Аналогові та цифрові канали передачі даних.

Аналогові та цифрові канали передачі даних.

В залежності від характеру сигналу відповідно розрізняють аналогові та цифрові канали зв’язку.

Аналогові канали зв’язку є, в силу історичних причин, більш розвинутими, особливо на рівні телефонних мереж зв’язку. Прикладом аналогового каналу може бути ТКЗК, що складається з багаточисельних комутаційних пристроїв, пристроїв розподілення сигналів, групових модуляторів та демодуляторів. При передачі дискретних сигналів даних по аналоговому каналу на його вході та виході повинен знаходитись спеціальний пристрій, типу DCE, що перетворює цифрові дані від DTE в аналоговий сигнал з відповідним спектром (для ТКЗК від 300Гц до 3,4кГц) і передає його в канал, а сигнал з каналу перетворює з аналогової форми в цифрову. Ці функції, як правило, виконує аналоговий модем, інколи факсмодем.

Цифрові канали зв’язку мають ряд переваг перед аналоговими, але можуть використовуватись лише спеціалізовані лінії або системи зв’язку, наприклад, типу IKM, ISDN (integrated services digital network), канали типу Т1/Е1 та інші. При цьому передача інформації в конкретний канал супроводжується узгодженням параметрів DСE з параметрами конкретного каналу. Для цього використовують спеціальні пристрої, що інколи називають адаптерами ISDN, адаптерами каналів Е1/Т1, лінійними драйверами і таке інше.

Як аналогові, так і цифрові канали зв’язку можуть бути виділеними або комутованими. Виділені канали комутуються один раз при укладанні договору оренди з підприємством зв’язку, або в момент прокладки індивідуальної лінії. Вони більш надійні, аніж комутовані, оскільки не включають комутаційної апаратури, але й більш дорогі. Комутовані канали виділяються за запитом DTE тільки на момент проведення сеансу зв’зку, а тому значно дешевші.

Використання методів передавання інформації залежить:

Використання того чи іншого методу залежить від характеру даних, що передаються та пропускної спроможності каналу.

В залежності від фізичного типу носія зовнішню пам’ять поділяють на:

За принципом дії пристрої зовнішньої пам’яті розділяються на:

а) електронні, в яких у якості запам’ятовувальних елементів використовуються напівпровідникові елементи;

б) магнітні, з нерухомими магнітними запам’ятовувальними елементами;

в) електромеханічні, з рухомими магнітними носіями інформації.

г) електромеханічні, з оптичними носіями інформації.

Найбільш поширені у якості пристроїв зовнішньої пам’яті електромеханічні запам’ятовувальні пристрої з магнітними носіями інформації, які в свою чергу поділяються на:

- запам’ятовувальні пристрої на магнітній стрічці;

- запам’ятовувальні пристрої на магнітних дисках.

В склад пристроїв друкування (окрім механізмів друку) входять також механізм транспортування документа, механізм подачі фарби або рядка.

В якому із стандартних оптичних дисків підтримується багатократний запис?

Голки, що розташовані у друкуючому вузлі матричного принтера керуються:

мікропроцесорним пристроєм управління (контролером)

Де використовуються електронно – променеві трубки:

У вимірювальних приладах, зокрема осцилографах(осцилоскопах), в якості трубок, відтворюючих коливання токів і напруг.

В радіолокаційній техніці и телебаченні, в якості прийомних трубок – кінескопів.

Електронно -променева трубка являє собою електронний прилад, в якому електронний промінь, що випромінюється катодом, фокусується в поперечному перерізі до розмірів крапки на екрані, покритому люмінесцентним матеріалом

До пристроїв введення інформації належать:

клавішні пристрої, сканери, спеціальні датчики, маніпулятори, джойстики, тощо

До клавішних пристроїв введення інформації відноситься: клавіатура (можливо ще щось, але я не знаю)

До напівпровідникового типу пам'яті належить:

До основних характеристик пристроїв відображення інформації відносяться:

До основних характеристик пристроїв відображення інформації відносяться (Виберіть невірнувідповідь):

Відносяться: Швидкодія; Об‘єм інформації, що відображається; Спосіб відображення інформації; Параметри зображення; Метод зв‘язку з ЕОМ.

