Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Змістовий модуль 6. Управління операційною інфраструктурою підприємства.





Ціль:вивчити основні задачі кожного елементу операційної інфраструктури, застосовувати коефіцієнти та показники, що характеризують роботу господарств.

 

1. Ремонтне господарство.

2. Інструментальне господарство.

3. Енергетичне господарство.

4. Транспортне господарство.

5. Складське господарство.

Ремонтне господарство.

Основні завдання ремонтного виробництва підприємства: попередження передчасного зносу устаткування й підтримка його в стані постійної експлуатаційної готовності; збільшення термінів експлуатації устаткування без ремонтів; вдосконалення організації та підвищення якості ремонту устаткування; механізація ремонтних робіт; скорочення витрат на ремонт і технічне обслуговування устаткування.

 

 

Щоб виконати поставлені завдання, необхідно забезпечити:

розробку раціональної системи з технічного обслуговування устаткування в процесі експлуатації з метою попередження прогре­суючого зносу;

своєчасний якісний планово-попереджувальний ремонт устаткування;

підвищення організаційно-технічного рівня ремонтного виробництва.

Всі види робіт можна об’єднати в три блоки:

а) економічний блок – забезпечення розробки норм потреби в устаткуванні, запасних частинах, матеріальних ресурсах, облік і ана­ліз використання технологічного устаткування;

б) технічний блок — проведення технічного нагляду за станом устаткування, проектування, виготовлення, відновлення запасних час­тин, виконання різних видів ремонту;

в) організаційний блок - організація МТЗ ремонтного господар­ства, вхідного контролю якості матеріалів, запасних частин і устатку­вання, що надійшло; впровадження прогресивних форм організації виробництва.

Обсяг робіт з кожного блока визначається:

складністю і номенклатурою продукції, що випускається;

програмою випуску;

рівнем спеціалізації, комбінування і кооперування основного, допоміжного й обслуговуючого виробництва.

Система технічного обслуговування і ремонту устаткування. Всі роботи з підтримання устаткування в працездатному стані підроз­діляються на технічне обслуговування і ремонт. Організація ремонт­ного господарства підприємства базується на системі планово-попереджувального ремонту (ППР). Вона являє собою сукупність ор­ганізаційно-технічних заходів щодо нагляду, обслуговування і ремон­ту устаткування, які проводяться відповідно до заздалегідь складено­го плану у визначених обсягах і у визначені терміни з метою запобі­гання прогресивно наростаючому зносу, попередження аварій і підтримання устаткування в постійній технічній готовності. Основ­ними принципами цієї системи є попереджувальність і плановість.

Принцип попереджувальності полягає в тому, що після відпрацювання кожним агрегатом встановленого відтинку часу для нього вико­нуються технічне обслуговування і ремонтні роботи незалежно вії фізичного стану і ступеня зносу. Притіни плановості передбачає, що проведення зазначених технічних впливів здійснюється за спеціаль­ним графіком із заданими обсягами робіт у призначені терміни. До системи ППР входять технічне обслуговування (огляд) і ремонти. Технічне обслуговування (огляд) - це комплекс операцій з підтримання працездатності устаткування і забезпечення його технічних парамет­рів у процесі експлуатації. Ремонт — це комплекс операцій з віднов­лення параметрів технічної характеристики устаткування і забезпе­чення подальшої його експлуатації. Ремонт підрозділяється на малий, середній і капітальний. Малий (поточний) ремонт передбачає заміну деталей, які швидко зношуються, і регулювання механізмів. При се­редньому ремонті виконуються часткове розбирання агрегата, заміна і ремонт окремих складальних вузлів і механізмів, їх складання, регу­лювання та іспит під навантаженням. Капітальний ремонт передба­чає повне розбирання агрегата, дефектування (сортування на придат­ні, непридатні й такі, що потребують відновлення, деталі), заміну або ремонт складальних одиниць з їх складанням, регулюванням та ви­пробуванням на всіх режимах роботи. Ремонти, спричинені відмовами й аваріями устаткування, називаються позаплановими (аварійними).



Система ППР базується на таких основних нормативах:

1) категорія ремонтної складності;

2) трудомісткість (норма часу) на одну ремонтну одиницю;

3) тривалість і структура ремонтного циклу;

4) тривалість міжремонтних періодів і оглядів.

Тривалість ремонтного циклу - період часу від установки устаткування до капітального ремонту або між двома послідовними капітальними ремонтами.

Кількість і послідовність ремонтів та оглядів являє собою струк­туру ремонтного циклу. Міжремонтним періодом називається час роботи устаткування між двома плановими ремонтами.

 

Інструментальне господарство.

До складу інструментального господарства входять відділ або бюро інструментального господарства, інструментальний цех, центральний інструментальний склад, інструментально-роздаткові комори в цехах із заточними ділянками, загальнозаводський або цехові ділянки ремонту і відновлення інструменту.

Основні завдання інструментального господарства:

безперебійне забезпечення високоякісним інструментом, оснащенням і пристосуваннями всіх виробничих підрозділів і робочих місць;

контроль за правильною експлуатацією інструменту, оснащення і пристосувань і скорочення їх витрати;

зменшення витрат на виготовлення, придбання, зберігання, ремонт і відновлення інструменту, оснащення і пристосувань;

підтримка мінімально необхідних запасів інструменту, оснащення і пристосувань.

Від організації інструментального господарства багато в чому залежать ступінь використання виробничих потужностей, ритмічність роботи підприємства, якість і трудомісткість продукції.

Для створення бази інструментального господарства, а значить, для повного і своєчасного забезпечення робочих місць інструментом на підприємствах розраховується витратний фонд по кожному типорозміру номенклатури на 1000 станко-годин роботи або на 1000 одиниць готової продукції.

Потребі в інструменті, пристосуваннях і іншому технологічному оснащенні в сумарному виразі визначають по формулі:

Еі=Еп*Зу

Де Еп – фактична витрата інструменту за попередній звітний період тис.грн.

Зу – коефіцієнт збільшення програми в планованому періоді в порівнянні із звітним.

Центральний інструментальний склад здійснює приймання, зберігання, облік і видачу інструменту цехам. Основні функції інструментально-роздаткові комори – отримання інструменту з центрального інструментального цеху, його зберігання і облік, видача на робочі місця, приймання з робочих місць, відправка в переточування, ремонт, списання зношеного інструменту.

На крупних підприємствах для забезпечення основного виробництв спеціальним інструментом і оснащенням створюється інструментальний цех.

Енергетичне господарство.

Енергетичне господарство промислового підприємства це сукупність технічних засобів для забезпечення безперебійного поста­чання підприємства всіма видами енергії га енергоносіями встанов­лених параметрів при найменших витратах.

Задачі енергетичного господарства:

систематичне і безперебійне забезпечення виробництва всіма видами енергії;

своєчасний і правильний розподіл енергії між підрозділами та подача її до робочих місць;

дотримання режиму економії споживання енергоресурсів;

контроль правильності експлуатації устаткування, організації та проведення ремонтних робіт.

Є особливості енергогосподарства як системи, їх необхідно враховувати в управлінні виробництвом.

1. Збіг у часі й помірність виробництва та споживання енергії. Це обумовлюється тим, що, по-перше, неможливий виробіток енергії «на склад», по-друге, режим виробництва енергії в кожний момент залежить від режиму споживання.

2. Широка взаємозамінність окремих установок, видів енергоре­сурсів і технологічних процесів при виробництві продукції. Отже, число варіантів взаємозамінності окремих установок і видів енергоресурсів достатньо велике, що й ускладнює оптимізаційні розрахунки в енергогосподарстві промислових підприємств.

3. Численні зв'язки енергогосподарства з підрозділами підприєм­ства і системою енергопостачання району, місце його розташування.

4. Зв'язок енергогосподарства з основним виробництвом щодо комплексного енерготехнологічного використання палива і вторин­них енергоресурсів. Він необхідний для розробки енергетичного ба­лансу і заходів щодо економії палива.

