Хронічний гастрит (період загострення)
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Хронічний гастрит (період загострення)





 

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти Із зниженою секрецією соляної кислоти
Внутрішньошлункова рН-метрія: а) нормоацидний стан: - рН тіла шлінку 1,6-2,3; - рН антрального відділу 2,1-3,0. б) гіперацидний стан: - рН тіла шлінку <1,6; - рН антрального відділу <2,1.   Облужнююча здатність шлункового соку: частіше субкомпенсована: рНантрума-рНтіла=1,5-4,0;   декомпенсована: рНантрума-рНтіла<1,0-1,5;   рідко коли компенсована: рНантрума-рНтіла≥4,0; Внутрішньошлункова рН-метрія: Гіпоацидний стан: - рН тіла шлунка >2,3 - рН антрального відділу >5,9-6,0     Облужнююча здатність шлункового соку: частіше компенсована: рНантрума-рНтіла≥4,0  

 

  • Визначення кислотності шлункового соку фракційним методом:

Дебіт соляної кислоти

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти Із зниженою секрецією соляної кислоти
рН шлунка фракційним методом ВАО≥1,14-2,38 ммоль/година SАО≥3,20-5,30 ммоль/година Суттєвим є підвищення показників базальної секреції. рН шлунка фракційним методом ВАО<1,14 ммоль/година SАО<3,20 ммоль/година
ВАО – базальна кислотна продукція; SAO – субмаксимальна кислотна продукція

 

  • Визначення інфекції Helicobacter pylori одним із методів – бактеріологічний, дихальний уреазний, серологічний (ІФА), ПЛР.
  • УЗД органів черевної порожнини для визначення біліарної та панкреатичної патології (одноразово).
  • Загальний аналіз крові та сечі (одноразово)
  • Протеїнограма (одноразово).
  • Копрограма, аналіз кала на скриту кров (реакція Грегерсена)
  • Аналіз калу на яйця глистів (тричі).

 

 

Основні принципи лікування

 

При загостренні

1. Вирішення питання про умови лікування (стаціонар чи амбулаторно).



2. Вибір рухового режиму, використання ЛФК.

3. Вибір режиму і характеру харчування, призначення дієтичного харчування (стіл №1,2,5).

4. Індивідуалізоване призначення комплексного лікування (з урахуванням етіології, основних патогенетичних механізмів, домінуючого синдрому).

 

При ХГ, асоційованих з НР, призначення ерадікаційної терапії проводиться за однією з загальноприйнятих схем – потрійна чи квадротерапія (В).

 

Варіанти потрійної терапії (курс лікування 7 днів).

1. Де-нол дітям до 12 років 120х3 мг/добу, старше 12 років - -240х3 мг/добу.

Кларитроміцин 250 мг 2 рази на добу.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

 

2. Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.

Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

 

Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведен контроль за ерадікацією Helicobacter pylori за допомогою дихального тесту з 13/С-сечовиною або визначення фекального антигену H.p.

При відсутності ерадикації Helicobacter pylori використовується друга лінія лікування.

 

 

Квадротерапія (курс лікування 7 днів).

Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

Кларитроміцин (клацид) по 250 мг 2 рази на день.

Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день (або фуразолідон).

 

При інших формах гастриту медикаментозна терапія проводиться з урахуванням рівня кислотопродукції та типа порушень моторно-евакуаторної функції шлунку (С).

 

 

При гіперацидному гастриті, який характеризується підвищеними показниками кислотопродукції, показано призначення антисекреторних препаратів (М1 – холінолітик гастроцепін строком на 4 тижні, або блокатори Н2 – рецепторів гістаміну строком на 2 тижні) з наступним використанням в якості базисного засобу одного з препаратів групи комплексних антацидів (Смекта, Маалокс, Фосфалюгель та інші) на 10-20 днів.

 

При гіпоацидному гастриті призначають стимулятори шлункової секреції на строк 3-4 тижні (плантаглюцид, ацидін-пепсін).

Незалежно від рівня кислотопродукції призначається альтан, який виявляє репаративну протизапальну та антимікробну дію, цитопротектори - для відновлення співвідношення між факторами агресії та захисту оболонки шлунку (смекта, сукральфат, ліквірітон).

При порушеннях моторної функції шлунка рекомендується застосування прокінетиків – Мотіліум.

При спазмах та вираженому больовому синдромі призначаються спазмолітики (Но-шпа, Галідор) або М2 – холінолітик (Метацин), на строк 1-2 тижні.

Доцільним є призначення антистресорної терапії – Персен по 2-3 табл. на добу в залежності від віку, Сибазон по 4-10 мг на добу в залежності від віку.

Для поліпшення трофіки СОШ показано застосування репарантів (Спіруліна, облепіхова олія , метилурацил та інші), полівітамінних препаратів строком на 3 – 4 тижні.

У стадії клінічної ремісії - фітотерапія, бальнеотерапія, ЛФК.

Диспансерний нагляд проводиться на протязі 3-х років від останнього загострення, кратність ендоскопічного дослідження – один раз на рік.

