Тема: Лікарсько-педагогічний контроль у процесі тренувальних занять і змагань
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема: Лікарсько-педагогічний контроль у процесі тренувальних занять і змагань





1. Методи дослідження, які застосовуються при проведенні ЛПС.

2. Функціональні проби, які застосовуються при ЛПС.

3. Медичне забезпечення змагань.

 

1. При проведенні ЛПС можуть застосовуватись різні методи досліджень. Лише комплексна методика ЛПС дозволяє з високим ступенем достовірності оцінити зміни функціонального стану організму спортсменів під впливом тренування, і відповідно, краще керувати тренувальним процесом.

1. Анамнез і візуальне спостереження за зовнішніми ознаками втоми спортсмена дозволяють лікарю і тренеру говорити про стан його здоров’я в загальному, про напруження, з яким виконуються фізичні вправи, про ступінь втоми. Для цього використовують схему для оцінки ступеня втоми.

2. Визначення маси тіла і її змін– простий, але важливий метод оцінки впливу фізичних навантажень. Масу тіла треба вимірювати вранці натще, а також до і після тренування. Після навантаження середнього об’єму і інтенсивності маса тіла повинна знижуватись на 300-500 г у тренованого спортсмена і на 700-1000 г у новачка. Після великих, інтенсивних і тривалих навантажень (біг на довгі дистанції, лижні і велосипедні гонки) втрата ваги за тренування або змагання може досягати 2-6 кг. У підготовчому періоді річного тренувального циклу маса тіла знижується активніше, ніж у наступних періодах. З досягненням високої тренованості вага спортсмена стабілізується.

3. Визначення ЧСС – найбільш простий і інформативний метод оцінки реакції організму на фізичне навантаження. Її необхідно визначати перед заняттям, після розминки, після виконання окремих вправ у основній частині заняття, після відпочинку або періодів зниження інтенсивності навантаження. Оскільки при значному прискоренні пульсу (до 170-180 уд/хв.) визначити його на променевій артерії досить важко, можна визначати пуль за 6 с або 10 с на сонній артерії або за верхівковим поштовхом серця, обрахувати ЧСС за 30 с і переводити ці дані в ЧСС за 1 хв. Дослідження змін ЧСС дозволяє оцінити раціональність побудови заняття і інтенсивність навантажень на основі фізіологічної кривої заняття. Порівнюючи характер і інтенсивність навантаження із змінами частоти пульсу і швидкістю його відновлення, визначають рівень функціонального стану організму. Наприклад, якщо у спортсмена після пробіжки 400 м за 70 с пульс прискорювався до 160 уд/хв. і відновлювався до 120 уд/хв. за 2хв, а надалі після також ж навантаження прискорювався до 150 уд/хв. і відновлювався протягом 3 хв., то є підстави говорити про погіршення функціонального стану ССС.



Зараз у більшості видів спорту (особливо, циклічних, пов’язаних з тренуванням витривалості) тренери планують об’єм і інтенсивність тренувальних навантажень не тільки у годинах, метрах, але й за ЧСС, яка виявляється при даній роботі. Можливість такого планування розширюється при використанні спеціальних пристроїв – автокардіолідерів, які дозволяють спортсмену виконувати тренувальне навантаження при строго визначеній ЧСС.

У легкій атлетиці за ЧСС виділяють кілька зон інтенсивності тренувальних навантажень, що характеризують певним типом енергозабезпечення: 1) аеробний тип енергозабезпечення – якщо ЧСС не перевищує 170 уд/хв. При цьому відновна зона інтенсивності навантажень має місце, якщо ЧСС не перевищує 130 уд/хв., зона підтримуючої інтенсивності – до 150 уд/хв., зона розвиваючої інтенсивності – до 170 уд/хв.; 2) аеробно-анаеробний (змішаний) тип – коли пульс становить 170-190 уд/хв.; 3) переважно анаеробний – коли пульс становить більше 190 уд/хв.

Важливим показником функціонального стану організму є швидкість відновлення пульсу. У добре тренованих спортсменів ЧСС зменшується протягом 60-90 с з 180 до 120 уд/хв. У цьому випадку вони бувають готові до повторного виконання вправ. Відставлений ефект тренувальних навантажень може бути визначений за змінами ЧСС на наступний ранок.