Визначення потреби підприємства в енергії та паливі ґрунтується на складанні енергетичних і паливних балансів, тобто на енергобалансі. Енергобаланс – це система взаємозалежних показників, що характеризують потребу підприємства в різних видах енергії, а також джерела її покриття. Складання балансу передбачає: а) розрахунок потреби основно­го і допоміжного виробництва підприємства в усіх видах енергії та палива, б) визначення збитків енергії в заводських мережах і в пере­творювальних установках (видаткова частина балансу).

Загальна потреба підприємства в енергії:

Езн *П + Евлв + Евтр .

де Ен - планова норма витрати палива й енергії на одиницю продукції (кВт-год.);

П – плановий обсяг випуску продукції;

ЕВ1 - витрат електроенергії та палива на власні потреби

(опалення, освітлення), кВт-год.;

Ен - енергія, що відпускається на сторону, кВт-год.;

Евтр- втрати енергії в мережах, кВт-год.

Кількість електроенергії для технологічних цілей може визна­чатися двома методами:

а) на задану програму (для масового і великосерійного виробництва)

де m - кількість назв виробів одного типорозміру;

No - застосовувана при обробці потужність, кВт;

tm - норма машинного часу на обробку одного виробу, год.;

n - кількість виробів однієї назви, шт./р.;

Кn - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі;

б) за потужністю встановленого устаткування.

де N - сумарна потужність установленого устаткування, кВт;

Т - фонд часу роботи, год.;

Кп - коефіцієнт використання устаткування за потужністю;

Кч - коефіцієнт використання за часом.

Кількість енергії, яка йде на освітлення:

де S - виробнича площа цеху (ділянки) м2;

Tосв - тривалість роботи з освітленням, год./р

Nосв - питома потужність освітлювальних точок, 25 Вт/м2.

Загальна річна витрата пари для опалювання помешкань:

де 20 Гкал/р. - норма витрати тепла на 1 м3;

24 – кількість годин на добу

160 – середня кількість опалювальних днів у році;

V3 – об'єм опалювальних будинків, м3.

Основні показники, що характеризують енергетичне господарство підприємства: енергоємність продукції, енергооснащеність праці, електроозброєність праці.

Енергоємність продукції

Ефакт - електроенергія, фактично витрачена на виробництво, кВТ/год

n - кількість виробленої продукції в прийнятих одиницях

виміру (т, шт., грн.).

Енергооснащеність праці — енергія на витрати праці у виробництві: потенційна (Еп) і фактична (Еф).

Електроозброєність праці характеризує ступінь її озброєності електроенергією. Розрізняють потенційну електроозброєність праці, що визначається як відношення сумарної встановленої потужності електромоторів та електроапаратів до числа робітників у найбільшу зміну. Фактична електроозброєність - відношення всієї фактично спожитої у виробництві електроенергії до середньосписочного числа робітників.

Транспортне господарство.

Транспортне господарство - це комплекс технічних засобів промислового підприємства, призначених для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та інших вантажів на території підприємства і на його під'їзних шляхах.

Організація діяльності транспортного господарства має такі етапи: складання відомості й схеми вантажопотоків; вибір системи організації роботи транспорту; розрахунок необхідної кількості транспортних засобів; складання графіка роботи транспорту. Організація перевезень ґрунтується на визначенні вантажообігу і вантажних потоків.

Вантажообіг - це загальна кількість вантажів, що переміщу­ються по території в одиницю часу. Вантажообіг підприємства визначають як суму вантажних пото­ків між підрозділами підприємства.

При визначенні способів переміщення вантажів і виборі транс­портних і підйомно-транспортних засобів необхідно враховувати: стан і перспективи розвитку виробництва; обсяг і характер виробництва; вантажообіг; транспортно-технологічні потоки і відстань переміщення; обсяги транспортних партій і транспортної пачки; транспортні властивості вантажів; технологічне призначення транспортної операції.

Для скорочення неробочих пробігів і простоїв устаткування необхідно розробити маршрути руху транспорту. Транспортування вантажів можливе разовими і постійними маршрутами. Разові маршрути характерні для індивідуального і дрібносерійного виробництва. Для масового і великосерійного виробництва характерні постійні маршрути з твердим розкладом переве­день по маятниковій або кільцевій системі.

