|
|
Основні положення до лабораторної роботиПід окислюваністю води розуміють здатність речовин, які містяться у воді, реагувати з окислювачами. До таких речовин належать органічні речовини: забарвлені гумусові речовини, найдрібніші організми, органічні зваги, продукти розпаду органічних речовин. Окислюваність характеризує ступінь забрудненості води органічними речовинами, відіграє роль при санітарній та технічній оцінці води. Величину окислюваності води виражають кількістю міліграмів кисню, яка необхідна для окислення речовин, що містяться у 1 л досліджуваної води. Методи визначення окислюваності води дають змогу лише побічно встановити кількісний вміст органічних речовин; пряме їх визначення пов'язане з певними труднощами. Крім того, разом з органічними речовинами у воді окислюються деякі мінеральні сполуки, наприклад, сірководень солі закисного заліза та ін. Принцип визначення основано на застосуванні як окислювача перманганату калію. Нижче описано метод визначення окислюваності води перманганатом калію у кислому середовищі (метод Кубеля). В особливих випадках, коли вміст хлор-іону перевищує 500 мг/ л, окислення проводять іншим методом, діючи на воду марганцевокислим калієм у лужному середовищі (метод Шульца). Розрізняють загальну та часткову окислюваність води. Загальну окислюваність часто називають хімічним споживанням кисню (ХСК). Загальну окислюваність визначають за кількістю витраченого на окислення йоднуватокислого калію. При частковій окислюваності, яка визначається перманганатним методом, деякі стійкі органічні сполуки залишаються неокисленими (наприклад, багато вуглеводних сполук). У практиці часто знаходять часткову окислюваність. При аналізі промислових стічних вод визначають ХСК. За методом Кубеля відновлення перманганату калію проходить за схемою
В іонній формі реакція може бути виражена рівнянням
Залишок унесеного перманганату калію титрують розчином щавлевої кислоти:
або в іонній формі:
Розчини марганцевокислого калію мають темно-малиновий, а при великих концентраціях – фіолетовий колір. Вимірювання об'єму в бюретці береться для темнозабарвлених розчинів по верхньому краю меніска. При визначенні окислюваності води індикатором кінця реакції є сам забарвлений розчин марганцевокислого калію. Перебіг реакції пов'язаний із зникненням яскраво забарвлених у малиново-фіолетовий колір іонів Часто застосовують наступний спосіб. Для забезпечення повноти окислення додають до води великий надмір титрованого розчину марганцевокислого калію та кип'ятять довгий час. Після цього приливають надлишок титрованого розчину щавлевої кислоти, причому рідина знебарвлюється. Далі проводять титрування гарячої рідини марганцевокислим калієм до появи стійкого блідо-рожевого забарвлення. Окислюваність води може змінюватись у різних межах: для глибоких підземних артезіанських вод окислюваність не більше ніж 0,2-0,6 мг О/ л, для рік та озер відповідно 5-12 мг О/ л. Вода придатна для господарсько-побутових цілей, якщо окислюваність її не перевищує 3,0 мг О/ л, а для живлення парових котлів – 5,1 мг О/ л. Порядок проведення роботи У підготовлену конічну колбу об'ємом 250 мл треба покласти декілька скляних капілярів (для спокійного кипіння) і влити мірною піпеткою досліджувану воду в кількості 100 мл. Заміряти мірним циліндром та прилити у колбу 5 мл сірчаної кислоти (1:3). Далі залити з бюретки точно відміряний об'єм (10 мл) 0,01 нормального розчину марганцевокислого калію. Колбу ставлять на азбестовану сітку, накривають годинниковим склом і кип'ятять упродовж 10 хвилин з моменту закипання. Якщо колір рідини впродовж кипіння дуже слабшає, то додають декілька мілілітрів 0,01 N розчину перманганату калію і знову кип'ятять. Треба, щоб інтенсивне забарвлення розчину зберігалося. Далі до гарячої рідини додають 10 мл 0,01 N розчину щавлевої кислоти, перемішують рідину збовтуванням і чекають, щоб рідина знебарвилася й стала прозорою. Надлишок доданої щавлевої кислоти при нагріванні отитровують тим самим 0,01N розчином перманганату калію. Об'єми щавлевої кислоти і перманганату калію записують у робочий журнал. ЗНАХОДЖЕННЯ НОРМАЛЬНОСТІ РОЗЧИНУ Нормальність розчину
де V1 – об'єм 0,01 N розчину V2 – об'єм розчину N – визначувана нормальність розчину N1 – нормальність розчину   Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
.
.
.
(іон 
- безбарвний) і супроводжується знебарвленням кожної доданої краплі його розчину. Як тільки всі речовини у воді, що здатні окислюватися, будуть окислені, лише одна крапля марганцевокислого калію забарвить весь розчин у блідо-рожевий колір.
,
, взятий для визначення нормальності