Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Які ви знаєте осн.види політики?





1) за сферою сусп.. життя: а) економічна, 2) соціальна, 3) культурна

2) за об’єктом впливу: внутр.. і зовн.

3) За суб’єктом політики: п. держави, партії, особи;

4) За метою (пріоритетом діяльності): п. нейтралітету, п. націон. Примирення, п. відкритих дверей, п. компромісів, п. великого стрибка.

15.методи радикалізму у виріш.політ.теорії і практики. Радикалізм (докорінний) – політ.течія, яка обстоює розрив з визнаною традицією, виступає за рішучі методи у виріш.питань політ практики, без зміни соц.-економ. засад сусп. в-ва. Характериз: стійке надання переваги рішучим методам перетвор; зверненняя до простих форм виріш складних проблем, прагнення до форсування подій, їх прискорення, розвиток міждерж відносин без дискримін.. прагненн поліпшити соціальне законодавство, заперечення диктаторських методів.

16.що таке легітимність влади? - це визнання влади народом, добровільне визнання існуючої влади громадянами, довір’я до влади зі сторони громадян, визнання її справедливою і прогресивною. Це здатн. влади створювати та підтримувати у насел. думку, що влада робить все правильно і повинні їй підкорятися.

17.назвіть ф-ції політики: управління; прогностична.; ідеологічна; виховна; організац.; інтеграційна.; інноваційна; стабілізаційна.

18.які осн.риси політ.думки гуманістів в епоху середньовіччя? Гуманісти – це люди які висували нові ідеї (14-15 ст.) це Руссо, Дж Локк, Зх Європа. В центрі уваги людина, яка є найвищою сусп цінністю, яка здатна до необмеженого розвитку і самовдосконалення. Вони вимагали звільнення від панування церкви в політ та економ житті. Відстоювали свободу розуму. Без перешкод люд розвивали свої здібності., прославляли людську особистість і гідність, її творчий потенціал, її безмежні здібності.

19.порівняйте поняття "Федерація" та "Конфедерація". Федерація – це союзна д-ва, тер-я якої склад.з держ.утворень, наділених юрид.і певною політ.самостійністю, обмеженим суверенітетом, тому її інколи ще називають складною. Конфедерація – це форма союзу д-в, за якої д-ви зберіг.свій суверенітет в повному обсязі.

20.які ви знаєте рівні функціонув.політики? мегарівень; макрорівень; мікрорівень.

21.що вважали осн. засобом держ.управл. легісти? З критикою конфуціанства виступали легісти, фундатором якого був Шан Ян, вони говорили: суворі закони – основний засіб управління, лише насильницькими методами можна навести порядок.

22.у чому полягає мета політики? 1)забезпеч. панування одних суспільних груп над ін.; 2)узгодження соціальних інтересів.

23.охарактеризуйте провідну течію старод.китай.філ-фії "Даосизм". Засновник – Лао Цзи. За їхнім вченням перебіг подій у сус-ві незалежний ні від кого і ні від чого, і ні від Бога. Вони були за справедл., за заг.рівність, війни не признавали, надмірне збагачення засуджувалось. Щастя людини у єдності з природою. Цивілізація – це джерело нещасть.

Його постулати викладені напівлегендарним мислителем Лао Цзи в трактаті «Даоде цзінь» (III ст. до н. е.). Згідно з ученням, Дао — найвищий (безликий) абсолют. Держава, суспільство і людина — природна частина Дао і космосу» Всі вони підпорядковуються законам вічності. Цивілізація та її надбання — це штучні утворення, що протистоять природному. Істинна мудрість — затворництво, відмова від усього штучного. Держава повинна бути маленькою державою-селом, а народ — безграмотним, що дасть змогу зробити головними методами державного управління «мудрість простоти», засновану не на знаннях, а на інтуїції та інертності адміністрації

24.що є хар-рним для політ.стагнації сус-ва? Політ.стагнація – це застій, згортання змін, окостеніння форм, розпад структур політ.життя і призводить до краху політ.с-ми, до політ. регресу. Ознаки: пасивність політ. системи, а згодом звуження д-ті усіх елементів політ с-ми; стандартизація політ. життя; своєчасне невирішення політ. конфліктів; нездатність до вироблення нових форм політ.життя і на перший план виходить бюрократизація політ життя; згорнення всіх форм демократизму і бюрократії., боязливе ставлення до б.-я. змін політ. життя.

26.суть політ.поглядів Платона і Аристотеля. Платон- діалоги «Держава, політика і закони». Розробив проект ідеальної держ. кредо - людина для д-ви, а не д-ва для люд. Воно помилкове. Аристотель сказав що д-ва для люд. Платон вважав, що демократія – це влада мас, що призводить до нахабності, сусп. Якщо Платон вважав, що пристрасті людські можна приборкати лише за допомогою сили, то Аристотель закликав, що можна досягти за допомогою політики і д-ви.

Платон (427-347 рр. до н. є.) своє політичне вчення виклав головним чином у трактатах -діалогах "Держава", "Політик" і "Закони".

Він розрізняв світ ідей і світ речей (явищ). Істинним буттям, на його думку, є лише світ ідей, які осягаються розумом, а сприйняті відчуттями явища не є істинними. Світ явищ не абсолютно відокремлений від світу ідей, а є його спотвореною копією, слабкою тінню. Відповідно, наявні форми держави є лише спотвореними відображеннями деякої ідеальної справедливої держави.

Ідеальну державу Платон будує за аналогією з людською душею. Трьом началам людської душі (розумному, вольовому й чуттєвому) в державі аналогічні три схожих начала - дорадче, захисне й ділове, їм відповідають три суспільних стани - правителів, воїнів і виробників. Визначальним началом душі є розумне, а тому філософи, які його втілюють своєю здатністю міркувати, покликані правити в державі. Вольове начало душі й захисне начало в державі втілюється у воїнах, які повинні підкорятися філософам. Нарешті, розумне й вольове начала управляють началом чуттєвим (ремісниками, землеробами), яке за своєю природою прагне багатства.

Ідеальна держава Платона - це справедливе, засноване на законах, правління кращих. Таке правління може бути або царською владою (якщо серед правителів вирізняється хтось один найдостойніший), або аристократією, владою декількох кращих.

Правити мають компетентні особи після відповідного теоретичного навчання і практичної підготовки. Сократівський ідеал правління заперечував принципи демократії, родової аристократії, олігархії і тиранії.

. Платон виділяв 8 форм державного правління:

 істинне правління

 законна монархія (царська влада);

 незаконна монархія (тиранія);

законна влада небагатьох (аристократія);

 незаконна влада небагатьох (олігархія);

 законна демократія (на основі законів);

 незаконна демократія (за відсутності законів);

 тімократія (ненависний Платону тип владування).

Демократія — лад «приємний і різноманітний», але вона урівнює рівних і нерівних від природи людей, а тому переростає в тиранію — «панування найгіршого обранця народу, оточеного натовпом негідників». Справедливість у тому, щоб кожний стан займався своїм і не втручався в чужі справи («кожному — своє»). Політика — «царське мистецтво», засноване на знаннях і таланті правити людьми. Політичне мистецтво — це мистецтво плести політичну тканину, яка поєднувала б мужніх, щасливих, виважених і дружніх однодумців. Закони встановлюють для загального блага, і вони не можуть мати корпоративного характеру. Вони повинні обмежувати правлячих, свободу підпорядкованих, бути суворими, регламентувати публічне й приватне життя людей. Наука про закони — найважливіша наука вдосконалення людини.

Етап започаткування емпірико-теоретичного підходу до вивчення політичних проблем і оформлення давньої політичної науки як специфічної галузі знань. Пов'язаний він з творчістю одного з найвидатніших мислителів — Аристотеля (384—322 до н. е.), який розглядав людину як об'єктивне начало всіх політичних явищ. Тому держава є організацією не всіх людей, а лише тих, хто може брати участь у законотворчій, судовій і військовій діяльності. Отже, держава, що виникла природним шляхом як найвища форма спілкування, — це «самодостатня для існування сукупність громадян». Нове розуміння категорії «громадянин» передбачало відповідне розуміння держави. За Аристотелем, це — політична система, втілена у верховній владі і залежна від кількості правлячих: один — монархія або тиранія; декілька — аристократія чи олігархія, більшість — політія або демократія. Кращими формами державного управління є ті, де правителі турбуються про загальне благо (монархія, аристократія, політія); гірші — де вони переслідують особисті інтереси. Ідеальна форма — політія — своєрідне переплетіння демократії та олігархії, де багаті змішуються з бідними завдяки формуванню середньої верстви населення, панує закон, всі громадяни дотримуються принципу рівності й мають багато рабів. Ремісники, торговці та «натовп матросів» громадянських прав не мають. Для запобігання політичних переворотів принцип рівності за гідністю правителі доповнюють принципом політичної справедливості — відносною кількісною рівністю. Звідси два види справедливості: розподільча (нерівна за гідністю) та зрівняльна, арифметична, яка застосовується у сфері цивільно-правових відносин. Політична справедливість можлива лише у стосунках між вільними, рівними людьми і втілюється у політичній формі владування. Справедливо й те, що «одні люди за своєю природою — вільні, інші — раби», але відносини між паном і рабом, як і сімейні стосунки, перебувають поза політичною сферою. Критерій справедливості — право як норма політичного спілкування індивідів, як відносна рівність: «рівним — рівне, нерівним — нерівне».

Право — політичний інститут, неполітичного права не існує. Воно складається з природного права, адекватного політичній сутності людини, й умовного права, встановленого людьми (позитивне право). Останнє Аристотель поділяє на писане (закони держави) і неписане (звичаєве право). Насильство суперечить ідеї права. Законодавство — це політична діяльність, невід'ємна частина політичного процесу, а політичне правління — правління законів, а не людей. Якщо закон — явище політичне, то будь-які політичні інституції повинні мати правовий характер.

Своїм ученням Аристотель увінчує процес оформлення політичної теорії як «науки наук», започатковує розвиток політичної етики, політичної юриспруденції, вимальовує обриси майбутнього класичного конституціоналізму, обґрунтовує право народу на законодавчу владу, політичну сутність людини, співвідношення матерії і форми у політичних стосунках, місце і роль держави, права, всіх верств населення в політичному житті; закладає концептуальні засади теорій правової держави, розподілу влад, збагачує природно-правові доктрини, формує методологію дослідження політичних процесів







ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.