Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Оцінка системи внутрішнього контролю





Планування конкретної аудиторської перевірки (10).

1. Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

1) це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати найобґрунтованіший висновок, у результаті — звести до мінімуму правові зобов'язання та зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;

2) допоможе утримати в межах розумного витрати на аудит. Збереження витрат у розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудиторові) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, що фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг;

3) дасть змогу уникнути непорозумінь із клієнтом.

Планування повинно базуватися на обізнаності про діяльність клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і має забезпечувати:

♦ отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку й ефективність внутрішнього контролю;

♦ встановлення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може покладатися на матеріали внутрішнього контролю;

♦ визначення змісту, часу проведення й обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

♦ координацію виконуваних робіт по збору й аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності й законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА 300 "Планування", згідно з яким аудитори й аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Мета планування

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити якнайдетальніше. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій.

Документальне оформлення

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Фактори, які впливають на формування загального плану



Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань.

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

♦ головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

♦ найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, враховуючи зміни, які, можливо, сталися після попереднього аудиту;

♦ розподілу обов'язків між керівництвом підприємства. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

♦ методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувалися бухгалтерією підприємства;

♦ можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

♦ знань аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Визначення ризиків і суттєвості:

♦ оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю — ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямів аудиту;

♦ визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

♦ імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки;

♦ визначення складних бухгалтерських операцій, враховуючи ті, які виконувалися на основі суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів).

Види, час і повнота процедур:

♦ існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрями аудиту;

♦ вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

♦ робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

 

 

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

♦ участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

♦ участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

♦ дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

♦ підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їхній професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

♦ можливість оперативного внесення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме найближчим часом;

♦ умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства із пов'язаними особами.

Складання загального плану

Слово "план" означає послідовний перелік дій у процесі виконання певної роботи. В аудиті загальний план скоріше нагадує сукупність найважливішої інформації, яку слід брати до уваги при встановленні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення аудиту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати:

♦ розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі проведення наступного аудиту), і його зв'язок із поточним розрахунком;

♦ рівень суттєвості перевірок;

♦ проведені оцінки ризиків.

Етапи плануванняПланування аудиту - це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 3.1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування детальніше.

Програма аудиту

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці - кожний об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

♦ назва підприємства;

♦ період перевірки;

♦ дата перевірки;

♦ об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, вказують також ініціали аудитора, який здійснює перевірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма з кожного об'єкта аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

За першим аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої вносить максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

За іншим аудитор, маючи відповідні завдання, самостійно готує програму їх виконання.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта.

Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості помилки за кожним об'єктом перевірки. Навіть якщо аудитор буде перевіряти всі операції всуціль, це не дасть гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що значною мірою виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

Програма може передбачати такі об'єкти аудиту.

1. Основні відомості про підприємство.

2. Правові основи діяльності підприємства:

— правовий аналіз установчих документів;

— наявність державних дозволів на проведення окремих видів діяльності.

3. Оцінку наявної системи обліку та внутрішнього контролю:

— форма рахівництва, рівень автоматизації бухгалтерського обліку;

 

— перевірка бухгалтерської комп'ютерної програми на предмет імовірності допущення нею помилок в обліку;

— організація бухгалтерського обліку у відповідності з наявними вимогами;

— дотримання прийнятої методології відображення окремих господарських операцій;

— оцінка наявної системи внутрішнього контролю;

— правильність виведення результатів проведених інвентаризацій.

4. Перевірку обліку основних засобів:

— правильність оцінки та взяття на облік;

— аналіз вибуття основних засобів;

— правильність відображення капітального ремонту;

— правильність нарахування зносу;

— правильність проведення індексації балансової вартості та нарахованого зносу;

— правильність відображення в обліку вартості основних засобів, прийнятих або переданих у фінансову оренду.

5. Перевірку обліку нематеріальних активів:

— склад нематеріальних активів, обґрунтованість віднесення об'єктів до їх складу, документальне обгрунтування;

— правильність оцінки;

— правильність нарахування зносу.

6. Облік капітальних витрат та устаткування:

— документальне обгрунтування;

— правильність оцінки;

— наявність необхідних дозволів органів державної влади на будівництво;

— наявність необхідних дозволів органів державної влади на реконструкцію виробництва, на впровадження нових технологій.

7. Облік фінансових вкладів в інші підприємства:

— склад і структура фінансових вкладів;

— правильність оцінки;

— джерела придбання цінних паперів і відображення в обліку коштів, використаних на фінансові вкладення;

— правильність зберігання цінних паперів, оплата послуг депозитарію, наявність депозитарного договору;

— проценти.

8. Виробничі запаси:

— правильність оцінки;

— підтвердження залишків запасів;

— порядок списання запасів на виробництво;

— правильність нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

9. Валові витрати і витрати виробництва й обігу:

— правильність і своєчасність віднесення до валових витрат платежів та нарахувань;

— калькуляція собівартості продукції;

— правильність оцінки незавершеного виробництва.

10. Готову продукцію:

— правильність оцінки вартості запасів готової продукції.