Для формування зображення на TFTмоніторі, який має n-пікселів потрібно:

Для формування колірних відтінків в моніторах (неважно, CRT або TFT) використовується колірна модель RBG. Принцип її дії заснований на змішенні трьох основних колірних компонентів: червоного (Red), синього (Blue) і зеленого (Green). Як ви напевно вже здогадалися, перші букви з назв компонентів складають назву колірної моделі.

Кожен з безлічі присутніх на екрані пікселів складається з трьох подпікселей - червоного, синього і зеленого кольорів. У It-індустрії така група з трьох подпікселей називається "тріадою". Відмітьте, число гармат, установлених в трубці, теж рівно трьом - по одній на вічко тріади. Потік електронів, що вистрілюється кожною гарматою, перед зіткненням з люмінофором проходить через модулятор інтенсивності. Модулятор отримує від відеокарти інформацію про силу свічення кожного з кольорів і відповідно до цих даних задає потрібну інтенсивність потокам, кожен з який запалює свою колірну тріади, що становлять. Пройшовши стадію регулювання інтенсивності, потоки потрапляють в підсилювач де збільшують свою швидкість, якій ставати досить, щоб при зіткненні з люмінофором запалити крапку на екрані. Перед люмінофором ставиться спеціальна маска. Її завдання - відфільтрувати потоки електронів так, щоб на червоний компонент тріади потрапили лише електрони, призначені для формування відтінку червоного, а "зелені" і "сині" електрони, що також летять в червоне підгострювання, "залишилися за кадром" будучи зупиненими маскою.

Для чого використовуються відхиляючі катоди в електронно-променевих трубках

Для регулювання розмірів та положення зображення на екрані

Електронно-променева трубка: електричний прилад, в якому електронний промінь, що випромінюється катодом, фокусується в поперечному перерізі до розмірів крапки.

Ефект легкого розкидування відтінків яскраво зафарбованого пікселя на моніторі для покращення реалістичності зображення називається:

За принципом дії пристрої зовнішньої пам'яті поділяються на:

а) електронні, в яких у якості запам’ятовувальних елементів використовуються напівпровідникові елементи;

б) магнітні, з нерухомими магнітними запам’ятовувальними елементами;

в) електромеханічні, з рухомими магнітними носіями інформації.

г) електромеханічні, з оптичними носіями інформації.

Завдяки чому змінюється положення кристалів, а з цим зміна кольору в LCD:

Завдяки зміні напруженості електричного поля.

Клавішні пристрої введення інформації призначені для ручного введення алфавітно-цифрових символів з метою їх подальшого перетворення в електричні сигнали. Клавішні пристрої можуть виконуватись як автономні, конструктивно завершені одиниці, так і у вигляді вбудованих блоків. В загальному вигляді клавішний пристрій має одну або декілька клавіатур, шифратори, мультиплексори, інтерфейсні регістри, пристрої пам‘яті, схему керування, індикатори контролю за станом клавіатури та ряд інших вузлів.

Клавіатура має модульну конструкцію і є частиною робочого місця оператора, яке повинно відповідати ряду ергономічних вимог. Клавіатура повинна розташовуватись під кутом біля 15 градусів до горизонтальної площини в доступній для оператора зоні та мати клавіші з вільним ходом 4 – 7мм, зусиллям натиску 0,9Н.

Клавіші, що використовуються в клавіатурах, поділяються на дві групи: контактні та безконтактні. Контактні клавіші знайшли широке застосування у якості елементів клавіатур. Вони поділяються за видом перемикачів на електромеханічні, герконові, мембранні, гумові.

Електромеханічні клавіші відрізняються простотою конструкції, їх основою є контактний перемикач, що забезпечує значну потужність перемикання. В той же час він має явні недоліки: наявність “дребезгу”, невисоку частоту перемикання, непостійність електричного опору між контактами, велике зусилля натискання, невеликий термін служби.

Більш надійними є герконові клавіші, в яких комутація здійснюється герметизованими в склі контактами – герконами. Як відомо, герконовий контакт замикається під дією на нього магнітного поля. Тому в склад клавіші вводиться спеціальний кільцевий магніт. Геркон спрацьовує якщо постійний магніт опускається навколо нього при натискуванні клавіші.

В герконових клавіатурах використовують геркони типу КЕМ2, КЕМ3. Така клавіатура відрізняється простотою та великим терміном служби.

Мембранні клавіші побудовані на базі плоского перемикача, мають дві пластинки з еластичного матеріалу на які нанесені контакти та провідники. Між пластинками знаходиться тонка ізоляційна прокладка з отвором у зоні контактів. Ця прокладка перешкоджає замиканню контактів у ненатисненому стані. Натискання верхньої пластинки призводить до замикання контактів. Мембранні клавіші компактні та технологічні при виготовленні.

Перемикачі на основі провідної гуми виготовляються у вигляді силіконових клавіш. Клавіші кріпляться прямо на друковану плату, на якій технологічним шляхом нанесено контакти перемикача та схема їх з‘єднання. При натисканні клавіші провідна гума основи клавіші притискається до плати та замикає необхідні контакти.

До безконтактних перемикачів відносяться перемикачі у яких механічні переміщення клавіш перетворюються у зміну ємності, індуктивності або опору і, в подальшому, у зміну напруги або струму. Найбільш перспективними є клавіатури ємнісного типу, клавіатури на основі магніторезисторів, оптоелектричні клавіатури, клавіатури з використанням датчиків Холла, сенсорні клавіатури.

Магніторезистивна клавіша має рухливу частину, аналогічно герконовій клавіші, де змонтовано постійний магніт. В нижній частині клавіші розміщено магніторезистор та електронну схему. При зміні магнітного потоку від натискання клавіші в магніторезисторі відбувається зміна опору більш ніж в п‘ять раз (40 Ом * 5 =200). Це приводить до зміни електричної напруги на виході електронної схеми з логічного нуля до логічної одиниці. Максимальна частота перемикання такої клавіатури досягає 10 Гц при ресурсі 10⁷ перемикань. До недоліків відносять температурну залежність матеріалу магніторезистора.

Ємнісна клавіатура забезпечує найвищі показники надійності. Вона працює на принципі зміни ємності між двома провідниками при натисканні та відпусканні клавіш. Зміна ємності приводить до зміни амплітуди імпульсного сигналу, який пропускається по цій ємності від спеціального генератора. Недолік – низька перешкодостійкість.

Оптоелектронні клавіатури мають у своєму складі джерела та приймачі оптичного випромінювання та клавішу – заслонку. У якості випромінювачів можуть використовуватись світлодіоди, а у якості приймачів – фотодіоди та фоторезистори. Максимальна частота роботи оптичної клавіатури лежить на рівні 12 Гц.

Електронні сенсорні клавіатури являють собою пристрої, в яких процес перемикання викликається дотиком пальців оператора, що приводить до зміни ємності або опору в електронному колі перемикання клавіші. Перевагою таких клавіатур є повна відсутність рухливих частин, високий термін служби, а також малі габарити клавіатур, внаслідок використання інтегральної технології.

Існує ряд класифікаційних ознак за якими можна класифікувати модеми:

За областю використання сучасні модеми можна розподілити на такі групи:

- Модеми для комутованих телефонних каналів;

· Модеми для виділених телефонних каналів і фізичних з’єднувальних ліній;

Найбільша кількість модемів призначена для використання на комутованих телефонних каналах. Такі модеми повинні вміти працювати з автоматичними телефонними станціями (АТС), розрізняти їх сигнали та передавати свої сигнали набору номера тональним або імпульсним методом.

Основна відмінність модемів для виділених і фізичних ліній полягає в тому, що смуга частот фізичної лінії не обмежена смугою 300Гц – 3,4кГц телефонного каналу.З точки зору сигналів модеми для фізичних ліній поділяються на модеми низького рівня (лінійні драйвери), що використовують цифрові сигнали, та модеми основної смуги, в яких використовуються методи модуляції аналогічні телефонним модемам. В модемах низького рівня використовуються цифрові методи імпульсної передачі без постійної складової з максимальною швидкістю до 19,2Кбіт/сек. Модеми основної смуги використовують різні види квадратурної модуляції, що дозволяє радикально скоротити необхідну смугу частот. На виділених фізичних лініях такі модеми можуть передавати зі швидкістю до 100Кбіт/сек.

Модеми для цифрових систем передачі нагадують модеми низького рівня з точки зору передачі цифрових сигналів. Однак на відміну від них вони забезпечують функції канальних інтерфейсів каналів типу Е1/Т1 або ISDN.

