходів належну узгодженість національного законодавства із цими принципами;

2)переорієнтації (зокрема, шляхом офіційного нормативного роз'яснення норм національного законодавства) правотлумачної (а отже, й правозастосовної) національної практики згідно з міжнародними стандартами;

3) значного впливу на правосвідомість - як загальну, так і професійну юридичну. [349]

Суб'єктами впровадження є відповідні національні органи, які, як правило, уповноважені приймати рішення з найважливіших питань суспільного життя і видавати нормативно-правові акти; оцінювати стан внутрішнього законодавства, судових і адміністративних рішень в світлі положень міжнародно-правових актів і документів, в яких зафіксовані загальнолюдські принципи права; пропонувати відповідним органам консультативні висновки з широкого кола питань їхньої компетенції; консультувати, підтримувати, координувати тих, хто працює в даній галузі; контролювати практичне застосування зроблених ним рекомендацій і висновків; поширювати знання і інформацію та ін.

Ступінь та повнота впровадження загальнолюдських принципів права у національну систему законодавства передусім залежать від наявного механізму впровадження цих принципів як сукупності певних юридичних засобів по введенню загальнолюдських принципів права в національну юридичну практику з метою забезпечення їхнього правового впливу на суспільні відносини.

Засобами впровадження є нормативно-правові акти та інші джерела позитивного права, у яких закріплені загальнолюдські принципи права, акти тлумачення права, правозастосувальні акти, а також певні юридичні процедури.[350]

Механізм впровадження загальнолюдських принципів права може бути вироблений як на національному рівні, так і запропонований міжнародною спільнотою та приведений до національних умов шляхом врахування внутрішньодержавної специфіки. Так, загальнолюдські принципи права, які є загальновизнаними, тобто визнані більшістю суб'єктів міжнародного права передбаченими у міжнародному праві способами, можуть бути впроваджені в національне законодавство через принципи міжнародного права.

Загальнолюдські принципи права, які закріплені у судових прецедентах, зокрема, рішеннях Міжнародного Суду ООН, Європейського Суду з прав людини та Суду ЄЄ можуть впроваджуватись у внутрішню державну юридичну практику національними органами судочинства, зокрема, органами конституційної юрисдикції.

Процедура впровадження загальнолюдських принципів права в національне законодавство - це порядок уведення у дію, у практику, запровадження, укорінення в національній системі законодавства універсальних нормативних засад права, що визначають сутність і спрямованість правового регулювання. Така процедура є одним з видів юридичної процедури, що охоплює певні способи впровадження і складається з відповідних стадій, якими є правотворча (їй передує т.зв. доправотворчий етап), правотлумачна та правозастосовча. Характеризуючи названі стадії, дисертант наголошує на особливо важливій ролі внутрішньодержавної правотворчості, в ході якої відбувається моделювання відносин, що потребують нормативного регламентування. Саме на цій стадії відбувається впровадження загальнолюдських принципів права у національне законодавство та їх конкретизація відповідно до умов національного права. [351]

А) Закріплення загальнолюдських принципів права в Конституції України.

Принцип справедливості

В Конституції України прямо згадано про справедливість лише один раз. Так, ст. 95 Конституції встановлює, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Але варто зазначити, що ціла низка конституційних вимог безпосередньо випливає з принципу справедливості — це свідчить також про непряме закріплення цього принципу в Конституції. Наприклад, ідея справедливості конкретизується в принципі non bis in idem, закріпленому в ст. 61 Конституції України. Принцип справедливості також обумовлює обов'язок оприлюднення нормативно-правових актів (ч. 3 ст. 57 Конституції), загальну заборону зворотної дії законів (ч. 1 ст. 58 Конституції), право не бути примушеним до свідчень проти себе (ч. 1 ст. 63 Конституції), право на судовий захист (ст. 55 Конституції) та ін.

Статус справедливості як загального конституційного принципу не викликає жодних сумнівів. Наприклад, Конституційний Суд України неодноразово посилався на принцип справедливості. Так, на його думку, висловлену у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання, справедливість є однією з основних засад права.[352]

Принцип рівності

Гарантувати захист від дискримінації - означає дотримуватися принципу рівності, тобто зробити так, щоб люди були рівні як на законодавчому рівні, так і на практиці. Однак ставитися до людей як до рівних між собою і поводитися з ними однаково - не завжди одне й те саме. Це було б доречно, якби всі люди були однаковими і завжди жили в абсолютно однакових умовах.

Очевидно, що це не так: між нами існують численні відмінності, і не останнє місце серед них займають відмінності між статями, мовами, релігіями, національностями, сексуальною орієнтацією, політичними поглядами, відмінності у фізичній спроможності, мобільності, забезпеченості і у стані здоров'я.

Вимога формальної рівності можливостей реалізується у праві за допомогою чотирьох пов'язаних між собою загальних принципів: принципу рівності перед законом, принципу рівності перед судом, (принципу рівності прав і свобод людини і громадянина і принципу рівності обов'язків людини і громадянина. Що стосується ідеї фактичної (реальної) рівності можливостей, то вона реалізується у праві за допомогою двох основних принципів: принципу диференціації правового регулювання і принципу позитивної дискримінації.[353]

На сьогоднішній день, принцип рівності перед законом закріплено у ст. 24 Конституції України. Цей принцип знаходить своє логічне продовження у принципі рівності перед судом (згідно з п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією з основних засад судочинства).

Принцип рівності прав і свобод людини і громадянина (принцип рівноправності) закріплено у статтях 21 і 24 Конституції України.

Так, згідно зі ст. 21 Конституції України «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах». А стаття 24 Конституції проголошує, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи...». Принцип рівності обов'язків людини і громадянина у прямій формі в українському праві не сформульований, проте факт його існування особливих сумнівів не викликає. Так, він може бути виведений із змісту ст. 24 Конституції України.

Цим шляхом пішов, зокрема, Конституційний Суд України, який у рішенні від 28 вересня 2000 року № 10-рп/2000 у справі про приватизацію державного житлового фонду підкреслив, що, проголошуючи рівність усіх громадян перед законом, ст. 24 Конституції України таким чином встановлює і рівну підлеглість усіх громадян законам України. Крім того, принцип рівності обов'язків у положеннях Конституції, які закріплюють конкретні обов'язки громадян (див., наприклад, статті 66-68 Конституції України, що використовують конструкцію «кожен зобов'язаний»).[354]

Принцип свободи

Свобода, як одна з найвищих соціальних цінностей не була включена в прямій формі в редакцію ст. 3 Конституції України, проте свобода знаходить своє непряме втілення в Конституції України. Як зазначає Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2002 року № 15-рп/2002 у справі про призначення судом більш м'якого покаранняі, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті, зокрема, ідеями свободи.[355]

Крім того, в Конституції України знайшли своє втілення деякі вимоги, які випливають із принципу свободи, зокрема:

- принцип «дозволено все, що не забороняється законом» (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

- принцип плюралізму закріплений, у ч. 1 ст. 15 Конституції України, згідно з якою «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності»;

- принцип поваги і непорушності прав та свобод людини, закріплений, зокрема, у ст. 3 Конституції України і передбачає, що права людини розглядаються як вища правова цінність, а їх утвердження і забезпечення є першочерговим обов'язком держави.

Принцип гуманізму

Цей принцип знаходить свій початок у ст. 3 КУ, де говориться: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме ця стаття Конституції слушно розглядається як юридичний фундамент гуманістичного спрямування розвитку суспільного і державного життя в Україні.

Як відомо, оптимальною формою втілення і захисту гідності особистості, її індивідуальності і неповторності є інститут невід'ємних і невідчужуваних прав людини. Саме за першочерговою допомогою інституту прав людини (розд. II Конституції України) право реалізує принцип гідності людини, перетворюючи громадян з об'єктів впливу в активно діючих суб'єктів.

Чинна Конституція послідовно закріплює на правовому рівні важливі гуманістичні постулати, зокрема: багатоманітність (ст. 15); право людини на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (ст. 23); свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54); інші різноманітні свободи (статті 27-35 та ін.); право на достатній життєвий рівень (ст. 48); існування обов'язків перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23); обов'язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68). Усе це дає підстави вважати гуманізм невід'ємним конституційним принципом.[356]

У цілому конституційні культурні права та свободи людини й громадянина формують «гуманістично насичений» образ людини: первинної, не похідної від суспільства істоти, визначальними якостями якої є розум (здоровий глузд) і свобода; особистості, наділеної відчуттям власної гідності та можливості вільного духовного (інтелектуального) розвитку, проте одночасно залежної від багатоманітності міжособистісних культурних відносин.

На підставі зазначеного можна дійти таких висновків: у сучасній юридичній доктрині гуманізм інтерпретується як людиносутнісний світогляд і принцип права (загальносоціального або основоположного), відображаючи ставлення до людини як найвищої соціальної цінності, повагу до гідності кожної особи, її права на життя, вільний розвиток, реалізацію своїх здібностей і намагання досягти щастя. Гуманізм пропагує утвердження всіх загальновизнаних прав особи, визнає благо особи як найвищий критерій оцінки будь-якої суспільної діяльності.[357]

Б) Закріплення загальнолюдських принципів права в інших нормативно-правових актах України.