11. Товари:

— організація обліку;

— правильність розрахунку і списання торгової націнки;

— правильність відображення в обліку переоцінки й уцінки залишків товарів.

12. Дебіторську заборгованість:

— оцінка операцій, які проводилися підприємством;

— оцінка реальності заборгованості;

— наявність безнадійної для отримання дебіторської заборгованості та своєчасність і обгрунтованість нарахування страхових резервів;

— склад і реальність іншої дебіторської заборгованості;

— проведення зустрічних перевірок заборгованості;

— перевірка дебіторської заборгованості споріднених підприємств.

13. Облік позикових коштів:

— реальність кредиторської заборгованості;

— банківські кредити й інші позикові кошти;

— облік довгострокових та короткострокових позик банків;

— додержання порядку відображення в обліку витрат, пов'язаних з емісією цінних паперів;

— напрями використання коштів, одержаних від емісії цінних паперів у відповідності із зареєстрованою інформацією;

— види облігацій, мета випуску, термін погашення та їх одержання;

— стан обліку іменних облігацій, своєчасність реєстрації зміни їхніх власників;

— формування та джерела виплати процентів за облігаціями, джерела погашення (викупу) облігацій;

— аналіз коштів, позичених у споріднених підприємств.

14. Грошові кошти:

— дотримання чинних норм ведення готівкових операцій;

— наявність банківських рахунків;

— склад інших грошових коштів;

— отримання письмових підтверджень від банку про залишки на рахунках підприємства, та співвідношення цієї інформації з обліком;

— внутрішній контроль за проведенням грошових операцій.

15. Реалізацію:

— методи обліку реалізації готової продукції і товарів та забезпечення незмінності визначених методів протягом звітного періоду;

— облік реалізації при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

— оцінка системи внутрішнього контролю підприємства за дотриманням встановленого порядку реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

— правильність реалізації інших активів, які належать підприємству;

— дотримання порядку обліку і реєстрації податкових накладних;

 

— правильність ведення книги обліку продажу продукції (товарів, робіт, послуг);

— правильність оформлення і проведення інвентаризацій товарів у дорозі;

— наявність необхідних дозволів і ліцензій на право ведення господарської діяльності (у разі необхідності).

16. Статутний капітал:

— організація аналітичного обліку;

— відповідність розміру статутного капіталу, відображеного у звітності, загальної суми номінальної вартості випущених та сплачених акцій сумі, зазначеній в установчих документах;

— дотримання чинного порядку збільшення статутного капіталу, проведення емісій акцій, викупу власних акцій;

— правильність оцінки внесків учасників;

— обгрунтованість оцінки внеску у вигляді нематеріальних активів;

— організація обліку бланків суворої звітності;

— продаж акцій декільком інвесторам;

— операції з цінними паперами, на які учасник ринку не має права володіння або розпорядження (перекупівля акцій в акціонерів без повідомлення про це акціонерного товариства та відповідної їх перереєстрації, передача майнових прав іншим особам, пов'язаним із володінням акціями до моменту повної їх сплати).

17. Оподаткування підприємства:

— визначення переліку податків, які підприємство повинне сплачувати;

— вибіркова перевірка на предмет своєчасності сплати податків згідно з визначеним аудитором переліком податків, які необхідно було сплачувати, та правильності використання підприємством процентних ставок податків;

— вибіркова перевірка правильності розрахунків та своєчасності сплати податків;

— правильність розрахунку податків у разі подання консолідованої бухгалтерської звітності;

— оподаткування сум нарахованих та виплачених дивідендів.

18. Фонди спеціального призначення:

— склад фондів спеціального призначення;

— обгрунтованість формування та використання;

— перевірка правильності нарахованих резервів і фондів.

19. Валовий дохід, скоригований валовий дохід, прибуток та його розподіл:

— своєчасність і повнота відображення у бухгалтерському обліку валових доходів;

— правильність коригування валового доходу на суму валових витрат,

— своєчасність і повнота відображення в обліку доходів від придбаних ринкових акцій, облігацій;

— своєчасність і повнота відображення в обліку емісійного доходу;

— правильність формування балансового прибутку;

— склад позареалізаційних доходів і витрат;

— дотримання встановленого порядку розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства;

— правильність розрахунку дивідендів (необгрунтоване завищення рівня дивідендів);

— правильність відображення в обліку курсових різниць за операціями з іноземною валютою;

— правильність відображення в обліку знижок від звичайних цін (оподаткування знижок).

20. Бухгалтерську звітність:

— обґрунтованість і правильність складання передавального балансу (при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство);

— відповідність показників бухгалтерської звітності результатам синтетичного й аналітичного обліку;

— правильність заповнення форм бухгалтерської звітності;

— своєчасність звітування;

— правильність консолідації бухгалтерської звітності.

21. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення недоліків, аудиторський висновок.

Примітка:

Із наведеного переліку питань аудитор може вилучити ті, які, на його думку, є несуттєвими для діяльності підприємства, а також додатково внести питання, які він вважає доцільними.

Програму повинен підписати керівник групи з перевірки, а затвердити — керівник аудиторської фірми.

Планування конкретної аудиторської перевірки (10).

1. Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

1) це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе аудитору дати найобґрунтованіший висновок, у результаті — звести до мінімуму правові зобов'язання та зберегти хорошу репутацію фірми серед представників своєї професії;

2) допоможе утримати в межах розумного витрати на аудит. Збереження витрат у розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудиторові) зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів за умови, що фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю послуг;

3) дасть змогу уникнути непорозумінь із клієнтом.

Планування повинно базуватися на обізнаності про діяльність клієнта, на ретельному вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і має забезпечувати:

♦ отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку й ефективність внутрішнього контролю;

♦ встановлення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю, тобто з'ясування того, наскільки аудитор може покладатися на матеріали внутрішнього контролю;

♦ визначення змісту, часу проведення й обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

♦ координацію виконуваних робіт по збору й аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності й законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА 300 "Планування", згідно з яким аудитори й аудиторські фірми України мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Мета планування

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити якнайдетальніше. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу інших аудиторів та фахівців інших професій.

Документальне оформлення

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Фактори, які впливають на формування загального плану

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань.

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

♦ головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

♦ найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, враховуючи зміни, які, можливо, сталися після попереднього аудиту;

♦ розподілу обов'язків між керівництвом підприємства. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

♦ методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувалися бухгалтерією підприємства;

♦ можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

♦ знань аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Визначення ризиків і суттєвості:

♦ оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю — ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямів аудиту;

♦ визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

♦ імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки;

♦ визначення складних бухгалтерських операцій, враховуючи ті, які виконувалися на основі суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів).

Види, час і повнота процедур:

♦ існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрями аудиту;

♦ вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

♦ робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

 

 

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

♦ участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

♦ участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

♦ дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

♦ підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їхній професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

♦ можливість оперативного внесення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме найближчим часом;

♦ умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства із пов'язаними особами.

Складання загального плану

Слово "план" означає послідовний перелік дій у процесі виконання певної роботи. В аудиті загальний план скоріше нагадує сукупність найважливішої інформації, яку слід брати до уваги при встановленні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення аудиту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудиторського висновку. Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати:

♦ розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі проведення наступного аудиту), і його зв'язок із поточним розрахунком;

♦ рівень суттєвості перевірок;

♦ проведені оцінки ризиків.

Етапи плануванняПланування аудиту - це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 3.1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність планування детальніше.

Оцінка системи внутрішнього контролю

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовірність помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій його ефективності, оскільки:

♦ ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

♦ керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

♦ незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили на довіру, можливий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

♦ можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Ураховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за такими позиціями:

♦ ступенем незалежності внутрішнього контролю;

♦ чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутрішнім контролем;

♦ масштабом, глибиною, напрямом і строками проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;

♦ огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього контролю, перевірок, які може надати клієнт,

♦ ступенем впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити важливі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за кілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних на місцях тощо.

Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

♦ аналізу відповідної документації;

♦ бесід із керівництвом;

♦ опитування персоналу, задіяного в цих системах.

Етапи планування

Етап 1 Згода клієнта й укладання договору

Етап 2 Установлення мета і завдань аудиту

Мета:

• висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання:

• збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта;

• ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю;

• визначення й оцінка матеріальності й аудиторського ризику;

• визначення критеріїв оцінки фінансової звітності;

• збір аудиторських доказів та їх аналіз.

Етап 3 Оцінка середовища суб'єкта перевірки

Внутрішні фактори системи:

* управління:

* облік і внутрішній контроль;

* виробництво;

* фінансова діяльність;

* діяльність персоналу.

Зовнішні фактори сфери:

* економічна;

* політична;

* соціальна;

* юридична.

Етап 4 Складання загального плану аудиту

Етап 5 Розробка програм аудиту

Етап 6 Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності

Етап 7 Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дає змогу зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.

Загальний план

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості — ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

♦ умови договору на виконання аудиту;

♦ зміст аудиторського висновку, строки його подання;

♦ відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

♦ відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

 

♦ відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

♦ систему і форму бухгалтерського обліку;

♦ список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

♦ ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

♦ рівень суттєвості завдань аудиту;

♦ найважливіші етапи і завдання аудиту;

♦ ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

♦ порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

♦ сутність і обсяг аудиторських доказів;

♦ умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

♦ ступінь аудиторського ризику;

♦ список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) її підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора.

 

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Програма аудиту

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролювати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці - кожний об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

♦ назва підприємства;

♦ період перевірки;

♦ дата перевірки;

♦ об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, вказують також ініціали аудитора, який здійснює перевірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма з кожного об'єкта аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

За першим аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої вносить максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

За іншим аудитор, маючи відповідні завдання, самостійно готує програму їх виконання.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта.

Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості помилки за кожним об'єктом перевірки. Навіть якщо аудитор буде перевіряти всі операції всуціль, це не дасть гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що значною мірою виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

Програма може передбачати такі об'єкти аудиту.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.