Тема 7. Сіткове моделювання процесу виробництва
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема 7. Сіткове моделювання процесу виробництва





Тема 7. Сіткове моделювання процесу виробництва

7.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей..

7.2. Характеристики і елементи сіткової моделі.

7.3. Основні правила побудови сіткових графіків.

7.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків.

7.5. Побудова сіткового графіка в масштабі часу.

7.6. Розв’язання оптимізаційних задач на сітці.

Класифікація організаційно-технологічних моделей

 

Моделювання є основним інструментом аналізу, організації, оптимізації і синтезу систем. Воно дає змогу працювати зі спрощеною, але еквівалентною за поведінкою до натуральної системи моделлю.

Найбільше поширення в практиці моделювання виробничих процесів отримали три організаційно-технологічні моделі – лінійні, циклограмні, сіткові.

Лінійна модель зображується лінійним календарним графіком (рис. 7.1).

Рис.7.1. Лінійний графік виконання робіт

 

Лінійний графік простий у виконанні і однозначно визначає технологічну послідовність виконання робіт. Але, разом з тим, на ньому динамічна система виробництва зображена статичною схемою на певний момент часу, що вимагає постійного його перероблення при зміні умов та термінів виконання робіт. Складним є і процес ув’язки термінів початку виконання робіт та їх коректування з застосуванням ЕОМ тощо. Як наслідок, лінійні графіки переважно використовуються при календарному плануванні в управлінні виробництвом.

Циклограмна модель (рис. 7.2) є наслідком розвитку лінійної моделі і застосовується переважно при зображенні потокових методів організації виробництва. На циклограмі хід виконання робіт зображують у вигляді похилих ліній.

 

Рис.7.2. Циклограма виконання робіт: 1, 2, 3 ... nI – номери виробів;



 

Циклограми найширше застосування знайшли у будівництві при проектуванні спорудження однотипних будівель і споруд потоковим методом. Для них характерні ті ж недоліки, що і для лінійних графіків.

Значно практичнішими у використанні є сіткові моделі (рис. 7.3).

 

Рис. 7.3. Сіткова модель

Практичність використання сіткових моделей обумовлена можливістю застосування для їх обрахунків ЕОМ, що має велике значення для вирішення оптимізаційних задач за часом та ресурсами.

Вперше сіткову модель для планування ходу робіт і контролю їх виконання було використано у 1956 році компанією “Дюпон”. У колишньому Радянському Союзі сіткові графіки почали використовувати для сіткового планування і управління виробництвом (СПУ) з 1964 року. Незабаром їх почали успішно використовувати під час будівництва низки об’єктів енергетичного, хімічного, а потім житлового будівництва.

Системи “сіткового планування” і управління стали попередниками і першими чергами АСУ.

Сіткові моделі поділяються на 2 основні класи:

- детерміновані, які не враховують впливу випадкових факторів у процесі функціонування системи;

- імовірнісні, що враховують вплив випадкових факторів.

Кожний з цих класів у свою чергу поділяється на моделі з врахуванням часу, вартості і ресурсів.

До детермінованих моделей з врахуванням часу відносяться:

- модель одноцільова найпростіша детермінована часова - ПДЧ;

- модель багатоцільова детермінована часова - ДЧ;

- модель узагальнена детермінована часова – УДЧ;

Класифікація ймовірніших сіткових моделей в основному, відповідає класифікації детермінованих моделей з врахуванням вартості і ресурсів. При цьому окремі або усі характеристики можуть приймати випадкові значення.

 

Послідовність розрахунку

1. Ділимо події на сектори.

2. Нумеруємо події (верхній сектор) зліва направо.

3. Визначаємо ранні початки робіт (лівий сектор). Для цього до раннього початку (лівий сектор) попередньої роботи додаємо тривалість роботи. Якщо в подію входить декілька робіт, то приймаємо максимальне значення. У нижньому секторі записуємо номер тієї події, з якої ми прийшли в дану.

4. Розраховуємо пізні закінчення (правий сектор). Для завершальної (кінцевої) події в правому секторі записуємо значення лівого сектора. Розраховуємо пізні значення у зворотному напрямку, віднімаючи від правого сектора значення тривалості роботи. Якщо з події починається декілька робіт, то приймаємо мінімальне з них.

5. Розраховуємо загальний резерв часу:

(7.6)

6. Обчислюємо частковий резерв часу:

(7.7)

7. Визначаємо критичний шлях ( ), виділяємо його потовщеною лінією.

 

Рис. 7.16. Розрахунок сіткового графіку безпосередньо на графіку.

 

 

Розрахунок сіткового графіка методом потенціалів

Потенціал події показує максимальну тривалість виконання робіт від даної події до завершальної (рис. 7.18).

 

Введемо позначення (рис. 7.17):

 

Рис. 7.17. Умовні позначення при розрахунку сіткового графіку методом потенціалів.

Послідовність розрахунку

1. Нумеруємо події.

2. Розраховуємо ранні початки (лівий сектор), як і на графіку.

3. Обчислюємо потенціал події. Для завершальної (кінцевої) події . Розрахунок ведемо у зворотній послідовності (по максимуму).

4. Визначаємо частковий резерв часу як на графіку (рис. 7.13).

5. Знаходимо загальний резерв часу.

(7.8)

6. Визначаємо критичний шлях.

Умовою визначення критичного шляху є рівність раннього терміну завершення події і потенціалу події (сумі лівого і правого секторів) довжині критичного шляху, тобто

(7.9)

Рис. 7.18. Розрахунок сіткового графіка методом потенціалів.

 

Тема 7. Сіткове моделювання процесу виробництва

7.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей..

7.2. Характеристики і елементи сіткової моделі.

7.3. Основні правила побудови сіткових графіків.

7.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків.

7.5. Побудова сіткового графіка в масштабі часу.

7.6. Розв’язання оптимізаційних задач на сітці.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.