Предмет і методи конституційного права
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Предмет і методи конституційного права





Отже, предмет конституційного права - це складне правове явище, представлене системою політичних, економічних, соціальних, культурних (духовних), екологічних та інших, тісно пов'язаних із ними найважливіших суспільних відносин.

Отже, метод конституційного права, або метод конституційно-правового регулювання - це система способів, прийомів цілеспрямованого юридичного впливу норм конституційного права на суспільні відносини, що є предметом конституційно-правового регулювання.

Для конституційного права традиційно характерним методом правового регулювання є метод субординації або імперативний метод, що передбачає регулювання суспільних відносин зверху донизу на власно-імперативних началах. Зокрема, імперативний м^тод застосовується в конституційному праві при визначенні основних принципів організації та діяльності органів виконавчої влади.

ОБ И СУБ

До об'єктів конституційного права належать:

1) найважливіші принципи функціонування держави (народовладдя, демократія, соціальна політика);

2) вищі органи державної влади (форма правління, глава держави, парламент, уряд, їхня компетенція та строки повноважень);

3) конституційно-правовий статус людини і громадянина (громадянство, права, свободи та обов'язки );

4) виборче право (порядок організації та проведення виборів вищих посадових осіб і представницьких органів, референдумів);

5) символіка держави (прапор, герб, гімн);

6) адміністративно-територіальний устрій (форма державного устрою, статус територіальних одиниць, їх відносини з центром та між собою);

7) організація судової влади, органів місцевого самоврядування тощо.

Об'єктами конституційних правовідносин є різноманітні явища, на які спрямовано правовий вплив у конкретному соціальному зв'язку. Учасниками цих правовідносин виступають суб'єкти конституційного права, які беруть участь в діяльності, що пов'язана з політичною владою і мають права, повноваження, обтяжені обов'язками й заборонами. На відміну від інших галузей права, конституційно-правові відносини ніколи не можуть виникнути між фізичними особами, тому що одним із суб'єктів цих відносин завжди виступає держава в особі якого-небудь державного органу або посадової чи службової особи.



Суб'єктів конституційного права можна поділити на чотири групи:

1) фізичні особи;

2) державні утворення;

3) органи державної влади;

4) недержавні об'єднання.

До державних утворень належать:

1) держава в цілому;

2) складові частини держави (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці, автономні утворення).

До недержавних об'єднань відносяться:

1) соціальні спільності (народ, нація, етнічні групи, населення адміністративно-територіальної одиниці);

2) органи місцевого самоврядування;

3) громадські організації (політичні партії, профспілки, міжнародні та релігійні організації, фонди тощо).

ДЖЕРЕЛА

За юридичною силою джерела конституційного права поділяються на конституційні, законодавчі, підзаконні, локальні. Конституційні джерела:

1) Конституція України - єдиний нормативно-правовий акт в Україні, який має найвищий рівень юридичної сили, є головним законом держави і суспільства, регламентує найважливіші і найзагальніші суспільні відносини, приймається і змінюється за спеціально визначеною законодавством процедурою, має особливу систему державних гарантій. Конституція України - це основне джерело не лише конституційного права, а й вітчизняного права загалом;

2) акти всеукраїнського референдуму з питань внесення змін і доповнень до Конституції України - мають найвищу юридичну силу, оскільки є волевиявленням українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні. Акти всеукраїнського референдуму відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000 мають виключно імперативний характер, тобто є загальнообов'язковими до виконання на всій території України з моменту їх оприлюднення, не потребують санкціонування будь-якими органами державної влади;

3) закони України - конституційні, органічні, звичайні (поточні), з них:

а) конституційні закони - це нормативно-правові акти, якими вносяться зміни і доповнення до конституції. Такі закони приймаються кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України (300) від конституційного складу парламенту. Наприклад, Закон України "Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 1 лютого 2011 року;

б) органічні закони - це ті закони, прийняття яких прямо передбачено в Конституції України, наприклад, закон про прокуратуру. На сьогодні не всі вітчизняні вчені-конституціоналісти виокремлюють органічні закони із ряду конституційних і поточних законів. У чинній Конституції України немає згадки про органічні закони, проте вони передбачалися Конституцією СРСР від 7 жовтня 1977 року і Конституцією УРСР від 20 квітня 1978 року. Відомо, що прийняття органічних законів передбачене чинними конституціями Франції, Грузії, Російської Федерації. Юридична доцільність прийняття органічних законів, на думку російського правника М.Ф. Чудакова, полягає в тому, що на відміну від конституційних законів, органічні закони доповнюють конституцію, не змінюючи її основних принципів, і не порушують глибинної сутності. Отже, проблема виокремлення і змістовного наповнення органічних законів перебуває у площині наукових дискусій;

в) звичайні (поточні) закони - це нормативно-правові акти з конституційних питань, які приймаються громадянами України на всеукраїнському референдумі або простою більшістю голосів народних депутатів України (226), наприклад, Закон України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року.

Юридичні властивості кон­ституції.

Юридичні властивості конституції – це ті характерні ознаки конституції, які відрізняють її від інших нормативно - правових актів і встановлюють роль та місце в ієрархії.Конституції України притаманна низка юридичних властивостей, які визначають її місце в системі права і роль у суспільстві.

1. Вища юридична сила - одна з базових її властивостей. Конституція України займає найвищий щабель в ієрархічній системі правових актів. Усі інші правові акти не повинні їй суперечити, а у разі наявності невідповідності положенням Конституції України вони визнаються такими, що не діють.

2. Головний закон держави. Конституційні норми регламентують найважливіші суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державної влади.

3. Найважливіший кодифікований нормативно-правовий акт держави у системі джерел національного права України.

4. Системоутворюючий документ, який визначає принципи організації та діяльності органів державної влади: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, місцевих державних адміністрацій та ін.

5. Підвищена стабільність. Конституція України закріпила базові засади конституційного ладу, форму держави, права і свободи громадян та ін.

6. Особливий порядок прийняття. Конституція України приймається з дотриманням спеціальної процедури безпосередньо народом або спеціально уповноваженим органом держави - Верховною Радою України.

 

ОКТРУИРОВАННАЯ КОНСТИТУЦИЯ

Октройована Конституція (від фр. octroyer — жалувати, дарувати) — це Конституція, подарована монархом народу країни.

За октроювання при введенні Конституції не беруть участь ні представницький інститут (парламент), ні інститут виборів (референдум).

До октройованих відносяться [1]:

1. Конституція Непалу

2. Конституція Єгипту

3. Конституція Нігерії

 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.