Маятникова система застосовується перевезеннях вантажів між двома пунктами обслуговування і може бути односторон­ньою, двосторонньою, віяловою.

Кільцеві маршрути застосовуються при обслуговуванні багатьох пунктів, тобто послідовна передача вантажів. Вони можуть бути з рівно­мірним вантажопотоком і вантажопотоком зростаючим або загасаючим. Різновидом кільцевої системи с циклова система маршрутів.

На основі схеми вантажопотоків, обсягу перевезень за кожною групою вантажів обирають транспортні засоби та розраховують їх кількість. При виборі транспортних засобів необхідно враховувати такі вимоги:

1) обрані транспортні засоби мають відповідати всій сукупності показників даного вантажопотоку, тобто потужності вантажопотоку, відстані переміщення, характеру транспортованих матеріалів;

2) відповідати технічним і організаційним особливостям вироб­ничого процесу;

3) забезпечувати максимальну продуктивність праці;

4) технічні характеристики транспортних засобів суміжних діля­нок мають бути погоджені.

Маятникова система руху:

де Во - вага вантажів, які підлягають перевезенню, т;

tпр - час пробігу транспорту в обидва кінці, хв.;

tн - час навантаження, хв.;

tp - час розвантаження, хв.;

Т - розрахунковий період (тривалість зміни), хв.;

Кч - коефіцієнт використання добового фонду часу роботи транспортного засобу (з урахуванням витрат на ремонт, заправку);

Гп - вантажопідйомність транспортного засобу, т;

Км - коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу.

При кільцевому маршруті з рівномірним вантажопотоком:

Ак0(tпр+n(tн + tр))/Т-Кг- Кч ,

де n - кількість циклів, що обслуговуються;

tпр=L/V,

де L- довжина всього маршруту, м.

 

Складське господарство.

Складське господарство є оперативним підрозділом комерційної служби промислового підприємства, яка покликана забезпечувати безперебійну роботу виробничих цехів.

До функцій складського господарства відносяться: приймання матеріальних цінностей; попередня підготовка матеріалів до виробничого споживання (розпаковування, сортування і т.п.); забезпечення збереження матеріальних цінностей; підкомплектування матеріалів для подальшого комплектного їх постачання в робочі зони; організація видачі і доставки вантажів споживачам; постачання виробництва всіма необхідними матеріалами; відвантаження готової продукції.

Матеріальні склади по основному призначенню підрозділяються на постачальницькі, виробничі і збутові.

Постачальницькі склади знаходяться у веденні відділу матеріально-технічного постачання. У них зберігаються сировина і матеріали, призначені для забезпечення безперервного і безперебійного виробничого процесу.

До виробничих відносяться склади напівфабрикатів і проміжні міжцехові (литва, поковок і т.п.). ці склади підпорядковані керівництву цехів.

Збутові склади знаходяться у веденні відділу збуту підприємства. У них зберігається готова продукція. Що підлягає відвантаженню споживачам. Час зберігання продукції на складі регламентується накопиченням відвантажувальних норм і комплектується згідно планам постачання продукції споживачам.

За матеріалами, що переробляються, склади підрозділяються на спеціалізовані універсальні. Складське приміщення можуть мати різні конструкції: розміщуватися в окремих приміщеннях (закриті), мають тільки дах або дах й одну, дві або три стіни (напівзакриті). Такі склади розрізнюються й висотою вкладання вантажів: в одних вантаж зберігається на висоті людського росту, в інших необхідні спеціальні устрої, здібності підняти й вкладати вантаж на висоті 24 м й більше.

Технологічне устаткування складів підприємств варіюється теж у вельми широкому діапазоні: від повної відсутності всякого устаткування, ваги, візки) до складів, обладнаних електронною ваговимірювальною технікою, кранами-штабелерами, міжстелажними підйомниками, керованими з пульта уручну або за допомогою запрограмованих команд.

Питання для обговорення

1. Розкрийте суть та загальну характеристику інфраструктурних підрозділів фірми.

2. Охарактеризуйте ремонтне господарство, його зміст, необхідність та основні завдання.

