|
Техніки екстреної психологічної допомоги
У людини в екстремальній ситуації можуть з'являтися такі симптоми (Крюкова та ін, 2001.):
• марення, галюцинації
• апатія
• ступор
• рухове збудження
• агресія
• страх
• істерика
• нервове тремтіння
• плач
Допомога психолога в даній ситуації полягає, в першу чергу, у створенні умов для нервової «розрядки».
Марення і галюцинації. Критична ситуація викликає у людини потужний стрес, призводить до сильного нервовій напрузі, порушує рівновагу в організмі, що негативно позначається на здоров'ї в цілому - не тільки фізичному, але і психічному теж. Це може загострити вже наявне психічне захворювання. До основних ознак марення відносяться неправильні уявлення чи умовиводи, в помилковості яких постраждалого неможливо переконати.
Галюцинації характеризуються тим, що потерпілий переживає відчуття присутності уявних об'єктів, які в даний момент не впливають на відповідні органи чуття (чує голоси, бачить людей, відчуває запахи та інше).
У даній ситуації: 1. Зверніться до медичних працівників, викличте бригаду швидкої психіатричної допомоги. 2. До прибуття спеціалістів стежте за тим, щоб потерпілий не нашкодив собі і оточуючим. Заберіть від нього предмети, що представляють потенційну небезпеку. 3. Ізолюйте потерпілого і не залишайте його одного. 4. Говоріть з потерпілим спокійним голосом. Погоджуйтеся з ним, не намагайтеся його переконати. Пам'ятайте, що в такій ситуації переконати потерпілого неможливо.
Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної роботи, або в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності, або коли не вдалося когось порятувати, і що потрапив в біду близький загинув. Навалюється відчуття втоми - таке, що не хочеться ні рухатись, ні говорити, руху і слова даються з великими труднощами. У душі - порожнеча, байдужість, немає сил навіть на прояв почуттів. Якщо людину залишити без підтримки і допомоги в такому стані, то апатія може перейти в депресію (важкі і болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед обличчям життєвих труднощів, безперспективність і т.д.).
У стані апатії людина може перебувати від кількох годин до кількох тижнів. Основними ознаками апатії є:
• байдуже ставлення до навколишнього; • млявість, загальмованість;
• повільна, з довгими паузами, мова.
У даній ситуації:
1. Поговоріть з потерпілим. Поставте йому кілька простих запитань: «Як тебе звати?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?».
2. Проводьте потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково зняти взуття).
3. Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло.
4. Дайте потерпілому можливість поспати чи просто полежати.
5. Якщо немає можливості відпочити (пригода на вулиці, в громадському транспорті, очікування закінчення операції в лікарні), то більше говоріть з потерпілим, залучайте його в будь-яку спільну діяльність (прогулятися, сходити випити чаю або кави, допомогти оточуючим, що потребують допомоги).
Ступор. Ступор - одна з найсильніших захисних реакцій організму. Вона настає після найсильніших нервових потрясінь (вибух, напад, жорстоке насильство), коли людина витратила на виживання стільки енергії, що сил на контакт з навколишнім світом вже немає.
Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це призведе до його фізичного виснаження. Так як контакту з навколишнім світом немає, потерпілий не помітить небезпеку і не зробить дій, щоб її уникнути. Основними ознаками ступору є:
• різке зниження або відсутність довільних рухів і мови;
• відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, щипки);
• «застигання» у певній позі, заціпеніння (оніміння), стан повної нерухомості;
• можливо напруга окремих груп м'язів.
У даній ситуації:
1. Зігніть потерпілому пальці на обох руках і пригорніть їх до основи долоні. Великі пальці повинні бути виставлені назовні.
2. Кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте потерпілому крапки, розташовані на лобі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами, чітко над зіницями.
3. Долоня вільної руки покладіть на груди потерпілого. Підстройте своє дихання під ритм його дихання.
4. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути і бачити. Тому говоріть йому на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.
Рухове збудження. Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха) настільки сильне, що людина просто перестає розуміти, що відбувається навколо неї. Вона не в змозі визначити, де вороги, а де помічники, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати, рішення, стає схожим на тварину, метання в клітці.
Основними ознаками рухового збудження є:
• різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії;
• ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглузді речі);
• часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).
У даній ситуації:
1. Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, пригорніть його до себе і злегка перекиньте на себе. 2. Ізолюйте постраждалого від оточуючих.
3. Масажуйте «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він випробовує. («Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається?»)
4. Не сперечайтеся з потерпілим, не задавайте питань, в розмові уникайте фраз із часткою «не», що відносяться до небажаних дій (наприклад: «Не біжи», «не розмахувати руками», «Не кричи»).
5. Пам'ятайте, що потерпілий може заподіяти шкоду собі та іншим. * 6. Рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою (див. допомога при даних станах).
Агресія. Агресивна поведінка - один з мимовільних способів, яким організм людини «намагається» знизити високий внутрішнє напруження. Прояв злості або агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самому потерпілому і оточуючим.
У даній ситуації: 1. Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.
2. Дайте потерпілому можливість «випустити пару» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку). 3. Доручіть йому роботу, пов'язану з високою фізичним навантаженням. 4. Демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде направлено на вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Слід сказати: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації». 5. Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями чи діями. 6. Агресія може бути погашена страхом покарання: • якщо немає мети отримати вигоду від агресивної поведінки;
• якщо покарання суворе і ймовірність його здійснення велика.
7. Якщо не надати допомогу розлюченого людині, це призведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може нанести каліцтва собі та іншим.
Страх. Дитина прокидається вночі від того, що йому приснився кошмар. Він боїться чудовиськ, які живуть під ліжком. Одного разу потрапивши в автомобільну катастрофу, чоловік не може знову сісти за кермо. Людина, що пережила землетрус, відмовляється йти у свою вцілілу квартиру. А той, хто піддався насильству, насилу примушує себе входити в свій під'їзд. Причиною всього цього є страх.
До основних ознак страху відносяться:
• напруга м'язів (особливо лицьових);
• сильне серцебиття;
• прискорене поверхневе дихання;
• знижений контроль над власною поведінкою.
Панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, збудження, агресивну поведінку. При цьому людина погано контролює себе, не усвідомлює, що він робить і що відбувається навколо.
У цій ситуації:
Нервове тремтіння. Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольована нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає» напруга.
Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться усередині, в тілі, і викличе м'язові болі, а в подальшому може призвести до розвитку таких серйозних захворювань, як гіпертонія, виразка та ін
Основні ознаки даного стану: • тремтіння починається раптово - відразу після інциденту або через якийсь час; • виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити сигарету); • реакція триває досить довго (до декількох годин);
• потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.
У даній ситуації:
1. Потрібно посилити тремтіння.
2. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.
3. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
3. Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.
5. Не можна: обіймати потерпілого або притискати його до себе;
• вкривати потерпілого чимось теплим; • заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе в руки.
Плач. Коли людина плаче, всередині у нього виділяються речовини, що володіють заспокійливою дією. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе.
Істерика. Істеричний припадок триває кілька хвилин або кілька годин.
Основні ознаки: зберігається свідомість; надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози; мова емоційно насичена, швидка;
• крики, ридання. У даній ситуації:
1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас.
2. Несподівано зробите дія, яка може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого).
3. Говоріть з потерпілим короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Вмийся»).
4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть потерпілого спати. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.
5. Не потурайте бажанням потерпілого!
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
