Методика аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства

Залежно від того, якими платіжними засобами підприємство має можливість погасити свої зобов'язання, розраховують декілька показників ліквідності.

Перш за все, найважливішим показником ліквідності є коефіцієнт покриття. Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов'язань. Визначається коефіцієнт покриття відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов'язань. Розрахувати його можна за формулою:

де К_п - коефіцієнт покриття; ПА - поточні активи; ПЗ - поточні зобов'язання.

У даному випадку підприємство може своєчасно погасити свої зобов'язання. При значенні коефіцієнта менше 1 - підприємство має неліквідний баланс.

Крім коефіцієнта покриття для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізовуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості) на поточні зобов'язання. У вигляді формули це можна подати так:

де К_шл - коефіцієнт швидкої ліквідності; ГК - грошові кошти; ДЗ - дебіторська заборгованість; ПЗ - поточні зобов'язання.

Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку вилучена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси.

Вилучаються матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, одержані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. Достатнім коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1.

На практиці багато підприємств мають більш низький коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5:1), тому для оцінки їх ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному, зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають ще коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов'язань. Для розрахунку даного коефіцієнта можна використовувати таку формулу:

де К_ал - коефіцієнт абсолютної ліквідності; ГК - грошові кошти; КВФ - короткострокові фінансові вкладення; ПЗ - поточні зобов'язання.

Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобов’язань може бути по мірі необхідності погашена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0,2 є достатнім, щоб підприємство своєчасно розраховувалось за своїми боргами з кредиторами. Зниження рівня даного коефіцієнта означає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства.

При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності (К_ал) менше 0,2, а коефіцієнта покриття менше 0,5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Для оцінки ліквідності, окрім коефіцієнтів, застосовуються й інші показники.

Величина власних оборотних коштів, що розраховується: власний капітал + довгострокові кредити банків + довгострокові позики - підсумок розділу І активу балансу.

Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Слід розрізняти поняття «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Оборотні кошти (синоніми: оборотний капітал, мобільні активи, поточні активи) - це кошти, що здійснюють оборот (гроші → кошти → гроші) протягом року чи одного виробничого циклу. Вони складаються з двох частин:

а) постійного оборотного капіталу (синонім - системна частина оборотних активів). Це та частина оборотних активів, необхідність в якій відносно постійна протягом усього операційного циклу;

б) змінного оборотного капіталу (синонім - варіююча (змінна частина оборотних активів). Необхідність у цій частині виникає лише в пікові моменти виробничого циклу.

Оборотні кошти характеризують активи підприємства (ІІ розділ активу балансу). Власні оборотні кошти - це джерела коштів, а саме – частина власного капіталу підприємства, що розглядається як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Інколи складається і зворотна ситуація, коли поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Тоді одним із джерел покриття основних коштів і позаобігових активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансовий стан підприємства вважається в цьому випадку нестійким. Потрібно терміново вжити негайних заходів щодо його покращання.

Ліквідність підприємств характеризує також показник маневреності власних обігових коштів (капіталу, що функціонує).

Він визначається як співвідношення грошових коштів до капіталу підприємства.

Цей показник характеризує ту частину власних обігових коштів, які знаходяться в формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність.

Для підприємства, що нормально функціонує, цей показник змінюється від нуля до одиниці. Найбільш прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Частка оборотних коштів у активах розраховується як співвідношення

Частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів.

Частка запасів в оборотних активах розраховується як відношення запасів до оборотних активів.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів розраховується як відношення власних оборотних коштів до величини запасів і характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Рекомендоване значення цього показника - 50%.

Коефіцієнт покриття запасів розраховується співвідношенням величини «нормальних» джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким.

Таким чином, можна зробити висновок, що ліквідність - це спроможність, зважаючи на викладене вище, будь-якого з активів трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, впродовж якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність.

Одним з основних критеріїв, що характеризують фінансову систему підприємства, є платоспроможність.

Платоспроможність підприємства тісно пов'язана з поняттям ліквідності різних видів майна. Ліквідність - це здатність того чи іншого виду активу перетворюватися в грошову форму в процесі реалізації. У різних видів активів різна ліквідність, одні активи є більш ліквідними, інші - менш ліквідними.

У свою чергу, платоспроможність тісно пов'язана з поняттям оборотності поточних активів. Чим менше термін оборотності активу, тим вище його ліквідність і платоспроможність.

Таким чином, для оцінки платоспроможності всі активи підприємства необхідно ділити на групи в залежності від їх ліквідності. Крім того, всі зобов'язання підприємства розрізняються між собою за термінами настання їх оплати. Всі зобов'язання також ділять на групи в залежності від терміновості їх погашення.

У залежності від ліквідності активів і терміновості погашення зобов'язань платоспроможність буває трьох видів:

Неплатоспроможність може бути 2 видів: випадкової (тимчасової) і тривалої (хронічної).

Щоб встановити, яка вона для даного підприємства, необхідно проаналізувати склад і рух кредиторської заборгованості за тривалий період часу, не менше 2-3 років.

Основними причинами неплатоспроможності є:

- низька оборотність оборотних активів підприємства.

- нераціональна структура оборотних коштів.

- несвоєчасні надходження платежів за боргами дебіторів.

При цьому структура оборотних активів вважається нераціональною, якщо в їх складі найбільшу питому вагу займає дебіторська заборгованість або ж її частка перевищує 15% у складі оборотних активів. По підприємствах промисловості і торгівлі раціональної вважається така структура оборотних активів, в якій найбільшу питому вагу (50-60%) належить запасам товарно-матеріальних цінностей, на другому місці - частка грошових коштів (не менше 20% від суми короткострокових зобов'язань і 30-35 % у складі оборотних активів) і на третьому місці повинна знаходитися дебіторська заборгованість. Крім того, у складі оборотних активів не повинно бути неліквідів.

Неліквіди - це активи, які повністю втратили свою первинну якість. У їх складі можуть бути зіпсовані матеріальні цінності (сировина, матеріали, продукція, товари), безнадійна дебіторська заборгованість підприємств-банкрутів, неліквідні цінні папери.

Аналіз платоспроможності необхідно починати з оцінки динаміки основних коефіцієнтів, що характеризують платоспроможність.

При аналізі термінової платоспроможності особливу увагу звертають на статті, характеризують готівкові гроші в касі і на рахунках підприємства в банку, а також вкладені у високоліквідні короткострокові цінні папери. Це саме ті кошти, які мають найменший термін оборотності і є найбільш ліквідними.

Мистецтво фінансового управління полягає в тому, щоб тримати на грошових рахунках лише мінімально необхідну суму грошей, за допомогою якої можна було б погасити найбільш термінові зобов'язання (щомісячні платежі), а решту частини коштів, яка потрібна для забезпечення поточної діяльності, тримати в активах - в короткостроковій дебіторської заборгованості.

Якщо ж у підприємства значна частина активів складається з важкореалізованих (довгострокова, прострочена та відстрочена дебіторська заборгованість), це може свідчити про нераціональну структуру активів, а, отже, і про неплатоспроможність підприємства.

При проведенні такого аналізу в складі активів виділяють найбільш ліквідні - це грошові кошти та їх еквіваленти (еквівалентами грошових коштів вважають високоліквідні цінні папери). У складі зобов'язань виділяють найбільш термінові, тобто ті, які вимагають щомісячного погашення. До них відносяться:

- заборгованість перед постачальниками і підрядчиками, з якої підійшов термін оплати за договором.

- сума кредитів і позик, які повинні бути погашені в даному місяці відповідно до договірних зобов'язань.

- сума заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами.

Для оцінки термінової платоспроможності будується баланс термінової ліквідності. Такий аналіз необхідно здійснювати систематично, до настання кінця місяця, щоб знати, скільки грошей потрібно для погашення всіх боргів.

Для погашення поточних зобов'язань можуть використовуватися різноманітні види активів, які різняться між собою часом, необхідним для перетворення їх в грошову готівку.

Майно підприємства, відбите в активі бухгалтерського балансу, може бути реалізовано з метою отримання готівкових грошей.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: