Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Засоби соціально-психологічного впливу в процесі виховання





Переконування – механізм і метод впливу включає в себе теоретично обґрунтовані (логічні) прийоми, за допомогою яких певна інформація, що повідомляється, органічно вплітається у особистісну сферу інтересів. Мета переконування полягає в тому, щоб підвести дітей до розуміння певних положень та їх внутрішнього прийняття.

Навіювання – вплив, в першу чергу, на емоційну сферу, а потім на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації з певного джерела досить некритичне і мало усвідомлене. Навіювання ґрунтується на властивості слова оживляти, активізувати наявні і формувати нові асоціації між подразником першої та другої сигнальної систем (через слово учень може засвоїти не тільки поняття, а й образ поведінки).

Види навіювання: пряме, опосередковане, довільне, мимовільне. За мотиваційною ознакою: спонукальне (враховуються безпосередні потреби, звички, інтереси і пропонується прийняти певний варіант поведінки) і гальмівне (подається інформація, що стримує від аморальних та анти громадянських вчинків)

Наслідування – полягає у копіюванні вербальних та поведінкових реакцій спрямованості дорослих – батьків, родичів, учителів.

Зараження – від індивіда до індивіда переходять різні емоційні стани (захоплення, тривога, радість, сміливість, ентузіазм), які безконтрольно сприймаються і відтворюються людьми в ситуаціях їх безпосереднього спілкування.

У межах біхевіористського напрямку розроблено способи підкріплення бажаної поведінки, які можуть бути застосовані як інструментарій вихователя:

Позитивне підкріплення – це дещо приємне для вихованця, - їжа, ласка, похвала, - що співпадає з якоюсь дією і призводить до збільшення ймовірності повторення цієї дії.

Негативне підкріплення – це те, чого вихованець буде намагатися уникнути. Наприклад, можна припинити миттєвим покращенням поведінки, а покарання ні.

Покарання діє, якщо:

- вихованець зрозумів за що покарали;

- якщо мотивація дії невелика;

- страх майбутнього покарання великий;

- вихованець може контролювати свою поведінку;

- якщо дія не перетворилась у звичку;

- якщо вихованець не втратив чутливості до покарання.

Якщо покарання подіяло, то це є сильним підкріпленням для караючого.

Час подачі підкріплення:

- підкріплення дії яка ще не завершилась призводить:

до збільшення спроб, до випрошування підкріплення;

- підкріплення з запізненням (через час після закінчення дії не підкріплює);

- якщо негативне підкріплення в момент досягнення позитивного результату не припиняється, воно не є підкріпленим.

Величина підкріплення:

- чим менше, тим краще;

- залежить від складності завдання (принцип диференціації);

Режим підкріплення:

- на етапі формування – регулярне;

- на етапі сформованої поведінки – епізодичне (сюрпризи через довгі інтервали);

- фіксований режим підкріплення (негативне);

- відсутність підкріплення.

Самовиховання – діяльність людини, спрямована на зміни своєї особистості у відповідності зі свідомо поставленими цілями, сформованими ідеалами та переконаннями.

Тема 9: «Психологія суб’єкта педагогічної діяльності»

Стиль педагогічної діяльності [52]

Емоційно-імпровізаційний стиль. Орієнтується на процес навчання, не адекватно планує для уроку цікавий матеріал, а для самостійної роботи не цікавий. Орієнтується на сильних учнів. Діяльність оперативна (зміна видів роботи), але низька методичність, недостатнє закріплення, повторення і контроль. Інтуїтивність, чутливість до ситуації на уроці, тривожність, гнучкість, імпульсивність, проникливість до учнів.

Емоційно - методичний стиль. Орієнтується на результат і на процес навчання. Адекватно планує, поетапно відпрацьовує матеріал, закріплює, повторює і контролює. Діяльність оперативна, переважає інтуїція. Чутливий до ситуації, тривожний, проникливий.

Розсудливо-імпровізаційний стиль. Орієнтація на процес і результат навчання. Адекватне планування, оперативність, інтуїтивність з рефлективністю, невелика різноманіття методів навчання, не високий темп, не завжди колективне обговорення, менш чутливі до ситуації, характерна обережність, традиційність.

Розсудливо-методичний стиль. Орієнтується на результат навчання, адекватно планує. Консерватизм. Висока методичність, стандартний набір методів навчання, перевагу надає репродуктивній діяльності учнів, рідко колективне обговорення. Рефлективність, мала чутливість до ситуації, обережність в діях

Індивідуальний стиль діяльності учителя

Змістовні характеристики:

1) переважна орієнтація вчителя на:

- процес навчання;

- на процес і результат навчання;

- на результат навчання.

2) адекватність планування навчально-виховного процесу;

3) оперативність – консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності;

4) рефлективність – інтуїтивність.

Динамічні характеристики:

• гнучкість – традиційність;

• імпульсивність – обережність;

• стійкість – нестійкість по відношенню до змін ситуації;

• стабільно емоційне-позитивне ставлення до учнів – нестійке емоційне ставлення;

• наявність – відсутність особистісної тривожності;

• спрямованість рефлексії на себе – на інших.

Результативні характеристики:

• одноманітність – різноманітність рівня знань учнів;

• стабільність – нестійкість навичок учнів;

• високий – середній – низький рівень зацікавленості предметами.

Рівні результативності діяльності вчителя

1. Репродуктивний: учитель може розповісти іншим, що знає сам;

2. Адаптивний: учитель може пристосовувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;

3. Локально-моделюючий рівень: учитель володіє стратегіями навчання знань, умінь, навичок за окремими розділами курсу.

4. Системно-моделюючий: учитель володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь і навичок учнів по своєму предмету в цілому.

5. Системно-моделюючий діяльність і поведінку: вчитель володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учня.

Педагогічні здібності

• дидактичні (успішно розв’язувати питання про характер і зміст матеріалу, про методи передачі знань, про формування умінь і навичок учнів);

• експресивні (вираження думок в словах, жестах);

• організаторські (здібність організувати учбовий колектив, спрямувати на необхідну діяльність, правильно організувати власну діяльність);

• авторитарні (здійснювати емоційно-вольовий вплив на учнів, досягати авторитету);

• перцептивні (педагогічна спостережливість, здібність розуміти особистість учня, емоційний стан);

• комунікативні (здібність спілкуватися з дітьми, наявність педагогічного такту);

• академічні (здібності до засвоєння наукових знань);

• особистісні (гуманізм).

Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування вчителя (педагогічного колективу) зі школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує позитивний психологічний клімат в навчанні; забезпечує керування процесами в дитячому колективі і дозволяє максимально використовувати в навчальному процесі власні особливості учителя.

Негативна установка вчителя до учня (безсвідоме негативне ставлення до учня):

• Не дає змоги подумати, навідних питань.

• Оцінює позитивно неправильну відповідь.

• Частіше сварить, рідко хвалить (заслужено).

• Рідко викликає, не працює з ним на уроці.

Педагогічний такт – поведінка вчителя, яка будується на основі соціальних очікувань молоді по відношенню до них, як наставника.

Дидактогенія (гр. didactos – повчальний, genos – походження) – викликаний порушеннями педагогічного такту з боку вихователя негативний негативний психічний стан учня (пригнічений настрій, страх, фрустрація), який не добре впливає на діяльність і спілкування (може бути причиною неврозів).

Фрустрація – психічний стан, який характеризується наявністю потреби, яка не знайшла свого задоволення. Страх фрустрації супроводжується різними негативними переживаннями: тривога, відчай, роздратування. Фрустрація виникає, коли задоволення потреби наштовхується на перешкоди.

Процес спілкування може складатися на основі взаєморозуміння (узгодженого виконання навчальної діяльності, прогнозування поведінки) та розладу і відчуження (не здатність розуміти і прогнозувати поведінку, появу конфліктів).

Стилі виховання:

Автократичний (самовладний) стиль, який здійснюється одноосібно педагогом, який виставляє вимоги та здійснює жорсткий контроль за їх виконанням.

Авторитарний (владний) стиль, допускає можливість для учнів в обговоренні питань навчального та колективного життя, рішення приймає викладач відповідно до власних переконань.

Демократичний стиль передбачає діалог між викладачем та учнем і врахування думки учнів.

Ігноруючий стиль викладач не втручається в життя учнів, практично відсторонюється від керівництва ними.

Конформний стиль – викладач або відсторонюється від керівництва колективом, або поступається їх бажанням.

Непослідовний, алогічний стиль – використання викладачем, залежно від зовнішніх обставин і власного емоційного стану будь-якого із зазначених раніше стилів.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.