|
Система конституційного права України
Система конституційного права - це сукупність інститутів і норм конституційного права.
Інститути - це система норм, які регулюють найбільш однорідні суспільні відносини в межах певних галузей права, в рамках певної сфери суспільних відносин (інститут виборчого права, муніципального права); це основна складова частина галузі права.
Розрізняють три види інститутів галузі конституційного права:
- Основні інститути.
- Cубінститути або підінститути як продукт диференціації.
- Надінститути як продукт інтеракції основних інститутів.
Інститути в конституційному праві розрізняють:
- Основними є інститути основ конституційного ладу.
- Інститут правового статусу особи або інститут прав, свобод і обов'язків людини і громадянина; інститут гуманітарного права.
- Інститут форм безпосереднього народовладдя або інститут виборчого права або інститут виборів і референдумів, інститут безпосереднього народовладдя.
- Інститут парламентського права або інститут законодавчої влади, інститут парламентаризму, інститут Верховної Ради (група норм, що регулює певні відносини).
- Інститут президентства.
- Інститут виконавчої влади або інститут адміністративного права.
- Інститут судової влади.
- Інститут територіального устрою.
- Інститут конституційної юстиції.
- Інститут прокуратури або інститут контрольно-наглядової влади.
- Інститут місцевого самоврядування або інститут муніципального (комунального) права.
Деякі інститути переростають згодом в самостійні галузі.
* Інститут національної безпеки і оборони.
Іноді до основних інститутів права відносять їх загальний інститут. Інститути подрібнюють й укрупнюють: субінститути, надінститути - -в рамках виборчого права:
- інститут виборів, інститут референдумів, інших форм безпосереднього народовладдя
- інститут президентського, всеукраїнського та місцевого референдумів.
- в рамках інституту парламентського права:
- інститут конституційно-правового статусу народних депутатів, комітетів, фракцій ВР;
- інститут регламенту (процедур), функцій парламенту тощо.
- в місцево-муніципального права:
* інститут виконавчих органів, селищної міської голови, територіальних громад тощо. К конституційному права розрізняють і надінститути:
- інститут політичної влади;
- інститут державної влади;
- Конституційний лад.
Система конституційного права України.
Отже, система конституційного права складається з ряду інститутів, головні з яких є основні, що відповідають основним видам політичних відносин.
Основним елементом конституційного права є норми. Правова система - загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене та санкціоноване державою.
Конституційно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене суспільством або державою та санкціоноване ним. Вона відрізняється за джерелом, юридичною силою, характером відносин і своєю структурою.
Норми конституційного права відрізняється за своїм складом: не всі мають гіпотезу та санкцію, здебільшого тільки диспозицію (ст. 1);
містять конституційно-правові санкції.
Конституційно-правові норми поділяються на кілька видів:
- за змістом інститутів, до яких вони належать;
- за функціями норм, які вони виконують;
- за характером приписів, які властиві нормам тощо.
Насамперед, конституційно-правові норми розрізняються:
за характером інститутів:
виборчі, парламентські і муніципального права
- за характером приписів (волі), які вони виражають: зобов'язуючі, уповноважуючи, дозвільні, забороняючи норми.
- За формами, які здійснюють норми: установчі, регулятивні норми, правотворчі, правоохоронні, інформаційні норми.
- Правові норми розрізняються за характером джерел: конституційні, законодавчі та інші.
- Конституційно-правові норми і за рядом інших ознак, які зумовлені характером тих відносин, які вони регулюють і матеріальні і процесуальні норми.
- За способом впливу (регулювання) права на суспільні відносини: імперативні і диспозитивні норми.
Інститути і норми конституційних норм є розмаїті, бо розмаїття є характер відносин, які вони регулюють.
Кожна галузь права (втому числі конституційне право) має свої джерела. Джерела конституційного права являє собою форму існування правових норм або форму об'єктивізації волі, вираженої в правових нормах; це і дух права, воля, виражена в праві, що виявляється за суттю, змістом і формою.
За суттю джерело права - воля народу, політика держави, дух закону (" кожен закон як джерело права має певну політику держави ").
За змістом джерела права - є нормативними актами певної юридичної сили.
Якщо визначити в цілому, джерело конституційного права - форма об'єктивізації волі народу і політики держави, яка має юридичну силу; це нормативно-правові акти волевиявлення народу або держави, які мають юридичну силу.
В конституційне право розрізняють ряд джерел:
- Конституція України;
- закони: (про вибори, політичні партії і референдум);
- підзаконні акти (постанови ВР, норми, укази президента, розпорядження виконавчої влади);
- акти Конституційного суду, рішення і висновки;
- акти суб'єктів місцевого самоврядування;
- регламенти ВР та інших суб'єктів;
- акти колишньої УРСР;
- Акт проголошення незалежності України;
- Декларація про державний суверенітет.
Всі ці джерела конституційного права поділяються на кілька видів:
- джерела конституційного права, як і права в цілому - нормативно-правові акти;
- прецидент;
- звичаї;
- міжнародні договори.
Джерела конституційного права відповідно до свого визначення класифікуються
- за характером волевиявлення, яку містять джерела;
- за характером юридичної сили; за формою джерел тощо.
- за характером суттю волі джерела конституційного права поділяються на:
- акти волевиявлення народу;
- акти органів державної влади, держави в цілому (закони, України, які є актами держави, закони органів держави, які є актами їх волевиявлення)
- акти волевиявлення територіальних громад та органів місцевого самоврядування (статути територіальних громад, акти місцевих референдумів, місцеві громади).
- за характером юридичної сили:
- конституційні джерела (акти); КУ та акти, які мають відповідну юридичну силу; конституційні закони;
- законодавчі акти; закони, кодекси, акти прирівняні до законів (регламенти), акти КСУ;
- підзаконні акти, акти ВР (постанови), президента, органи виконавчої влади;
- локальні нормативні акти (джерела) (акти місцевого самоврядування).
Джерела мають ієрархічний характер за цим поділом:
- акти про внесення змін до Конституції України (рішення референдумів, Декларації про державний суверенітет, Акту проголошення незалежності України) акти парламенту);
- акти вищої юридичної сили, які мають відповідати Конституції України і буття основою для інших актів (акти референдумів, які стосуються змін до законів), що приймаються ВРУ або народом: закони чи міжнародні договори, які ратифікуються парламентом;
- акти, які приймаються у відповідності до законів;
- акти, що мають силу в певній територіальній одиниці та відповідають всім іншим джерелам: акти підприємств, установ, організацій.
Міжнародні внутрішні договори вважаються як джерела за характером юридичної сили.
- за формою:
- нормативні акти прості й складні (закони, кодекси, основи);
- за часом дії (постійні та тимчасові);
- за місцем дії (загально державні, місцеві);
- процес та матеріальні акти;
- загальні та інституційні.
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
