|
|
Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.«Кон'юнктурний» варіант М. І. Туган-Барановського. Багато уваги М. І. Туган-Барановський приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант. Туган-Барановський визнав за правильну формулу «рівняння обміну», проте вважав, що Фішер нічого нового в кількісну теорію грошей взагалі не вніс, а лише «вдало завершив роботу і дав точний і стислий вираз кількісної теорії в математичній формі»'. Саму кі-сну теорію в її класичному варіанті Туган-Барановський оцінював негативно з таких міркувань: - її прибічники ставлять ціни (і вартість грошей) у залежність тільки від одного фактора — кі-сті грошей, а решту факторів ігнорують; - ігнорування «некількісних» факторів впливу на ціни зумовлюють помилковий висновок рівень цін, а отже і вартість грошей, він повязує не з кі-стю грошей, а з загал умовами товарно-грош ринку, або загальною кон'юнктурою тов ринку. Передатний механізм впливу грошей на реальну економіку на підставі «кон'юнктурної теорії» Туган-Барановського можна подати у такому вигляді:
де М — кі-сть грошей К — кон'юнктура ринку Р — ціни, В — в-во. «Кембриджська версія». Одними з перших дослідників попиту на гроші з мікроекон позицій були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. Кейнс. Їх пояснення механізму накопичення грошей та впливу на ціни дістали назву «теорії касових залишків», або «кембриджської версії». Вони відстоювали тезу про вплив маси грошей на рівень цін. Проте, на відміну від І. Фішера, їх підхід до проблеми був не макро-, а мікроекон, і стосувався насамперед попиту на гроші. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей — їх сутності та вартості. Головним в теорії грошей були пит місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Дж. М. Кейнс пішов значно далі в напрямі завершення теорії «регульованих грошей», «керованої інфляції», дослідження монетарного впливу на економічний цикл, на розвиток виробництва тощо. Ідея Туган-Барановського про вплив кі-сті грошей на ціни і в-во через механізм дисконтного процента не тільки лягла в основу теорії грошей Кейнса, а й виявилася ключовим її елем. Через процент та інвестиції він визначав прямий шлях впливу к-сті грошей на процес відтворення, а в % політиці вбачав основний важіль монетарної пол. держави. Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що в нових умовах ринковий "механізм сусп відтворення не спроможний самостійно, на засадах саморегулювання забезпечити достатню ринкову рівновагу і рівномірність екон розвитку. Тому виникла об'єктивна необхідність доповнити цей механізм держ регулюванням економіки. Дж. М. Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії, що «гроші не мають значення» у відтворювальному процесі, що це лише другорядний технічний інструмент, і довів протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самос роль у розвитку економіки. З цих двох кейнсіанських положень випливало третє — про можливість ефективного регулювання грошей і свідомого використання їх державою як інструмента впливу на економіку, про проведення дійової монетарної політики з метою згладжування коливань екон циклу та впливу на екон розвиток взагалі. Нові підходи до вирішення проблем грош теорії дали можливість сформулювати новий монетарний показник — коефіцієнт, що ха-зує частину сукуп доходу, яку екон суб'єкти бажають тримати у грош формі. За своїм змістом цей показник є протилежним показнику швидкості грошей і визначається як к=1/V. («коефіцієнт Маршалла»). Залежність накопичення грошей в екон суб'єктів (попиту на гроші) від обсягу виробленого продукту та рівня розвитку їх мотивів до формування касових залишків була виражена формулою, що дістала назву «кембриджського рівняння»: Мd = кРУ, де Мd — попит на гроші (касові залишки); к — коефіцієнт, що виражає частину річного доходу, яку суб'єкти зберігають у ліквідній формі (коефіцієнт Маршалла); Р — середній рівень цін; У— обсяг в-ва у натуральному виразі. 38. Внесок Дж. М. Кейнса в розвиток кількісної теорії . Оцінюючи в цілому внесок Кейнса у розвиток теорії грошей, слід зробити такі два зауваження: 1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань абстрактної теорії грошей — їх сутності та вартості. У цих пит він повністю залишився на традиційних для кількісників позиціях, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії. Кейнс також не одноразово підкреслював, що за незмінності всіх ін чинників впливу на ціни зміна кі-сті грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним. 2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології прикладної теорії грошей, за якою головним об'єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти впливу грошей на екон зростання. Аналізуючи екон кризи, які періодично потрясали світову економіку, Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що в нових умовах ринковий механізм сусп відтворення неспроможний самостійно, на засадах саморегулювання забезпечити достатню ринкову рівновагу і рівномірність екон розвитку. Тому виникла об'єктивна необхідність доповнити цей механізм держ регулюванням економіки. Дж. М. Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії, що «гроші не мають значення» у відтворювальному процесі, що це лише другорядний технічний інструмент, і доводив протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самост роль у розвитку економіки. Вони активно впливають на мотиви поведінки екон суб'єктів, на їх господарські рішення і тому є джерелом стимулювання п-цької активності і розвитку в-ва. Тим самим він відкинув «класичну дихотомію», що створила глибокий розрив між сферою реальної економіки і грош сферою. Головним каналом зв'язку між цими сферами Кейнс визнав норму процента, яка зазнає впливу сил грош ринку (попиту і пропозиції) й одночасно сама впливає на прийняття рішень про майбутні інвестиції. У традиціях кембриджської школи Дж. М. Кейнс велику увагу приділив аналізу мотивів нагромадження грошей. У Кейнса їх три: трансакційний, завбачності та спекулятивний. Перші два пов'язані з традиційною роллю грошей як засобу обігу та платежу. Тому він об'єднав їх під загальною назвою «трансакційний попит», який залежить від обсягу товарообмінних угод чи доходу. Головна новизна, внесена Кейнсом, — виокремлення третього елемента попиту на гроші — попиту на спекулятивні залишки. Кейнс пов'язав його з динамікою ціни на фін активи, зокрема облігації, тобто з процентом
Сучасний монетаризм Сучасний монетаризм сформувався в 60—70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду в-ва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було неможливо, потрібні були нові підходи, які дали б можливість тримати під контролем інфляційні процеси. Разом з тим сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті, є відродженою й осучасненою (неокласичною) кількісною теорією. У процесі розвитку цієї теорії монетариста спиралися на кейнсіанські дослідження грош механізму і, безумовно, запозичили з них те, що не суперечило реальній дійсності. Тому між сучасним монетаризмом і кейнсіанством є певна наступність, тим більше, що і саме кейнсіанство принципово не відкидало кількісної теорії. Якраз остання була методологічним підґрунтям формування обох цих напрямів, що, безперечно, сприяло їх взаємному збагаченню і зближенню. Вважається, що формування сучасного монетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників «чиказької школи» на чолі з М. Фрідманом: «Дослідження в галузі кількісної теорії» та «Історія грошей США. 1868—1960». Усупереч базовому положенню кейнсіанської теорії, що ринкова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм не здатний до саморегулювання, монетаристи дотримуються прямо протилежного погляду — вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не стануть на заваді. Тому якщо в реальній економіці є такі явища, як періодичні кризи, безробіття, інфляція тощо, то це результат дії саме таких зовн сил. Грош сфера у монетаристів є відносно самостійною, відокремленою від сфери реальної економіки, що означало відродження «класичної дихотомії», яка розглядає грош механізм як екзогенний щодо економіки. Оскільки грош сфера безпосередньо пов'язана з д-стю держави (через емісію грошей та монетарну політику), то якраз вона не може бути внутрішньо збалансованою і є потужним джерелом дестабілізації для сектору реальної економіки.
  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
