Розрахунково-пояснювальна записка
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Розрахунково-пояснювальна записка





 

Розрахунково-пояснювальна записка (ПЗ) – це текстовий технічний документ, його структура і оформлення повинні відповідати ГОСТ 2.105-79 та ДСТ 3008-95 із врахуванням специфіки учбового проектування. Орієнтовний зміст записки представлений нижче.

 

Технічне завдання.

1 Вибір електродвигуна:

-визначення загального к.к.д. приводу;

-визначення мінімально необхідної потужності електродвигуна;

-вибір електродвигуна і його параметрів (тип, номінальна потужність,

частота обертання вала, приєднувальні розміри).

2 Кінематичний і силовий розрахунок приводу.

2.1 Передаточні відношення приводу:

-визначення загального передаточного відношення;

-розбивка загального передаточного відношення по ступенях;

-визначення кутових швидкостей валів.

2.2 Визначення обертових моментів на валах.

2.3 Розрахунок геометричних параметрів передач (для кінематичних передач):

-число зубів, число заходів черв’яка, міжосьові відстані, модулі передач;

-вибір матеріалів деталей, їх термообробки.

3 Розрахунки на міцність зубчастих передач (для кінематичних передач виконується тільки перевірка на втомний згин зубів тихохідної ступені):

-вибір матеріалів і допустимих напружень;

-вихідні параметри зачеплення (кількість зубів, розрахункові коефіцієнти та ін.);

-проектний розрахунок зачеплення;

-перевірний розрахунок.

4 Розрахунок валів (виконується розрахунок на міцність одного з валів; приводиться ескіз вала (конструктивна схема) з основними розмірами, розрахункова схема навантаження вала як балки, епюри згинних та крутних моментів).

5 Підбір і розрахунок підшипників.

6 Розрахунок штифтових, шпонкових та ін. з’єднань.



7 Змащування зубчастих коліс та підшипників приводу.

8 Розрахунок і конструювання муфти.

Перелік посилань.

Додатки.

 

3.1.1 Пояснювальна записка починається з титульної сторінки, яка виконується на щільному (наприклад креслярському) папері. Зразок оформлення титульної сторінки приведений в додатку А.

Після титульної сторінки підшивається зміст, потім технічне завдання ( додаток Б).

3.1.2 Текстова частина записки виконується на стандартних аркушах друкарського паперу формату А4 з однієї сторони одним із слідуючих способів: рукописним, машинописним, із застосуванням друкуючих пристроїв виводу ЕОМ. На кожному аркуші необхідно зробити рамку по формі 2а ГОСТ 2.104-68.

Від внутрішньої сторони рамок до границь тексту необхідно залишати відстань до початку рядків не менше 5мм, а в кінці рядків – не менше 3мм. Відстань від верхнього і нижнього рядків тексту до внутрішньої рамки аркуша повинна бути не менше 10мм.

При рукописному способі виконання записки, враховуючи учбовий характер проекту, текст дозволяється писати чітким каліграфічним почерком чорним чорнилом або кульковою ручкою з висотою букв і цифр не менше 2.5мм.

Текст повинен бути написаний акуратно, без помилок. Виклад тексту повинен бути коротким, чітким, без двозначного тлумачення і повинен виходити від першої особи у множині. Термінологія і визначення повинні бути єдині і відповідати загальноприйнятим стандартам.

Особливості виконання записки іншими способами вказані у відповідних вимогах і стандартах.

3.1.3 Номерація сторінок ПЗ повинна бути наскрізною, включаючи титульну сторінку, зміст, рисунки, схеми, таблиці, додатки. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами у відповідній графі основного напису (форма 2а). На титульній сторінці номер не ставлять.

3.1.4 Зміст ПЗ розбивають на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Розділи нумеруються арабськими цифрами без крапки в границях всієї ПЗ. Підрозділи нумеруються в границях кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу та номеру підрозділу, розділених крапкою. Крапка в кінці не ставиться. Аналогічно нумеруються пункти та підпункти.

Найменування структурних елементів ПЗ (зміст, перелік посилань, додатки тощо) і розділів повинні бути короткими і записуються у вигляді заголовка посередині рядка. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів ПЗ слід починати з абзацу з великої букви без крапки в кінці. Переноси слів у заголовках не допускаються, крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком і наступним рукописним текстом повинна бути рівна 15мм.

3.1.5 Всі ілюстрації ПЗ (ескізи,схеми, графіки, креслення і т.д.) називають рисунками. Ілюстрації нумерують в межах розділів. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації в границях цьго розділу, розділених крапкою, наприклад: «Рисунок 1.1-Кінематична схема».

