|
Тема 1: «Вікова та педагогічна психологія як наука»Вікова психологія – галузь психологічної науки, що вивчає індивідуальний розвиток людської психіки в онтогенезі та обумовлені віком особливості, тенденції, процеси. Предметом вікової психології є вивчення і представлення у вигляді наукових фактів і відповідних теорій основних особливостей психічного розвитку людини при переході від одного вікового етапу до іншого, включаючи розгорнуті, змістовні психологічні характеристики, що відносяться до різних вікових груп. Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає проблеми навчання і виховання, закономірності процесу засвоєння людиною соціального досвіду в умовах навчально-виховного процесу. Предметом педагогічної психології є вивчення фактів, механізмів, закономірностей засвоєння соціокультурного досвіду і викликані цим процесом зміни на рівні інтелектуального і особистісного розвитку людини, як суб’єкта навчальної діяльності; психологічні особливості педагогічної діяльності та особистості вчителя, як спеціаліста з притаманними функціями, пов’язаними з навчанням і вихованням учнів. Методи психолого-педагогічного дослідження Метод – це прийоми і засоби, за допомогою яких можливо отримати достатні дані про об’єкт. В класифікації загально-психологічних методів виокремлюють чотири групи, у відповідності з такими етапами психологічного дослідження: 1) підготовчий – вивчення стану проблеми, визначення завдань та робочої гіпотези дослідження, розробка методики дослідження; 2) збір фактичних даних, які забезпечують вірогідність висновків; 3) кількісна обробка даних дослідження; 4) інтерпретація даних та формулювання висновків. Перша група методів – організаційні: - порівняльний метод (передбачає співставлення різних груп за віком, діяльністю тощо); - лонгітюдний метод (багаторазове обстеження одних і тих же осіб протягом тривалого часу); - комплексний метод (в дослідженні беруть участь представники різних галузей науки); - метод зрізів: а) поперечні зрізи – це тактика дослідження, при якій залучаються різні піддослідні на різних вікових етапах в дин і той же час; такі зрізи відрізняються швидкість проведення, але не надто високою вірогідність результатів; б) повздовжні зрізи – це така тактика дослідження, при якій залучаються одні й ті ж піддослідні на різних вікових етапах в різний час; такі зрізи відрізняються високою вірогідністю результатів, але значною тривалістю проведення. Друга група методів – емпіричні: - спостереження – це цілеспрямована фіксація певних фактів за певним планом і в певній формі, без втручання в перебіг подій; - експеримент – створення спеціальних умов для того щоб викликати появу психічного явища, яке є метою вивчення; лабораторний експеримент відрізняється від природного тим, що піддослідні знають, що вони є об’єктами дослідження; і лабораторний і природний експеримент може здійснюватись в розвивальних і констатуючих цілях; - тести – система завдань зростаючої міри складності, успішність виконання яких дає можливість оцінити рівень розвитку тієї чи іншої психічної якості; - анкета – опитувальний листок для одержання відповідей на заготовлену систему питань; недоліком анкетування є те, що щирість відповідей не контролюється; - бесіда – пряме чи побічне одержання відомостей про особу шляхом мовленнєвого спілкування; - біографічний метод – вивчення особистості за фактами її біографії. Третя група – методи обробки даних: - кількісні (математична статистика); - якісні (диференціація матеріалу за групами, елементами, компонентами). Четверта група – інтерпретаційні методи: - пояснення одержаних результатів через залучення методології аналізу (системний аналіз); - генетичний аналіз (аналіз матеріалу в плані розвитку з виокремленням фаз, стадій, структурний аналіз). Зв’язок з іншими науками Вікова психологія базується на знаннях загальної психології, яка вивчає загальні закономірності функціонування і розвитку психічних процесів, станів, властивостей, теоретичні засади і принципи психологічної науки, її понятійний і категоріальний апарат, систематизує та узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень. Тісний міждисциплінарний зв’язок вікової психології з генетичною психологією (психологією розвитку), яка вивчає зумовлені спадковістю психічні процеси і властивості особистості. Вікова психологія взаємодіє з педагогічною психологією, зосередженою на вивченні психологічних закономірностей навчання і виховання, умов, чинників і механізмів ефективного навчання і виховання. Виявляючи структурні зміни, новоутворення, що