|
|
ПРИНЦИПИ І КОНЦЕПЦІЇ ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2 Реабілітолог може працювати з пацієнтами, що потребують догляду за своїми ранами, є носіями інфекції, що може поширюватись, або потребують захисту від навколишнього середовища, щоб не бути інфікованими. Тому він повинен розуміти, як захистити пацієнта, інших осіб і себе самого від можливості заразитися. Для забезпечення належного захисту розроблені дві технології: медичної і хірургічної асептики. Головною метою кожної з них є захистити пацієнта чи якісь об'єкти від можливості бути забрудненими чи зараженими патогенними мікроорганізмами. Важливо, щоб реабілітолог розумів різницю між цими двома технологіями для забезпечення якісного проведення необхідних процедур. Технологія медичної асептики розроблена, щоб зменшити кількість патогенних мікроорганізмів та обмежити їх розповсюдження. Медична асептика може включати ізоляцію пацієнта, щоб захистити працівників системи охорони здоров'я, інших пацієнтів та інших осіб від патогенних мікроорганізмів конкретної людини. Наприклад, пацієнти з туберкульозом, гепатитом, стафілококовою чи стрептококовою інфекцією чи іншими інфекційними захворюваннями повинні бути ізольовані в окремій кімнаті. Особи, що мають чи мали контакт з пацієнтом, включаючи контакт з забрудненим одягом, повинні дотримуватись певних запобіжних заходів, щоб зменшити можливість інфікування. Для захисту реабілітолога буде необхідним вбирати захисний одяг. Під час його знімання після закінчення роботи з пацієнтом потрібно теж дотримуватись правил техніки безпеки, щоб не заразитись від нього. Важливими запобіжними заходами у місцях, де проводиться реабілітація, є загальна чистота обладнання, підлоги та туалетів і належний контроль за опаленням, освітленням та вентиляцією. Важливим є також правильна утилізація забрудненої постільної білизни, вбрання, захисного одягу, драпірувального матеріалу, бандажів та інших матеріалів. Потрібно використовувати відповідні технології, які забезпечать підтримання хоча б медичної асептики, особливо правильної техніки миття рук. Кожен працівник повинен бути ознайомлений і дотримуватись практичних заходів та процедур, які можуть бути використані для захисту конкретного пацієнта, інших пацієнтів та інших осіб (відвідувачів, персонал) від інфікування. Хірургічна асептика покликана утримувати якісь об'єкти чи територію вільними від патогенних мікроорганізмів та запобігти їх проникненню туди. ТЕХНІКА МИТТЯ РУК Перед тим, як працювати з пацієнтом, і після цього вимийте свої руки. Ця порівняно проста процедура є дуже ефективним засобом уникнення перехресного інфікування і поширення багатьох інфекцій від однієї людини до іншої. Пам'ятайте, що крани умивальників, вішаки для рушників чи рушники-автомати, мильниці, краї умивальників та їх заглибини вважаються місцями, які забруднені. Намагайтеся, за можливістю, уникати контакту рук з цими об'єктами під час їх миття; якщо можливо, користуйтесь рідким милом з спеціальних подавачів. Якщо необхідно використати руки для того, щоб відкрити чи закрити кран, доречно використати паперову салфетку чи паперовий рушник як бар'єр між краном і рукою. Найкращим варіантом є той, коли ви можете вмикати і вимикати воду та змінювати її температуру за допомогою ножного керування. Окрім того пам'ятайте, що вода, яка вихлюпуватиметься з умивальника, може забруднити ваш одяг. Ювелірні вироби, особливо браслети і каблучки з камінням чи виїмками, потрібно зняти до того, як ви починаєте миття рук, і їх не слід знову одягати аж до закінчення реабілітаційних процедур. Ці предмети можуть давати притулок мікробам і не можуть бути задовільно очищені за допомогою мила і води.
Слід мити руки водою, яка не є ні надто гарячою, ні надто холодною. Використовуйте щіточку, щоб очистити усі складки шкіри та зморшки на руках, особливо, на міжфалангових суглобах. Після закінчення кожного миття потрібно витирати руки насухо, бажано періодично зволожувати руки спеціальними субстанціями і бути дуже обережним, коли ви маєте пошкоджену шкіру, подразнення шкіри чи інші порушення її природної цілісності. Миття рук використовується для того, щоб зменшити число патогенних мікроорганізмів на шкірі рук, зап'ястків та передпліч. Багато з цих мікроорганізмів не є небезпечними для людини зі справно діючою системою імунного захисту. Однак ці ж мікроорганізми можуть спричинити інфікування пацієнта, коли вони потрапляють на раневу поверхню, коли система імунного захисту людини порушена або коли пацієнт виснажений. Перенесення патогенів від пацієнта до пацієнта може здійснюватись через погано вимиті руки. Іншими можливими шляхами їх передачі є забруднений одяг чи постільна білизна; потоки повітря; неправильно очищені чи дезинфіковані посуд, інструменти чи обладнання; краплинки вологи. СИСТЕМИ ІЗОЛЯЦІЇ Зазвичай, пацієнта ізолюють від інших людей через те, що у нього є захворювання, яке може передаватись. Через це його ізолюють в окремій кімнаті або зовсім окремо, або разом з іншими пацієнтами, що мають таке саме захворювання, щоб зменшити можливість поширення інфекції. Коли пацієнта ізолюють, то для зменшення або запобігання можливості передачі захворювання, кожна особа, що заходить в ізольоване приміщення, повинна дотримуватись певних застережних заходів. Окрім миття рук це може бути одягання захисної маски, накидки чи рукавичок. Що саме повинно бути одягнуте, залежить від типу захворювання, способу його передачі та тривалості контакту з пацієнтом. Можна говорити про дві різні системи ізоляції: орієнтовану на категорії захворювань та орієнтовану на захворювання. Перша передбачає групування пацієнтів за подібністю вимог ізоляційних заходів, що мають бути застосовані. Друга - групування за конкретними інфекційними захворюваннями. Якщо вести мову про систему ізоляції, орієнтовану на категорії захворювань, можна виділити кілька наступних категорій ізоляції: • сувора (повна) ізоляція; • контактна ізоляція; • респіраторна ізоляція; • туберкульозна ізоляція; • ізоляція при захворюваннях травного тракту; • ізоляція від дренажних/секреторних виділень; • ізоляція від крові/рідин організму. Для кожної категорії розроблені свої вимоги. Проте слід пам'ятати про обов'язкове миття рук після контакту з пацієнтом чи з речами, що могли бути забруднені. Також, незалежно від категорії, забруднені речі (що були у контакті з пацієнтом, наприклад, одяг, постільна білизна) повинні бути окремо запаковані та скеровані для знищення або наступної санітарної обробки. Нижче наведена коротка характеристика кожної з категорій з виокремленням захворювань, що до неї належать. Повна ізоляція "Повна" ("сувора") ізоляція - категорія ізоляції, розроблена для запобігання передачі високозаразних чи вірусних захворювань, які можуть поширюватись повітряним і контактним способами. 1. Ізоляція пацієнта у окремій палаті; двері до неї повинні бути закриті. Пацієнти, заражені тим самим мікроорганізмом, можуть перебувати в одному приміщенні. 2. Для кожної особи, яка заходить до кімнати, обов'язковим є одягання маски, накидки і рукавичок. Захворювання, які вимагають такої категорії ізоляції: дифтерія; лихоманка Ласса та інші вірусні геморагічні лихоманки; чума; віспа. Контактна ізоляція "Контактна ізоляція" - категорія, розроблена для запобігання передачі високозаразних чи епідеміологічно небезпечних інфекцій, що не вимагають "суворої ізоляції". Всі хвороби, що належать до цієї групи, розповсюджуються, насамперед, за рахунок прямого контакту. Зазвичай для роботи з пацієнтами, які мають захворювання цієї групи, потрібні і маска, і накидка, і рукавички, але для окремих захворювань якийсь один з цих захисних засобів може бути непотрібним. 1. Ізоляція пацієнта у окремій палаті. Пацієнти, заражені тим самим мікроорганізмом, можуть перебувати в одному приміщенні. 2.Тим, хто підходить близько до пацієнта, потрібно одягати маску. Якщо можна забруднитися при роботі з пацієнтом, бажано одягнути накидку. Для того, щоб брати інфіковані матеріали, потрібні рукавички. Хвороби, які потребують такої ізоляції: гострі респіраторні захворювання новонароджених і немовлят (включаючи круп, бронхіти, грип); кон'юнктивіти гонококового походження у не Дихальна ізоляція Категорія розроблена для запобігання передачі інфекційних захворювань на короткі дистанції повітряним шляхом (повітряно-крапельним способом). Зрідка може траплятись передача деяких інфекцій через прямий чи непрямий контакт. 1. Ізоляція пацієнта у окремій палаті. Пацієнти, заражені тим самим мікроорганізмом, можуть перебувати в одному приміщенні. 2. Для кожної особи, яка входить до кімнати, обов'язковим є одягання маски. Вбирання накидки і рукавичок не обов'язкове. Хвороби, які потребують такої ізоляції: кір; коклюш; менінгіт (менінгококового походження); менінгококова пневмонія; свинка; пневмонія у дітей. Туберкульозна ізоляція Ця категорія розроблена для пацієнтів з легеневим туберкульозом у гострій стадії. Немовлята і маленькі діти, зазвичай, не потребують ізоляційних застережень, оскільки вони рідко кашляють і секрет містить менше туберкульозних паличок, ніж у дорослих. 1. Пацієнт повинен знаходитись в окремій палаті зі спеціальною системою вентиляції; двері повинні бути замкнені. Пацієнти, заражені тим самим мікроорганізмом, можуть перебувати в одному приміщенні. Маски потрібні лише тоді, коли пацієнт має кашель. 2. Накидки доречні лише у випадку можливості забруднення одягу, рукавички не показані.   Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
Використання мила у вигляді бруска, яким користується ще багато осіб, збільшує ризик перехресного зараження патогенними мікроорганізмами. Якщо тільки є можливість, доречно використовувати рідке мило, найкраще в одноразовій упаковці. Якщо ви використовуєте для подачі рідкого мила спеціальний пристрій, то клавіша чи педаль, на яку слід натискати, повинна розглядатись як забруднене місце і для захисту своїх рук слід використовувати сухий рушник.