Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Інноваційне підприємництво в зовнішньоекономічній діяльності





 

Мета: розібратися у змісті основних ознак та форм інноваційного підприємництва; розглянути слабкі та сильні сторони малих інноваційних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність; здійснити характеристику основних етапів створення нового інноваційного підприємства.

Питання для обговорення

1. Основні ознаки та форми інноваційного підприємництва:

− − основні ознаки інноваційного підприємництва;

− − форми інноваційного підприємництва;

− − переваги та недоліки форм інноваційного підприємництва.

2. Слабкі та сильні сторони малих інноваційних підприємств, що займа­ються зовнішньоекономічною діяльністю:

− − порівняльна характеристика слабких і сильних сторін МІП;

− − переваги та недоліки власного МІП.

3. Етапи створення нового МІП:

− − фази життєвого циклу;

− − загальний порядок створення нового МІП;

− − засновницька стадія створення МІП;

− − організаційна стадія створення нового МІП.

4. Особливості менеджменту МІП:

− − сутність часової та просторової організації підприємства;

− − організаційні структури малого інноваційного підприємництва.

 

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Класифікація видів малих інноваційних підприємств.

2. 2. Організаційно − правові форми малих інноваційних підприємств.

3. 3. Організація процесів діяльності нового малого інноваційного підприємства.

 

Завдання 1. Виконайте реферат на одну із даних тем.

1. 1. Організація діяльності малого інноваційного підприємства як одна з основних функцій менеджменту.

2. 2. Бізнес − план як найбільш розповсюджена форма підготовки підприєм­ницької концепції в інноваційній сфері.

3. 3. Особливості функціонування малого інноваційного підпри­ємства, що займається зовнішньоекономічною діяльністю в Україні.

 

Завдання 2. Розмістіть види малого інноваційного підприємства відповідно з класифікаційними ознаками.

 

Класифікаційні ознаки Види малого інноваційного підприємства
1. За характером поєднання науки та виробництва 1а) на одній території
1б) в одній географічній точці
1в) в різних географічних точках
2. За кількістю стадій науково − вироб­ничого процесу 2а) спеціалізовані
2б) диверсифіковані
3. За характером науково − вироб­ничого процесу 3а) одностадійні
3б) багатостадійні
4. За кількістю власників 4а) наукові
4б)виробничі
4в) науково-виробничі
5. За широтою продуктово-тематич­ного профілю 5а) безперервні
5б) дискретні
6. За розміщенням малого інноваційного підприємства 6а) індивідуальні
6б) колективні

 

Завдання 3. Дайте відповіді на тести:

 

Тест 1. В яких організаційних формах здійснюється інноваційне підприємництво:

1) 1) у формі індивідуального підприємництва, без створення підприємства;

2) 2) шляхом створення самостійного підприємства;

3) 3) шляхом створення об’єднань юридичних осіб;

4) 4) 1) і 2).

Тест 2. Що відноситься до основних переваг індивідуального інноваційного підприємництва:

1) 1) спрощена процедура державної реєстрації;

2) 2) спрощена звітність та спрощений менеджмент;

3) 3) високий ступінь мотивації праці;

4) 4) всі відповіді правильні.

Тест 3. За числом стадій науково − вироб­ничого процесу види малого інноваційного підприємства поділяють на:

1) 1) дискретні, колективні, одностадійні;

2) 2) спеціалізовані, диверсифіковані;

3) 3) одностадійні, багатостадійні;

4) 4) індивідуальні, колективні.

Тест 4. Скільки стадій життєвого циклу проходить мале інноваційне підприємство:

1) 1) три;

2) 2) п’ять;

3) 3) чотири;

4) 4) шість.

Тест 5. Які стадії включає в себе порядок створення нового малого інноваційного підприємства:

1) 1) системна, інтерактивна, спонтанна;

2) 2) підготовча, засновницька, організаційна;

3) 3) інтерактивна, спонтанна, організаційна;

4) 4) підготовча, системна, інтерактивна.