 

 

Тестовий контроль

1.Центральна регуляція діяльності стравоходу здійснюється переважно:

A. ауербаховим нервовим сплетінням

B. блукаючим нервом

C. симпатичною частиною вегетативної нервової системи

D. центральною нервовою системою

Е. парасимпатичною частиною нервової системи

2. Місцева регуляція діяльності стравоходу здійснюється переважно:

A. центральною нервовою системою

B. блукаючим нервом (парасимпатичною частиною вегетативної
нервової системи)

C. симпатичним нервом (симпатичною частиною)

D. ауербаховим нервовим сплетінням

Е. за рахунок сфінктерного апарату

3. Фактором, що стимулює місцеву регуляцію стравоходу,є:

A. адреналін

B. адренокортикотропний гормон

C. ацетилхолін

D. оксид азоту

Е. соляна кислота

4. Тиск в ділянці верхнього стравохідного сфінктера становить:

A. 80-120 мм рт. ст.

B. 100-160 ммрт.ст.

C. 40—60 мм рт. ст.

D. не менше 15—20 мм рт. ст.

Е. 5-10 мм рт.ст.

5. Тиск в ділянці нижнього стравохідного сфінктера становить:

A. 80-120ммрт.ст.

B. 100-160 ммрт.ст.

C. 40—60 мм рт. ст.

D. не менше 15—20 мм рт. ст.

Е. 5-10 мм рт.ст.

6. Фактором, що інгібує місцеву регуляцію стравоходу,є:

A. соматостатин

B. бомбезин

C. ацетилхолін

D. оксид азоту

Е. Соляна кислота

7. Поняття «гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» містить наступні
стани, крім:

A. недостатність кардії

B. гастроезофагеальний рефлюкс

C. ахалазія кардії

D. хронічний езофагіт

Е. печія

8. Клінічний симптом, не властивий ахалазії кардії:

A. дисфагія

B. печія

C. регургітація

D. загруднинний біль

Е. всі відповіді вірні

9. Характерні рентгенологічні ознаки ахалазії кардії:

A. звуження кардії та розширення вищерозташованоі частини стравоходу

B. недостатність кардії з ознаками гастроезофагеального рефлюксу

C. дифузний спазм дистальної частини стравоходу з ознаками езофагіту

D. гіпертрофічний стеноз стравоходу з ознаками халазії кардії

Е. Виразка стравоходу

10. Найбільш ефективні способи лікування ахалазії кардії:

A. місцевоанестезуючі препарати

B. прокінетики

C. психотерапія

D. кардіодилатація

Е. Потрійна антихелікобактерна терапія

11. Препарат вибору при лікуванні хворих з езофагоспазмом:

A. но-шпа

B. ніфедипін

C. ізосорбіду мононітрат

D. бускопан

Е. еуфілін

12. Що неє діагностичним критерієм гастроезофагеального рефлюксу:

A. зниження тиску в ділянці нижнього стравохідного сфінктера

B. викидання контрастної речовини шлунка в стравохід
за даними рентгенологічного дослідження

C. грижа стравохідного отвору діафрагми

D. дифузний спазм дистального відділу стравоходу за даними
рентгенологічного та ендоскопічного дослідження

Е. печія

13. Основні клінічні симптоми рефлюксезофагіту, крім:

A. загруднинний біль

B. підвищена спрага

C. відрижка їжею, кислим чи повітрям

D. печія

Е. Погіршення стану після фізичного навантаження

14. Стратегія вибору при лікуванні дітей з хронічним езофагітом:

A. монотерапія

B. етіотропна терапія

C. комплексна терапія, яка поетапно підсилюється

D. терапія з поступовим зменшенням активності лікування

Е. Обов язкова потрійна терапія

15. Який препарат не є прокінетиком:

A. церукал

B.бускопан

C. мотиліум

D. цизапрід

Е. всі відповіді вірні

16. При хронічному езофагіті не призначають:

A. прокінетики і блокатори Н-2-рецепторів гістаміну

B. прокінетики та інгібітори протонного насоса

C. прокінетики й антациди

D. прокінетики і холінолітики

Е. всі відповіді вірні

17. Найбільш часта причина опіку стравоходу:

A. концентрована оцтова кислота

B. технічні кислоти і нашатирний спирт

C. кристали калію перманганату

D. окріп

Е. викид соляної кислоти зі шлунку

18. Перше бушування стравоходу після опіку II—III ступеня проводять:

A. у першу добу

B. наприкінці першого тижня

C. через 14 діб

D. через 1 міс

Е. через 6 міс.

19. Атрезія стравоходу найчастіше поєднуєтьсяз:

A. стенозом стравоходу

B. грижею стравохідного отвору діафрагми

C. дивертикулом стравоходу

D. трахеальною норицею

Е. виразкою дванадцятипалої кищки

20. Найбільш ранній симптом діафрагма, іьної грижі:

A. постійні відригування і блювання

B. дисфагія

C. загруднинний біль після їди

D. печія.

Е. нудота

 

Тестовий контроль

1. Який фактор не є визначальним для виникнення хронічної
гастродуоденальної патології?

A. обтяжена спадковість

B. гелікобактерна інфекція

C. кислотно-пептичний фактор

D. імунні розлади

Е. алергічна спадковість

2. Які захворювання не входять до групи генетично детермінованих
пептичних захворювань?

A. функціональні розлади шлунка, перебіг яких супроводжується
суперацидозом

B. хронічний антральньїй гастрит (гастрит типу «В»)

C. хронічний дуоденіт

D. хронічний поширений гастрит (гастрит типу «А»)

Е. виразкова хвороба у батьків та дитини

3. За якого хронічного захворювання органів гастродуоденальної зони
роль гелікобактерної інфекції заперечують?

A. виразкова хвороба дванадцятипалої кишки

B. виразкова хвороба шлунка

C. функціональні секреторно-рухові розлади шлунка

D. хронічний антральний гастрит

Е. атрофічний гастрит









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.