3. Як визначається обсяг ремонтних робіт.

4. Визначте напрями вдосконалення роботи ремонтного господарства.

5. Розкрийте організацію інструментального забезпечення виробництва.

6. З чого складається структура енергогосподарства?

7. Яким чином відбувається удосконалення організації енергетичного обслуговування підприємства.

8. Охарактеризуйте особливості організації транспортного обслуговування та основні напрями підвищення його якості.

9. Визначте завдання та основні функції складського господарства.

10. Назвіть види складів та перелічите їх особливості оснащення.

 

Практичні завдання

Задача 1.

На підприємстві вироблено 68 тис. шт. продукції масою 12т та вартістю 350 тис грн.. Витрати електроенергії становить 120 тис. кВт ∙ год. Визначте показник енергоємності продукції.

Задача 2.

Вантажопотік комплектуючих із складських приміщень до робочих місць за розрахунковий період становить 360 т. Година продуктивність транспортних засобів – 18 т./год. Корисний фонд часу роботи транспортних засобів – 8 год. Коефіцієнт нерівномірності – 0,2.

Задача 3.

Визначте рівень використання площ складу, якщо його корисна площа становить 786м2, а площа, зайнята складськими цінностями, - 812м2.

 

Задача 4.

Визначте річну потребу в електроенергії цеху, якщо потуж­ність установленого устаткування в цеху 360 кВт, коефіцієнт викорис­тання устаткування за потужністю - 0,72; коефіцієнт використання за часом - 0,65. Число робочих днів у році - 260, режим роботи цеху - однозмінний, тривалість зміни - 8 год.

Задача 5.

Визначте потребу в автомашинах і кількість рейсів для пере­везення 200 т вантажу в 5 пунктів за кільцевим маршрутом, користу­ючись такими даними: вантажопідйомність автомашин – 5т, довжина маршруту – 1800 м. У кожному пункті на навантаження витрачається 12 хв., на розвантаження - 6 хв., швидкість руху становить 220 м/хв.., автомашини працюють у дві зміни по 8 год., коефіцієнт використання транспортних засобів по вантажопідйомності - 0,8, за часом - 0,75.

Задача 6.

За наведеними в таблиці даними визначте частку працівників основного та допоміжного виробництва. Які з цехів допоміжного виробництва, на Вашу думку, можна усунути (ліквідувати), отримуючи їх продукцію по кооперації, оскільки це вплине на загальну організаційну структуру фірми?

Таблиця

Організаційна структура фірми

Назва цеху Кількість працюючих Назва цеху Кількість працюючих
Механо-обробний Ковальський
Інструментальний Ремонтно-механічний
Збиральний Цех пластмас
Транспортний Друкарня
Ливарний Столярний цех
Енергоцех Тарний цех
Разом

Задача 7.

На вашій фірмі є наявності 150 верстатів 10-ї категорії ремонтної складності та 300 верстатів 12-ї категорії ремонтної складності. Ремонтний цикл становить 5років, а його структура така: К-М-М-С-М-М-С-М-М-С-М-М-К. Визначте тривалість робочого дня виконання дня використання ремонтних робіт на цикл. Трудомісткість на одиницю складності малого ремонту – 1,5 год, середнього становить 1920 год.

 

Задача 8.

Сумарна потужність установок на підприємстві становить 2,3 млн. кВт ∙год вартість пасивних фондів – 280 тис. грн.. Розрахуйте показник енергоозброєності (електроозброєності) виробництва .

 

Задача 9.

У цеху вашої фірми працює 160 верстаті, у тому числі 100 12-ї категорії та 60 15-ї категорії складності. Ремонтний цикл для всіх верстатів має тривалість 6 років. Сюди входять 2 середні, 2 капітальні і 9 малих ремонтів. У групі механіка цеху 3 верстати і 6 робочих-верстатників, які виконують норми на 115%. Річний фонд роботи верстата при 2 змінній роботі – 3946 год. Коефіцієнт використання фонду робіт обладнання на дільниці – 0,85. Трудомісткість верстатних робіт при ремонтах на одну умовну одиницю у верстато-годинах: малий – 2, середній – 7, капітальний – 10.