Модеми для стільникових систем зв’язку відрізняються компактністю виконання і підтримкою спеціальних протоколів ZyCELL, ETS i MNP10. Пакетні радіомодеми дозволяють забезпечити передачу даних по радіоканалах між мобільними користувачами. Такий радіоканал організовується з використанням типових КВ або УКВ радіостанцій налаштованих на однакову частоту. При цьому пакетний радіомодем може використовувати один радіоканал з іншими модемами в режимі багатонапрямного доступу в спільній радіомережі.

Модеми для локальних радіомереж працюють по радіоканалах на невеликі (до 300м) відстані з великою швидкістю (2 – 10мбіт/сек) передачі інформації.

За методом передачі модеми поділяються на асинхронні та синхронні. Асинхронний режим передачі використовується тоді, коли дані, що передаються, генеруються у випадкові проміжки часу. При такій передачі кожен символ інформації, що передається, обрамляється додатковими стоповим та стартовим бітами. При синхронному методі передачі відбувається об’єднання великого числа символів або байт в окремі блоки або кадри. Весь кадр передається як одна послідовність біт без будь-яких затримок між елементами. Для забезпечення синхронізації повинні виконуватись такі вимоги:

а) послідовність біт не повинна мати довгих послідовностей нулів або одиниць для стійкого виділення тактової частоти синхронізації;

б) кожен кадр повинен мати зарезервовані (маркерні) послідовності біт, що вказують на його початок та кінець (маркери);

За інтелектуальними можливостях можна виділити модеми:

· з підтримкою протоколів мережного керування.

Більшість модемів підтримують Hayes (АТ) команди, що дозволяють користувачу повністю керувати характеристиками модема та параметрами зв’язку. Ці команди підтримують не тільки модеми для ТКЗК, а також пакетні радіомодеми, модеми для ISDN і ряд інших спецмодемів.

· портативні (призначені для використання з Note Book)

· групові (сукупність окремих модемів, об’єднаних в один блок з одним блоком живлення).

За підтримкою протоколів модеми поділяються на такі, що підтримують фірмені протоколи і на такі, що підтримують міжнародні протоколи. Протоколи міжнародного рівня розробляються під егідою ITU та відносяться до серії V. Самі протоколи поділяються на протоколи модуляції (V21, V22, V22bis, V23, V32, V33, V34 – загальні, V17, V27, V29 - факсмодемні), протоколи корекції помилок (V42, V29), стискання (V42bis), взаємодії (V25bis, V8).

Передача даних здійснюється такими методами: комутацією каналів, комутацією повідомлень та комутацією пакетів. Використання того чи іншого методу залежить від характеру даних, що передаються та пропускної спроможності каналу.

Комутація каналів. При передачі даних методом комутації каналів, встановлюється фізичне з’єднання між джерелом і адресатом за допомогою утворення складеного каналу з окремих ділянок. Такий складений канал містить фізичні канали, які мають одну і ту ж швидкість передачі даних. В якості фізичних каналів використовують телефонні або телеграфні лінії зв’язку, а комутацію здійснюють за допомогою апаратури автоматичних станцій телефонного зв’язку (АТС) або автоматичних станцій абонентського телеграфа (АТА).

Комутація повідомлень. Цей метод восновному використовується в інформаційно-обчислювальних мережах, коли фізичні з’єднання встановлюються між двома вузловими станціями мережі тільки на час передачі повідомлення і тільки на одній з ділянок складеного каналу для передачі повідомлення оснащеного ідентифікаційним заголовком, адресою. Це повідомлення транспортується від окремого вузла мережі до іншого, причому в різний час та з різною швидкістю без створення єдиного каналу з’єднання. Такий принцип підвищує гнучкість використання каналів передачі даних за рахунок можливості одночасної передачі інформації по більшості ланок скаденого каналу. Пропускна спроможність каналів при цьому також підвищується.

Комутація пакетів. Це різновид методу комутації повідомлень. Суть цього методу втому, що тут вже розбиваються на окремі ділянки також і самі повідомлення. Ці ділянки носять назви пакетів повідомлень. Таке розбивання додатково підвищує гнучкість та пропускну спроможність каналів передачі даних за рахунок зменшення часу передачі цих пакетів по каналах з різною конфігурацією та швидкістю передачі.