4. Вимірювання АТ дозволяє виявляти відхилення, які добре відображають пристосованість організму до фізичних навантажень. При оцінці відхилень АТ враховуються зміни максимального (ступінь збільшення), мінімального (спрямованість) і пульсового тиску. За змінами максимального АТ судять про величину навантаження і реакцію на нього з боку ССС. Ці дані особливо важливі в динамічних спостереженнях.

Велике значення для оцінки пристосованості до навантажень має співставлення зрушень ЧСС і максимального АТ. При хорошій пристосованості ці зрушення повинні бути пропорційними, тобто при значному прискоренні пульсу максимальний тиск також повинен значно підвищуватися і навпаки. Однією з ознак погіршення пристосованості організму є зменшення зрушень максимального АТ при збереженні або збільшенні зрушень ЧСС. Крайнім вираженням такого стану є гіпотонічна реакція на фізичне навантаження. Вона може виникнути при перевтомі, викликаній вправами на витривалість. При перевантаженні в швидкісно-силових вправах часто виникає різке збільшення максимального АТ (220-240 мм.рт.ст.) – гіпертонічна реакція. Нормальна реакція на фізичне навантаженняпроявляється зниженням дещо підвищеного АТ до кінця періоду відновлення, однак, якщо воно не змінюється, або навіть дещо збільшується, це може ознакою деякого погіршення пристосованості організму до фізичного навантаження.

5. Електрокардіографія (ЕКГ) – використовується при всіх формах ЛПС. Хорошою реакцією на фізичне навантаження вважається збереження синусового ритму, зменшення тривалості передсердно-шлуночково і внутрішньошлуночкового проведення (за тривалістю інтервалів PQ i QRS на ЕКГ). Якщо на ЕКГ з’являються екстрасистоли, збільшується передсердно-шлуночкова і внутрішньошлуночкова провідність, зменшується величина зубця R, з’являються негативні зубці Т, то це вказує на неадекватність навантаження або його надмірність. ЕКГ-спостереження особливо важливі при заняттях фізкультурою осіб похилого віку, які мають виражені вікові зміни з боку серця.

6. Показники функції зовнішнього дихання – мають відносно менше значення, оскільки функціональні резерви дихання дуже великі і майже ніколи не використовуються повністю. Найбільш простий і поширений метод – визначення частоти дихання (ЧД). Воно проводиться візуально або пальпаторно, шляхом прикладання рук до нижньої частини грудної клітини. ЧД досліджується в спокої, до заняття, а потім, подібно до ЧСС протягом заняття.

Після фізичних навантажень ЧД досягає 30-60 і більше дихань на 1 хв., в залежності від характеру і інтенсивності навантаження. Порівняння зрушень у ЧД і тривалості її відновлення з характером навантажень дозволяє в певній мірі оцінити вплив на організм, функціональний стан спортсмена, достатність інтервалів відпочинку і т.д.

Дослідження змін ЖЄЛ, МВЛ проводяться в процесі заняття, до і після нього, після його окремих частин. Ці показники після легких занять можуть не змінюватися, підвищуватися або дещо знижуватись (ЖЄЛ на 100-200 мл, МВЛ – на 2-4 л). Дуже великі навантаження можуть викликати зниження ЖЄЛ на 300-500 мл і МВЛ – на 5-10 л.

7. Дослідження нервової і м’язової систем займає при ЛПС значне місце. Необхідно проводити максимально розширені дослідження, які дозволять оцінювати вплив навантаження на ці системи: дослідження швидкості рухів кінцівки, сили і статичної витривалості м’язів, координаційні проби Ромберга, визначення тремору.

Загальна втома, зниження лабільності м’язів після виконання великих навантажень приводять до зниження швидкості рухів (теппінг-тест); сила м’язів кисті падає на 2-3 кг, м’язів спини – на 5-15 кг; координація рухів за пробами Ромб ерга погіршується; тремор посилюється (в міру відновлення після фізичних навантажень він зменшується).

При ЛПС рекомендується оцінювати прихований період рухової реакції або за допомогою електроміографії визначати латентний час напруження і розслаблення, оскільки ступінь зміни цих показників під впливом навантажень характеризують ступінь втоми і тривалість відновлення.

8. Лабораторні (клініко-біохімічні) методи дослідження – зараз широковикористовуються при всіх формах ЛПС.

