Створення незалежності ФК у 19 ст.

У 1810 р. уперше в Росії було розроблено план великомасштабної фінансової реформи, основним автором якої був М.М. Сперанський. Запропоновані в праці „План фінансів М.М. Сперанського“ нововведення ознаменували новий етап розвитку державного фінансового контролю. Сперанський гадав, що головною функцією фінансового контролю має бути контроль за виконанням державного бюджету. Таким чином, були закладені основи всеосяжної системи державного фінансового контролю, покликаного припинити фінансові зловживання і забезпечити порядок в управлінні державними коштами.

Указом Олександра І від 20 лютого 1809 р. було створено Державну експедицію для ревізії рахунків, що стала першою в Росії самостійною установою, обов’язки якої стосувались нагляду за правильністю і законністю надходження державних доходів, здійснення видатків. 28 січня 1811 р. було створено Головне управління ревізії державних рахунків.

Відтепер контроль над усіма грошовими надходженнями і витратами був розподілений між трьома незалежними один від одного відомствами: Міністерство фінансів здійснювало контроль за джерелами доходів і управління ними; Державне казначейство керувало рухом коштів, що надходили до скарбниці; Головне управління ревізії державних рахунків здійснювало ревізії доходів і витрат усіх казенних та громадських коштів і капіталів, виконувало нагляд за їхнім рухом, робило перевірки рахунків усіх відомств тощо.

Під час правління Миколи І (1825-1855 рр.) у 1827 р. на посаду державного контролера був призначений А.О. Хитрово, який перебував на цьому посту протягом 27 років. Діяльність А.О. Хитрово була направлена на зміцнення системи державної звітності. У 1836 р. А.О. Хитрово надав імператору проект реформи державного контролю, який передбачав зовнішнє впорядкування ревізійної справи.

Проведення ревізії не за первинними книгами і документами не дозволило здійснювати ефективне управління державними фінансами. На той час єдності каси в Росії не існувало. Відсутність єдності каси збільшувало випадки розтрат і розкрадань державних коштів,

Особливе місце в історії державного контролю займає В.О. Татаринов, який у 1858 р. надав Олександру ІІ проект організації бюджетної, касової та контрольної справи в Росії.

Імператор схвалив проект і затвердив програму дій спеціальної міжвідомчої комісії, поклавши керівництво нею на В.О. Татаринова. У 1859 р. було прийнято рішення про введення попереднього контролю, яке мало важливе значення. У травні 1862 р. увели в дію „Правила складання, виконання і залучення фінансових кошторисів міністерств і головних управлінь“.

З 1 січня 1863 р. В.О. Татаринов призначається на посаду державного контролера, а в 1864 р. він запроваджує, як експеримент, правило єдності каси спочатку лише в Петербурзі, потім розповсюджує ще на 12 губерній, а пізніше – на всю Росію. Одночасно створювались і нові контрольно-ревізійні інститути.

Органи державного контролю отримали доступ до первинних документів і вперше було приділено серйозну увагу ревізії державних доходів.

Позитивним моментом реформ В.О. Татаринова була умова єдності напрямів діяльності всіх установ державного контролю. Він вимагав також встановлення зв’язків контрольних органів зі статистичними органами.

Подальший розвиток державний фінансовий контроль отримав у період правління Олександра ІІІ (1881-1894 рр.). Реалізацію широкої програми зміцнення і подальшого розвитку державного фінансового контролю Олександр ІІІ почав з удосконалення контрольних установ.

По-перше, в 1883 р. замість Тимчасової ревізійної комісії був затверджений Департамент цивільної звітності. У 1888 р. для складання звітності по виконанню державних розписів засновано Центральну бухгалтерію державного контролю.

По-друге, законодавчим порядком було вирішено питання про статус органів державного фінансового контролю, закріплено їхні права й обов’язки. 28 квітня 1892 р. був прийнятий закон „Учреждение Государственного контроля

По-третє, були введені в єдину систему форми й методи контролю.