Один із стандартних компонентів персональних комп’ютерів – це паралельний порт. Важко знайти ПК, який його не має, і більшість додаткових адаптерів, що прикладаються до наших комп’ютерів (включаючи монохромний адаптер), плати розширення пам’яті і майже кожна багатофункціональна плата мають паралельний порт. Для додаткових плат, що ми встановлюємо на наших комп’ютерах, наявність паралельного порту настільки типова, що багато ПК мають їх два або навіть три, хоча реально не можна використовувати більше ніж один.

Паралельний порт - це канал для виведення даних, призначений в більшості випадків для забезпечення зв'язку із принтером. Існує два шляхи приєднання принтера до комп'ютера: через паралельний або через послідовний порти. Фірма IBM називає паралельний порт паралельним адаптером принтера. Він називається паралельним через метод передачі даних. Ми можемо називати його адаптером або платою, або інтерфейсом, як нам подобається. Звичайно говорять порт, вкладаючи в це слово зміст - ''накопичувач даних".

В останній час в зв’язку з різким зростанням швидкостей передачі сучасних модемів для КТСОП, що використовують протоколи V.34, V.90, V.42bis, і не спроможні забезпечити надійний зв’язок по послідовному порту з такими швидкостями, ряд фірм-розробників модемів та програмного забезпечення для них розглядають паралельний інтерфейс як гідну альтернативу інтерфейсу RS-232. Підключення модема до паралельного порту забезпечує передачу інформації на швидкостях до кількох мегабіт за секунду без втрати даних.

Ви можете іноді зустріти згадування паралельного порту як інтерфейсу фірми Centronix, що встановила цей стандартний засіб зв'язку між комп'ютером і принтером. Цей інтерфейс вважається стандартним паралельним портом, тому що при передачі одного байта усі його вісім бітів передаються принтеру одночасно. Можливості такого інтерфейсу невеликі. У основному комп'ютер може послати тільки дані для друку і спеціальні керуючі сигнали, що можуть бути закодовані в самих даних. Більшість принтерів мають детально розроблений набір керуючих кодів, що передаються у процесі передачі даних. Але ці керуючі коди специфічні для кожного принтера, вони призначені винятково для форматування друкованих даних. У пристрої самого паралельного інтерфейсу є тільки один спеціальний сигнал, котрий комп'ютер може послати в принтер - сигнал ініціалізації.

Існують також і сигнали, що принтер може передати комп'ютеру. По-перше, просте підтвердження принтером того, що дані отримані правильно. По-друге, сигнал чекання, використовуваний принтером для передачі комп'ютеру повідомлення про затримку передачі доти, поки принтер не зможе почати опрацювання даних знову. По-третє, це єдиний дійсно особливий сигнал принтера (оскільки всі інші могли б підійти до будь-якої передачі даних), сигнал відсутності паперу. Всі стандартні комп'ютерні принтери мають сенсор, що визначає, коли в принтері кінчається папір. Паралельний інтерфейс принтера забезпечує передачу спеціального сигналу в комп'ютер. Цей сигнал відсутності паперу особливий для паралельного інтерфейсу принтера і він не придатний для принтерів, що використовують послідовний порт, якийми будемо розглядати далі.

Найпоширенішим паралельним інтерфейсом є Ceniromcs із 25-контактним стандартним D-розніманням, за допомогою якого ви можете підключити принтер. Це повільний односпрямований периферійний інтерфейс з швидкодією, теоретично 500 кбіт/с, практично вона не доходить до 200 кбіт/с.

Паралельний порт використовує електричні сигнали ТТЛ-рівня. Структурна схема адаптера паралельного порту наведена на рис. 27

Широке використання отримали паралельні адаптери, в яких практично всі функції окремих ТТЛ-мікросхем об’єднані в одну, виконану за КМОН-технологією.

Рис. 27 Структурна схема адаптера паралельного порту

Щоб запобігти помилкам та втраті інформації при передачі даних з ТТЛ-рівня, максимальна довжина кабеля для модема (або принтера) не повинна перевищувати 2-3 метри.

Стандарт IBM визначає три порти введення-виведення з базовими адресами 03BCh, 0378h та 0278h. Вбудований паралельний порт адресу 03ВСh звичайно не використовує. Замість цього, как правило, використовується базова адреса 0378h. При необхідності базову адресу можна переназначити програмним способом або за допомогою DIP-перемикачів або перемичок.

В IBM PC-сумісних комп’ютерах за паралельними портами закріплені спеціальні логічні імена, що підтримуються системою: LPT1, LPT2, LPT3. Ім’я пристрою PRN є еквівалентним LPT1. Ці логічні імена необов’язково повинні збігатися з указаними вище адресами портів введення-виведення. При завантажені система аналізує наявність паралельних портів за кожною з трьох базових адрес. Пошук завжди виконується в такому порядку: 03BCh, 0378h, а потім 0278h. Першому знайденому паралельному порту присвоюється ім’я LPT1, другому — LPT2, третьому — LPT3. В результаті реалізації такої схеми при призначенні імен можна бути впевненим в тому, що в системі завжди буде порт LPT1 (PRN) не залежно від присвоєної йому адреси порта введення-виведення, при умові, що комп’ютер має хоча б один адаптер паралельного порту.

Стандартний паралельний порт призначений тільки для односторонньої передачі інформації. А робота з каналами зв’язку передбачає реалізацію як передачі, так і прийому даних. В зв’язку з цим ряд розробників апаратного забезпечення відійшов від початкової схеми IBM.

Для удосконалення паралельного інтерфейсу розроблено декілька технологій. Промисловим стандартом для подібних з'єднань є їхня підтримка у Windows 95 програмою Direct Cable Connection і спеціальним універсальним кабельним модулем (UСМ, universal cable module), що дозволяє організувати двоспрямований зв'язок із швидкостями до 300 кбайт/с. Паралельний порт може бути модернізований для двоспрямованого прискореного обміну даними за допомогою програми і кабеля LapLiok або інших подібних стандартів.

У багатьох випадках швидкість обміну залежить від виду паралельного інтерфейсу. Для восьмирозрядних інтерфейсів досяжна швидкість обміну даними біля 80 кбайт/с.

Існують більш швидкісні версії паралельного інтерфейсу ЕРР (Enhanced Parallel Port). ECP (Extended Capabilities Port). Ці двоспрямовані інтерфейси мають швидкодію, відповідно 2 і 4 Мбайт/с, причому другий підтримує стиск і розпаковку даних і забезпечує прямий доступ до пам'яті. Інтерфейс ЕСР має також буфер для вирівнювання швидкодії при роботі в багатозадачних середовищах. Це прискорює обмін даними в тому випадку, якщо аналогічний режим роботи закладений і в самий периферійний пристрій. Обидва стандарти, завдяки специфікації, розробленої Американським інститутом з електротехніки й електроніки ІЕЕЕ-1284, приблизно рівноцінні і вписуються в концепцію Windows 95 - Plug and Play.

Порт ЕРР є двонаправленим, тобто він забезпечує паралельну передачу 8 біт в обох напрямках. Це позбавляє центральний процесор необхідності виконання інструкцій типу IN та OUT, дозволяє програмі займатись безпосередньо пересилкою даних. Порт ЕРР передає та приймає дані майже в шість разів швидше звичайного паралельного порта. Цьому також сприяє те, що порт ЕРР має буфер, що зберігає символи, які приймаються та передаються, до того моменту, коли модем або інший периферійний пристрій буде готовий їх прийняти.

Спеціальний режим дозволяє порту ЕРР передавати блоки даних безпосередньо з ОЗП комп’ютера в периферійний пристрій та назад, минуючи процесор. Така перевага реалізується за рахунок використання каналу прямого доступу до пам’яті.

Порт ЕРР повністю сумісний зі звичайним портом. Для використання його специфічних функцій потрібно використовувати спеціальне програмне забезпечення.

Порт ЕСР, розроблений компаніями Microsoft, Hewlett-Packard та рядом інших, забезпечує ще більшу порівняно з портом ЕРР швидкість передачі. Як і в ЕРР, в порту ЕСР збережений той же режим обміну даними через канал прямого доступу до пам’яті. Також реалізований режим роботи, який дозволяє знизити завантаження центрального процесора при передачі даних через порт. Порт ЕСР дозволяє підключати до 128 периферійних пристроїв.

