України в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







України в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.





На Кримській конференції в лютому 1945 р. США та Англія зобов'язалися підтримати пропозицію Радянського уряду щодо прийняття Української РСР та Білоруської РСР у члени ООН. Отже, боротьба за голоси (а значить і вплив) в ООН -- одна з головних причин відновлення прав зовнішнього представництва України. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948-- 1949 рр. вона була постійним членом головного органу ООН -- Ради Безпеки. Молода українська дипломатія була досить активною. У липні 1946 р. вона бере участь у Паризькій мирній конференції, у лютому 1947 р. укладає мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. На Дунайській конференції 1948 р., що розглядала питання про права судноплавства на Дунаї, українська делегація, підтримуючи СРСР, виступила проти збереження конвенції 1921 р., яка забезпечувала привілейоване становище в цьому регіоні недунайських держав -- США, Англії та Франції.

Вихід Укр. наприкінці Другої світової війни на міжнародну арену, її вступ до ООН мав велике значення для подальшої розбудови укр. державності.

Визволення України від фашистських загарбників. Формування кордонів УРСР під час та по закінченні Другої світової війни.

Встановлення кордону з Польщею:9 вересня 1944 р. -- укладення між урядом УРСР і Польським комітетом нац. визволення Люблінської угоди, згідно з якою частина укр. земель (Холмщина, Лемківщина, Надсяння, частина Підляшшя) з населенням майже 800 тис. українців передавалася Польщі. 18 серпня 1945 р. -- укладення договору про радянсько-польський кордон, який встановлювався по «лінії Керзона» з відхиленням на схід на 6-8 км, а в окремих районах навіть на 17-30 км. 1951 р. -- завершення процесу україно-польських територіальних домовленостей, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками (до Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинополя, а до Польщі відійшла територія довкола м. Нижні Устрйки Дрогобицького р-ну). Встановлення кордону з Чехословаччиною: 26 листопада 1944 р.-- схвалення з'їздом Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачево Маніфесту про возз'єднання Закарпатської Укр з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. -- договір між ЧСР і СРСР, який юридично закріпив рішення з'їзду в Мукачево. 22 січня 1946 р. -- указ Президії Верховної ради СРСР про утворення у складі УРСР Закарпатської обл. Встановлення кордону з Румунією:10 лютого 1947 р. -- підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина (тобто закріплювалися кордони, встановлені у 1940 р.).



 

Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).

В травні 1944 р за звинуваченням у зраді з півострова Крим було депортовано у віддалені райони СРСР 191 тис татар, 15 тис греків, 12.4 тис болгар, 10 тис вірмен. В кінці 1943 — на початку 1944 р. приймались рішення про висилку за межі України "пособників німецьким окупантам». В березні 1944 р. Державний Комітет Оборони (ДКО) прийняв постанову про виселення із західних областей УРСР родин активних учасників ОУН, УПА, УНРА на північ і схід .8 вересня 1944 р. було підписано угоду між Польським Комітетом Національного Визволення та урядом УРСР про взаємну репатріацію польського та українського населення з території Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Українців змушували терором до виїзду з Польщі. Близько 5 тис їх загинуло. На початок серпня 1946 р., коли було офіційно оголошено про закінчення «репатріації», на територію України було переселено понад 480 тис осіб.

Внесок укр..народу в перемогу над нацистською Німеччиною.

На осінь 1941 р. в Україні було створено 23 підпільних обкоми, низку підпільних організацій. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів, однак активно діючими були лише кілька десятків. Їх діями керував Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкарем. Виникли великі партизанські з'єднання Ковпака, Сабурова, Федорова, Вершигори.

Загальна чисельність партизан і підпільників складала за різними джерелами від 500 до 180-220 тис. чоловік. Німецьке командування володіло даними про наявність лише до 50 тис. бІйців.

Радянський партизанський рух став важливим фактором війни, майже “другим фронтом”. За підрахунками німецького командування, 10% сил вермахту на Східному фронті було кинуто на боротьбу з партизанами.

Бійці УПА (через лави якої пройшло близько 500 тис. чол.) теж боролись за незалежність своєї Батьківщини і не хотіли миритися з пануванням на її території тоталітарних режимів.Перемогу над гітлерівською Німеччиною українці наближали також своєю героїчною працею в радянському тилу: на заводах, копальнях, в колгоспах, лабораторіях, навчальних закладах тощо.

Повоєнна відбудова та соціально-політичний розвиток України (1945-1952 р.)

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертий п'ятирічний план (1946-1950) відбудови народного господарства, що передбачав перевищення його довоєнного рівня.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУДОВИ ПРОМИСЛОВОСТІ

- Відбудовагосподарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд ке­рувався політичними мотивами: створити та­кий воєнно-промисловий комплекс, який би служив гарантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізму над капіталізмом.

- В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції, металургійні заводи. У 1948 р. машинобудівних заводів працю­вало більше, ніж до війни.

- Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського госпо­дарства, науки і культури, які фінансувалися за залишковим принципом. Так, інвестиції в легку промисловість складали 15% усіх промислових капіталовкладень

- Посилилися диспропорції в ростку промисловостіна користь галузей воєнно-промислового комплексу.

- Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охоплені різними формами соціа­лістичного змагання.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУДОВИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

- Відбудова сільського господарства проходила у надзвичайно складних умовах:

скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней;

- важким було становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсоб­не господарство, селяни не мали паспортів, па них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій непрацездатності;

- ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947 рр. під якого в Україні померло більше 800 тис. чоловік. Головною причиною голоду стала посуха, а позиція держави і комуністичної партії: непомірна високі плани хлібозаготівлі не були зменшені, зерно і продукти тваринництва великими обсягами вивозилися за кордон.

- Капіталовкладення в сільське господарство були недостатніми, вони складали не більше 7% загального обсягу асигнувань.

Здійснювалася політика "ножиць цін" стосовно сільського господарства. Державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.

У результаті: на кінець 1950 р. сільське господарство не досягла довоаиіого рівня, про що свідчать такі дані: валове виробництво зерни становило 77%, врожай­ність зернових - 82% від рівня 1940р.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.