Тест 6. Організаційна стадія передбачає:

1) 1) підготовку засновницьких документів;

2) 2) формування мережі реалізації інноваційного продукту та мережі постачальників сировини;

3) 3) підбір персоналу, організація науково-виробничого процесу та організація управління;

4) 4) 2) і 3).

Тест 7. За характером поєднання науки та виробництва види малого інноваційного підприємства поділяють на:

1) 1) дискретні, колективні, одностадійні;

2) 2) спеціалізовані, диверсифіковані;

3) 3) наукові, виробничі та змішані;

4) 4) індивідуальні, колективні.

 

Завдання 4. Охарактеризувати особливості менеджменту на прикладі сучасного малого інноваційного підприємництва, що займається зовнішньоекономічною діяльністю (на прикладі конкретного підприємства за вибором студента).

Література: с. 7 − 10, 12, 13, 19.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

(НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ПРОЕКТИ) ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

 

Індивідуальним завданням для самостійної роботи студента протягом першого семестру є написання рефератів з теми за вибором. Захист рефератів проводиться під час індивідуальних занять під керівництвом викладача, а також під час семінарських занять.

Оптимальний обсяг роботи 10 − 15 сторінок друкованого тексту, виконаного на одній стороні окремих пронумерованих аркушів паперу відповідно до стандарту на виконання документів з використанням друкуючих і графічних пристроїв приводу ПЕОМ.

Робота оформлюється на аркушах формату А4 (210-297 мм) через 1,5 інтервали, розмір шрифту 14, шрифт «Times New Roman». Розмір поля: верхнє, нижнє та ліве –20 мм, праве – 10 мм.

Порядок розміщення структурних елементів роботи наступний: перша сторінка − титульний аркуш, зміст роботи, в якому вказуються сторінки, вступ, потім основний текст, перелік літератури і додатки.

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують, а їх найменування є заголовком структурного елемента. Допускається простий план (без параграфів і підзаголовків).

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому кутку сторінок, зі збереженням наскрізної нумерації всього тексту. Титульний аркуш теж включають до нумерації, але номер сторінки не ставлять.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу та називаються «Рисунок», що разом з назвою ілюстрації (у разі необхідності) розміщується під рисунком, наприклад, «Рисунок 3.2.........».

Цифровий матеріал оформляють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті і нумеруються вони аналогічно до ілюстрацій. Слово «Таблиця» розміщують зліва над таблицею, після чого йде її назва.

Посилання у тексті на бібліографічні джерела слід пода­вати, вказуючи порядковий номер за списком літерату­ри, взятий у квадратні дужки, наприклад [5].

У разі потреби посилаються на стандарти, технічні умови, інструкції та інші подібні документи, на доку­мент у цілому або на його розділи, вказуючи позначення і найменування документа, номера і назви розділу. По­силання на джерела документальної інформації дається не лише на порядковий номер, а й на конкретні сторін­ки, наприклад [16, с. 45 − 47]. Цього правила необхідно додержуватися у всіх випадках запозичення чужого тексту, цифрових даних та ін., а та­кож використання цитат із творів інших авторів.

Бібліографічний опис літературних джерел, використаних у курсовій роботі – ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ, наводиться лише з включенням обов'яз­кових елементів. Опис книжок почи­нається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сто­рінок.

Приклад. Панов Р.А. Антикризове управління. – К.: Вища школа, 2004. – 429 с.

Бібліографічний опис на статті, опубліковані у серіальних виданнях наводять у такому порядку: автор, заголовок, джерело публікації, рік видання (число і місяць для газет), номер, випуск, том (для журналів та видань, що продовжуються), сторінки, на яких надрукована стаття (крім газет обсягом шість і менше сторінок).

Приклад. Мазур В. Пріоритети промислової політики // Урядовий кур’єр. − 2008. − 5 грудня.

Штрадт Б., Петрах О. Контролінг у реалізації інформаційної функції // Бухгалтерський облік і аудит. − 2007. − № 7. − С. 35 − 39.

Тематику рефератів розміщено в планах семінарських занять.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ГЛОСАРІЙ

 

Авторське право − сукупність національних і міжнародних норм, що регулюють відносини стосовно створення і використання інтелекту­ального продукту.

