|
|
Політика українізації(20-30р. ХХ ст.): суспільно-політичний зміст,наслідки.Стр 1 из 2Следующая ⇒ Політика українізації(20-30р. ХХ ст.): суспільно-політичний зміст,наслідки. Коренізація – це політика,яку проводило керівництво комуністичної партії з метою забезпечення підтримки з боку корінного населення республіки та національних меншин. Коренізація в україні називалась Українізацією. Суть політики коренізації полягала в спробі більшовицького керівництва взяти під контроль процес національного відродження в республіках.Українізація тривала від 1923 до 1930 р.Її початком можна вважати декрет РНК УСРР від 27 липня 1923рю «Про заходи у справі Українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ». Та декрет від 1 серпня 1923 р. «Про заходи забезпечення рівноправності мов». Центром українізації став Наркомат освіти,який послідовно очолювали:Гринько,шумський,Скрипник.Видавництво,радіомовлення та кінофільми велись українською мовою. На українську мову викладання перейшли 25% вузів,50% технікумів,80% шкіл. Створювались умови для розвитку національних меншин,утворено 13 національних регіонів з мовами викладання тієї чи іншої національної меншини. Українізація діяла і на тих територіях де компактно проживали українці.З 1925 р. українізація поширються, частка українців у числі держслужбовців зросла до 45%.З еміграції повернувся М.Грушевський і активно долучився до процесу національного відродження.Відбувається релігійне відродження, на території україни діє 3 православні церкви:1)РПЦ – російська православна (найчисельніша)2)УАПЦ – українська автокефальна(утворена 23 жовтня 1921р – митрополитом став В. Липківський) 3)УПАУ – українська православна автокефальна.на початку 30-х років українізація починає згортатись,смод УАПЦ прийняв рішення про саморозпуск. Прихильниками українізації були Шумський,Хвильовий,Затонський,Скрипник. Прихильники укрнзції утворили ухили названі в честь цих дячів. Остаточно згорнулась українізація у 1938р. Український націонал-комунізм: волобуєвщина,хвильовізм,шовскізм. На хвилі національного відродження в Україні виникло так зване "націонал-ухильництво" — форма націонал-комунізму, представники якого намагалися поєднати комунізм з національним рухом. Його речниками в Україні були Микола Хвильовий, Олександр Шумський, Михайло Волобуєв і Микола Скрипник. Характерною особливістю звинувачень у буржуазному націоналізмі у цей час була їхня своєрідна персоніфікація — «хвильовізм», «шумськізм», «волобуєвщина», «Волобуєвщина». На початку 1928 р. серед українських комуністів з'явився новий ухил. Його виразником став молодий український економіст російського походження Михайло Волобуєв. Аналогічно Хвильовому в літературі та Шумському в політиці Волобуєв хотів викрити невідповідність між теорією й практикою більшовиків у царині економіки. У двох статтях, опублікованих в офіційному теоретичному часописі «Більшовик України», Волобуєв доводив, що за радянської влади Україна, як і за царя, лишається економічною колонією Росії. Для підтвердження цього він провів ретельний аналіз, що свідчив про те, як, нехтуючи потребами української периферії, уряд і далі розбудовував важку промисловість у російському центрі. Крім того, Волобуєв стверджував, що економіка СРСР становить не єдине й однорідне ціле, а комплекс економічних компонентів, одним із яких є Україна. І кожен із цих компонентів може не тільки самостійно функціонувати, а й безсумнівно бути частиною світового господарства, спираючись на власний потенціал, без посередництва російської економіки. «Шумськізм». Небезпека, що її являли погляди Хвильового для радянського режиму, посилювалася тим, що вони знайшли підтримку не лише в українських літературних колах, а й у самій Комуністичній партії України, особливо серед колишніх боротьбистів, їхнім лідером був комісар освіти Олександр Шумський, який відкинув вимоги московських ортодоксів засудити Хвильового й виступив із власною критикою Москви. Колишні боротьбисти мали свої підстави вважати лицемірною політику цартії в національному питанні. Щоб надати радянському урядові «українського присмаку», Шумського та його товаришів, які перейшли до