Оскільки українське законодавство з кожним днем все більше адаптується до законодавства зарубіжних розвинених країн, а зокрема і країн-членів Європейського Союзу, де основними засадами права є гуманність, справедливість, демократизм, свобода, рівність (тобто загальнолюдські засади), то можна простежити тенденцію все частішого закріплення цих засад не тільки в Основному Законі країни, але і в інших законах та підзаконних актах.

Принцип гуманізму. Лисенков Є. Л. до групи культурних прав і свобод відносить такі як 1) право на освіту 2) право на доступну й безоплатну дошкільну, повну загальну середню, професійно-технічну, вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах 3) право учнів і студентів на одержання державних стипендій та пільг 4) право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі 5) право громадян, які належать до національних меншин, відповідно до закону на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови в державних і комунальних закладах або через національні культурні товариства 6) свобода літературної, художньої і технічної творчості 7) право кожного громадянина України на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 8) право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності та ін.[358] Як зазначає Мацькевич М., немає жодного сумніву в тому, що всі перелічені вище конституційні культурні права та свободи людини й громадянина є гуманістичними за своїм ідейним підґрунтям і можуть розглядатися як важливі гуманістичні постулати. Тому не випадково сприяння утвердженню гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті є однією з основних засад державної політики у сфері культури (ст. 3 Закону України «Про культуру»). На принципі гуманізму ґрунтується освіта в Україні (ст. 6 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р.), зокрема дошкільна освіта (ст. 6 Закону України «Про дошкільну освіту»), загальна середня освіта (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про загальну середню освіту»).[359]

Безпосередньо гуманізм як принцип затверджується в Кримінально- виконавчому кодексі: ст. 5 «Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань». З гуманізмом як принципом, що регулює питання кримінальної відповідальності, пов'язані два рішення (справа про призначення судом більш м'якого покарання, справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) і один висновок Конституційного суду України (щодо обмеження депутатської недоторканності). Також, знову як принцип, гуманізм закріплено в ст. З «Закону України про державну службу» і низці інших нормативно-правових актів віднесених до адміністративного права.[360]

Принцип гуманізму безпосередньо не виписаний в Кодексі України про адміністративні правопорушення, але він випливає зі змісту норм, якими регулюється провадження, а також із банкетних норм, встановлених низкою статей цього Кодексу, зокрема, частини другої статті 6 Кодексу - органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону

•державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням,

•керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями; статті 245 Кодексу – вирішення справи про адміністративне правопорушення в точній відповідності з законом.

Принцип гуманізму виражений і в правовідносинах, встановлених відсилочною нормою - частиною першою статті 13 КУпАП, та відісланою нормою - статтею 24-1 цього Кодексу щодо застосування до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, вичерпного переліку заходів впливу.[361]

І. Я. Кисельов так характеризував гуманізм як принцип трудового права: „Трудове право надає відносинам роботодавців і працівників більш цивілізований, усвідомлений, упорядкований і раціональний характер...". Гуманізм трудового права розглядається як „соціальний амортизатор" у взаєминах праці та капіталу.

Реалізація цього принципу у трудовому праві дозволяє встановлювати такі норми, які б оберігали людину від проявів жорстокої конкуренції на ринку праці, свавілля з боку роботодавця чи окремих працівників, забезпечували повагу до гідності особи у трудових відносинах.[362]

Принцип гуманізму закріплюється ще в ряді нормативно-правових актів, і я вважаю що саме цей загальнолюдський принцип права знайшов найбільш широке втілення в законодавство України.

Але не менш широке закріплення знаходить і принцип справедливості.

Справедливе застосування норм права, це передусім неупередженість, саме на це звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні у справі про призначення судом більш м'якого покарання. У тексті присяги судді, спеціально наголошується на зобов'язанні бути справедливим (див. ст. 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). До застосування принципу справедливості замість закону суд вдається за наявності прогалин у праві. Низка кодексів встановлює, що у разі відсутності закону, який регулює відповідні і подібні правовідносини, суд застосовує аналогію права, тобто виходить із конституційних принципів і загальних засад права і законодавства (див. ч.7 ст.9 КАС України, ч.7 ст.8 ЦПК України, ч.2 ст.8 ЦК України, ч.2 ст.10 СК України).[363]

Справедливість, добросовісність та розумність визначаються засадами цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Досягнення справедливості є також завданням кримінального судочинства: воно має забезпечити, щоб кожний, хто вичинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).[364]

Не менш важливе значення для забезпечення основоположних прав і свобод людини має принцип демократизму, а отже важливо розглянути і його закріплення у вітчизняному законодавстві. Щоб зрозуміти тенденції втілення принципу демократизму в національному законодавстві, варто з'ясувати основні інститути демократії. Карл Т. і Шміттер Ф. виділяють такі основні інститути демократії:

•Виборні державні посади

•Вільні, чесні і такі, що регулярно проводяться, вибори

•Свобода самовираження

•Доступ до альтернативних і незалежних джерел інформації

•Автономія громадських організацій та ін.[365]