Адаптація − процес пристосування будь − якої системи (людини, організації) до існуючих чи мінливих умов середовища.

Активізація − це інтенсифікація трудової діяльності праців­ників на основі підвищення творчого потенціалу особистості та коле­ктиву.

Безпатентна ліцензія - ліцензія на використання ноу − хау без па­тентів на винахід,

Бізнес − процес − струмінь роботи або сукупності етапів робіт, які проходять від одного фахівця (відділу) до іншого і завершуються створенням продукту (послуги), що потрібні клієнту.

Венчурний капітал − це капітал, характерною рисою якого є вкла­дення коштів у підприємства, що пов’язані з підвищеним ризиком при розробці й організації виробництва нового продукту або втілення но­вої технології.

Венчурні фірми − структури, що утворюються невеликою групою однодумців − інженерів, дослідників, менеджерів з відповідним досві­дом роботи в лабораторіях великих фірм.

Виключна ліцензія − ліцензія, що надає ліцензіату виключне (мо­нопольне) право використовувати об’єкт договору, а ліцензіар у цьому випадку втрачає право самостійного використання ліцензії або її продажу на певній території.

Виконувач − організація, що відповідає за виконання проекту. Винахід − нове технічне рішення задачі, що має істотні відмінності і дає позитивний результат у будь − якій галузі національного госпо­дарства.

Виробнича таємниця (ноу − хау) − результати творчої інтелекту­альної діяльності, у т.ч. комерційні, технологічні та конструкторські таємниці виробництва, різноманітні керівництва до використання, специфікації, формули і рецептури, характеристики технологічного процесу, знання і досвід в області маркетингу, розробки планів роз­витку і реорганізації виробництва.

Високі технології − технології, які стануть визначальними в постіндустріальному суспільстві, наприклад, біотехнології, робототехніка, штучний інтелект.

Відкриття (наукове) − встановлення невідомих раніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ у певній області ді­яльності.

Генератор ідей або концептолог − спеціаліст, здатний сконстру­ювати концепцію, об’єднавши множину ідей, а отже, і видів дослід­ницької діяльності.

Делегування − процес передачі завдань особі або групі осіб, які приймають на себе відповідальність за їх здійснення.

Делегування − наділення працівників владними повноваженнями, обов’язками і відповідальністю.

Децентралізація − делегування повноважень і відповідальності структурним підрозділам. Закономірний процес, що відбувається в міру зростання масштабів і складності систем управління.

Диверсифікація (термін виник у 50−х рр. XX ст.) − поєднання в рамках фірми широкого кола галузей промисловості, транспорту, торгі­влі. Спирається на розвиток НТП.

Диверсифікація продукту − введення нових продуктів, варіації продукту − змінювання однієї чи кількох властивостей продукту, вже пропонованого на ринку. Мета диверсифікації − пристосування про­дукту до різних потреб клієнта.

Дифузія інновацій − розповсюдження нововведень − процесів у ді­лових циклах науково − технічної, виробничої і організаційно − економіч­ної діяльності, включаючи сферу надання послуг.

Забезпечуюча підсистема − складова системи інноваційного ме­неджменту, що включає правове, ресурсне та інформаційне забезпе­чення.

Замовник − майбутній володар і користувач результатів проекту.

Зондаж ринку − виставлення нового продукту на ярмарках, кон­курсах, продаж продукту за пільговими цінами, які інколи нижче за собівартість.

Інваріантність − здатність до збереження незмінними кількісних характеристик об’єкта по відношенню до перетворень та змін оточую­чого середовища.

Інвестор − фізична або юридична особа, що вкладає кошти в проект.

Індекс рентабельності − відношення приведених доходів до при­ведених на визначену дату інноваційних витрат.

Інжиніринг − набір багатьох прийомів і методів, які підприємство використовує для проектування та розвитку бізнесу відповідно до своїх цілей.

Інкубатор − організаційна форма, що створює сприятливі умови для ефективної діяльності новостворених малих інноваційних фірм, які реалізують наукові ідеї.