виникають з віком дитини в її психічній діяльності можна зробити висновок про роль навчання і виховання. Спираючись на дані вікової психології, зважаючи на вікові можливості особистості, педагогічна психологія формує методи навчання і виховання. Наукове обгрунтування мети, змісту навчання і виховання, педагогічних методів і технологій не може обійтися без урахування знань про вікові особливості дітей, підлітків, юнаків. Формування, становлення, розвиток особистості дитини, юнака, дорослої людини відбувається у колективі ровесників, у малих групах (сім’я, клас, студентська група, виробничий колектив), тому для вікової психології важливе значення має зв’язок із соціальною психологією – наукою про взаємозв’язок, взаємозалежність, взаємовпливи соціального і психічного на рівні індивіда і спільноти. Активно співпрацює вікова психологія з диференційною психологією, яка вивчає індивідуальні і групові відмінності у психіці людини, як впливають на ці відмінності статеві особливості, особливості нервової системи; також – психологією особистості, психологією емоцій, психологією волі, психології здібностей, інтелекту та спеціальної психології, яка вивчає психологічні особливості аномальних дітей і дорослих, психогігієною, яка вивчає заходи, спрямовані на збереження і зміцнення психічного здоров’я людей різних вікових груп. Послуговується вона і відомостями різноманітних галузей гуманітарних і природничих (філософії, педагогіки, анатомії, психофізіології, генетики, наркології, історії, геопсихології та ін.) наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями. Педагогічна психологія пов’язана з когнітивною психологією – науковий напрямок в якому розглядають поведінку, як утворення, опосередковане пізнавальними, або когнітивними факторами; психологією творчості, яка вивчає формування і структуру творчого потенціалу людини, створення нового, оригінального в науці, техніці, мистецтві, та у звичайному житті. Педагогічна психологія має тісний зв’язок з педагогікою, яка вивчає сутність навчання і виховання, розробляє теорії і технології навчання і виховання, визначає їх принципи, зміст, форми і методи. Завдання вікової психології на сучасному етапі: 1) нагромадження фактів розвитку пізнавальних процесів, особистісної сфери і систематизація їх за часовим принципом; 2) наукове обґрунтування вікових норм різних психофізіологічних функцій; 3) дослідження особливостей розвитку особистості на кожному віковому етапі, надання відповідних рекомендацій щодо попередження спричинених віковими кризами психологічних проблем; 4) створення фундаментальної концепції вікового розвитку особистості в нових соціально-економічних умовах; 5) виявлення актуальних і потенційних можливостей людини в різні періоди її життя; 6) наукове прогнозування розвитку і розуміння ролі ранніх періодів для послідуючого розвитку психічних ресурсів особистості; 7) забезпечення психологічних умов розвитку цілісної та; гармонійної особистості людини на всіх вікових етапах. Завдання педагогічної психології [19]: 1) виявлення, вивчення та опис психологічних особливостей і закономірностей інтелектуального і особистісного розвитку людини в різних умовах навчально-виховної діяльності, освітнього процесу; 2) розкриття механізмів і закономірностей навчального і виховного впливу на інтелектуальний і особистісний розвиток учня; 3) визначення механізмів і закономірностей засвоєння учнем соціокультурного досвіду, його упорядкування в індивідуальній свідомості та використання в різноманітних ситуаціях; 4) визначення зв’язку між рівнем інтелектуального і особистісного розвитку учня та формами і методами виховного і навчального впливу (співробітництво, активні форми навчання); 5) визначення особливостей організації і управління навчальною діяльністю і вплив цих процесів на інтелектуальний, особистісний розвиток і навчально-пізнавальну активність; 6) вивчення психологічних основ діяльності педагога, його індивідуально-психологічних і професійних якостей; 7) визначення механізмів, закономірностей розвивального навчання, зокрема розвитку наукового, теоретичного мислення; 8) визначення закономірностей, умов, критеріїв засвоєння знань, формування операційного складу діяльності на їх основі в процесі рішення різноманітних задач; 9) визначення психологічних основ діагностики рівня і якості засвоєння знань і їх співвідношення з освітніми стандартами; 10) розробка психологічних основ подальшого удосконалення освітнього процесу на всіх рівнях освітньої системи.
ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|