Прес-реліз: інформаційні приводи, правила складання

Прес-реліз(випуск для преси) – коротке інформаційне повідомлення, яке містить важливу для організації іформацію і призначене для публікації і розповсюдження серед працівників ЗМІ з метою подальшої публікації і поширення.

Прес-реліз повинен відповідати на такі питання: шо? де? коли? чому? завдяки кому? відбулась чи відбудеться подія.

Інформаційні приводи для складання прес-релізу:

2. надання нової послуги, виробництво нової продукції

3. перелік головних осіб, які вплинули розвиток події

4. дії цих осіб, які створили подію, вплинули на розвиток

5. список осіб на які ця подія вплинула чи може вплинути

6. коментарі експертів із зазначенням імен, посад

Прес-реліз має бути максимально змістовним, отримати високий відгук у громадськості. Для цього слід підкріплювати події коментарями експертів, доказами.

Прес-реліз – це інформаційне повідомлення, а не реклама, слід уникати рекламних інтонацій. Інформацію викладають об’єктивно, факти повинні бути подані безсумнівно з дотриманням мовних правил. Абзаци повинні бути короткими, речення простими, абревіатури слід розшифровувати. Якщо в тексті містяться назви, імена організацій іноземними мовами то спочатку подають переклад, а дужках оригінал. Рекомендований обсяг 1 сторінка.

Прес-реліз: структура, правила оформлення і розповсюдження

Заголовок може бути відсутній. Вступ містить всю необхідну інформацію щодо події, якій призначено прес-реліз. Максимум 3 речення (Що? Де? Коли? Завдяки кому, чому відбулась подія).

Основна частина – спочатку про найважливіше, міститься розгорнута інформація,факти, подробиці, події, яка відбулась, відбудеться, включно з коментарями експертів.

Відомості про організацію – назва, дата заснування, сфера та напрямки діяльності, місце на ринку подібних організацій, нагороди, відзначення.

Контакта інформація – це поштова адреса, номери телефонів, факсів, імейлів, адреса особистого сайту, а також ПІБ, посаду особи, що відповідає за створення прес-релізу, контактну інформацію.

не повинен перевищувати 1 сторінку, якщо більше 1 сторінки то потрібно написати слово Продовження, а наприкінці усього тексту поставити ####. Друкують пресс-реліз 12 розміром шрифту, через 2 інтервали, використовуючи при цьому бланк підприємтсва, з написом ПРЕС-РЕЛІЗ великими літерами.

Пресс-реліз містить вказівку щодо його публікації:

Розповсюджують пресс-реліз індивідуально у кожне ЗМІ на імя конкретного адресата. Пресс-реліз розповсюджують також за допомогою пресс-конференції, розсилають по ЗМІ за тиждень до конференції, пізніше розповсюджуються учасникам. Пресс- реліз необхідно розсилати регулярно, не частіше 1 разу на тиждень і не рідще ніж двічі на місяць.

Реферат – це короткий виклад змісту окремого документа, його частин чи сукупності документів, що місить основні відомості, висновки, кількісні та якісні дані щодо об’єкта опису.

Реферування – процес складання реферату – це мікроаналітичне згортання інформації.

1. Повнота – відображення основного змісту документа, важливих фактів, методики, експериментів, висновків;

2. Об’єктивність – неупереджена передача думок автора;

3. Зрозумілість – використання загальноприйнятих скорочень, уникання або пояснення фахової вузьковживаної термінології, доступність і логічність викладу інформації, читабельність;

4. Стислість – мінімальний обсяг, необхідний для передання і розуміння змісту документа.

1. Підготовчий: аналіз і визначення інформативності первинного документа;

2. Аналітичні операції з текстом: поділ тексту першоджерела на фрагменти, визначення інформативних та неінформативних відомостей, способу згортання інформації з урахуванням мети;

3. Синтезування згорнутої інформації, реферативний виклад інформації;

Аспекти змісту першоджерела, що висвітлюються в рефераті: предмет (обєкт), тема, характер, і мета роботи; метод чи методологія проведеної роботи; результати роботи; сфера застосування результатів; висновки; додаткова інформація, галузь застосування.

Текст реферату має 3 основні частини: заголовну, власне реферативну та довідковий апарат. Заголовна частина містить бібліографічний опис документа, власне реферативна – передає основну інформацію про зміст документа. У довідковому апараті представлені класифікаційні індекси, шифр (номер) реферату, інформація про наявність ілюстрацій, таблиць, списків літератури, посилань у первинному документі, а також назва установи або прізвище особи, що склала реферат.

Якщо реферат складається мовою оригіналу або на весь документ, його назва може зберігатись із назвою реферованого документа. Основні складові реферату – назва, бібліографічний опис документа, що реферується, ключові слова.

Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо. Виокремлюють такі види анотації:

1) сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює біб.опис фактичними відомостями);

2) оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);

3) рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).

За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.

Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:

Максимальний обсяг анотації — 600 символів. Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови. Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.

1. Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. 2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків. 3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика. 4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити. 5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. 6. Не рекомендується наводити цитати з тексту. 7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

47. Переваги планування особистої праці. Розрахунок норми тривалості робочого часу

Брак часу – це відсутність планованості, організації робочого часу, організованості. Ознаки секретарів, які відчувають брак часу:

1)відсутність плану роботи(щоденний, тижневий...); 2)нетерплячість у прийнятті рішень, у відносинах з керівництвом – нетактовність; 3)безсистемність роботи з документами; 4)негативний принцип – «що не зробив на роботі – зроблю вдома!»; 5)нездатність бачити перспективу; 6)незадоволення собою,невпевненість у власних силах.

Важлива ознака секретаря, який вміє розподіляти власний час – це вміння раціонально та ощадливо використовувати власний час, вдосконалюючи процес планування робочого часу.

Планування – це перелік справ на день, які мають певний термін виконання. Цінність планування полягає в його виконанні. Планування пов`язане з безперервністю, що означає плановий початок робочого часу, дає можливість відпочити після роботи і зібратися силами для успішного продовження діяльності.

1)не перевищує 40 годин на тиждень (при укладанні трудового договору можна менше, але не більше);

2)від 16 до 18 років – скорочений робочий час – це 36 годин на тиждень;

4)для працівників у шкідливих умовах для життя – не більше 36 годин;

5)скорочення робочого часу може відбуватися зарахунок власних коштів;

6)на підприємствах для жінок, які мають дітей до 14 років або дітей-інвалідів встановлюється скорочений робочий день та інші пільги (ст.69 Господарського кодексу України)

7)на передодні свят і неробочих днів тривалість роботи скорочується на 1 годину;

8)якщо святковий день збігається з вихідним – скорочений день переноситься.

48. Види робочих планів. Схема процесу планування праці секретаря на тиждень

1)довгострокові – на кілька років, реалізація важливих цілей: освіта, кар`єрні сходинки, сім`я та ін.

2)середньострокові – річні (конкретніші завдання виробничого характеру)

3)короткострокові – квартальний, місячний, декатний, тижневий, денний.

Завдання, що виходять за межі цього періоду – завдання, до яких треба приступити.

Місячний план – особисті біоритми і критичні дні в плані фізичного, емоційного та інтелектуального здоров`я, що складають відповідно – 23, 28, 33-ті дні.

Алгоритм процесу планування праці секретаря на тиждень:

1)складання переліку робіт, які необхідно виконати у плановому періоді – тиждень (складають у письмовій або електронній формі, розміщення питань за важливістю або терміновістю);

2)визанчення витрат часу на виконання окремих робіт «час» = «завдання» = дисциплінуємось!;

3)визанчення резерву часу – на непередбачені справи. Весь робочий час секретаря ділять на частини: -заплановані справи 60% часу (5-6 годин вдень), -резерв часу на непередбачені справи – 20%, -резерв часу на творчі роботи – 20%;

4)визанчення фонду планового робочого періоду: весь фонд робочого часу за тиждень – це 40 годин, планові завдання – 30 годин, резерв – 10 годин.

5)контроль – якщо часу замало слід переглянути графік робіт.

6)складання плану особистої роботи на тиждень до виконання – за допомогою «щоденника часу».

Планування роботи секретаря на день. Встановлення оптимального ритму праці та відпочинку

Планування справ на день – це поступове входження в роботу. Денний план не повинен включати більше 10 завдань-питань, і не більше 3-х першорядних. Неприємні і важливі справи планують на ранкові години, щоб до вечора вирішити. Повторювальні справи планують на одині той самий період дня. Однорідні завдання групують по блоках. Слід планувати робочий час так, щоб була можливість протягом цього робочого часу – допомогти керівникові. Основна інформація передається керівникові зранку, оскільки вона є важливою і першочерговою.

1)планування справ на день; 2)оптимальний ритм праці; 3)поступове входження в роботу і обов`язкове чергування праці та відпочинку.

1)планування дозволяє зекономити час; 2)чітке уявлення завдань; 3)впорядкованість роботи протягом дня; 4)подолання забудьковатості; 5)самодисципліна; 6)концентрація на основні завдання; 7)відчуття успіху вкінці робочого дня.

1)робочий день варто починати завжди в одній і тій же годині – «Людина є рабом власних звичок!»; 2)21 раз – базується звичка; 3)потрібно враховувати принцип підвищеної працездатності – з 9 до 13, з 16 до 18 – це пік продуктивності; 4) весь робочий день ділять на фази A,B,C,D; 5)понеділок – «важкий день»!, вівторок, середа, четвер – найбільш продуктивні дні, п`ятниця – відчувається втома.

Система роботи залпом є шкідливою. Має бути певний ритм роботи з чергуванням праці та відпочинку. За комп`ютером працювати не більше 4 годин. Не рекомендується брати всі справи на раз – «Робиш всі справи на раз – не зробиш жодної гаразд»!

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: