Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Техніки надання екстреної психологічної допомоги





Практичний психолог має надавати психологічну допомогу для запобігання порушень поведінки та профілактики психосоматичних розладів. Вона припускає нормалізацію психічного стану з нівелюванням негативних переживань, які надають настільки руйнівний вплив як на психічні, так і на соматичні функції людини. Основним завданням психологічної допомоги є актуалізація адаптивних і компенсаторних ресурсів особистості, мобілізація психологічного потенціалу для подолання негативних наслідків надзвичайних обставин. Наслідком ефективної психологічної допомоги постраждалим є оптимізація психічного стану і поведінки людини в екстремальних ситуаціях. Практичному психологові потрібно зрозуміти специфіку надзвичайних ситуацій, їх значення для людини, так і практичні, прикладні аспекти: конкретні способи подолання травматичного стресу, конкретні форми поведінки, що дозволяють впоратися з надзвичайними ситуаціями.

Екстрена психологічна допомога надається людям в гострому стресовому стані (або ГСР - гостре стресовий розлад). Це стан являє собою переживання емоційної та розумової дезорганізації. Психодіагностика, психотехніки впливу та процедура надання психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях мають свою специфіку. Зокрема, психодіагностика в екстремальних ситуаціях має свої відмінні риси. У цих умовах через брак часу неможливо використовувати стандартні діагностичні процедури. Дії, в тому числі практичного психолога, визначаються планом на випадок надзвичайних обставин. Незастосовні в багатьох екстремальних ситуаціях і звичайні методи психологічного впливу. Все залежить від цілей психологічного впливу в екстремальних ситуаціях: в одному випадку треба підтримати, допомогти, в іншому - слід припинити, наприклад, чутки, паніку, в третьому - провести переговори.

Головними принципами надання допомоги у ситуації психологічної травми в результаті впливу екстремальних ситуацій є:

• невідкладність;

• наближеність до місця подій;

• очікування, що нормальний стан відновиться;

• єдність і простота психологічного впливу.

Невідкладність означає, що допомогу постраждалому повинна бути надана якомога швидше: чим більше часу пройде з моменту травми, тим вища ймовірність виникнення хронічних розладів, у тому числі і посттравматичного стресового розладу.

Сенс принципу наближеності полягає в наданні допомоги в звичній обстановці і соціальному оточенні, а також у мінімізації негативних наслідків «госпіталізму».

Очікування, що нормальний стан відновиться: з особою, що перенесли стресову ситуацію, слід звертатися не як з пацієнтом, а як з нормальною людиною. Необхідно підтримати впевненість у швидкому поверненні нормального стану.

Єдність психологічного впливу увазі, що або його джерелом повинно виступати одна особа, або процедура надання психологічної допомоги повинна бути уніфікована.

Простота психологічного впливу - необхідно відвести потерпілого від джерела травми, надати їжу, відпочинок, безпечне оточення і можливість бути вислуханим.

У цілому служба екстреної психологічної допомоги виконує наступні базові функції:

- Практичну: безпосереднє надання швидкої психологічної та (при необхідності) долікарняної медичної допомоги населенню;

- Координаційну: забезпечення зв'язків і взаємодії зі спеціалізованими психологічними службами.

Ситуація роботи психолога в екстремальних умовах відрізняється від звичайної терапевтичної ситуації, щонайменше, наступними моментами (Ловелл, Малімонова, 2003):

• Робота з групами. Часто доводиться працювати з групами жертв, і ці групи не створюються психологом (психотерапевтом) штучно, виходячи з потреб психотерапевтичного процесу, вони були створені самим життям в силу драматичної ситуації катастрофи.

• Пацієнти часто перебувають у гострому афективному стані. Іноді доводиться працювати, коли жертви перебувають ще під ефектом травмуючої ситуації, що не зовсім звично для нормальної психотерапевтичної роботи.

• Нерідко низький соціальний та освітній статус багатьох жертв. Серед жертв можна зустріти велику кількість людей, які за своїм соціальним та освітнім статусом ніколи в житті не опинилися б у кабінеті психотерапевта.
• Різнорідність психопатології у жертв. Постраждалі часто страждають, крім травматичного стресу, неврози, психози, розлади характеру і, що особливо важливо для професіоналів, що працюють з жертвами, цілим рядом проблем, викликаних самої катастрофою або інший травмуючої ситуацією. Мається на увазі, наприклад, відсутність засобів до існування, відсутність роботи і пр.

• Наявність майже у всіх пацієнтів почуття втрати, бо оскільки часто жертви втрачають близьких людей, друзів, улюблені місця проживання і роботи і пр., Що вносить вклад в нозологічну картину травматичного стресу, особливо в депресивну складову даного синдрому.

• Відмінність посттравматичної психопатології від невротичної патології. Можна стверджувати, що психопатологічний механізм травматичного стресу принципово відрізняється від патологічних механізмів неврозу. Таким чином, необхідно виробити стратегії роботи з жертвами, які охопили б і ті випадки, коли має місце «чисто» травматичний стрес, і ті випадки, коли має місце складне переплетіння травматичного стресу з іншими патогенними факторами внутрішнього або зовнішнього походження.
Мета і завдання екстреної психологічної допомоги включають профілактику гострих панічних реакцій, психогенних нервово-психічних порушень; підвищення адаптаційних можливостей індивіда; психотерапію виникли прикордонних нервово-психічних порушень. Екстрена психологічна допомога населенню повинна грунтуватися на принципі інтервенції в поверхневі шари свідомості, тобто на роботі з симптоматикою, а не з синдромами (Психотерапія в осередку надзвичайної ситуації, 1998).

Проведення психотерапії і психопрофілактики здійснюють у двох напрямках.

Перше - зі здоровою частиною населення - у вигляді профілактики:
а) гострих панічних реакцій;

б) відстрочених, «відставлених» нервово-психічних порушень.
Другий напрямок - психотерапія і психопрофілактика осіб з розвиненими нервово-психічними порушеннями. Технічні складності ведення рятувальних робіт в зонах катастроф, стихійних лих можуть приводити до того, що потерпілі протягом досить тривалого часу виявляться в умовах повної ізоляції від зовнішнього світу. У цьому випадку рекомендується психотерапевтична допомога у вигляді екстреної «інформаційної терапії», метою якої є психологічний підтримку життєздатності тих, хто живий, але перебуває в повній ізоляції від навколишнього світу (землетрусу, руйнування жител внаслідок аварій, вибухів і т.д.).

«Інформаційна терапія» реалізується через систему звукопідсилювачів і складається з трансляції наступних рекомендацій, які повинні почути постраждалі:
1) інформація про те, що навколишній світ йде до них на допомогу і робиться все, щоб допомога прийшла до них якомога швидше;

2) перебувають в ізоляції повинні зберігати повний спокій, тому це одне з головних засобів до їх порятунку;

3) необхідно надавати собі самодопомога;

4) у разі завалів потерпілі не повинні приймати яких фізичних зусиль до самоевакуаціі, що може призвести до небезпечного для них зміщення уламків;
5) слід максимально економити свої сили;

6) перебувати з закритими очима, що дозволить наблизити себе до стану легкої дрімоти і більшої економії фізичних сил;
7) дихати повільно, неглибоко і через ніс, що дозволить заощаджувати вологу і кисень в організмі й кисень в навколишньому повітрі;
8) подумки повторювати фразу: «Я зовсім спокійний» 5-6 разів, чергуючи ці самонавіяння з періодами рахунку до 15-20, що дозволить зняти внутрішнє напруження й домогтися нормалізації пульсу і артеріального тиску, а також самодисципліни;
9) вивільнення з «полону» може зайняти більше часу, ніж хочеться потерпілим. «Будьте мужніми і терплячими. Допомога йде до вас».
Метою «інформаційної терапії» є також зменшення почуття страху у постраждалих, тому відомо, що в кризових ситуаціях від страху гине більше людей, ніж від впливу реального руйнівного фактора. Після звільнення потерпілих з-під уламків будівель необхідно продовжити психотерапію (і перш за все - амне-зірующую терапію) в стаціонарних умовах.

Ще однією групою людей, до яких застосовується психотерапія в умовах НС, є родичі людей, що знаходяться під завалами, живими і загиблими. Для них застосуємо весь комплекс психотерапевтичних заходів:
• поведінкові прийоми і методи, спрямовані на зняття психоемоційного збудження, тривоги, панічних реакцій;

• екзистенціальні техніки і методи, спрямовані на прийняття ситуації втрати, на усунення душевного болю і пошук ресурсних психологічних можливостей.

Ще одна група людей, до яких застосовується психотерапія в зоні НС, це рятувальники. Основною проблемою в подібних ситуаціях є психологічний стрес. Саме ця обставина значно впливає на вимоги, що пред'являються до фахівців служб екстреної допомоги. Фахівцю необхідно володіти умінням вчасно визначати симптоми психологічних проблем у себе і у своїх товаришів, володіти емпатичних здібностей, умінням організувати і провести заняття з психологічного розвантаження, зняттю стресу, емоційного напруження. Володіння навичками психологічної само-та взаємодопомоги в умовах кризових і екстремальних ситуацій має велике значення не тільки для попередження психічної травматизації, але і для підвищення стійкості до стресових впливів і готовності швидкого реагування в надзвичайних ситуаціях.

В результаті здійснення обширної дослідницької програми німецькі психологи Б. Гаш і Ф. Ласогга (Lasogga, Гаш 1997) розробили ряд рекомендацій для психолога, іншого фахівця або добровольця, що працюють в екстремальній ситуації. Ці рекомендації корисні як психологам при безпосередній роботі в місцях масових лих, так і для підготовки рятувальників і співробітників спеціальних служб (Ромек та ін, 2004).

 

Правила для співробітників рятувальних служб:

1. Дайте знати потерпілому, що ви поруч і що вже вживаються заходи з порятунку.
Потерпілий повинен відчувати, що в ситуації, що створилася він не самотній. Підійдіть до потерпілого і скажіть, наприклад: «Я залишуся з вами, поки не приїде«Швидка допомога». Потерпілий також повинен бути проінформований про те, що зараз відбувається: «Швидка допомога» вже в дорозі».
2. Постарайтеся позбавити постраждалого від сторонніх поглядів.
Цікаві погляди дуже неприємні людині в кризовій ситуації. Якщо роззяви не йдуть, дайте їм яке-небудь доручення, наприклад, відігнати цікавих від місця події.
3. Обережно встановлюйте тілесний контакт. Легкий тілесний контакт зазвичай заспокоює постраждалих. Тому візьміть потерпілого за руку або поплескайте по плечу. Доторкатися до голови або іншим частинам тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що й потерпілий. Навіть надаючи медичну допомогу, намагайтеся перебувати на одному рівні з потерпілим.
4. Говоріть і слухайте. Уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячими, виконуючи свої обов'язки. Говоріть і самі, бажано спокійним тоном, навіть якщо потерпілий непритомніє. Не проявляйте нервозності. Уникайте докорів. Запитайте постраждалого: «Чи можу я щось для вас зробити?» Якщо ви відчуваєте почуття жалю, не соромтеся про це сказати.

Правила першої допомоги для психологів :

1. У кризовій ситуації потерпілий завжди знаходиться в стані психічного збудження. Це нормально. Оптимальним є середній рівень збудження. Відразу скажіть пацієнтові, що ви очікуєте від терапії і як довго триватиме робота над проблемою. Надія на успіх краще, ніж страх неуспіху.

2. Не приступайте до дій відразу. Озирніться і вирішіть, яка допомога (крім психологічної) вимагається, хто з потерпілих в найбільшою мірою потребує допомоги. Приділіть цьому секунд 30 при одному постраждалому, близько п'яти хвилин при декількох потерпілих.

3. Точно скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Дізнайтеся імена потребують допомоги. Скажіть постраждалим, що допомога скоро прибуде, що ви про це подбали.

4. Обережно встановіть тілесний контакт з потерпілим. Візьміть потерпілого за руку або поплескайте по плечу. Доторкатися до голови або іншим частинам тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що й потерпілий. Не повертайтеся до потерпілого спиною.

5. Ніколи не звинувачуйте потерпілого. Розкажіть, які заходи потрібно вжити для надання допомоги в його випадку.
6. Професійна компетентність заспокоює. Розкажіть про вашу кваліфікації і досвіді.

6. Дайте потерпілому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він впорається. Використовуйте це, щоб він переконався у власних здібностях, щоб у потерпілого виникло почуття самоконтролю.

7. Дайте потерпілому виговоритися. Слухайте його активно, будьте уважні до його почуттів і думок. Переказуйте позитивне.

8. Скажіть потерпілому, що ви залишитеся з ним. При розставанні знайдіть собі заступника і проінструктуйте його про те, що потрібно робити з потерпілим.

9. Залучайте людей з найближчого оточення потерпілого для надання допомоги. Інструктує їх і давайте їм прості доручення. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати у когось почуття провини.

10. Постарайтеся захистити постраждалого від зайвої уваги і розпитувань. Давайте цікавим конкретні завдання.

11. Стрес може зробити негативний вплив і на психолога. Виникає в ході такої роботи напруга має сенс знімати за допомогою релаксаційних вправ і професійної супервізії. Групи су-первізіі повинен вести професійно підготовлений модератор.

 

При здійсненні екстреної психологічної допомоги необхідно пам'ятати, що жертви стихійних лих та катастроф страждають від наступних чинників, викликаних екстремальною ситуацією (Everstine, Everstine, 1993):
1. Раптовість. Лише деякі лиха чекають, поки потенційні жертви будуть попереджені - наприклад, поступово досягають критичної фази повені або насувається ураган, шторм. Чим раптова подія, тим воно більш руйнівними для жертв.

2. Відсутність такого досвіду. Оскільки лиха та катастрофи, на щастя, рідкісні - люди часто вчаться переживати їх у момент стресу.

3. Тривалість. Цей фактор варіює від випадку до випадку. Наприклад, поступово розвивалося повінь може так само повільно і спадати, а землетрус триває кілька секунд і приносить набагато більше руйнувань. Тим не менше у жертв деяких тривалих екстремальних ситуацій (наприклад, у випадках викрадення літака) травматичні ефекти можуть розмножуватись з кожним наступним днем.

4. Недолік контролю. Ніхто не в змозі контролювати події під час катастроф, може пройти чимало часу, перш ніж людина зможе контролювати самі звичайні події повсякденного життя. Якщо ця втрата контролю зберігається довго, навіть у компетентних і незалежних людей можуть спостерігатися ознаки «вивченої безпорадності».

5. Горе і втрата. Жертви катастроф можуть розлучитися з улюбленими або втратити когось з близьких, саме найгірше - це перебувати в очікуванні звісток про всі можливі втрати. Крім того, жертва може втратити через катастрофи свою соціальну роль і позицію. У разі тривалих травматичних подій людина може втратити будь-яких надій на відновлення втраченого.
6. Постійні зміни. Руйнування, викликані катастрофою, можуть виявитися невідновні: жертва може опинитися в зовсім нових і ворожих умовах.
7. Експозиція смерті. Навіть короткі загрозливі для життя ситуації можуть змінити особистісну структуру людини і його «пізнавальну карту». Повторювані зіткнення зі смертю можуть призводити до глибоких змін на регуляторному рівні. При близькому зіткненні зі смертю дуже ймовірна важка екзистенційна криза.

8. Моральна невпевненість. Жертва катастрофи може опинитися перед обличчям необхідності приймати пов'язані з системою цінностей рішення, здатні змінити життя, - наприклад, кого рятувати, наскільки ризикувати, кого звинувачувати.
9. Поведінка під час події. Кожен хотів би виглядати найкращим чином у важкій ситуації, але вдається це небагатьом. Те, що людина робила або не робив під час катастрофи, може переслідувати його дуже довго після того, як інші рани вже затягнулися.

10. Масштаб руйнувань. Після катастрофи пережив її, швидше за все, буде вражений тим, що вона накоїла з його оточенням і соціальною структурою. Зміни культурних норм змушують людину адаптуватися до них або залишитися чужаком, в останньому випадку емоційний збиток поєднується з соціальною дезадаптацією.

Важливе місце займає питання про динаміку психогенних розладів, що розвилися в небезпечних ситуаціях. Йому присвячено досить багато спеціальних досліджень. Відповідно до роботи Національного інституту психічного здоров'я (США), психічні реакції при катастрофах підрозділяються на чотири фази: героїзму, «медового місяця», розчарування і відновлення.
1. Героїчна фаза починається безпосередньо в момент катастрофи і триває декілька годин, для неї характерні альтруїзм, героїчна поведінка, викликане бажанням допомогти людям, врятуватися і вижити. Помилкові припущення про можливість подолати трапилося виникають саме в цій фазі.

2. Фаза "медового місяця" наступає після катастрофи і триває від тижня до 3-6 міс. Ті, хто вижив, відчувають сильне почуття гордості за те, що подолали всі небезпеки і залишилися в живих. У цій фазі катастрофи постраждалі сподіваються і вірять, що незабаром всі проблеми і труднощі будуть вирішені.

3. Фаза розчарування зазвичай триває від 2 місяців до 1-2 років. Сильні почуття розчарування, гніву, обурення і гіркоти виникають внаслідок краху надій.

4. Фаза відновлення починається, коли вижили усвідомлюють, що їм самим необхідно налагоджувати побут і вирішувати виникаючі проблеми, і беруть на себе відповідальність за виконання цих завдань.

Інша класифікація послідовних фаз або стадій в динаміці стану людей після психотравмуючих ситуацій запропонована в роботі Решетнікова та ін (1989):

1. «Гострий емоційний шок». Розвивається слідом за станом заціпеніння і триває від 3 до 5 год; характеризується загальним психічним напруженням, граничною мобілізацією психофізіологічних резервів, загостренням сприйняття і збільшенням швидкості розумових процесів, проявами безрозсудною сміливості (особливо при порятунку близьких) при одночасному зниженні критичної оцінки ситуації, але збереженні здатності до доцільної діяльності. В емоційному стані в цей період переважає почуття розпачу, що супроводжується відчуттями запаморочення і головного болю, серцебиттям, сухістю в роті, спрагою і утрудненим диханням. До 30% обстежених при суб'єктивній оцінці погіршення стану одночасно відзначають збільшення працездатності в 1,5-2 рази і більше.

2. «Психофізіологічна демобілізація». Тривалість до трьох діб. Для абсолютної більшості обстежуваних наступ цій стадії пов'язане з першими контактами з тими, хто отримав травми, і з тілами загиблих, з розумінням масштабів трагедії («стрес усвідомлення»). Характеризується різким погіршенням самопочуття і психоемоційного стану з переважанням почуття розгубленості, панічних реакцій (нерідко - ірраціональною спрямованості), зниженням моральної нормативності поведінки, зниженням рівня ефективності діяльності та мотивації до неї, депресивними тенденціями, деякими змінами функцій уваги і пам'яті (як правило, обстежені не можуть досить чітко згадати, що вони робили в ці дні). Більшість опитаних скаржаться в цій фазі на нудоту, «тяжкість» в голові, неприємні відчуття з боку шлунково-кишкового тракту, зниження (навіть відсутність) апетиту. До цього ж періоду відносяться перші відмови від виконання рятувальних та «расчістних» робіт (особливо пов'язаних з отриманням тіл загиблих), значне збільшення кількості помилкових дій при керуванні транспортом і спеціальною технікою, аж до створення аварійних ситуацій.

3. «Стадія вирішення» - 3-12 діб після стихійного лиха. За даними суб'єктивної оцінки, поступово стабілізується настрій і самопочуття. Однак за результатами спостережень в абсолютної більшості обстежених зберігаються знижений емоційний фон, обмеження контактів з оточуючими, гіпомімія (маскообразність особи), зниження інтонаційної забарвлення мови, сповільненість рухів. До кінця цього періоду з'являється бажання «виговоритися», що реалізовується вибірково, спрямоване переважно на осіб, які не були очевидцями стихійного лиха, і супроводжується деякою ажитацією. Одночасно з'являються сни, відсутні в двох попередніх фазах, в тому числі тривожні і жахливі сновидіння, в різних варіантах відображають враження трагічних подій.

На тлі суб'єктивних ознак деякого поліпшення стану об'єктивно відзначається подальше зниження фізіологічних резервів (за типом гіперактивації). Прогресивно наростають явища перевтоми. Середні показники фізичної сили і працездатності (у порівнянні з нормативними даними для дослідженої вікової групи) знижуються на 30%, а за показником кистьовий динамометр - на 50% (у ряді випадків - до 10-20 кг). В середньому на 30% зменшується розумова працездатність, з'являються ознаки синдрому пірамідної межполушарной асиметрії.

4. «Стадія відновлення». Починається приблизно з 12-го дня після катастрофи і найбільш чітко проявляється в поведінкових реакціях: активізується міжособистісне спілкування, починає нормалізуватися емоційне забарвлення мови і мімічних реакцій, вперше після катастрофи можуть бути відзначені жарти, що викликали емоційний відгук у оточуючих, відновлюються нормальні сновидіння. Враховуючи зарубіжний досвід, можна також припускати в осіб, що знаходилися в осередку стихійного лиха, розвиток різних форм психосоматичних розладів, пов'язаних з порушеннями діяльності шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, імунної та ендокринної систем.

Ще одна класифікація (Олександровський та ін, 1991). Виділяє три фази:

1. Переддія, що включає в себе відчуття загрози і неспокою. Ця фаза зазвичай існує в сейсмо-небезпечних районах і зонах, де часті урагани, повені; нерідко загроза ігнорується або не усвідомлюється.
2. Фаза впливу триває від початку стихійного лиха до того моменту, коли організовуються рятувальні роботи. У цей період страх є домінуючою емоцією. Підвищення активності, прояв само-та взаємодопомоги відразу ж після завершення дії нерідко позначається як «героїчна фаза». Панічний поведінка майже не зустрічається - воно можливе, якщо шляхи порятунку блоковані.
3. Фаза післядії, що починається через кілька днів після стихійного лиха, характеризується продовженням рятувальних робіт та оцінкою виниклих проблем. Нові проблеми, що виникають у зв'язку з соціальною дезорганізацією, евакуацією, поділом сімей тощо, дозволяють ряду авторів вважати цей період «другим стихійним лихом».







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.