більшовиків, було призначено на високі урядові пости. Але одразу ж після перемоги більшовиків майже всіх їх понизили в посаді або виключили з партії. З початком українізації, щоб створити враження, ніби Україною правлять українці, декого з тих, хто лишився в партії, зокрема Шумського, за велінням Москви знову призначили на високі посади. Однак цього разу комісар освіти вирішиб викрити махінації Москви. -Як і Хвильовий, Шумський, засуджуючи російський шовінізм, ставить за головну мету виступити проти священного для більшовиків принципу централізму. В написаному на початку 1926 р. листі до Сталіна він вказує на поглиблення процесів українського національного відродження, переконуючи його в тому, що для блага партії цей динамічний і масовий рух слід контролювати українським комуністам, а не представникам неукраїнських народів. Інакше українці, національна свідомість яких невпинно зростає і які ніколи не ставилися з особливою симпатією до більшовиків, можуть повстати й скинути владу, на яку вони дивляться як на чужоземну. Щоб уникнути цього, Шумський пропонував призначити на керівні посади в українському радянському уряді та Комуністичній партії України таких українських комуністів, як Григорій Гринько і Влас Чубар, відкликавши таких призначенців, як німець Еммануїл Квірінг і зрусифікований єврей Лазар Кагаїювич. Ця пропозиція, що зображалася засобом поширення комунізму, була не чим іншим, як закликом обирати політичних керівників України не в Москві, а на Україні Одночасно з критикою О. Шумського Х-ий З'їзд КП(б)У в 1927 році засудив і М. Хвильового, як „підголоска буржуазії та куркулівського охвістя”. Закрито видання ВАПЛІТЕ. Але хвильовісти не здавалися. Вони створили журнал „Літературний Ярмарок” (1928-1930 р.) і езопівською мовою пропаґували далі „романтику вітаїзму” й боротьбу за високоякісну українську культурну творчість. У 1929 р. ваплітяни утворили останню літературну групу під назвою „Пролітфронт” (об'єднання Студій Пролетарського Літературного Фронту”) з місячником „Пролітфронт” (1930-1931 р.). Це об'єднання влада заборонила 19.1.1931 року. Прямування культурного відриву України від Москви насторожило большевиків. Звичайна пожежа.
Духовний розвиток україни.
політика українізації(20-30р. ХХ ст.): суспільно-політичний зміст,наслідки. Коренізація – це політика,яку проводило керівництво комуністичної партії з метою забезпечення підтримки з боку корінного населення республіки та національних меншин. Коренізація в україні називалась Українізацією. Суть політики коренізації полягала в спробі більшовицького керівництва взяти під контроль процес національного відродження в республіках.Українізація тривала від 1923 до 1930 р.Її початком можна вважати декрет РНК УСРР від 27 липня 1923рю «Про заходи у справі Українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ». Та декрет від 1 серпня 1923 р. «Про заходи забезпечення рівноправності мов». Центром українізації став Наркомат освіти,який послідовно очолювали:Гринько,шумський,Скрипник.Видавництво,радіомовлення та кінофільми велись українською мовою. На українську мову викладання перейшли 25% вузів,50% технікумів,80% шкіл. Створювались умови для розвитку національних меншин,утворено 13 національних регіонів з мовами викладання тієї чи іншої національної меншини. Українізація діяла і на тих територіях де компактно проживали українці.З 1925 р. українізація поширються, частка українців у числі держслужбовців зросла до 45%.З еміграції повернувся М.Грушевський і активно долучився до процесу національного відродження.Відбувається релігійне відродження, на території україни діє 3 православні церкви:1)РПЦ – російська православна (найчисельніша)2)УАПЦ – українська автокефальна(утворена 23 жовтня 1921р – митрополитом став В. Липківський) 3)УПАУ – українська православна автокефальна.на початку 30-х років українізація починає згортатись,смод УАПЦ прийняв рішення про саморозпуск. Прихильниками українізації були Шумський,Хвильовий,Затонський,Скрипник. Прихильники укрнзції утворили ухили названі в честь цих дячів. Остаточно згорнулась українізація у 1938р.   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