Отже, демократію слід розглядати як право громадян у прийнятті тих чи інших рішень на виборах, референдумах, при участі у різного роду організаціях та ін. Серед документів, що регулюють дані відносини, можна назвати Закон України «Про об'єднання громадян» (1992 р., останні зміни - 2011р.), Закон України «Про звернення громадян» (1996 р., останні зміни -2009 р.), «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997 р., останні зміни - 2010 р.), Указ Президента України «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (2004 р.), Постанова КМУ № 215 «Питання забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (2006 р.) та інші документи.[366]

Принцип свободи, як загальнолюдський принцип формує галузеві принципи чи не всіх галузей публічного права України. Окреме його закріплення в законодавстві знайти важко, а ось в контексті галузевих принципів він простежується практично усюди. Свобода праці як свобода трудової діяльності знаходить вираження в багатьох положеннях трудового права. Свобода залучення до праці є характерною рисою відносин по застосуванню праці, що регулюються такими галузями, як трудове та цивільне право, на відміну від адміністративно-правових і кримінально-правових відносин, де законодавством дозволяється використання праці, не заснованої на вільному волевиявленні.

Трудове право регулює відносини, що характеризуються свободою праці і свободою трудового договору. Згідно з нормами трудового права працівник може вільно укладати і в будь-який час розривати трудовий договір; він не обмежений у виборі місця роботи; під час дії трудового договору роботодавець не має права вимагати виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

Для прикладу, заборона необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу, відповідно до ст. 22 КЗпП України, є гарантією при укладенні трудового договору.

Важливого значення цьому принципу надає і законодавець в цивільному праві - відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України свобода договору визнається однією із загальних засад цивільного законодавства.

Принцип рівності. Гарантувати захист від дискримінації - означає дотримуватися принципу рівності, тобто зробити так, щоб люди були рівні як на законодавчому рівні, так і на практиці. Як зазначає Величко О., принцип рівності в чинному законодавстві знаходить своє відображення у двох формах - рівність перед законом та рівність перед судом. Принцип рівності також можна розглядати як загальний (поза процесуальний) і процесуальний принцип. Він знаходить своє відображення практично у всіх процесуальних документах (КПК, ЦПК, КАСУ та багато ін.).[367]

Висоновки

Отже, беручи до уваги вищезазначене, варто сказати, що сьогодні переважна більшість законів, що регулюють найважливіші суспільні відносини, містять окремі статті чи навіть глави, присвячені принципам (засадам) права. Як приклад найбільш повної фіксації та конкретизації в вітчизняному законодавстві загальнолюдських принципів може слугувати Конституція України та Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Однак не дивлячись на все більшу і повнішу фіксацію основних загальнолюдських принципів права в Конституції та Законах України, їх реалізація залишається ще недостатньою. Як зазначають науковці, безпосередньої дії в правозастосовчій практиці України загальнолюдські принципи права не мають, а реалізуються через принципи міжнародного права або принципи права Ради Європи чи Європейського Союзу. Для безпосереднього застосування загальнолюдських принципів права необхідно, щоб правозастосовчій орган сам виявляв елементи їх змісту для правильного прийняття рішення, що є проблематичним. Тому необхідною є конкретизація таких принципів за елементами їх змісту законодавцем.

Проблеми впровадження загальнолюдських принципів права у юридичну практику України зумовлені, насамперед, недостатньою готовністю національної правової системи до входження у європейський правовий простір. Не дивлячись на фіксацію загальнолюдських принципів права у чинному законодавстві України як основних, фундаментальних засад, про повну їх інтеграцію в правову систему та адекватну дієвість говорити ще не можна.

На шляху практичної реалізації загальнолюдських принципів права в Україні існують великі труднощі, пов'язані з відсутністю багатьох правових інститутів, механізмів та процедур, зокрема, виокремленого та чіткого механізму їхнього впровадження. Отже, щоб повністю втілити задум впровадження принципів в законодавство, доцільно використати існуючий механізм впровадження норм, але із обов'язковим врахуванням особливостей принципів права.

Тобто цей механізм повинен враховувати елементи змісту загальнолюдських принципів права, необхідність їх фіксації в окремих статтях законів України, що регулюють найважливіші суспільні відносини, із обов'язковою конкретизацією змісту загальнолюдських принципів права стосовно галузевих правовідносин, необхідністю їх інтерпретації (при потребі) для подальшого правильного застосування в практиці та ін. Таким чином, загальнолюдські принципи права, які впроваджуються в юридичну практику України, в процесі їхнього впровадження не повинні зазнавати деформацій і спотворень, наприклад, в результаті використання неналежних чи недієвих засобів чи процедур.







Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.