ДФК з 20 ст. та сьогодення

Початок ХХ ст. ознаменувався вступом Росії в нову стадію капіталістичного розвитку.

На початку ХХ ст. значно збільшились доходи держави. Однозначно ростуть великі акціонерні банки. У 1914 р. понад 80% усіх банківських коштів припадало на 12 банків 15. У 1901 р. державному контролю надаються функції ревізії видатків Державного банку та його операцій за рахунок казни. Увесь грошовий обіг державних кас постійно перевірявся органами і установами Міністерства фінансів. Діяльність контролю щодо державних доходів зводилася до нагляду за тим, аби держава дійсно отримувала все, що береться у платників на користь казни.

Стосовно витрат, завдання державного контролю зводилися до перевірки роботи не тільки кас з виконання грошових видатків, але й до перевірки роботи органів розпорядчих відомств на видачу асигнацій на витрати.

На державний контроль покладалися документальна й фактична перевірка сум і коштів, які були в державних касах, щоб посадовці контролю здійснювали ревізії кас зненацька. Контрольні органи розглядали звітність різних установ з точки зору законності і цілеспрямованості вчинених ними господарських операцій та здійснених витрат.

До складу державного контролю входили 16: - державний контролер; - товариш державного контролера; - департамент цивільної звітності; - депртамент військової й морської звітності; - канцелярія державного контролю та архів центральних установ державного контролю, що складається при ній; - центральна бухгалтерія; - комісія з перевірки грошової і матеріальної звітності встановлень державного контролю; - комісія з перевірки річних звітів приватних залізниць.

Після Жовтневої революції 1917 р. одним з перших декретів Радянської держави був декрет про створення Народного комісаріату державного контролю, прийнятий в грудні того ж року. У січні 1920 р. функції державного контролю в Україні були передані новоутвореному органу – Всеукраїнській робітничо-селянській інспекції. У травні 1920 р. вона була реорганізована в Народний комісаріат робітничо-селянської інспекції.

У 1923 р., на підставі рішення ХІІ з’їзду Російської комуністичної партії (більшовиків) про злиття Наркомату робітничо-селянської інспекції з Центральною контрольною комісією, був створений об’єднаний контрольний орган, абревіатура якого – ЦКК-НК РСІ.

У 1930 р. Центральна контрольна комісія була перетворена у Комісію партійного контролю при ЦК ВКП(б).

У 1937 р. у складі Наркомату фінансів СРСР було створено контрольно-ревізійне управління і затверджено його положення.

З 1956 р., у зв’язку з розширенням прав союзних республік, були створені КРУ в міністерствах фінансів союзних республік. У наступні роки, починаючи із середини 60-х рр., фінансовий контроль підрозділявся на: - контроль органів влади та органів управління загальної компетенції; - контрол комітетів народного контролю; - контроль фінансових і кредитних органів; - відомчий та внутрішній господарський контроль.

Велику роль у сфері здійснення фінансового контролю відіграв Комітет народного контролю, який відносився до громадського виду контролю, але по суті своїй був державним виконавчим органом. Іншим видом державного фінансового контролю був відомчий фінансов ий контроль, що проводився в рамках окремого міністерства, установи, організації і т.п.

Провідна роль у державному та фінансовому контролі належала Радам народних депутатів, яким були підконтрольні всі державні органи та їх посадові особи.

Основне навантаження в сфері бюджетно-фінансового контролю лягало на Міністерство фінансів.

Після проголошення Акта про незалежність України, в державі розпочалась робота зі створення національної фінансової системи та системи органів фінансового контролю. У 1990 р. було прийнято Закон України „Про державну податкову службу в Україні“; у 1991 р. – про Національний банк України, Державну митну службу України; у 1993 р. – про Державну контрольно-ревізійну службу; у 1994 р. – про Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю; у 1995 р. – про Державне казначейство України; у 1996 р. – про Рахункову палату.

З прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України були внесені корективи в розвиток системи державного фінансового контролю. В ньому виписано повноваження зі здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства такими органами, як Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: