Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Походження грошей та роль держави у їх творінні.





Походження грошей та роль держави у їх творінні.

Перші згадки про гроші зявилися в працях Платона і Аристотеля, відомих економіст зх. 19-20ст. Мілля, Туган-барановського, Самуельсона та ін. У теорії грош поширеною була думка, що гроші виникли в наслідок угоди між людьми або запроваджені зак-вчими актами Д задля полегшення обліку товарів. Таке трактування дістало назву раціоналістичної концепції. Проте, подальший аналіз зроблений класиками політекон Смітом, Рікардо, Марксом довів безпідставність раціоналістичної концепції оскільки гроші в найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку сус-ва коли ні фактор взаємної домовленості, ні держ влада не могли відігравати істотної ролі у формуванні екон відносин. Вони дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів які обмінюються на ринку є такий попит на який найбільший стихійне закріплення за одиним із товарів ролі загального еквівалента означало власне появу грошей в найпростішому їх вигляді. В ролі загал еквівалента з початку виступали товари першої необхідності, потім прикраси, метали. Отже, виникнення та розвиток Г – це тривалий еволюційний процес зумовлений стихійним розвитком товарного в-ва та обміну. Таке трактування дістало назву еволюційно концепції, яка дозволяє зробити такі висновки: 1.Г за походженням – це товар, носій певних сус-них відносин, фомування яких зумовило виділення із ряду звичайних товарів одного – грош.

2. Г не можуть бути завжди постійним явищем. Вони змінюються як по суті так і за формою.

3. Г не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням Д доки існують адекватні Г-м сус-ні відносини. Г і держава існують у тісному взаємозв’язку і взаємовпливі, тому не має підстав заперечувати роль Д в еволюції Г, ця роль трансформуюча. Роль Д у формуванні Г поступово поширювалась в міру розвитку самих. На сьогодні ще більшою є роль Д оскільки вона визначає не тільки форму Г, а й їх вартість регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям Д прості запаси в бухкнигах банку, або звичайні клаптики паперу набули здатності виконувати ф-ї і роль грошей.

Сутність грошей. Гроші як гроші. Г як капітал.

Г є товаром самі по собі по своїй сутності, що визначається їх місцем у товар відносинах. Це помітно було вже за тих умов коли в ролі Г виступали конкретні товари. Так золото ставши монопольним носієм грошової суті набуло подвійного існування як звичайний товар і як Г. Поряд з конкретною споживчою вартістю - здатністю задовольняти певні потреби людей золото набуло загал споживчої вартості – здатності задовольняти будь-які людські потреби в наслідок використання його, як загал засобу обміну. Між конкретною і загал споживчою вартістю золота виникла суперечність – якщо воно застосовується у першій властивості то не може використовуватися у другій і навпаки. Вирішення цієї суперечності було знайдено на шляху ідеалізації Г (переходу загал споживчої вартості від конкретного товару золота до простого його знаку). Застосування Г для обслуговування процесів нагромадження вартості та її продуктивного використання істотно змінило їх сус-не призначення. З простого засобу обігу вони перетворилися в носія само зростаючої вартості, тобто у форму капіталу. Вони стали широко обслуговувати нагромадження вартості, використання її для фін-ння розвитку в-ва, формування на цій основі маси позичкового капіталу та його руху, тому при застосуванні у сфері інвестування Г стають носієм капіталу у зв’язку з чим виникає необхідність розрізняти Г як гроші і гроші як капітал. Г як Г використовуються переважно для реалізації наявної споживчої вартості тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні. Г як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Функціонуючи як капітал Г продовжують використовувати свої традиційні ф-ї тому відмінностей між Г-ма як грошима і гроші як капітал практично не існує, що визначається переважно призначення Г при їх виконанні екон суб’єктами.

Форми грошей і їх еволюція.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутр реальну вартість, адекватну варто­сті товару, який виконував ф-ї грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості ви­ключно в обігу.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності — худоба, сіль, зерно, риба, хліб.

На зміну їм прийшли предмети розкоші.

2-й великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного в-ва й обміну та прискорив розвиток ринку. Почалася тривала ера панування металевих грошей. Спочатку у виді грошей вико­ристовувалися звичайні метали. Згодом цю роль почало викону­вати срібло. Проте золото теж стало пре­тендувати на роль грош товару. Наприкінці XIX ст. золото витіснило срібло і було встановлено золотий монометалізм.

Так утворилась перша форма грошей – монета. З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих. що функц-ють в обігу з власною субстанціональною вартістю.

Новий етап у розвитку монети як форми справжніх грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю.

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетиза­цію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематері­альних носіїв грош суті – так званих кредитних грошей. Зале­жно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депо­зитні гроші, електронні гроші, залежно від статусу емітента та х-ру емісії – казначейські та банківські гроші.

Паперові гроші – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються обов'язковими до приймання у всі види платежів.

Банків гроші – це теж неповноцінні знаки вартості які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки.

Депозитні гроші – це різновид банків грошей, який іс­нує у вигляді певних сум, записаних на рахунках екон суб'єктів у банках.

Електронні гроші – це різновид депозитних грошей, коли переказування грош сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосеред­німи розпорядженнями власників поточних рахунків.

«Квазігроші», або майже гроші, — це специфічні грошові форми, в яких грош суть істот; послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

 

Структура грошового ринку.

Виділення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями, за видами інструментів, що застосовуються для переміщення г від

продавців до покупців.

за інституціональними ознаками грошових потоків

за економічним призначенням Г коштів, що куплені на ринку.

За першим критерієм як було зазначено вите у Г ринку можна виділити З

сегменти:

1. ринок позичкових зобов'язань

2. ринок цінних паперів

3. валютний ринок

Хоча в організаційно-правовому аспекті, ці ринки функціоную, самостійно, між ними існує тісний взаємозв'язок: грошові кошти можуть легко переміщуватися з одного ринку на інший, одні і ті ж суб'єкти можуть здійснювати операції одночасно або поперемінно ва кожному з них.

За інституційною ознакою Г потоків можна виділити такі сектори Г ринку. Фондовий ринок - ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

На Ф. ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух за допомогою фондових цінностей! акції, облігації та інші цінні папери). Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку є фондові біржі.

Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна розділити на 2 і руни:

I. Акції, що впливали на частку чистого доходу і на активи корпорацій

II.Боргові зобов'язання середнього та тривалого термінів дій що с зобов'язанням емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму Г доходу у формі % через певні проміжки часу аж до повного погашення.

За третім критерієм економічним призначенням купівлі грошей Г ринок поділяється на два сектори: А)ринок грошей Б)ринок капіталів

А)Купівля Г коштів на короткий строк як правило до одного року ці кошти використовуються в обороті позичальника як Г, тобто для приведення в рух вже накопиченого капіталу. Класичними операціями Г ринку є операції з міжбанківського кредитування з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'язаннями і таке інше.

Б)Купівля грошових коштів на тривалий строк. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного і оборотного каштанів зайнятих в обороті позичальників. Класичними операціями ринку К є операції з фондовими інструментами, тобто акціями, облігаціями і таке інше, які куплені для зберігання довгострокових депозит комерційних банків та довгострокових позичок.

 

Попит на гроші.

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні екон суб'єкти на певний момент.

Виділяються три групи мотивів попиту на гроші з боку кон суб'єктів: трансакційний (операційний) мотив; мотив завбачливості; спекулятивний мотив.

Трансакційний мотив полягає в тому, що екон суб'єкти постійно відчувають потребу з певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання.

Мотив завбачливості зводиться до того, що юр і фіз особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби.

Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що екон суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фін інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фін інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Зміна обсягу ВВП визначається двома самост чинниками - динамікою рівня цін та рівня реального обсягу в-ва, кожний.з яких може діяти незалежно один від одного. Тому зміну абсолютного рівня цін та реального обсягу в-ва можна розглядати як самостійні чинники впливу на попит на гроші. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним - у міру зростання цін чи/та збільшення фіз обсягу в-ва відповідно зростатиме попит на гроші, і навпаки.

При макроекон підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник - швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропорційний.

Пропозиція грошей.

Пропозиція грошей – друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грош ринку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що екон суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

Пропозицію грошей можна записати у вигляді такої формули: Мі = т * Мб, де Мі — пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; т — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Мб — грош база.

Зміна пропозиції грошей (Мі) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грош бази та на коефіцієнт мультиплікатора.

Оскільки грош база (Мб) перебуває під повним контролем ЦБ, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку — операцій на відкритому ринку, ре­фінансування КБ, валютної інтервенції.

Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями ЦБ, а й багатьма ін чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути зміни:

1) норми обов'язкових резервів;

2) облікової ставки;

3) типової ринкової % ставки;

4) % ставки за депозитами до запитання;

5) обсягу багатства екон суб'єктів;

6) тінізації п-цької д-сті;

7) стану довіри до банків, банків паніки.

Зміна норми обов'язкового резервування викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта мультиплікації грошової маси.

Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При підвищенні облікової ставки зменшується попит КБ на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у ЦБ.

Зміни типової ринкової % ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні % ставки за позичками і облігаціями у КБ розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грош база, банківські резерви і коефіцієнт мульти­плікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей.

Зростання % ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропоз грошей.

Грошова реформа в Україні

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грош реформу з деномінацією грош одиниці. В результаті проведення грош реформи наша держава отримала нову грошову одиницю - гривню. Внаслідок обміну укр карбованців (купонів) на гривні замінено діючий масштаб цін. У ході проведення реформи діяв єдиний порядок обміну грош купюр. Упродовж двох тижнів старі грошові знаки було вилучено з обігу та обміняно без будь-яких обмежень у пропорції 100000:1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, з/п, пенсій, стипендій, платних зобов'язань тощо. Всі операції з перерахування у гривню залишків коштів, які знаходилися у безготівковому обігу було проведено в перший же день реформи.

Грошова реформа в Україні базувалася на принципах повної прозорості і неконфіскаційності..

У майбутньому внаслідок зростання рівня інфляції і збільшення обсягів грошової емісії важливо не допустити падіння купівельної спроможності та дестабілізації гривні. У кризовій економіці виконання цього складного завдання невіддільне від одночасного здійснення дійових стабілізаційних заходів: збалансування державного бюджету, приватизація лібералізація цін, перехід до повноцінної дворівневої банківської системи тощо.

Валютний курс

Вал курс – це співвідношення, за яким одна вал обмінюється на іншу, або „ціна” грош одиниці однієї кр, що визначена в грош одиниці іншої кр.

Установлення курсу наз. котируванням вал. Вал курс необхідний для:1).обміну вал при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;2).порівняння цін світових та нац., ринків; 3).періодичної переоцінки рахунків в інозем. вал фірм та банків. Вал курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї вал в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на вал р-ку. Чинники, які впливають на В. курс. Кон”юкт.- пов’язані з коливан-ми ділової активності, пол.. та військово-політичної обстан-ки, з чутками, здогадками та прогнозами. Впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи ін нац. грош одиниці у вал ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

1.зростання нац. доходу 2.темп інфляції 3.стан платіжного балансу 4.різниця процентних ставок у різних кр.5.ді-ть В. р-ів та спекулятивні В. операції 6.ступінь використання певної В на євроринку і в міжн. розрахунках 7.ступінь довіри до В. на нац. та світовому р-ах 8.В. політика 9.ступінь розвитку фондового р-ку.

Коливання В. курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток пі-тв.

Валют сист та валют політ

Вал сист. – це організаційно-правова форма реалізації вал відн-н у межах певного екон. простору. Вал. сист поділяються на три види: нац., міжнар., світову. Нац. вал сист. – базуються на нац. грошах і є складовими грошових сист окремих кр. Міжнар. та світова вал сист ґрунтуються на багатьох вал провідних кр світу та міжнар.

Нац. вал сист складається з цілого ряду елементів: 1.назва, купюрність та х-р емісії нац. вал 2.ступінь конвертованості нац. вал. 3.режим курсу нац. вал. 4.режим використання інозем вал на нац. території в загал екон. обороті 5.режим формування і використання держ. золотовал. резервів 6.режим вал обмежень, які вводяться чи скасовуються зак-вчими органом залежно від екон. ситуації в кр. 7.регламентація внутр. вал р-ку і р-ку дорогоцінних металів 8.регламентація міжнар. розрахунків та міжнар. кредитних вал 9.визначення нац. органів, на які покладається проведення вал пол., їхніх прав та обов’язків у цій сфері.

Важливим призначенням нац. В сист. є розроблення і реалізація держ. вал пол Кінцевими цілями є – зростання зайнятості та в-ва ВВП, стабілізація цін. Вал пол. має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у вал сфері: 1).лібералізація В відн-н в кр; 2).забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження інозем вал на нац. р-к; 3).забезпечення високого рівня конвертован. нац. вал; 4).захист інозем та нац. інвестицій у кр; 5).забезпечення стабільності курсу нац. В. Досягнення цілей В пол забезпечується через зак-вче регул-ня вал відн-н і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил.

 

Сучасний монетаризм

Сучасний монетаризм сформувався в 60—70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду в-ва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було неможливо, потріб­ні були нові підходи, які дали б можливість тримати під контро­лем інфляційні процеси.

Разом з тим сучасний монетаризм не є принципово новою тео­рією. Він, по суті, є відродженою й осучасненою (неокласичною) кількісною теорією. У процесі розвитку цієї теорії монетариста спиралися на кейнсіанські дослідження грош механізму і, безумовно, запозичили з них те, що не суперечило реальній дійс­ності. Тому між сучасним монетаризмом і кейнсіанством є певна наступність, тим більше, що і саме кейнсіанство принципово не відкидало кількісної теорії. Якраз остання була методологічним підґрунтям формування обох цих напрямів, що, безперечно, сприяло їх взаємному збагаченню і зближенню.

Вважається, що формування сучасного монетаризму було за­початковано виходом у світ наукових праць представників «чи­казької школи» на чолі з М. Фрідманом: «Дослідження в галузі кількісної теорії» та «Історія грошей США. 1868—1960».

Усупереч базовому положенню кейнсіанської теорії, що рин­кова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм не здат­ний до саморегулювання, монетаристи дотримуються прямо про­тилежного погляду — вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до пов­ного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не ста­нуть на заваді. Тому якщо в реальній економіці є такі явища, як періодичні кризи, безробіття, інфляція тощо, то це результат дії саме таких зовн сил.

Грош сфера у монетаристів є відносно самостійною, відо­кремленою від сфери реальної економіки, що означало відро­дження «класичної дихотомії», яка розглядає грош механізм як екзогенний щодо економіки. Оскільки грош сфера безпосе­редньо пов'язана з д-стю держави (через емісію грошей та монетарну політику), то якраз вона не може бути внутрішньо збалансованою і є потужним джерелом дестабілізації для сектору реальної економіки.

 

Форми, види та ф-ії кредиту

Товарна і грош форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, внутрішньо пов'язаними та доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у тов формі нерідко обумовлює появу грош креди­ту, що надає кредитному руху цінності більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерц кредит), при оренді майна, наданні речей чи приладів у прокат, пога­шенні міждерж боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грош формі, що є конкретним проявом змішаної форми кредиту.

У грош формі одержують і надають свої пози­чки банки, міжнародні фін-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення — при розміщенні заощаджень у банків депозити, одержанні пози­чок у банках тощо.

Види кредиту можна класифікувати за різ ними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин заведено виділяти банків кредит, держ кредит, міжгосподарський (комер­ц) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена цінність, можна виділити: виробн кредит, споживчий кредит

За терміном, на який кредитор передає вільну цінність у ко­ристування позичальникові, виділяються короткострокові (до 1р), середньострокові (до 5р) та довгострокові (понад 5р) кредити.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види: кредити в промисловість; кредити в с/г; кредити в торгівлю; кредити в буд-во, особливо в житлове буд-во; кредити в інші галузі.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види; кредит на формування вир-чих запасів; кредит у витрати виробн; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

За організаційно-правовіши ознаками та умовами надання по­зичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний,безплатний.

Кредит як екон категорія не тільки має внутрішню сут­ність, а й активно взаємодіє із зовніш середовищем, з ін (некредитними) процесами в економіці і соц сфері та по­мітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впли­ву визначають окремі його ф-ії.

Перерозподільна ф-ія полягає в тому, що матеріальні та грош ресурси, які були вже розподілені і передані у власність екон суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спря­мовуються у тимчасове користування ін суб'єктам, не зміню­ючи їх первинного права власності.

Друга ф-ія кредиту пов'язана з забезпеченням потреб обороту в платіжних засобах.

Окремі дослідники визнають також контрольну ф-ю кредиту, вбачаючи сутність її в тому, «що в процесі кредитуван­ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди»

Ф-я капіталізації вільних грош доходів. Вона полягає у трансформації завдяки кредиту грош нагромаджень та заощаджень юр і фіз осіб у вар­тість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.

Свої ф-ії кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту і закономір­ності його руху можуть проявитися найбільш повно. В умовах пе­рехідної економіки України таких можливостей не було.

 

Основні види кредиту

Види кредиту можна класифікувати за різ ними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин заведено виділяти банків кредит, держ кредит, міжгосподарський (комер­ц) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена цінність, можна виділити: вир-чий кредит, споживчий кредит

За терміном, на який кредитор передає вільну цінність у ко­ристування позичальникові, виділяються короткострокові (до 1р), середньострокові (до 5р) та довгострокові (понад 5р) кредити.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види: кредити в промисловість; кредити в сільське господарство; кредити в торгівлю; кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво; кредити в інші галузі.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види; кредит на формування виробничих запасів; кредит у витрати виробн; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати плате­жі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало.

За організаційно-правовіши ознаками та умовами надання по­зичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний,безплатний.

 

Економічні межі кредиту

Межа кредиту, це такий рівень розвитку кредитних відносин в народному госп-ві, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки. Економічна межа може розглядатися в кількох аспектах 1) залежно від певною рівня екон системи —- як мікроекон і макроекон межі кредиту; 2) залежно від призначеній можна говорити про кількісну і якісну межі кредиту. Мікроекон межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників -

Вони формуються під впливом кількох екон чинників: динаміки ринкової ставки позичкового процента, х-ру коливання потреби позичальника в умовному й оборотному капіталі, стану забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання, ефективності та окупності проектів, на реалізацію яких позичаються кошти Мікроекон межі кредиту можуть порушуватися і з іншого боку коли обсяг позичок (банківських та комерційних) перевищує реальний попит на кредит позичальників.

Перевищення в масовому порядку мікроекон меж кредиту (перекредитування) призводить до не менш загрозливих наслідив, ніж недокредитування

У пит про макроекон межу кредиту слід розрізняти два аспекти: 1) якою є сама об'єктивна межа — достатньо розвинутою, широкою чи нерозвинутою, вузькою; 2) наскільки кредитна практика дотримується межі, що об'єктивно склалася,— перевищує її чи не використовує й в повному обсязі для забезпечення економіки позичковими коштами.

Найбільш сприятливою для розвитку економіки країни є ситуація, коли межа кредиту є добре розвинутою, достатньо широкою, а кредитна практика оптимально дотримується цієї межі, уникаючи надмірного перекредитування та недокредитування економіки

Функції Центрального банку.

ЦБ є головним банком країни, його ще наз емісійним. Існують 2 шляхи створення ЦБ:

-еволюційний: на базі найбільшого комерц банку створюється ЦБ;

-організаційний: на підставі певного закону створюється новий банк, який наділяється емісійними повноваженнями.

ЦБ за формою власності бувають:

- держ (100% капіталу належить державі);

- акціонерні.

ЦБ виконує такі ф-ії:

1) емісійна: ЦБ належить монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він зазвичай організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші, здійснює їх утилізацію В Україні функцію виконує НБУ;

2) розробка та проведення держ грошово-кредитної пол;

3)“банк-банків”: ЦБ здійснює розрахунково-касове та кредитне обслуговування КБ. Для забезпечення розрахунк обслуговування комбанків НБУ запровадив загальнодерж. сист електронних платежів, що забезпечує здійснення міжбанків розрахунків на всій території країни.

Участь ЦБ в кредитному обслуговуванні КБ має таке призначення: а) кредити ЦБ – це один з інструментів впливу на грош обіг; б) ЦБ виконує роль кредитора інстанції і надає КБ короткострок кредит для підтримки їх ліквідності; в) кредити ЦБ – це засіб урегулювання міжбанків розрахунків і забезпечення таким чином безперебійного фун-ня платіжної сист;

4) “домашній банк”: ЦБ здійснює розрахун-касове та кредитне обслуговування держ;

5)ЦБ здійснює нагляд та контроль за д-стю КБ;

6) ЦБ є представником інтересів держ в міжнарод відносинах;

7) ЦБ є зберігачем золотовалют резервів держ.

 

Статус і функції НБУ.

ЦБ України — Нац банк — було утворено у 1991 р. згідно з ЗУ«Про банки і банківську д-сть». Законом було закладено основи класичної дворівневої банк системи, яка включає, з одного боку, ЦБ, як головний банків інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з ін — банків систему, представлену мережею КБ.

НБУ є юр особою, має відокремлене майно, що є об'єктом держ власності та перебуває у його повному гос-ському віданні. Статутний капітал банку є держ власністю і слугує для забезпечення зобов'язань банку.

Згідно з чинним зак-твом передбачена така система (структура) Нацбанку: центральний апарат, територіальні управління в областях і АРК, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Держ скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані п-тва та установи, необхідні для забезпечення д-сті банку.

Закон передбачає дворівневу систему управління ЦБ— Рада НБУ і Правління НБУ.

Рада НБУ склад із 15 с, 7 членів Ради призначаються ВР а 7 — Президентом Укр строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. До компетенції Ради належить:

- розроблення Основних засад грошово-кредитної пол та здійснення контролю за-їх виконанням;

- розроблення рекомендацій Правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;

- затвердження кошторису доходів і витрат банку;

- затвердження бухгал балансу банку;

- право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління банку;

- інші повноваження.

Голову НБУ призначає ВР строком на п'ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує д-стю банку й одноособово несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки.

Основні принципи функц-ння Нацбанку:

- принцип незалежності банку;

- принцип президентського та парламентського контролю за д-стю банку;

- принцип екон самостійності банку;

- принцип централізації сист банку;

- принцип єдності системи банку;

- принцип вертикальної структури управління банком.

Нацбанк підзвітний Президенту та ВРУ. Рахункова палата здійснює перевірки НБУ в частині руху коштів Держ бюджету та виконання кошторису.

Нацбанк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ. У разі перевищення доходів над витратами різниця вноситься до держ бюджету, а перевищення витрат над доходами покривається за рахунок держ бюджету, наступного за звітним роком.

 

Пасивні операції банків.

Пасивні операції — це операції, пов'язані з формуванням банків­ ресурсів. Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ре­сурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують дода­ткові ліквідні кошти.

Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ре­сурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують дода­ткові ліквідні кошти.

Операції з формування власних ресурсів включають: - операції з формування статутного фонду банку; - операції з формування резервного фонду банку;- операції з формування страхових фондів банку; - операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управ­лінською ланкою КБ; - операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів наз пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банків балансі тимчасово вільних коштів юр і фіз осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грош коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Пасивні депозитні операціїможна класифікувати: а) за категорією вкладника: - операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб (на поточні, бюджетні, депозитні рахунки) - операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб (на поточні, депозитні рахунки); б) за строком: - операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до
запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розрахунків;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого
договором періоду.

Пасивні кредитні операції- це операції комерційного байку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). КБ в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції - НБУ, який надає ломбардні кредити та продає кредити через кредитні аукціони.

Пасивні інвестиційні операції- це операції комерційного банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань.Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів. Відповідно до джерел формування кошти комерційного банку поділяють на власні й залучені. Власні ресурси КБ, тобто його власний капітал, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку д-сті банку. Власні кошти утворюються за рахунок коштів акціонерів, засновників банку або з відрахувань від поточного прибутку.

 

Активні операції банків.

Активні операції КБ — це д-сть, пов'язана з розміщенням власних і залучених ресурсів з метою отримання прибутку.

Активи КБ поділяються на такі основні види: банківські кредити; банківські інвестиції; касова готівка та засоби, що прирівнюються до неї; основні засоби та інші активи.

Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк надає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будь-який час.

За своїми об'єктами операції банків поділяються на вексельні, підтоварні, фондові, бланкові.

Вексельні операції - це купівля банками векселів у компаній і видача позик під векселі.

Підтоварні операції банків являють собою видачу позик під заставу товарів й товарних документів.

Фондові операції банків - це операції з цінними паперами та облігаціями. Вони включають: надання позики під цінні папери; банківські інвестиції, що являють собою купівлю банками цінних паперів.

Кредитні операції передбачають організацію економічних від­носин, у процесі яких банки надають позичальникам грошові засоби з умовою їх повернення та сплати процента за користування.

Призначенням кредитних операцій банку є задоволення різнома­нітних потреб його клієнтів у грошових ресурсах. Такими потреба­ми можуть бути: формування і збільшення основного й оборотного капіталу; фінансування операцій спекулятивного характеру; витрати на споживчі.

Інвестиційні операції КБ полягають у вкладанні банків







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.