Підрахуйте, чи достатньо у механіка верстатів і робітників для використання середньорічного обсягу всіх видів ремонтів при роботі дільниці у дві зміни?

 

Задача 10.

Визначте обсяг ремонтних робіт, кількість ремонтних робітників у цеху та побудуйте графік ремонту за умов, наведених у таблиця. Число робочих днів одного робітника за рік – 263, тривалість робочого дня 8 год. Ремонт машин №3 проводиться у дві зміни, ремонт останніх – в одну зміну. Внаслідок використання швидкісних методів ремонту норма часу на капітальний ремонт усіх видів обладнання зменшиться на 20%. Визначте, як зімнеться обсяг ремонтних робіт і чисельність робітників.

Таблиця

Обсяг ремонтних робіт

Машини Кількість машин Періодичність ремонту Норма часу на ремонт 1 машини, год. Кількість робочих
Капітальний Середній Капітальний. Середній
Машина 1 Машина 2 Машина 3
 
 

 


 
 

 


Задача 11.

У цеху 35 од. верстатів, у тому числі: токарних – 15, фрезерних – 12, шліфувальних – 8. Фактично відпрацьовано за місяць 10 000 версто-год., у т. ч.: токарними – 4200, фрезерними – 3800, шліфувальними – 2000. Місячний фонд часу роботи одного верстат за зміну – 180 од.

Визначте коефіцієнт змінності роботи обладнання пл. кожній групі та середній коефіцієнт змінності по цеху.

 

Задача 12.

Упродовж року на Вашій фірмі підлягають малому ремонту 8000 од. обладнання, середньому – 3000 од., капітальному – 1000 од.

Малий ремонт включає4 год. слюсарних робіт на ремонтну одиницю і 2 год. верстатних робіт. Середній та капітальний – відповідно – 16 год і 7 год та 23 год і 10 год.

Визначте річний обсяг ремонтних робіт за кожним видом ремонту та загальний обсяг ремонтних робіт за рік у годинах.

 

Задача 13.

Визначте потребу в певному виді оснащення або інструменту (Пі) в штуках, якщо кількість деталей обробки (К д.о) складає 660 шт., машинний час обробки (М ч.о.) однієї деталі даним інструментом становить 1,5 год., а термін служби (Тс) інструменту до повного його зношення (норма стійкості) становить 78 год.

 

Задача 14.

За плановий період витрачено різного виду оснащення, інструментів і пристроїв на суму 300 тис. грн. Коефіцієнт збільшення програми виробництва на наступний період у порівняно зі звітнім становить 0,4. Визначте загальну потребу в інструменті та оснащені на наступний період.

 

Задача 15.

Норма витрат (Нв) енергії на одиницю продукції становить 78 кВт год. витрати на допоміжні потреби (Едоп) – 16 млн. кВт ∙ год. Витрати енергії в мережі (Евт) – 4млн кВт ∙ год., відпуск на сторону (Ест) – кВт ∙ год., обсяг випуску продукції (Q) – 16,8 тис. шт. Визначте загальні потреби фірми в електроенергії.

 

 

Ситуація 1.

У практиці транспортування вантажів найчастіше застосовуються дві основних системи перевезення: а) кільцева система з одностороннім, двостороннім і віялоподібним маятником; б) кільцева система з наростаючими та згасаючими вантажопотоками.

Зобразіть схематично наведені варіанти маршрутних транспортних систем.

Ситуація 2.

Використовуючи знання, набуті в процесі вивчення цієї теми, а також попередніх тем курсу, розробити організаційно-техніч­ний проект операційної системи (ОС) малої фірми. Сферу майбутньої діяльності визначити самостійно, фінансові можливості для реалізації розробленого проекту вважати такими, що відповідають середньостатистичним умовам.

Розроблений проект має містити таку інформацію:

ключові чинники успіху та бажані конкурентні переваги малої фірми;

тип ринку, сегмент і частка ринку, що її планується обійняти;

цілі майбутньої операційної діяльності;

продукт (продукти) та прогнозні обсяги збуту;

виробнича потужність;

технологія виробництва продукту (продуктів);

виробничі ресурси, зокрема: устаткування; сировина та матеріали; персонал; інформація; енергія; площі, будівлі, споруди (з конкретизацією внутрішнього планування ОС і дислокації ОС на місцевості);

система поточного управління операціями;

система управління якістю;

система управління запасами.

Тести.

1. Які з наведених підрозділів відносяться до інфраструктурної сфери підприємства?

А. Відділ маркетингу та збутової політики підприємства.

«так», «ні»

Б. Ремонтні та енергетичні господарства, цехи та служби.

«так», «ні»

В. Фінансовий відділ, відділ праці і зарплати, бухгалтерія.

«так», «ні»

Г. Інструментальні транспортні, складські господарства.

«так», «ні»

Д. Виробничо-організаційна система, її цехи та служби.

«так», «ні»

 

2. Що з наведеного відносяться до допоміжних підрозділів (ДП), а що – до обслуговуючих підрозділів (ОП)? Проставте скорочення у відповідних рамках.

А. Транспортні господарства, цехи та служби.

Б. Ремонтні господарства, цехи та служби.

В. Складські господарства та служби.

Г. Інструментальні господарства та служби.

Д. Енергетичні господарства та служби.

 

3. Яке з наведених визначень найповніше відображає суть поняття «виробнича інфраструктура»?

А. Це комплекс одних галузей господарства, що обслуговують інші галузі господарства.

Б. Це сукупність відповідних структур і служб, що забезпечують основний виробничий процес всім необхідним для його функціонування.

В. Це комплекс допоміжних та обслуговуючих виробництв, що підтримують технологічне і енергетичне обладнання в робочому стані, забезпечують основний виробничий процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, оснащеним тощо.

Г. Це допоміжне виробництво продукції, використання якої робить можливим основне виробництво, забезпечує виконання технічних інструкцій, сприяє тому, щоб основне виробництво здійснювалось на належному технічному та економічному рівнях.

Д. Це система служб із запобігання порушенням нормального і безперервного ходу основного виробництва, забезпечення гнучкості виробничого процесу, сприяння випуску високоякісної продукції з найменшими витратами.

 

4. Що таке ремонтне господарство?

А. Це система виправлення, надання придатного стану певному виробу, деталі, приміщенню тощо. «так», «ні»

Б. Це сукупність техніко-економічних та організаційних структур, пов’язаних з підтримкою і частковим (чи повним) відновленням корисного ефекту основного капіталу (основних фондів) фірми.

«так», «ні»

В. Це сукупність виробничих підрозділів з аналізу технічного стану обладнання, нагляду за його станом, обслуговування й відпрацьовування заходів щодо заміни зношеного устаткування на придатне в процесі планових ремонтів. «так», «ні»

Г. Це служби з фізичного та морального відновлення основного капіталу, який поступово зношується. «так», «ні»

Д. Це служби з підтримки технологічного обладнання у постійній технологічній готовності, збільшення строків експлуатації обладнання без ремонтів і зниження витрат на ремонт. «так», «ні»

 

5.Які з наведених функцій виконують такі основні підрозділи з ремонту технологічного обладнання: організаційний відділ (ОВ); економічний відділ (ЕВ); технічний відділ (ТВ); ремонтно-механічна служба (РМС)? Проставте абревіатуру у відповідні рамки.

А. Планування відтворення основних фондів, матеріально-технічного забезпечення ремонтного господарства норм потреб ресурсів для техобслуговування і ремонту

Б. Аналіз технічного стану обладнання, його середнього віку та фізичного зношення, кількості, що знаходяться в ремонті та невстановленого, аналіз структури основних фондів, їх фондовіддачі та з’ясування потреби в новому устаткуванні тощо.

В. Здійснення безпосереднього ремонту обновних виробничих фондів, планомірне відновлення робочого стану обладнання.

Г. Аналіз виробничої структури підприємства на предмет пропорційності, безперервності, правильності процесів, рівня спеціалізації комбінування тощо.

 

6. Які з наведених визначень організаційних структур ремонтних служб характеризують: централізовану ремонтну систему (ЦРС); змішану ремонтну систему (ЗРС); децентралізованого (ДЦС); пересувну ремонтну систему(ПРС); фірмове обслуговування (ФО). Поставте абревіатури у відповідні рамки.

А. Служби, що займаються плануванням, підготовкою та обліком ремонтних робіт, а також виробництва, які випускають запасні частини, розміщаються в місцях розташування центральних підрозділів.

Б. Ремонт здійснюється спеціалізованими підрозділами підприємства – виробника на основі контролю за умовами експлуатації та режимів роботи обладнання.

В. Питаннями ремонту обладнання займається одна служба, при цьому деякі види нескладного ремонту здійснюється безпосередньо у виробничих підрозділах фірми.

Г. Технічне обслуговування та поточний ремонт технологічного обладнання здійснюється ремонтних підрозділів основних цехів, а капітальний ремонт – центральними ремонтно-механічними

цехами.

Д. Ремонтна система ґрунтується на організації та функціонуванні в кожній виробничій одиниці підприємства власного ремонтного підрозділу.

 

7. Які основні служби входять в організаційну структуру управління ремонтним господарством великих і середніх підприємств?

А. Відділ головного приладиста. «так», «ні»

Б. Відділ маркетингу та прогнозування. «так», «ні»

В. Відділ головного механіка. «так», «ні»

Г. Відділ головного архітектора та капітального будівництва.

«так», «ні»

Д. Фінансовий відділ. «так», «ні»

Е. Відділ головного енергетика. «так», «ні»

Ж. Відділ праці і заробітної плати. «так», «ні»

 

8. Які служби необхідно створити в відділі головного механіка для ефективного управління ремонтом технологічного обладнання.

А. Виробничо-диспетчерське бюро. «так», «ні»

Б. Планово-економічне бюро. «так», «ні»

В. Бюро праці та заробітної плати. «так», «ні»

Г. Конструкторсько-технологічне бюро. «так», «ні»

Д. Групу планово-попереднього ремонту. «так», «ні»

Е. Бюро КІП і А. «так», «ні»

Ж.Бюро енергомереж і комунікацій. «так», «ні»

 

9. Що таке планово-попереджувальний ремонт?

А. Підтримання обладнання в робочому стані та запобігання раптового його виходу з експлуатації.

Б. Можливість виконання ремонтних робіт за планом, погодженим з планом виробництва.

В. Своєчасна підготовка необхідних для ремонту запчастин і матеріалів та правильна організація технічного обслуговування і ремонту обладнання

Г. Збільшення коефіцієнта технічного використання обладнання за рахунок підвищення якості ремонту та зменшення простоїв у ремонті.

Д. Сукупність заходів з догляду, нагляду та ремонту обладнання за зарання складеним планом, щоб попередити прогресуючому зношенню, раптовим виходом обладнання з ладу та підтримати його в робочому стані.

 

10. Які з наведених операцій охоплюють системи планово-запобіжного ремонту? Проставте одночасно і послідовність їх здійснення.

А. Повне оновлення обладнання шляхом демонтажу і ремонту базових деталей, заміни зношених деталей та вузлів в ході капітального ремонту. «так», «ні»

Б. Модернізація обладнання, розширення технологічних можливостей. «так», «ні»

В. Мінімальний (дрібний) ремонт по заміні й відновлення швидкозношуваних деталей зі строком служби, рівним міжремонтному періоду, без простою обладнання. «так», «ні»

Г. Механізація управління циклом робіт, підвищення потужності, швидкості та ємкості робочих механізмів. «так», «ні»

Д. Здійснення середнього ремонту шляхом заміни зношених частин та поновлення малозношених у процесі у процесі часткового розбирання обладнання без знання його з фундаменту. «так», «ні»

Е. Підвищення експлуатаційної надійності, довговічності та точності роботи обладнання, поліпшення умов праці робітників.

«так», «ні»

Ж. Міжремонтне обслуговування, поточний догляд за обладнанням, контроль за дотриманням правил експлуатації, промивка агрегатів, змазування, заміна масел, огляд та перевірка на точність.

«так», «ні»

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.