1) Вміст молочної кислоти в крові – достатньо точно характеризує спрямованість тренувань, тому визначення її в процесі занять – один з важливих методів оперативного керування навантаженнями. При проведенні дослідження кров беруть з пальця або краще з мочки вуха через 3 хв. після закінчення вправи. Якщо, наприклад, після проведення тренування, спрямованого на розвиток аеробної працездатності, концентрація молочної кислоти менша 4 ммоль/л, значить інтенсивність навантаження недостатня. Тренування на розвиток силової витривалості повинно проходити при вмісті молочної кислоти 5-6 ммоль/л.

2) Вміст сечовини – дозволяє судити про адаптацію до навантажень в оперативних і текучих обстеженнях, оскільки сечовина крові, яка є продуктом розпаду білків, характеризує переносимість навантажень, виконуваних напередодні. Для спортсменів нормальним ранковим показником (на фоні адекватних тренувальних навантажень) є концентрація сечовини 3,5-7 ммоль/л; концентрація більше 7 ммоль/л свідчить про відсутність рівноваги у процесах обміну; 8 ммоль/л і більше – про надмірність навантажень. При оцінці індивідуальної переносимості навантажень необхідно мати на увазі, що одноразове підвищення концентрації сечовини на 1-2 ммоль/л (вище 7 ммоль/л) з наступною нормалізацією показників наступного дня свідчить про хорошу переносимість тренувального навантаження; підвищення на 3 ммоль/л, повільне зниження показника протягом багатьох днів, парадоксальні реакції (збільшення сечовини при зниженні навантаження і навпаки) свідчать про погану переносимість навантажень.

Визначення сечовини доцільно і при оперативних спостереженнях з метою оцінки впливу навантаження. Воно проводиться до і після тренування або вранці і ввечері. В цьому випадку різниця у вмісті сечовини, яка складає менше 1 ммоль/л, свідчить про низьке тренувальне навантаження; від 1 до 2,5 ммоль/л – про середнє навантаження; більше 2,5 ммоль/л – про високе навантаження.

Для оцінки ефективності швидкісно-силового і швидкісного тренування визначається вміст неорганічного фосфату в сироватці крові. Також у процесі ВПН визначають кислотно-лужну рівновагу, 11-оксикортикостероїди, глюкозу та інші показники.

2. Функціональні проби, які застосовуються при ЛПС. При різних формах ЛПС проводяться різноманітні проби і тести, які дозволяють оцінити вплив занять на організм спортсмена і рівень його підготовленості.

1) Ортостатична проба – ефективний метод оцінки ступені відновлення після занять. Її найкраще проводити вранці, підраховуючи ЧСС в положенні лежачи ще до підйому з ліжка, а потім стоячи. Якщо необхідно охарактеризувати весь тренувальний день, то ортопроба проводиться вранці і ввечері. Якщо в процесі щоденного проведення ортопроби спостерігаються мінімальні коливання показників приросту ЧСС, то це свідчить про те, що він легко справляється з тренувальними навантаженнями. Якщо у спортсмена з якогось періоду показники ортопроби починають різко підвищуватись, то це свідчить про недостатнє відновлення від одного тренування до іншого.

2) При проведенні етапних(а в ряді випадків і оперативних обстежень) корисну інформацію дають тести PWC170 з специфічними навантаженнями. Розроблені біговий, плавальний, лижний, велосипедний варіанти цього тесту - PWC170 (V). Результати оцінюються при тій швидкості переміщення спортсмена, при якій ЧСС досягає 170 уд/хв. Для визначення величини PWC170 (V) спортсмену достатньо виконати два фізичні навантаження з помірною, але різною за величиною швидкістю, яку необхідно виміряти. Тривалість навантаження дорівнює 4-5 хв, щоб ЧСС стала стійкою.

Розрахунок швидкості переміщення при пульсі 170 уд/хв. виконується за формулою:

PWC170 (V) = V1 + (V2 – V1) ,

де PWC170 (V) – фізична працездатність, виражена у величинах швидкості переміщення (м/с) при пульсі 170 уд/хв.; f1 і f2 – ЧСС під час 1-го і 2-го фізичних навантажень; V1 і V2 – швидкість переміщення (м/с) відповідно під час 1-го і 2-го навантаження.

Далі проводить перерахунок PWC170 (V) на величину PWC170, визначену велоергометричним методом, за наступною формулою (для бігу):

чоловіки – 417 ´ PWC170 (V) - 83,

жінки – 299 ´ PWC170 (V) - 36

Підстановка в ці формули визначеної величини PWC170 (V) і вирішення лінійних рівнянь дає орієнтовні величини PWC170 в кгм/хв.

Зниження величин PWC170, невідповідність їх належним для даного виду спорту величинам вказує на неефективну побудову тренувального процесу.

В останні роки розробляються тести PWC170 з специфічними навантаженнями у видах спорту ациклічного характеру. Так, у важкій атлетиці виконуються дві серії підйомів штанги на груди з підсідом (елементи поштовхової вправи). Розрахунок PWC170 проводиться за спеціально розробленими формулами.

3) Проба з додатковими навантаженнями – отримала значне поширення завдяки простоті, доступності і надійності інформації. Особливо вигідно її застосовувати у тих випадках, коли порівнюється реакція на одне й те ж навантаження до і після заняття, в різні дні тижня (мікроциклу) і т.д. Це дозволяє виявити ступінь зміни функціонального стану організму спортсмена у зв’язку з виконаним фізичним навантаженням.

Як додаткове фізичне навантаження може бути використана будь-яка функціональна проба (20 присідань, 15-секундний біг на місці у максимальному темпі та ін.). Єдина вимога – суваоре дозування навантаження. Найкраще застосовувати роботу певної потужності і тривалості на велоергометрі, а якщо це неможливо, використовувати степ-тест або інші проби. Додаткове фізичне навантаження найчастіше виконується безпосередньо перед заняттям (тренуванням) і через 10-20 хв. після нього. Реакція на неї оцінюється за даними відхилень і відновлення ЧСС і АТ.

Можливі 3 варіанти реакції (рис. ):

І варіант - характеризується незначною різницею в реакції на додаткове стандартне навантаження, виконане після достатньо інтенсивного тренування, від реакції на нього до тренування.

ІІ варіант – свідчить про погіршення функціонального стану, який проявляється в тому, що після заняття відхилення ЧСС як реакція на додаткове навантаження стає більшим, а підйом АТ меншим, ніж до заняття (феномен “ножиць”). Тривалість відновлення ЧСС і АТ звичайно збільшується. Це може бути пов’язано з недостатньою підготовленістю спортсмена або з вираженою втомою. Викликаною дуже великою інтенсивністю і об’ємом фізичних навантажень.

ІІІ варіант – характеризується дальшим погіршенням пристосованості до додаткового навантаження. Після заняття, спрямованого на розвиток витривалості, з’являється гіпотонічна або дистонічна реакція; після швидкісно-силових вправ можливі гіпертонічна, гіпотонічна або дистонічна реакції. Відновлення значно подовжується. Цей варіант реакції свідчить про значне погіршення функціонального стану спортсмена. Причина – недостатня підготовленість, перевтома або надмірне навантаження на занятті.

Якщо додатковим навантаженням є тест PWC170 , Гарвардський степ-тест та ін., результати проби з додатковими навантаженнями оцінюються у величинах даних тестів.

4) Для оцінки рівня спеціальної підготовленості спортсмена при ЛПСвикористовують також тести, які дозволяють порівняти результативність спортсмена в специфічній роботі і пристосованість до неї різних систем організму. Найбільш поширеним тестом є проба з повторними специфічними навантаженнями. Навантаження в цій пробі визначаються тренером і лікарем і повинні відповідати наступним вимогам:

1) бути специфічними для основної змагальної діяльності спортсмена;

2) виконуватися з максимально можливою (конкретною для кожного спортсмена) інтенсивністю;

3) повторюватися з максимально невеликими інтервалами відпочинку.

Важливою додатковою умовою є те, що навантаження і час, що витрачається на відпочинок, повинні в процесі проведення проби залишатись постійними, а число повторень (3-5) і інтенсивність виконання вправ – відповідати рівню підготовленості спортсмена.

Перед пробою в положенні спортсмена сидячи (в стані спокою) визначають ЧСС (за 10 с), АТ і ЧД. Після цього спортсмен виконує звичайну для себе розминку і виконує перше навантаження. Тренер фіксує час виконання вправи і оцінює якість у балах, метрах і т.д. Після кожного навантаження зразу підраховують ЧСС, вимірюють АТ і визначають ЧД. Після закінчення обстеження спортсмен повертається до місця старту і знову повторює навантаження.

Таблиця









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.