Однією з найбільш важливих функцій, вперше реалізованою в ЕСР, є стискання даних. Це дозволяє різко підвищити реальну швидкість передачі. Ця функція не є обов’язковою, тому порти, периферійні пристрої та програми можуть її і не підтримувати. Однак виграш від стискання даних можна отримати тільки тоді, коли режим компресії підтримується як портом ЕСР або керуючою програмою, так і периферійним пристроєм.

Відомий також системний інтерфейс малих ЕОМ SCSI (Small Computer System Interface), регламентований стандартом IEC 9316, що призначений головним чином НЖД. Максимальна швидкість передачі даних складає до 4 Мбайт/с, довжина кабеля до 6 м при використанні звичайних приймачів-передавачів і до 25м для диференціальних приймачів-передавачів.

В стандарті SCSI визначені розширені команди для пристроїв-прямого доступу, постійні команди для всіх типів пристроїв, унікальні команди для НЖД, НЖЛ, принтерів, оптичних дисків, процесорів. Передача байта інформації здійснюється асинхронно з використанням однопровідного зворотного зв'язку. У інтерфейсі можлива також синхронна передача даних.

Основу процесу цифрового магнітного запису складає взаємодія магнітних головок та магнітного носія інформації, які рухаються одні відносно інших. Магнітні головки являють собою мініатюрні електромагніти, що розміщують у поверхні магнітного носія з невеликим зазором (безконтактний метод) або беззазору (контактний метод).

Таким чином в процесі магнітного запису беруть участь мініатюрний електромагніт (головка) з сердечником із низькокоорцетивного матеріалу, який має малу залишкову намагніченість та магнітний шар носія з висококоорцетивного магнітного матеріалу з великою залишковою намагніченістю. Цей магнітний шар зберігає магнітний стан, переданий магнітною головкою ділянці поверхні, довгий час.

Для запам’ятовування двійкової інформації використовують два протилежних стани насичення магнітного матеріалу носія. Ці стани утворюються шляхом перемагнічування відрізків поверхні носія імпульсами різної полярності в обмотці магнітної головки.

На поверхні магнітного носія під магнітною головкою утворюється послідовність елементарних магнітів (магнітних відбитків), чергування полярності яких буде відтворювати чергування одиниць та нулів в кодовій комбінації, що записується (рис. 17 а, б).

Рис. 17. Процес магнітного запису дискретної інформації

Інформація записана на поверхні носія відтворюється за допомогою головок читання. Головки запису і читання, як правило, мають однакову конструкцію і в ряді випадків одні та ті ж головки використовують для запису та читання (універсальні головки). При проходженні під головкою читання магнітного носія з намагніченими елементами їх магнітний потік шунтується головкою і в її обмотці виникають імпульси ЕРС. Полярність, або фаза цих імпульсів вказує, що записано на даному відрізку доріжки – одиниця чи нуль (рис. 18).

При запису аналогової інформації на магнітні носії (звук, музика і т.д.) сигнал на виході головки читання повинен точно відтворювати закон зміни вхідного сигналу Х(+). Ця вимога не обов’язкова при запису цифрової інформації. Достатньо щоб вихідний сигнал мав два чітко відмінні стани відповідних логічній 1 чи 0. Якщо запис відбувається шляхом зміни в головці запису полярності імпульсів струму, то при відтворенні сигналу на виході головки читання буде мати форму імпульсів диференціювань швидкості наростання (спаду) фронтів імпульсів запису.

Ступінь використання поверхні носія на практиці визначають такою одиницею, як густина запису інформації. Густина запису визначається кількістю двійкових сигналів на одиницю площі носія.

l – кількість доріжок запису на одиниці площі, наприклад, мм.

Найбільшу густину запису можна отримати при контактному методі запису. Однак тертя, що викликає знос головок та носія, обмежує швидкість руху носія відносно головок. Це в свою чергу обмежує можливу густину запису.

Виробництво струменевих принтерів за минулі кілька років пережило дійсний бум. Технологія струменевого друку пройшла довгий шлях удосконалення, причому з більш ніж успішними результатами. За 15 років роздільна здатність струменевих принтерів, призначених для масового застосування, виросла майже в 10 разів (до 720 крапок на дюйм). Досягнуто вдалий компроміс між вимогами до чорнил не засихати в соплах друкувальної головки і досить швидко сохнути на папері, не змазуючи його при цьому. Значно покращилися експлуатаційні властивості струменевих апаратів, вони стали більш невибагливі до паперу.