Інноватика − область науки, що вивчає різні проблеми теорії інно­вацій, формування й розповсюдження новизни, опір нововведенням, розробку інноваційних рішень тощо.

Інновація − це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені кон­курентоздатні технології, продукція або послуги, а також організа­ційно − технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційно­го чи іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність − діяльність, що спрямована на викорис­тання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та по­слуг.

Інноваційна інфраструктура − підприємства, організації, устано­ви, асоціації будь − якої форми власності, які надають послуги для за­безпечення інноваційної діяльності

Інноваційна позиція підприємства – це інтегральний розгляд ін­новаційного потенціалу та інноваційного клімату за допо­могою різних матриць.

Інноваційна політика – це сукупність науково – технічних, вироб­ничих, управлінських, фінансових та інших заходів, що пов'язані з просуненням нової або поліпшеної продукції на ринок.

Інноваційна продукція – нова конкурентноздатна продукція чи послуги.

Інноваційна стратегія – засіб досягнення інноваційних цілей.

Інноваційна сфера – система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції та послуг і розвиненої інфраструктури.

Інноваційне підприємство – підприємство, що виробляє і реалізує інноваційні продукти, продукцію чи послуги, обсяг виробництва яких перевищує 70 % його загального обсягу випуску.

Інноваційний клімат – це стан зовнішнього середовища організа­ції, який сприяє або, навпаки, перешкоджає досягненню інноваційної мети.

Інноваційний лаг – проміжок часу між виникненням новинки і вті­ленням її у нововведення.

Інноваційний менеджмент – сукупність організаційно – економічних, психологічно – соціальних методів, форм і способів управління всіма стадіями інноваційного процесу. Інноваційний менеджмент – це такий спосіб дій, який забезпечує сприятливі умови для розвитку інновацій­ного процесу. Інноваційний менеджмент – це управління змінами.

Інноваційний менеджмент – це самостійна галузь науки та про­фесійної діяльності, що спрямована на формування та забезпечення будь – якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом ра­ціонального використання фінансових, трудових і матеріальних ре­сурсів.

Інноваційний потенціал організації – це ступінь її здатності до виконання завдань, які забезпечують досягнення поставленої іннова­ційної мети або реалізації інноваційного проекту, програми, інновацій­них перетворень, втілення нововведень.

Інноваційний продукт – результат науково – дослідної або дослідно – конструкторської розробки.

Інноваційний проект як комплект документів – сукупність тех­нічної, організаційно – планової і розрахункової документації, яка необ­хідна для реалізації цілей проекту.

Інноваційний проект як процес здійснення інновацій – сукупність наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, що виконуються у визначеній послідовності з метою отримання інновацій.

Інноваційний проект як форма цільового управління – складна система взаємообумовлених і взаємопов’язаних за ресурсами, термі­нами і виконавцями заходів, що спрямовані на досягнення конкретних цілей щодо розвитку науки і техніки.

Інноваційний процес – процес перетворення наукового знання в інновацію, який слід уявити як поступовий ланцюг подій, коли іннова­ція визріває до конкретного продукту, технології або послуги та роз­повсюджується у практичному використанні.

Інноваційний процес – це процес створення, поширення та втілен­ня новації, яка задовольняє нові суспільні потреби. Складається з окре­мих стадій, що відрізняються організацією праці, управління, фінансу­ванням.

Інтегральний ефект – різниця результатів та інноваційних витрат за розрахунковий період, що приведені до одного року, тобто з ураху­ванням дисконтування результатів і витрат.

Інтеграція – процес об’єднання виробництва, науки, господар­ських, дослідних установ, соціальної сфери.

Інтелектуальна власність – сукупність авторських та інших прав на результати творчої діяльності, які охороняються законодавчими ак­тами держави.

Карта переваг цільових споживачів – спеціальна анкета, на основі якої знаходять оптимальні співвідношення грошових фондів споживачів на нові та інші необхідні товари.

Керівник проекту – юридична особа, якій замовник делегує пов­новаження за керівництво робіт.

Коефіцієнт взаємної важливості підцілі – наскільки дана підціль важлива для вищезазначеної цілі.

Коефіцієнт взаємної корисності підцілі – наскільки підціль важ­лива для головної цілі.

Команда проекту – специфічна організаційна структура, яку очо­лює керівник проекту.

Консервативний метод – метод інноваційного маркетингу, що передбачає підбір продукту за критерієм його найбільшої відповід­ності тим спеціальним активам, які вже є у підприємства.

Корисна модель – нова модель, яка придатна до використання.

Ліцензіар – володар патенту.

Ліцензіат – особа, що отримує ліцензію на використання у визна­чених межах своїх прав на патенти, ноу – хау, товарні знаки.

Ліцензійна угода – договір, відповідно до якого власник винаходу, технологічних знань, досвіду і секретів виробництва видає своєму контрагенту ліцензію на використання інтелектуальної власності.

Ліцензія – дозвіл, що надає право використовувати винахід, захи­щений патентом, технічні знання і конструкторські таємниці вироб­ництва, товарний знак тощо окремим особам або організаціям.

Ліцензування – одна з основних форм торгівлі технологіями, що здійснюється шляхом прийняття зацікавленими сторонами ліцензійної угоди.

Матрична організаційна структура – типово змішана структура, яка містить в собі ряд ознак як тематичного, так і функціонального порядку.

Моделі НТП – різновиди впливу НТП на господарську систему.

Мотивація – процес стимулювання співробітників до якісного ви­конання делегованих завдань у межах прийнятих ними повноважень.

Науково – дослідні та дослідно – конструкторські розробки – це етап інноваційного процесу, на якому відбувається застосування ре­зультатів пошукових досліджень для створення або модернізації зраз­ків нової техніки, матеріалу, технології.

Науково – технічна діяльність – сукупність науково – дослідних фун­даментальних, прикладних та дослідно-конструкторських розробок.

Науково – технічна політика – це політика, що пов’язана з аналі­зом та вибором пріоритетів у науці і техніці, а також отриманням знань та створенням технічних і технологічних розробок.

Науково – технічна революція (НТР) – прискорений розвиток нау­ки, техніки, технології.

Науково – технічний прогрес (НТП) – поступовий розвиток науки, техніки, технології.

Науково – технічні ради – провідні фахівці, що несуть відповідаль­ність за вибір науково – технічного рішення.

Об’єкт управління – підсистема, якою управляють, одна із основних складових системи інноваційного менеджменту, що включає стратегічний маркетинг; НДДКР; організаційно – технологічну підготов­ку виробництва й втілення новизни; виробництво новизни; сервіс ін­новацій.

Об’ємно − календарне планування – планування обсягів робіт, на­вантаження підрозділів і виконавців, побудова календарних графіків, проведення робіт за окремими проектами та всією сукупністю робіт, що плануються, розподілу робіт за окремими календарними періодами.

Оперативне планування – пошук і узгодження найефективніших шляхів і засобів реалізації прийнятої стратегії розвитку.

Організаційна структура інноваційного підприємства – сукуп­ність наукових, конструкторських, проектних, технологічних та ін­формаційних підрозділів, що здійснюють творчу діяльність зі створен­ня інтелектуального продукту.

Організаційна форма (інноваційного бізнесу) – комплекс підпри­ємств, окреме підприємство або його підрозділ, які характеризуються певною ієрархічною організаційною структурою й визначеним ме­ханізмом управління та забезпечують проектну реалізацію ново­введення.

Організація за проектом – вид організаційної структури управ­ління, коли підрозділи складаються з різних служб адміністративно підлеглих керівнику, з метою розробки важливих комплексних проблем, що мають прикладне значення і розформовуються після рішення поставленого завдання.

Організація інновацій – способи впорядкування і регулювання дій окремих особистостей та автономних груп співробітників шляхом спільних і скоординованих дій для створення і реалізації нововведень.

Патентна ліцензія – ліцензія на передачу права використання па­тенту без відповідного ноу – хау.

Патентне право – це сукупність правовідносин щодо регулювання питань, пов'язаних з посвідченням авторства і надання його володарю виключного права на винахід.

Підсистема наукової допомоги – складова системи інноваційного менеджменту, що включає наукові підходи до інноваційного менедж­менту, функції, методи та принципи менеджменту.

Підтримуючі структури – організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам інноваційного проекту у виконанні завдання.

Планування інновацій – система розрахунків, що спрямовані на вибір й обґрунтування цілей розвитку інноваційного підприємства та підготовку рішень для їх досягнення.

Повна ліцензія – ліцензія, що надає ліцензіату виключне право на використання патенту протягом терміну дії договору і відмовлення ліцензіара від самостійного використання предмету ліцензії протягом цього терміну.

Позиціонування – виявлення тих сегментів ринку або груп спожи­вачів, що характеризуються підвищеним попитом на продукт, який за­безпечений відповідною платоспроможністю.

Показник науковоємності продукції – це питома вага витрат підприємства на нову продукцію та технології в загальному обсязі витрат.

Політика ринкової орієнтації – вид державної інноваційної полі­тики, що визначає передову роль ринкового механізму в розподіленні ресурсів і виборі напрямів розвитку науки і техніки.

Політика соціальної орієнтації – вид державної інноваційної по­літики, що передбачає визначене соціальне регулювання наслідків НТП, а процес прийняття рішень будується на широкому соціаль­но – політичному консенсусі з залученням громадськості.

Політика структурних зрушень – вид державної інноваційної по­літики, що передбачає деформацію економічної структури господар­ського механізму, великий вплив передових технологій на рішення со­ціально – економічних проблем, зміну галузевої структури, взаємодію господарських суб’єктів, рівень життя.

Політика технологічного поштовху – це вид державної іннова­ційної політики, який ґрунтується на тому, що пріоритетні напрями науки і техніки визначає держава, яка має необхідні для цього ре­сурси.

Постачальник – це організація, що відповідає за матеріально-тех­нічне забезпечення.

Прикладні дослідження – це дослідження, спрямовані на вивчен­ня шляхів практичного застосування явищ і процесів, що відкриті ра­ніше, а також уточнення теоретичних питань та отримання конкрет­них наукових результатів, які в подальшому будуть використані.

Продуктово – тематичне планування – планування, що полягає у формуванні перспективних напрямів і тематики НДДКР, підготовці програм і заходів щодо оновлення продукції, удосконалення техно­логії та організації виробництва.

Проектно – матрична організаційна структура – така організацій­на структура, що характеризується прямою підлеглістю функціональ­них підрозділів керівнику проекту (теми) протягом часу його вико­нання.

Проектувальник – спеціалізована проектна організація, що роз­робляє проектно – звітну документацію.

Промисловий зразок – художньо – конструктивне рішення виробу, що визначає його зовнішній видгляд.

Проста ліцензія – документ, що надає право ліцензіату використо­вувати ліцензію на тій же території і видавати її будь-яким зацікав­леним особам.

Радикальний метод – метод інноваційного маркетингу, що поля­гає у виборі найбільш платоспроможних споживачів з незадоволеними потребами.

Регулярний інноваційний маркетинг – вид стратегічного інно­ваційного маркетингу, що спрямований на підтримку конкуренто­спроможності інноваційного підприємства і освоєння нових ринків збуту.

Реінжиніринг – фундаментальне переосмислення та перепроек­тування ділових процесів для досягнення різких стрибкоподібних поліпшень стосовно таких показників діяльності, як вартість, якість, сервіс та темпи.

Самостійна ліцензійна угода – договір, який передбачає, що тех­нологія або технологічні знання передаються незалежно від місця і умов їх майбутнього.

Санаційний інноваційний маркетинг – стратегічний інновацій­ний маркетинг, який використовується у разі зниження конкуренто­спроможності інноваційного підприємства.

Система інноваційного менеджменту – органічна сукупність під­систем (підсистем, яка управляє і якою управляють), забезпечуючої, цільової та наукової допомоги.

Спін – офф – фірми, які відокремлюються від ВНЗ, наукових інсти­тутів, державних дослідницьких центрів і спеціальних лабораторій, великих промислових корпорацій з метою комерційної реалізації но­вовведень.

СТЕП – аналіз – інструмент стратегічного управління інноваціями, що використовується для оцінки інноваційного клімату.

Стиль керівника – сукупність типових і відносно стабільних ме­тодів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і завдань інноваційного підприємства, які зна­ходять відображення у відносинах з підлеглими.

Стиль керівництва (управління) в інноваційній діяльності – гнуч­ка манера поведінки керівника щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації.

Стратегічне планування – визначення місії організації на кожній стадії її життєвого циклу, формуванні системи цілей і стратегії поведінки на ринках інновацій.

Стратегічне управління інноваціями – це складова частина інно­ваційного менеджменту, яка вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, передбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуку і реалізації великомасштабних рішень, що забезпе­чують функціонування і розвиток за рахунок виявлених майбутніх факторів успіху.

Стратегічний маркетинг – тип інноваційного маркетингу, спря­мований на вивчення ринку і конкурентної поведінки підприємства.

Стратегія управління інноваційною діяльністю – система інно­ваційних цілей та вибір оптимальних шляхів її реалізації.

Суб’єкт управління – це управляюча підсистема, складова систе­ми інноваційного менеджменту, що включає: управління персоналом; розробку управлінських рішень; координацію виконання інноваційних проектів.

Супутні ліцензійні угоди – угоди, що передбачають одночасно з передачею ліцензії укладення контракту на будівництво, поставку обладнання і комплектуючих вузлів або надання додаткових послуг.

Сучасна концепція інноваційного маркетингу – цілеспрямована комплексна діяльність соціально – економічної системи на етапі створення нової продукції або технології, а також системи управління та організації виробництва з урахуванням її конкурентоспроможності на ринку з метою отримання прибутку.

Тактичний інноваційний маркетинг – програма маркетингової діяльності, головними складовими якої є продукт, ціна і його місце на ринку.

Технополіс – організаційна форма (структура), яка являє зосеред­ження в межах одного регіону комплексу наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, ВНЗ, конструкторських орга­нізацій та підприємств, орієнтованих на освоєння новизни.

Тематична організаційна структура – організаційна структура, яка характеризується поєднанням фахівців різного профілю, що про­водять роботи за своїми темами з початку до кінця, а також орієн­товані на кінцевий результат – зовнішнього споживача.

Техніко – економічне планування – вид планування інновацій, що включає розрахунки матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для виконання номенклатурно –тематичних завдань, а також оцінки економічних ресурсів і ефективності інноваційної діяльності підприємства.

Технопарк – територіально виокремлений комплекс, заснований на базі провідного університету, що включає в себе наукові установи, промислові підприємства, інформаційні установи, промислові підпри­ємства, інформаційні, сервісні та виставкові комплекси, комфортні житлово – побутові умови.

Управління на основі прийняття оперативних рішень – вико­ристовується у разі виникнення непередбачених обставин і тенденцій розвитку в інноваційній діяльності.

Управління на основі розробки принципово нових стратегій – ви­користовується в зв’язку з новими тенденціями розвитку інноваційної діяльності у разі потреби прийняття нових принципів управління, сти­лів, методів, форм організації і техніки управління.

Фазна організаційна структура – організаційна структура, що пе­редбачає таку форму розподілу праці, при якій виконання всіх заданих тем здійснюється за проблемно – орієнтованим рядом послідовних фаз. Функціональна організаційна структура – сукупність спеціалі­зованих підрозділів, кожен з яких виконує суворо визначені частини НДДКР, які відповідають їх профілю і спеціалізації.

Фундаментальні дослідження – це дослідження, що спрямовані на отримання наукових знань та виявлення найбільш суттєвих законо­мірностей.

Функціонально – матрична організаційна структура – така орга­нізаційна, структура, що характеризується подвійним упорядкуванням фахівців керівнику теми і керівнику відділу.

Цільова підсистема – складова системи інноваційного менедж­менту, що включає формування портфеля новизни та портфеля інно­вацій.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.