Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Змістовний модуль 2. Організаційні форми реалізації





Та оцінка ефективності інноваційної діяльності

ТЕМА 7. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

ІННОВАЦІЙ

План:

7.1. Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій.

7.2. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.

7.3. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.

Методичні вказівки до вивчення теми

Вивчення цієї теми необхідно починати з тлумачення поняття організаційних структур інноваційної діяльності та визначення їх типів.

Теоретичні основи теми

Організаційні структури – це підприємства (організації), що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями, розробкою та реалізацією інновацій. Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» інноваційне підприємство (це може бути інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) або об’єднання підприємств – розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і/або послуг.

Відповідно до рекомендацій Керівництва Фраскаті діє така класифікація наукових організацій за секторами науки і типами організацій:

державні – організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому; безприбуткові (некомерційні) організації, які в основному фінансуються з державного бюджету;

підприємницькі – можуть бути дуже різними, у т. ч. державної власності, продукція (послуги) яких виготовляється з метою продажу;

освітні організації – це університети й інші навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування й правового статусу; науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки; організації, що безпосередньо їх обслуговують;

недержавні безприбуткові організації, що не ставлять своєю метою одержання прибутку – фахові товариства, спілки, асоціації, суспільні, добродійні організації, фонди, приватні індивідуальні організації.

У світовій практиці інноваційні підприємства належать, як правило, до малих фірм (підприємств). Критерії віднесення до малого бізнесу у кожній країні свої, і на це варто теж звернути увагу.

Організаційні форми (оргструктури) значною мірою впливають на ефективність інновацій. Нововведення викликають тимчасове зменшення прибутку і порушення економічної рівноваги у системі, вони потребують додаткових витрат, реорганізації виробництва, перепідготовки кадрів тощо. Все це може стримувати сприйняття нововведень. Для успішної адаптації новин в існуючих виробничих системах повинні створюватися сприятливі організаційні умови. Тому паралельно із розробкою програм нововведень здійснюється вибір організаційних форм їх реалізації. У разі радикального оновлення продукції та виробництва відповідні зміни в організаційній структурі здійснюються на підставі спеціального організаційного проекту.



Необхідним є перехід від статичних організаційних структур до гнучких, які сприяють прогресивним зрушенням у виробництві. Тому в організаціях і підприємствах на зміну традиційним лінійно-функціональним структурам управління приходять більш динамічні дивізіональні і матричні структури, що забезпечують швидкий науково-технічний розвиток виробництва.

Дивізіональні структури виокремлюються у межах традиційної орг-структури, отримують певну автономію, орієнтуються на реалізацію піонерних інноваційних проектів і забезпечують швидке вирішення проблем.

Матричні (програмно-цільові) структури дозволяють спрямувати зусилля всього колективу на вирішення нових завдань організації або підприємства і підпорядкувати цим завданням діяльність усіх підрозділів апарату управління. Для цього з числа науковців або досвідчених фахівців призначається координатор програми нововведення, який отримує надзвичайні повноваження і діє від імені першого керівника.

Ефективними організаційними формами ризикового (венчурного) типу ємалі інноваційні підприємства, що швидко пристосовуються до потреб ринку, спроможні вирішувати унікальні завдання на основі власних винаходів та ноу-хау.

Варто звернути увагу ще на одну організаційну форму створення та реалізації інновацій – венчурну. Венчурний бізнес представлено самостійними невеличкими фірмами, що спеціалізуються на дослідженнях, розробках, виробництві нової продукції. Їх створюють учені-дослідники, інженери, новатори. Як правило, венчурні фірми не займаються організацією виробництва продукції, а передають свої розробки іншим фірмам. Венчурний бізнес ефективний у вигляді дочірні фірм крупних підприємств.

Створення венчурних фірм передбачає наявність двох компонентів: ідеї інновації – нового виробу, технології, суспільної потреби, а також підприємця, готового на основі запропонованої ідеї організувати новий бізнес; ризикового капіталу для фінансування.

Регіональними формами інноваційної діяльності можуть бути інноваційні асоціації, що виникають навколо ініціаторів піонерних інноваційних проектів; наукові парки, які проводять дослідження в широкому діапазоні наукових дисциплін і забезпечують перелив знань з одних галузей науки в інші; інкубатори – організаційні структури науково-технічної сфери, що спеціалізуються на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних фірм з метою реалізації оригінальних науково-технологічних ідей; технопарки і технополіси, що діють на основі єдиної інноваційної програми, прискорюють впровадження новин у суміжні галузі економіки і забезпечують значний інтегральний ефект.

Інноваційною інфраструктурою може бути сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Інноваційна інфраструктура включає організації та підприємства, які здійснюють: венчурне (ризикове) фінансування інноваційних проектів; інформаційне і маркетингове забезпечення інноваційної діяльності; рекламу і реалізацію науково-технічної продукції, інжинірингові та консультативні послуги щодо впровадження новин; патентно-ліцензійні послуги; лізингові послуги; страхування суб’єктів інноваційної діяльності та інші послуги.

У перспективі все більш важливу роль у фінансуванні та кредитуванні нововведень гратимуть інноваційні банки та фонди. Фінансування інновацій є найбільш ризиковим, але дає можливість отримати дуже високий прибуток, якщо фінансові організації беруть участь у нововведеннях як партнери, а не тільки як кредитори. Тому у розвинутих країнах за таким принципом працюють кредитно-фінансові установи, страхові компанії та пенсійні фонди.

 

Запитання до поглибленого вивчення теми

 

1. Методи проектування організаційних структур інноваційних організацій.

2. Венчурні інноваційні організації.

3. Лідерство в інноваційних організаціях.

4. Функціонування технополісів у Європі.

5. Особливості інтеграції науки та виробництва в Україні.

 

Література: 1, 3, 4, 5 [с. 71–84], 6 [с. 83– 90], 7, 8.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ РІВНЯ ЗНАНЬ

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте наукові та науково-дослідні організації (заклади) як джерела формування та реалізації інновацій.

2. Назвіть ринкові суб’єкти інноваційної діяльності. Які з них найбільш розповсюджені в Україні?

3. Назвіть сучасні організаційні форми інтеграції науки та виробництва.

ТЕСТИ

1. Сукупність підрозділів, що безпосередньо не беруть участі у створенні нової (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

а) виробничою інфраструктурою; б) інфраструктурою;

в) соціальною інфраструктурою; г) капітальним будівництвом;

д) виробничою структурою.

2. Консорціуми як вид стратегічного альянсу створюється:

а) для зосередження на фундаментальних пошукових дослідженнях у напрямах, що обіцяють революційні зміни в техніці й технології виробництва;

б) для розробок технології виробництва та збуту принципово нової продукції;

в) на підставі угоди про двосторонній обмін взаємодоповнюючими технологіями та інформацією, технологічною документацією та «ноу-хау».

3. Інноваційна стратегія венчурної фірми полягає в:

а) мінімізації ризику; б) максимізації ризику;

в) передаванні своїх розробок експлерентам, патієнтам, віолентам і комутантам; г) розвитку консалтингу; д) рекламі своїх розробок.

4. Інноваційна стратегія експлерента (підприємства – «першої ластівки») полягає в:

а) компенсації втрат від діяльності конкурента;

б) створенні нових сегментів ринку; в) поліпшенні якості продукції;

г) стимулюванні нового напряму моди; д) поширенні реклами.

5. Інноваційна стратегія віолента полягає в:

а) роботі зі скорочення нераціональних витрат;

6) радикальній зміні структури управління;

в) роботі на масового споживача;

г) роботі на індивідуального споживача; д) орієнтації на прибуток.

6. Інноваційна стратегія пацієнта («хитрої лисиці» бізнесу) полягає в:

а) роботі на вузький сегмент ринку;

б) завоюванні частки ринку інших компаній;

в) проведенні політики поступових нововведень;

г) проведенні політики радикальних нововведень;

д) суворій регламентації інноваційної діяльності.

7. Структура, що виникає на підставі угод між фірмами, які проводять наукові дослідження, та фірмами, які займаються комерціалізацією результатів, має назву:

а) науково-промисловий комплекс; б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк; г) технополіс.

8. Структура, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для виникнення та ефективної діяльності малих інноваційних фірм, має назву:

а) науково-промисловий комплекс; б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк; г) технополіс.

9. Організація, для якої дослідження та розробки становлять основний вид діяльності, має назву:

а) фінансово-промислова група; б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк; г) наукова організація.

10. Які з перелічених послуг не надаються бізнес-«інкубаторам»?

а) оренда приміщень; б) маркетингові послуги;

в) інформаційні послуги; г) виробничі послуги.

11. Назвіть, які з перелічених чинників не перешкоджають проведенню інноваційної діяльності у великих організаціях:

а) узгодженість роботи всіх підрозділів;

б) складність структури організації;

в) стимулювання інноваційних заходів; г) опір змінам.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Назвіть методи портфельного аналізу при виборі інноваційної стратегії.

2. Чим визначається система стратегічних цілей інноваційного підприємства? Прокоментуйте на прикладі конкретного підприємства.

3. Розкрийте економічну сутність подій: німецький концерн придбав в одній з країн, що розвиваються, ділянку землі і будує там комбінат з видобутку і збагачення марганцевої руди.

4. За американською статистикою, лише 5 з 10 нових компаній успішно проходять весь цикл і демонструють реальні результати. Що лежить в основі успішного здійснення процесу створення нового бізнесу? Що є стимулом для створення нових підприємств?

 

Теми рефератів

1. Особливості функціонування малих інноваційних підприємств.

2. Особливості основних і допоміжних робіт під час створення інновації.

3. Організаційні форми інноваційного підприємництва в Україні.

4. Особливості венчурного інноваційного бізнесу.

5. Досвід функціонування науково-технологічних парків у країнах Європи та у США.

6. Сфери поширення малих інноваційних підприємств в Україні.

7. Тенденції інноваційної активності в Україні

8. Особливості технологічних парків Японії.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.