Насамперед про те, що являє собою процес струменевого друку. Практично всі сучасні принтери основані на растровому принципі друку: зображення формується з крапок, що друкуються у вузлах регулярної сітки. Далі — крапки можуть змішуватися, мати різний розмір і колір. Будь-який растр характеризується насамперед роздільною здатністю (РЗ) — параметром, вимірюваним звичайно в крапках на дюйм (dots per inch — dpi) і кроком опорної сітки. Оскільки сітка двовимірна, говорять про РЗ по вертикалі і по горизонталі. У різних пристроїв ці параметри можуть збігатися (тоді приводять тільки одне число) чи бути різними. Під дією створюваного в друкувальній головці тиску, крапля чорнила вилітає із сопла і попадає на носій (папір). Умови такі: розмір краплі повинен бути мінімальним, тому що він визначає РЗ друку; поверхневий шар носія не повинен дозволяти краплі розтектися; чорнило не повинно просочувати носій, а повинно утримуватися на поверхні в найбільш можливій кількості; невеликий час висихання, щоб не дати чорнилу розмазатися, але не настільки малий, щоб при переміщенні головки по наступному рядку попередній уже висохнув; поверхневий шар, що повинен бути максимально білим і так далі.

Дивлячись на продукцію різних виробників, може здатися, що пристрій і принципи функціонування струменевих принтерів збігаються, як це має місце в ситуації, наприклад, з матричними. Однак, насправді, сьогодні на ринку присутні кілька конкуруючих технологій, що зовсім по-різному вирішують задачу транспортування чорнильної краплі від резервуара до носія. Існує два основних методи створення керованого потоку крапель - безупинний і імпульсний.

Перший з них дуже схожий на процес, що відбувається в кінескопі: в бік носія направляється безупинний чорнильний потік, що розбивається на краплі під дією вібрації сопла. За допомогою електрода, що охоплює вихід із сопла, крапельки здобувають електричний заряд, який дозволяє надалі додавати потоку необхідну траєкторію. Кінцевим пунктом цієї траєкторії може бути як носій, так і спеціальний уловлювач, потрапивши на який чорнило повертаються в резервуар для повторного використання. Дуже істотний плюс цієї технології полягає у високій швидкодії подібних систем і практичній відсутності помітних для ока крапок, що дає кольорові зображення чудової якості. Однак за це доводиться розплачуватися невисокою швидкістю одержання зображення,високими експлуатаційними витратами (дороге електропровідне чорнило і складність в обслуговуванні) і, нарешті, дорожнечею самого устаткування. Як результат - такі системи зовсім не зустрічаються в пристроях початкового рівня і дуже рідко в комерційних реалізаціях, вони - для підприємств із рекламно-поліграфічним ухилом.

Найбільше поширення одержав інший - імпульсний - тип струменевих технологій. Навідміну від систем безупинної дії, імпульсні струменеві головки - це асинхронні пристрої, тобто друкувальна головка вистрілює чорнило тільки тоді, коли це дійсно потрібно. У таких головках кожне сопло має пристрій, призначений для створення в потрібні моменти надлишкового тиску. Останнє виштовхує з камери крапельку чорнила, що по інерції пролітає зазор між соплом і носієм. Так, крапелька за крапелькою, крапка за крапкою формується зображення. Імпульсні системи принципово менш складні у виготовленні, однак для їхньої роботи потрібен пристрій створення імпульсів тиску приблизно втроє сильніший, ніж для систем безупинної дії.

Відомі два методи створення надлишкового тиску. Його джерелом може бути або кристал п'єзоелектрика, що діє як мікропоршень на одну зі стінок камери, або тепловий імпульс.

Стандарт RedBook – CD-DA оптичних дисків це: міжнародний стандарт цифрової звукової системи ком пакт-дисків представлений фірмами Philips і Sony.

Сигнали, що передаються через аналоговий канал передачі даних мають:

При передачі дискретних сигналів даних по аналоговому каналу на його вході та виході повинен знаходитись спеціальний пристрій, типу DCE, що перетворює цифрові дані від DTE в аналоговий

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: