Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ





НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра екології та безпеки життєдіяльності

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ

З НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

 

для студентів університету

(в рамках проведення педагогічного експерименту

щодо впровадження кредитно-модульної системи)

 

 

Київ НТУ 2009



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра екології та безпеки життєдіяльності

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРАКТИЧНИХ (ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ

З НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

 

Затверджено

на засіданні навчально-методичної Ради

Національного транспортного університету

протокол № ___від__ _____ 2009р.

 

 

 

Київ – 2009


Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни безпека життєдіяльності / Укладачі С.Т. Сусло, Г.Ф. Гусєв. – К. НТУ, 2009. – 110.с

 

Методичні вказівки схвалені і рекомендовані до друку на засіданні кафедри "Екологія та безпека життєдіяльності" __________ 2009 року протокол № ___

 

 

Укладачі: Степан Тітович Сусло, доцент,

Геннадій Феліксович Гусєв, доцент,

 

Відповідальний за випуск В.П. Матейчик, професор, д.т.н.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1.

Тема: РИЗИК ЯК ФАКТОР ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕКИ СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Мета роботи:

· поглибити й закріпити теоретичні знання з оцінки ризику як фактору небезпеки життєдіяльності людини;

· виконати аналітичні розрахунки щодо визначення величини загального ризику;

· виконати аналітичні розрахунки щодо визначення величини групового ризику;

· розробити заходи по запобіганню ризиків, особливо техногенного походження, згідно варіанту роботи;

· набути навичок практичного використання знань щодо мінімізації втрат майна та здоров’я і життя людей у зоні лиха.

 

Завдання. Після вивчення теми студент повинен:

знати:

Ø види ризику:

Ø методи визначення ризику;

Ø прийнятний ризик

вміти:

1. оцінити величину загального ризику аналітичним методом за умовою завдання (варіанту);

2. виконати аналітичні розрахунки щодо визначення величини групового ризику за умовою завдання (варіанту);

3. визначати:

- коефіцієнт нещасних випадків Нв,

- коефіцієнт частоти ризику Кч,

- коефіцієнт травматизму Кт,

4. розробити заходи по запобіганню виникнення ризиків техногенного походження, згідно варіанту роботи;


Завдання 1.

Розрахувати розміри (масштаби) загального ризику згідно даних варіанту та зробити висновок.

Варіанти ситуаційних задач

 

№ п.п Всього осіб проживає Загинуло у побуті № п.п Всього осіб проживає Загинуло у побуті
1. 48 100 000 62 271   48 100 000 62 291
2. 48 100 000 62 231   48 100 000 62 269
3. 48 100 000 62 252   48 100 000 62 281
4. 48 100 000 62 280   48 100 000 62 263
5. 48 100 000 62 269   48 100 000 62 267
6. 48 100 000 62 261   48 100 000 62 274
7. 48 100 000 62 273   48 100 000 62 282
8. 48 100 000 62 272   48 100 000 62 283
9. 48 100 000 62 275   48 100 000 62 293
10. 48 100 000 62 276   48 100 000 62 294
11. 48 100 000 62 277   48 100 000 62 296
12. 48 100 000 62 279   48 100 000 62 295
13. 48 100 000 62 270   48 100 000 62 297
14. 48 100 000 62 269   48 100 000 62 298
15. 48 100 000 62 278   48 100 000 62 253

Завдання 2.

Розрахувати розміри (масштаби) групового ризику згідно даних варіанту та зробити висновок. (щодо регіону, галузі)

Варіанти ситуаційних задач

 

№ п.п Всього осіб проживає Загинуло у побуті № п.п Всього осіб проживає Загинуло у побуті
1. 90117 471   90117 480
2. 90117 479   90117 487
3. 90117 478   90117 486
4. 90117 477   90117 485
5. 90117 476   90117 483
6. 90117 474   90117 484
7. 90117 475   90117 481
8. 90117 472   90117 482
9. 90117 473   90117 488
10. 90117 470   90117 489
11. 90117 466   90117 461
12. 90117 468   90117 462
13. 90117 469   90117 465
14. 90117 457   90117 464
15. 90117 459   90117 467

 

Завдання 3.

Зробити аналіз запропонованої ситуаційної задачі: "За рік у регіоні N (загальна кількість населення 3,5млн., у т.ч. працюючих 1,3 млн.)сталося понад 3,7тис. ДТП у яких поранено 3163 (2654 людино-дні непрацездатності) та загинуло 787 чоловік",

та визначати:

- коефіцієнт нещасних випадків Нв, (формула 2)

- коефіцієнт частоти ризику Кч, (формула 3)

- коефіцієнт травматизму Кт, (формула 4)

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

Нині існує значна невизначеність щодо поняття терміну "ризик". Широко вживається набір спеціалізованих термінів, із яких два використовуються значно частіше решти - " загроза " (hazard) і " ризик " (risk) [1]. Різні автори розглядають ці терміни як синоніми або надають їм певного взаємо неузгодженого змісту. Таке ставлення до цих термінів зустрічається і в інших виданнях. Ризик – це усвідомлена можливість (імовірність) небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за певний період часу. Р изик -цеiмовiрнiсть заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості.

Ризик (R) можна визначити як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу (t):

(1)

Це дозволяє розрахувати розміри (масштаби) загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності тощо.

Конкретний період часу (t) при разових та безсистемних випадках приймається рівним одиниці, тобто t = 1.

Є відомим, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов’язковий елемент ризику. Майже весь спектр різнобічної діяльності людини пов’язаний з вірогідністю виникнення ризику.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних.

Ризик як психологічна властивість людини - це дія у певних обставинах, коли очікуваний результат не завжди може бути пози­тивним і вимагає сміливості, відваги, сукупності знань, компетентності. У системі «людина-машина-довкілля» перша ланка є найслабшою, із-за своєї склад­ності, а, отже, саме тут можливе зростання вірогідності помилок, які сприяють проявленню ризику з негативними наслідками. Статистичні дані свідчать, 90% усіх травм є наслідком прямої вини потерпілих.

Теорія ризику має важливе значення, оскільки вона здатна віддзеркалювати взаємовідносини та протиріччя між суспільством, новітніми технологіями і довкіллям, тобто взаємовідносини в системі “людина – машина - середовище”. Суспільство, техніка і навколишнє середовище разом або, кожна складова системи окремо, можуть бути джерелом загрози природного, соціального чи антропогенного походження.

Недопустимий ризик. це ризик, якого сучасний рiвень розвитку науки, технiки й технологiї дозволяє уникнути

Більш глибокий аналіз та оцінку ступеню ризику можна визначити, враховуючі наступні параметри:

ü коефіцієнт нещасних випадків Нв

ü коефіцієнт частоти ризику Кч,

ü коефіцієнт травматизму, Кт

ü коефіцієнт технічної безпеки Ктб

ü критерій безпечної роботи Р,

За допомогою формули коефіцієнта нещасних випадків (Нв) можна визначити його значення на тисячу чи іншу кількість працюючих:

(2)

де: А – кількість нещасних випадків, У – кількість відпрацьованих людино-годин у році всіма співробітниками.

Ступінь ризику має дуже багато форм, видів і різновидів. Можна визначати ризик як коефіцієнт його частоти. В залежності від характеру нещасних випадків та їх тяжкості, коефіцієнти частоти поділяють на коефіцієнт частоти важкого травматизму, інвалідного травматизму та коефіцієнт частоти смертельного травматизму.

Важливим є питомий показник частоти ризику, (Кч), який визначається відношенням кількості нещасних випадків (n) до загального числа працюючих (Р)

(3)

Цей коефіцієнт дозволяє порівняти небезпеку різноманітних видів робіт у межах організації, об’єднання чи галузі.

Рівень травматизму визначається коефіцієнтом травматизму (Кт), який дорівнює відношенню числа людино-днів непрацездатності (Т) до загального числа нещасних випадків (Н):

(4)

Важливим є коефіцієнт технічної безпеки (Ктб), який визначаємо – відношенням кількості безпечних операцій (КБ) до загального числа всіх операцій (Ко):

(5)

Для запобігання небезпечних ситуацій важливі комплексні критерії оцінки умов праці - параметри: освітлення, загазованості, запиленості, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Їх вплив визначаємо за формулою коефіцієнту безпеки:

(6)

де: СФ та Сс відповідно, значення, яке вимірюється (фактичне) і стандартне (гранично допустиме). Щоб запобігати травматизму бажано його передбачати і знати основні методи прогнозування. Одним із показників безпечної діяльності є критерій безпечної роботи (Р), або вірогідність безпечної роботи, яку можна визначити за формулою:

(7)

де: Т - проміжок часу, для якого обчислюють значення Р;

N - число бригад, ділянок, ланок;

n - число зафіксованих нещасних випадків, захворювань, травм за весь термін (період) обліку.

Отже, ризик як першооснову надзвичайної ситуації можна передбачити і запобігти. Для цього необхідно своєчасно ідентифікувати та знати причину ризику і тільки професіональні дії персоналу сприятимуть запобіганню факту його виникнення.

Щоб менше було помилок у людини вона повинна поступово формувати обережність, яка є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого й дисциплінованого ставлення її до праці при виконанні обов'язків. Протилежністю цьому є необережність. Це дії, що виходять за рамки вимог безпеки, правил та інструкцій, режиму праці й відпочинку, через недисциплінованість чи незнання технологічних процесів і пов'язаних із ними потенційних небезпек. Часто - це наслідок низького рівня навчання, не компетентності, анатомо-фізіологічних і психічних вад людини або наслідок звикання до небезпеки, менталітет. Надмірна обережність також робить людину незахищеною в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути в інших ланках. Для зменшення ризику як негативного явища важливою є така комплексна риса як компетентність та вихований менталітет людини. Це наявність певних знань, умінь, навичок, досвіду і повноважень, необхідних для вирішення справи. Компетентність - запорука успіху у досягненні хорошого кінцевого результату. Її протилежністю є некомпетентність, яка часто і стає причиною виникнення ризику. Цьому сприяють як зовнішні так і внутрішні фактори. Ними можуть бути біологічні ритмічні процеси, на які впливають зовнішні фактори - зміни дня та ночі, сонячна активність.

 

Контрольні питання

1. Ризик, дати визначення.

2. Недопустимий ризик?

3. Концепція прийнятного ризику.

4. Як визначити коефіцієнт нещасних випадків Кв.

5. Як визначається коефіцієнт частоти ризику Кч.

6. Як визначити коефіцієнт травматизму, Кт.

7. Як визначити коефіцієнт технічної безпеки Ктб.

8. Як визначити критерій безпечної роботи, Р.

 


Практична РОБОТА №2

Варіант 10.

варіант 11.
 
 

Варіант12.

 


Робота №3. Зробити аналіз запропонованої ситуації.

Скласти алгоритм евакуації водія з автомобіля під час ДТП.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

В залежності від кількості потерпілих розрізняють 5 категорій транспортних катастроф по ступеню медичних наслідків:

І – до 5 чоловік;

ІІ – 5-15 чоловік;

ІІІ – 15-30 чоловік;

ІV – 30-50 чоловік;

V – більше 50 чоловік.

Незалежно від виду транспортної аварії (катастрофи), загальним для всіх є загибель багатьох десятків, сотень і навіть тисяч людей. У той же час, для кожного виду транспортної аварії є характерні види травм (табл..1).

Транспортна травма – механічне пошкодження, що виникло внаслідок дії на людину рухомого транспорту або при падінні з нього.

Автомобільна травма – сукупність пошкоджень, які виникають у водія, пасажирів, пішоходів внаслідок автотранспортної пригоди.

Існує 5 видів автотравм:

­ пошкодження від зіткнення людини з рухомим автомобілем;

­ пошкодження від переїзду колесами рухомого автомобіля;

­ пошкодження від випадіння з рухомого автомобіля;

­ пошкодження в кабіні;

­ пошкодження від здавлення тіла між автомобілем та іншим предметом.

Пошкодження

1. первинний контакт з автомобілем – удар;

2. закидання тіла на автомобіль – удар;

3. падіння тіла на грунт – удар;

4. ковзання по ґрунту – тертя.

Від первинного удару – синці, гематоми, забиття, рани, переломи, розриви і відриви внутрішніх органів.

Передній бампер – переломи кісток бедра або гомілки, струс тіла.

Після первинного удару тіло закидає на капот – пошкодження голови, грудної клітини.

При падінні на грунт – голова, кінцівки.

 

Табл. 2.1. Транспортні аварії, види пошкоджень.

Профілактика і допомога при екстремальних станах повинні мати комплексний характер і, по можливості, бути терміновими. Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед потерпілих, які не отримали першу медичну допомогу протягом години, вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96%. Крім того, встановлено: кожних 20 із 100 загиблих при катастрофах (нещасних випадках) можна було би врятувати, якщо б допомога була своєчасною і правильною.

Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів і складається з двох етапів:

І. Алгоритм огляду:

· оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання;

· оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця;

· визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити зовнішню кровотечу (в першу чергу артеріальну);

· оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу; відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.;

· оцінка стану органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості стану визначають по тому, на що звертає увагу потерпілий: на команду чи на больовий подразник, або зовсім не реагує;

· встановлення мовного контакту з потерпілим; перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок.

ІІ. Надання допомоги:

заходи ПМД поділяються в залежності від виду уражень. Після негайного припинення дії зовнішніх вражаючих факторів або видалення потерпілого з несприятливих умов, складають дві групи:

1) надання невідкладної медичної допомоги залежно від його стану, характеру травми, нещасного випадку чи раптового захворювання: зупинка кровотечі, накладання пов΄язок на рани, засоби долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання;

2) негайний виклик швидкої медичної допомоги, транспортування потерпілого до медичного закладу.

 


Практичне заняття № 3.

А. Опіки.

 

Завдання Після вивчення теми студент повинен знати:

Ø визначення терміну "опік", "опікова хвороба;

Ø способи гасіння запалюючих речовин та спеціальних запалюючих сумішей;

Ø класифікацію опіків;

Ø способи визначення площі опікової поверхні та ступеня опіку;

Ø ознаки термічних, хімічних і променевих (радіаційних) опіків;

Ø обсяг першої медичної допомоги при термічних, хімічних і радіаційних опіках;

Ø правила накладання пов'язок на опечену поверхню;

Ø способи транспортної іммобілізації при опіках;

Ø правила транспортування опечених.

вміти:

Ø гасити одяг, що горить;

Ø розрізняти вид опіку в залежності від діючого вражаючого фактора (термічного, хімічного, променевого);

Ø розрізняти поверхневі і глибокі опіки;

Ø надати першу медичну допомогу при термічних, хімічних і радіаційних опіках: провести профілактику опікового шоку, накласти пов'язку на опікову поверхню, забезпечити транспортну іммобілізацію підручними засобами.

 

Робота 1. Розв’язати ситуаційну задачу:

"Внаслідок загоряння і вибуху каністри з бензином чоловік отримав опік обличчя і передньої частини тулуба. потерпілий різко збуджений, на обличчі є розкриті пухирці, на передній частині грудної клітки – щільна темна кірка, на ділянці живота – розкриті пухирці".

 

 

 

Завдання:

1. Вкажіть площу і ступінь опіку.

2. Скласти алгоритм першої медичної допомоги

3. Накласти стерильну пов'язку на передню грудну клітку (на студент-асистенту).

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

Опік – це пошкодження тканин внаслідок дії високих температур, хімічних речовин, випромінювань і електричного струму.

Опікова хвороба – патологічний стан організму, при якому у відповідь на опік виникають значні порушення життєдіяльності органів і систем, які можуть призвести до смерті.

 

1. Термічні опіки. Виникають від дії полум'я, гарячої рідини, пару та ін.

Тяжкість опіку і опікової хвороби визначається двома факторами:

а) глибиною (ступенем) пошкодження тканин;

б) площею ураження.

 

Глибина ураження залежить від тривалості дії вражаючого фактора.

Опік І ступеню. Виникає внаслідок короткочасного впливу на шкіру або слизову оболонку температури 60-70°С. При цьому уражаються поверхневі шари шкіри або слизових оболонок. На місці ураження через деякий час з¢являється гіперемія (почервоніння), набряк, гострий жагучий біль.

Опік ІІ ступеню під впливом температури 60-70°С або короткочасної дії температури понад 100-120°С.Спостерігаються більш глибокі ураження: на шкірі з¢являються пухирі, наповнені прозорою або жовтою рідиною.

Опік ІІІ А ступеню. Уражаються усі шари шкіри. Це виглядає жовтим або світло-коричневим струпом, пухирі з колоїдним вмістом, зниженням больової або тактильної чутливостей.

Опік ІІІ Б і ІV ступенів. Уражаються усі шари шкіри з підлеглими тканинами до появи некрозу і виглядає сухим щільним струпом буро-коричневого кольору, який не збирається у складки і характеризується відсутністю усіх видів чутливості у тому числі і при уколі голкою.

Опіки І, ІІ, ІІІА ступенів – поверхневі і шкіряний покрив при цих ураженнях регенерує самостійно, опіки ІІІБ і ІV ступенів – глибокі, вимагають хірургічної корекції.

Площу ураження визначають наступними способами:

А. Правило долоні, згідно якому площа долоні дорослої людини приблизно складає 1% від поверхні тіла. Кількість долоней постраждалого, яка вміщується на поверхні опіку, дорівнює площі опіку. Наприклад: площа опіку вміщує три долоні і тоді площа опіку буде дорівнювати трьом відсоткам. Цим правилом можна користуватися при обмежених опіках.

Б. Правило дев'ятки, згідно якого площа окремих частин тіла складає 9% поверхні тіла:

голова, шия – 9%, верхня кінцівка (одна) – 9%, грудна

клітина – 9%, живіт – 9%, спина – 18%, стегно (одне) – 9%,

гомілка (одна) – 9%, промежина – 1%.

 

Увага: При опіках ІІ і ІІІА ступенях більше 20% поверхні тіла або при глибокому опіку ІІІБ – ІV ступенях більше 10% поверхні тіла розвивається опіковий шок.

 

2. Хімічні опіки. Виникають від потрапляння на шкіру кислот, лугів та ін. хімічно активних речовин.

Глибина опіку залежить від концентрації хімічного агента, його температури і тривалості дії.

Особливості хімічних опіків:

а. опіки кислотами викликають розпад білків і різке зневоднення тканин, утворюючи щільний струп (кірочку).

б. опіки лугами розщеплюють білки, обмиляють жири.

Наскрізь ушкодженої тканини лугу проникають у глибокі тканини і викликають їх ушкодження.

 

3. Електроопіки. Виникають на місці безпосереднього контакту з джерелом струму.

Відрізняються від термічних опіків тим, що у вигляді "мітки струму" можуть бути різних розмірів (від крапки до значних) в залежності від площі контакту шкіри з електрострумом.

У перші години ці "мітки струму" мають вигляд білих або коричневих плям, на місці яких з часом утворюється щільний струп.

Особливістю електроопіків є глибоке ураження не тільки шкіри, а м´язів, судин і кісток.

Перша медична допомога при електротравмах принципово не відрізняється від лікування глибоких термічних опіків.

 

Алгоритм надання першої медичної допомоги при термічних опіках:

· збити полум'я з одягу, що горить на людині;

· на опечену поверхню накладають асептичну пов´язку;

· введення знеболюючих засобів (анальгін і т.д.);

· транспортна іммобілізація;

· найпростіші протишокові заходи (спокій, зігрівання, гаряче питво, ін.);

· транспортування до медичного закладу.

 

4. Променеві опіки. Виникають при іонізуючих випромінюваннях.

Гострі променеві опіки виникають після одноразового опромінення великою дозою окремої ділянки тіла (1000-1500Р та більше)

Гострі променеві опіки, як і термічні, в залежності від глибини ураження ділять на 4 ступеня:

І – ерітема (почервоніння);

ІІ – пухирі;

ІІІ – тотальне ураження шкіри;

ІV – ураження м´язів, внутрішніх органів.

Перебіг променевих уражень шкіри має 4 періода:

І – скарги потерпілого на свербіння, почервоніння шкіри.

ІІ – патологічних змін на шкірі немає, можлива пігментація. Тривалість періоду залежить від дози опромінення, чим вище доза, тим коротше прихований період і глибше ураження.

ІІІ – поява на шкірі ознаки променевого опіку.

ІV – період відторження мертвих тканин та процесів регенерації.

 

Перша медична допомога.

Обсяг ПМД залежить від періоду розвитку опіка та індивідуальних особливостей їх прояву потерпілого.

При вираженому почервонінні накласти стерильну пов´язку, застосувати холод.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

1. Визначення основних понять і термінів:

 

Електричні травми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканин і органів людини, які виникають унаслідок дії електричного струму і від дії електричної дуги.

Струмковий (контактний) опік – внаслідок проходження через тіло людини значних струмів (>1А).

Електричні мітки (знаки) – це чітко окреслені плями сірого або блідо жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка опинилася під дією струму.

Електричні удари – це реакція організму людини на дію електричного струму, що характеризується збудженням живих клітин організму і супроводжується судомним скороченням різних м´язів тіла.

Електричний шок – своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на надмірне подразнення електричним струмом, яке супроводжується глибоким розладом кровообігу, дихання, обміну речовин.

Крокова напруга – зона розтікання струму замикання в грунт під напругою при падінні електричного дроту на землю, замиканні струмоведучих частин на заземлений корпус, використанні землі в якості провідника та ін.

 

2. Дії електричного струму в організмі людини.

 

Суттєвим для наслідків ураження є шлях проходження струму. Так, якщо на шляху струму опиняються життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження дуже висока, оскільки струм безпосередньо діє на ці органи.

Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його дія на життєво важливі органи може бути лише рефлекторною, а не безпосередньою. Можливих шляхів проходження струму в тілі людини дуже багато, але характерними, які частіше зустрічаються на практиці, є не більше як 15 петель. Найбільш поширені з них — "рука — рука", "права рука — ноги", "ліва рука — ноги". Найбільш небезпечними є петлі "голова — руки" та "голова — ноги", коли струм може проходити через головний і спинний мозок. Але ці петлі на практиці виникають відносно рідко. Наступний по небезпеці шлях - "права рука — ноги", який по частоті утворення займає друге місце. Найменш небезпечний шлях — "нога — нога", який виникає під час дії на людину так званої напруги кроку. Напруга кроку навіть відносно невеликих значень (50—80 В) викликає мимовільні судорожні скорочення м'язів ніг і як наслідок — падіння людини на землю. У цей момент припиняється вплив на людину напруги кроку і виникає більш тяжка ситуація: замість нижньої петлі в тілі людини утворюється новий більш небезпечний шлях, як правило, від рук до ніг. Оскільки в такому положенні людина доторкається одночасно точок землі, віддалених одна від одної на відстань, що перевищує довжину кроку, напруга, що діє на неї, як правило, більша за напругу кроку. Як результат, створюється загроза смертельного ураження.

 

3. Алгоритм першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом:

Ø термінове звільнення потерпілого від подальшої дії електричного струму;

Ø забезпечення ізоляції рук і ніг (на руки одягаються гумові печатки або братися за такі частини одягу, які не торкаються тіла потерпілого; під ноги кидається сухий одяг);

Ø за необхідністю: а) штучну вентиляцію легень;

б) закритий масаж серця;

Ø на опечену ділянку тіла накладають пов´язку.

 

В. утоплення

Завдання. Після вивчення теми студент повинен знати:

Ø визначення основних понять і термінів:

· утоплення;

· асфіксія

· "синє" утоплення;

· "біле" утоплення;

· реанімація;

· реанімаційні заходи;

Ø ознаки "синього" і "білого" утоплення;

Ø прийоми рятування утопаючого;

Ø прийоми звільнення потерпілого від води;

Ø обсяг першої медичної допомоги потерпілому, якщо він не втратив свідомості;

Ø обсяг першої медичної допомоги потерпілому, якщо свідомість відсутня: при "синьому" і "білому" утопленні.

вміти:

Ø застосувати прийоми рятування на воді;

Ø застосувати прийоми звільнення утопаючого від води;

Ø скласти алгоритм першої медичної допомоги при "синьому" і "білому" утопленні та провести реанімаційні заходи.

Робота 4. Розв´язати ситуаційну задачу

"З води витягли чоловіка без дихання, шкіра обличчя сіро-синього кольору".

Визначити вид утоплення, скласти алгоритм першої медичної допомоги.

 

Робота 5. Розв´язати ситуаційну задачу

"У людини, яку витягли з води, відсутня свідомість, шкіра обличчя бліда, пульс на сонній артерії відсутній, грудна клітка не рухається".

Як встановити жива людина чи ні?

Скласти алгоритм першої медичної допомоги.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

1. Визначення основних понять і термінів:

Утоплення – це термінальний стан організму, при якому внаслідок потрапляння у бронхи та легені води зупиняється дихання, розвивається кисневе голодування, відбувається припинення серцевої діяльності.

"Синє" утоплення (або вологе) – зупинка дихання відбувається внаслідок потрапляння води у дихальні шляхи, легені і шлунок.

"Біле" утоплення (або сухе) – це раптова зупинка дихання під водою рефлекторного характеру (напр., холодна вода, переляк) або патологічного стану (напр., зупинка серця). Вода при такому утопленні не потрапляє у дихальні шляхи і легені.

Реанімація – оживлення, повернення до життя.

Реанімаційні заходи – це комплекс термінових заходів, які спрямовані на заміну і поновлення основних життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу, - з метою загибелі головного мозку людини.

 

2. Головними ознаками "синього" утоплення є:

· синьо-сірий колір шкіри;

· відсутність дихання;

· свідомість або відсутня або збережена;

· серцева діяльність збережена або відсутня.

Головними ознаками "білого" утоплення є:

· блідий колір шкіри;

· відсутність дихання;

· відсутність серцевої діяльності.

 

3. При утопленні у прісній воді серцева діяльність припиняється раніше, ніж зупинка дихання. При утопленні у морській воді внаслідок гіпертонічності вода не поступає з легенів у кров. Серце продовжує працювати і зупиняється пізніше, ніж дихання.

4. Якщо потерпілий занурився у воду, необхідно пірнути і знайти його.

5. Увага! Практичний термін перебування під водою, після якого можливе оживлення, складає від 3 до 30 хвилин. Цей термін залежить від температури води, стану центральної нервової системи людини під час утоплення – збуджена або загальмована.

Починаючи надавати першу медичну допомогу врятованому необхідно встановити:

Ø свідомість збережена або відсутня;

Ø серцева діяльність збережена або відсутня;

Ø дихання збережене або відсутнє;

Ø вид утоплення: "синє", "біле";

Ø у якій воді відбулося утоплення: прісна чи морська.

 

Загальний алгоритм надання першої медичної допомоги при утопленні:

1. Витягти потерпілого з води.

2. Роздягнути потерпілого до пояса.

3. Звільнити дихальні шляхи (ніс, рот) від сторонніх предметів, води, слизу.

4. Якщо "синє" або вологе утоплення:

а) укласти врятованого животом на своє коліно;

б) надавлюючи на грудну клітку, видалити воду з легень і шлунку;

в) покласти на спину і провести реанімаційні заходи – штучну вентиляцію легень "рот до рота" і непрямий масаж серця.

5. Якщо "біле" або сухе утоплення:

покласти на спину і провести реанімаційні заходи: непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легень.


Практичне заняття № 4

Практичне заняття № 5.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

Прогнозування радіаційної обстановки проводиться з огляду на наслідки можливих аварій на ядерно небезпечних об’єктах на основі встановлених закономірностей залежності масштабів і характеру радіоактивного забруднення місцевості від виду ядерного об’єкту, можливої потужності вибуху чи викиду радіоактивних речовин з урахуванням метеорологічних умов (швидкості середнього вітру та його напрямку).

Зона радіоактивного зараження, це територія в межах якої відбулося розповсюдження радіоактивно зараженого повітря з рівнями радіації перевищуючими гранично допустимі.

Осередок радіоактивного зараження, це територія в межах якої відбулося ураження людей, домашніх тварин, та сільськогосподарських угідь.

визначити на карті (схемі) місцевості, отримані за розрахунками, зони зараження;– це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, що негативно впливає на людей та на роботу об'єктів господарювання, які перебувають у зонах радіоактивного зараження

Середнім вітром називається вітер, який за швидкістю і напрямом для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до висоти підйому радіоактивних речовин є середнім.

Напрям середнього вітру вказується (визначається) азимутом у градусах.

Користуючись довідковими таблицями, визначаємо зони зараження, табл. 4.1:

N точки з рівнем радіації 8 р/год., наносимо їх на карту чи схему місцевості і з’єднуємо блакитною лінією з врахуванням масштабу. Це буде зовнішня межа зони А (зони помірного зараження місцевості);

N точки з рівнем радіації 80 р/год., з’єднуємо зеленою лінією, це зовнішня межа зони Б (зони сильного зараження місцевості);

N точки з рівнем радіації 240 р/год. з’єднують коричневою лінією, Це зовнішня межа зони В (зони небезпечного зараження місцевості);

N точки з рівнем радіації 800 р/год. - чорною лінією, це зовнішня межа зони Г (зони надзвичайно небезпечного зараження місцевості).

 

 

((__lxGc__=window.__lxGc__||{'s':{},'b':0})['s']['_228467']=__lxGc__['s']['_228467']||{'b':{}})['b']['_699615']={'i':__lxGc__.b++};







Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.