Якщо ілюстрація має назву і підрисунковий текст (пояснюючі дані до рисунку), то підрисунковий текст розміщують під ілюстріцією, а номер ілюстрації і її назву розміщують нижче підрисункового тексту.

3.1.6 Таблиці нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу аналогічно тому, як нумеруються рисунки. Над лівим верхнім кутом таблиці розміщують напис «Таблиця…», наприклад: «Таблиця 2.1». Потім (в тому ж рядку) пишеться короткий заголовок таблиці (при його наявності), а нижче заголовку розміщується власне таблиця. При вказівці в тексті на таблицю, слово таблиця пишуть скорочено з малої букви, наприклад «…в табл.1.2»

3.1.7 Формули номеруються арабськими цифрами в границях кожного розділу аналогічно тому, як номеруються рисунки. Номер вказують з правої сторони листка на рівні формул в круглих дужках.

У формулах, в якості символів слід застосовувати стандартні позначення. Значення символів і коефіцієнтів розшифровуються безпосередньо під формулою. Перша стрічка розшифровки починається словом «де», після якого двокрапку чи тире не ставлять. Пояснення кожного символу починається з нового рядка в тій послідовності, в якій вони приведені у формулі.

Формули розташовують симетрично відносно середини рядка. Відстань між рядком формули і рядками тексту при виконанні тексту рукописним способом повинна бути рівна 10мм, при виконанні тексту машинописним способом - двом інтервалам. Відстань між рядками формул така ж, як і в тексті.

При вказівці в тексті на формулу вказують її номер в дужках, наприклад: «… у формулі (1.4)».

3.1.8 Не допускається застосовувати в тексті без числових значень математичні знаки: £, ³, ¹, №, %, тощо. Математичний знак мінус (-) перед від’ємними значеннями величин не ставиться, а пишуть слово «мінус».

3.1.9 В тексті текстового документу числа з розмірністю необхідно писати цифрами, а без розмірності – словами, наприклад: «Діаметр вала – не менше 20 мм», «Запас міцності повинен бути не менше двох».

3.1.10 Одиниця фізичної величини одного і того ж параметра в границях текстового документу повинна бути постійною. Якщо наводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій же фізичній величині, то її (величину) вказують після останнього числового значення, наприклад: 100; 105; 115 мм.

3.1.11 Приведені в ПЗ розрахунки повинні мати:

-ескіз або схему обєкту розрахунку (розрахункову схему), накреслені

в довільному масштабі;

-задачу розрахунку, в якій вказується, що потрібно визначити при

розрахунку;

-вихідні дані для розрахунку;

-припущення, при яких виконується розрахунок;

-власне розрахунок;

-висновок.

 

Графічна частина.

 

3.2.1 Графічна частина курсової роботи складається із складального креслення спроектованого електромеханічного приводу (форматА1) та робочих креслень 3¸5-ти деталей, скомпонованих на форматі А1.

3.2.2 Для позначення креслень і ПЗ до учбових курсових робіт та проектів рекомендується наступна форма вибору позначень:

 

 

КР ХХХ. ХХ. ХХ. ХХХ

               
   
       
 


1 2 3 4

1 - трьохзначний номер залікової книжки студента;

2 - порядковий номер складальної одиниці (вузла), яка входить у виріб (від 01 до 99);

3 - порядковий номер складальної одиниці (підвузла), яка входить у попередню складальну

одиницю (вузол) (від 01 до 99);

4 - порядковий номер деталі, яка входить, або безпосередньо у виріб, або у вузол, або у підвузол (від 001 до 099).

Приклад позначення 21-ї деталі, яка входить в 7-й підвузол 3-го вузла виробу, спроектованого студентом, що має залікову книжку з номером 323:

 

КП 323. 03. 07. 021

 

3.3.3 Ескізну проробку складального креслення рекомендується виконувати на міліметровому папері. Починати слід з нанесення міжосьових чи конусних віддалей і початкових діаметрів передач, зовнішніх контурів валів, габаритів підшипників,отриманих при проектних розрахунках. Потім наносять внутрішні і зовнішні контури корпусу. Після цього проробляють конструкцію основних деталей із врахуванням їх конструктивних особливостей та технологічності, вибирають спосіб з’єднання деталей і фіксації їх на валах і в корпусі, намічають площину роз’єму корпуса (якщо він роз’ємний) і спосіб з’єднання та фіксації його частин. Наявність ескізної проробки конструкції на міліметровому папері дозволяє впевнено перейти до виконання складального креслення на ватмані з необхідною кількістю видів, розрізів, січень. При достатньому досвіді студент може виключити ескізну проробку, а виконувати складальне креслення зразу на ватмані.

3.3.4 При оформлені складального креслення розробленого приводу необхідно враховувати ряд застережень.

а) Корпусні деталі в механізмах приладів для полегшення складання проектують, як правило, роз’ємними з роз’ємом поперек осей валів. При цьому на складальному кресленні повинні бути показані елементи, які забезпечують строгу фіксацію взаємного розміщення корпусних деталей і співвісність опорних поверхонь валів, центрування осі вала електродвигуна з віссю вхідного вала редуктора, а також способи стопоріння різьбових та штифтових з’єднань.

б) Конструкції підшипникових вузлів вала з конічними і черв’ячними колесами повинні передбачати можливість регулювання зачеплення та осьових люфтів валів з допомогою прокладок, різьбових стаканів або кришок.

в) В механізмах з елктроприводом конструкція повинна забезпечувати співвісність вала електродвигуна із вхідним валом редуктора шляхом використання центруючих поясків в корпусі, центруючих стаканів, штифтів та ін.

г) Довжина маточин зубчастих та черв’ячних коліс повинна дорівнювати Lмат. = (1,0…1,5) d, де d – діаметр вала.

д) Місця під’єднання до корпусу спряжуваних деталей і вузлів (фланців електродвигунів, кришок, стаканів та ін.) повинні механічно оброблятись; для цього такі площини корпусу роблять виступаючими над необроблюваними поверхнями.

е) Розмір центруючого виступу спряжуваної з корпусом деталі повинен бути вибраний із врахуванням розмірів фасок та галтелей на центруючих поверхнях так, щоб його висота була не меншою 2...3мм.

є) Спосіб стопоріння різьбових і штифтових зєднань повинен бути правильно конструктивно оформлений.

ж) Складальне креслення крім зображення складальної одиниці включає:

-номінальні розміри посадочних місць і їх посадки;

-основні розміри, які характеризують виріб (міжосьові віддалі з відхиленнями, габаритні, установочні та приєднувальні розміри);

-номера позицій складових частин виробу;

-технічні вимоги.

з). Номери позицій на кресленні потрібно розміщувати паралельно основному надпису поза контурами зображення і групувати їх у колонку або в рядок при можливості по одній лінії.

и) На складальному кресленні для спрощення дозволяється не зображати мілкі виступи, проточки, фаски, галтелі, зазори. При великій кількості одинакових за формою і розмірами кріпильних деталей, рівномірно розміщених по колу, можна детально зображати деталі тільки одного зєднання, а решту зображати умовно. Для групи кріпильних деталей, які відносяться до одного зєднання, дозволяється одна лінія-виноска.

і) Якщо отвори під штифти, гвинти та ін. обробляються в зборі при складанні, то всі необхідні дані для обробки таких отворів (розміри, шорсткість, координати і т.д.), повинні вказуватись на складальному кресленні, відмічатись (наприклад значком «*»), а в технічних вимогах робиться запис: «* Обробити в зборі».

ї) Технічну характеристику і технічні вимоги розміщують на вільному полі креслення над основним надписом. Текст пишеться зверху вниз. Пункти технічної характеристики та технічних вимог повинні мати свою нумерацію. Кожний пункт записують з нового рядка. В технічних вимогах як до складальних, так і до робочих креслень записують вимоги, які не знайшли відображення безпосередньо в кресленні. Порядок запису слідуючий:

-вимоги до матеріалу виробу;

-вимоги до розмірів, форми, взаємного розміщення поверхонь;

-вимоги до якості поверхонь;

-вимоги до точності монтажу (зазори, биття і ін.);

-вимогм до регулювання, випробування;

-інші.

3.3.5 До складального креслення оформляється специфікація по ГОСТ 2.108-68. Вона складається із слідуючих розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти . Специфікація підшивається до ПЗ після додатків.

3.3.6 В процесі виконання робочих креслень потрібно вибрати форму деталі, її матеріал і термообробку, вказати шорсткість поверхонь і граничні відхилення розмірів, форми і взаємного розміщення поверхонь. При відпрацюванні технологічності деталі необхідно забезпечити вибір оптимальних технологічних баз (доцільно їх співпадання з конструктивними); продумати спосіб отримання заготовки і методи контролю точності.

При конструюванні деталей завжди потрібно старатись спростити конструкцію, тому що це здешевлює оснастку, підвищує продуктивність праці, якість і надійність виробу, знижує його собівартість і підвищує точність.

Оформлення робочих креслень повинно відповідати ГОСТ 2.109-73 та

ГОСТ 2.305-68. Робочі креслення деталі повинні мати усі дані, необхідні для її виготовлення та контролю: розміри, граничні відхилення, позначення шорсткості, матеріал, термічну обробку, покриття та ін. Граничні відхилення вільних розмірів записують текстом в технічних вимогах у вигляді: « Невказані граничні відхилення розмірів: Н14;h14;±ІТ14/2».


 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.