Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Герасимчук Т.Ф., Киридон А.М., Троян С.С. Концептуальні основи теорії політики: Навчальний посібник. – Рівне: видавець Зень О.М., 2008. – 307 с.





ISBN 978-966-2096-26-2

Навчальний посібник висвітлює вузлові проблеми загальної теорії політики.У ньому відображено концептуальне розуміння суті теорії у загальному контексті політичної науки, висвітлено основні аспекти теорії політичної влади, теорії політичної системи суспільства, теорії міжнародних відносин, а також подано теоретико-політологічний аналіз сучасної української державності.

Навчальний посібник структурно складається із вступу і чотирьох розділів, які включають 16 тем. Він забезпечений питаннями для контролю знань і самостійної роботи, тематикою семінарських занять, ділових ігор, диспутів, тренінгів і круглих столів, темарієм курсових (кваліфікаційних) робіт, а також довідковим апаратом.

Призначений для студентів вищих навчальних закладів, в тому числі насамперед тих, які навчаються за напрямками підготовки «Міжнародні відносини», «Політологія», «Соціологія», «Державне управління» та «Історія».

 

УДК 32 (075.8)

ББК 66.Оя73

Г 37

 

ISBN 978-966-2096-26-2 © Герасимчук Т.Ф., Киридон А.М.,

Троян С.С., 2008


ЗМІСТ

 

Вступ.

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ТЕОРІЇ

У ЗАГАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ 7

 

Розділ І.

ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ 12

Тема 1. Політика і політична влада: сутність, форми

Та роль у функціонуванні суспільства 12

1. Політика та її сутнісна характеристика 12

2. Поняття й особливості політичної влади 15

3. Класифікація політичної влади 19

4. Політична еліта та політична влада 21

5. Політичне лідерство: теорія, сутність, типологія, функції 25

6. Політична опозиція 27

7. ЗМІ в політиці: політичний вплив

та політичне маніпулювання 40

Тема 2. Політична влада і політичні процеси

В сучасному світі 55

Ефективність політичної влади та її основні фактори 55

Суть і структура політичного процесу 57

3. Політична стабільність і конфлікти 60

Концептуальні висновки до розділу І 62

Контрольні питання

і завдання для самостійної роботи 64

Тематика практичних занять 65

Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт 66

Література 67

 

Розділ ІІ.

ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА 70

Тема 1. Поняття і структура політичної системи 70

1. Визначення та різні підходи до моделювання

політичних систем 70

2. Структура та організація політичної системи 74

3. Функції політичної системи 77

Тема 2. Основні типології політичних систем 78

1. Загальні підходи та характеристики типології

політичних систем 78

2. Формаційні політичні системи 80

3. Режимні політичні системи 84

4. Функціональні (модельні) політичні системи 89

5. Партійні політичні системи 91

6. Виборчі політичні системи 93

7. Ідеологічні політичні системи 97

8. Інтеграційні (цивілізаційні) політичні системи 107

Тема 3. Держава в політичній системі суспільства 111

Походження і сутність держави 111

Функції держави та структура державної влади 113

Формотворчі чинники держави 117

Концептуальні висновки до розділу ІІ 120

Контрольні питання

і завдання для самостійної роботи 122

Тематика практичних занять 123

Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт 124

Література 126

 

Розділ ІІІ.

ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 129

Тема 1. Теоретичне розуміння суті та предметного поля

політології міжнародних відносин 129

Політологія міжнародних відносин: суть понять

“міжнародні відносини”, “міжнародна політика”,

“зовнішня політика” 129

2. Основні закономірності та тенденції розвитку

світової політики 134

3. Національний інтерес як головне спрямування

зовнішньої політики 138

4. Основні методи політології міжнародних відносин 144

Тема 2. Система міжнародних відносин,

її структура і середовище 150

1. Системний підхід до аналізу міжнародних відносин 150

2. Типи, структура, закони функціонування

і трансформації міжнародних систем 155

3. Поняття, різновиди й основні компоненти

середовища міжнародних відносин 159

4. Соціальне середовище

глобальної системи міжнародних відносин 160

5. Позасоціальне міжнародне середовище.

Роль геополітики в політології міжнародних відносин 164

6. Міжнародна система і міжнародний порядок.

Особливості світопорядку в сучасних умовах 167

Тема 3. Проблема правового регулювання і дії

моральних норм у міжнародних відносинах 171

1. Міжнародне право як юридична база системи

міжнародних відносин. Принципи міжнародного права 171

2. Основні моральні імперативи і норми

у міжнародних відносинах 172

3. Особливості взаємодії права і моралі

у міжнародних відносинах 175

Тема 4. Теоретико-концептуальні основи

міжнародних відносин 177

Концептуальні висновки до розділу ІІІ 186

Контрольні питання

і завдання для самостійної роботи 188

Тематика практичних занять 189

Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт 190

Література 191

 

Розділ IV.

ТЕОРЕТИКО-ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 196

Тема 1. Конституційні засади та основні етапи

становлення української державності в сучасних умовах 196

Тема 2. Особливості політичної системи України 210

Тема 3. Політична еліта України 226

Тема 4. Політичне лідерство в Україні 232

Тема 5. Політична опозиція в Україні 235

Тема 6. Специфіка функціонування ЗМІ

В українському суспільстві 238

Тема 7. Зовнішня політика України в контексті

Її національних інтересів 242

Концептуальні висновки до розділу ІV 246

Контрольні питання

і завдання для самостійної роботи 247

Тематика практичних занять 248

Тематика курсових (кваліфікаційних) робіт 249

Література 250

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК 256

 


Вступ.

КОНЦЕПТУАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ ТЕОРІЇ

У ЗАГАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ

ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

 

Політична наука (політологія), як і будь-яка інша, по-перше, спирається на загальнотеоретичну базу і, по-друге, використовує прикладну сторону для конкретизації та пояснення політичних явищ, подій і процесів. У першому випадку мова йде про основи загальної теорії політики. При цьому насамперед доречно зупинитися на сутнісно-концептуальному розумінні самої категорії “теорія”.

Теорія (від грецького theoria – спостереження, розгляд, дослідження) виступає в якості системи основних ідей у певній галузі знання; форми наукового знання, яке дає цілісне уявлення про дійсність. На відміну від ідеології, вона завжди має науковий характер і тісно пов’язана з філософськими поглядами ученого, його світоглядом і певними методологічними принципами підходу до аналізу дійсності. Синонімом строго наукової теорії, втіленої в системі понять, може виступати термін “парадигма”.

Теорія у політичній науці, як правило, максимально наближена до визначеного комплексу ідей, припущень, переконань і поглядів на політичну реальність або на будь-яку сферу політичних процесів. У найзагальнішому вираженні логічна структура політичної теорії має такий вигляд: 1) загальна політична теорія; 2) концептуальна схема даної сфери політологічного дослідження; 3) пояснююча гіпотетико-дедуктивна теорія політики; 4) дескриптивна політична теорія, яка встановлює причинно-наслідкову залежність між досліджуваними політичними явищами; 5) емпіричне політичне дослідження.

Відомий український політолог доктор філософських наук професор П.П.Шляхтун зазначає, що теорія політики “вивчає політику як цілісний предмет і має свої внутрішні структурні елементи: концепції політики і влади; теорії політичної системи і процесів, моделі політичної участі й лідерства; теорії формальних і неформальних інститутів політики – державознавство, партологія, концепція груп інтересів, бюрократії та еліт; теорії міжнародних відносин і зовнішньої політики. Теорія політики складає основний зміст політології як навчальної дисципліни” [Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – С. 20].

Все це не суперечить визнанню міжнародним колоквіумом політологів, який відбувся під егідою ЮНЕСКО в 1948 р. в Парижі, того факту, що основним предметом політичної науки є: а) політична теорія; б) політичні інститути; в) партії, групи і суспільна думка; г) міжнародні відносини.

На нашу думку, із врахуванням відзначеного вище, можна запропонувати таке визначення теорії політики – це частина політичної науки, яка має на меті теоретико-концептуальне (наукове) дослідження, з’ясування сутності політики як суспільного явища.

Отже, структурно політологія у вузькому розумінні слова зводиться до загальної теорії політики, яка, в свою чергу, у якості основних розділів включає 1) теорію політичної влади і владних відносин; 2) теорію політичних систем і політичних режимів; 3) теорію або політологію міжнародних відносин.

Запропонуємо, з використанням словника-посібника “Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці” (К., 2001), наступні їх визначення.

Теорія політичної влади і владних відносин – частина політичної науки, присвячена дослідженню сутнісної характеристики питань влади, аналізу спілкування з масами та залучення їх на свою сторону, виявленню принципів і законів функціонування владних механізмів, віднайденню шляхів вдосконалення та продовження часових термінів панування.

Теорія політичних систем і політичних режимів – розділ загальної теорії політики, який досліджує проблеми утворення та функціонування держав, партій, політичних режимів шляхом вивчення конституційних і адміністративних питань, аналізу політичних інститутів, відносин між суб’єктами політики, політичної культури.

Теорія (політологія) міжнародних відносин – у даному контексті частина політології, предметом вивчення якої є система міжнародних відносин, природа воєн, проблеми національної та світової політики, національної безпеки та національних інтересів, мирного співіснування держав тощо.

Виходячи з того, що ми живемо в Україні і даємо характеристику прикладних аспектів насамперед у контексті розвитку сучасного українського суспільства та держави, то їх теоретико-політологічний аналіз є ще одним важливим структурним елементом теорії політики. Саме означені чотири сюжети виступають безпосереднім предметом розгляду основ загальної теорії політики.

Теорія політики як основа політичної науки, на нашу думку, виконує низку важливих і взаємопов’язаних функцій. Серед них відзначимо такі.

Теоретико-методологічна – насамперед спрямована на вироблення загальних теоретичних засад політології, а також розробку та обгрунтування методів і принципів політичних досліджень.

Науково-пізнавальна – має на меті ознайомлення як політиків-професіоналів, так і широкого загалу, з основними положеннями політичної науки, її досягненнями і проблемними або вузловими питаннями.

Інформативна – дуже близька за змістом до науково-пізнавальної, але на відміну від неї основний ухил робить на інформування суспільства про поточні події політичного життя, сучасні політичні процеси, тенденції та перспективи їх розвитку.

Навчально-просвітницька – ставить своїм завданням формування високої політичної свідомості та політичної культури громадян України, зокрема молодого покоління, в тому числі пов’язана з підготовкою і власне політологів у вищих навчальних закладах України.

Аналітична – прямо пов’язана з систематизацією та науковим аналізом поточної політичної інформації з метою вироблення відповідних рекомендацій різного роду владним структурам, політичним партіям, соціальним верствам, електоральним групам, суспільству загалом.

Прогностична – спрямована на розробку прогнозів розвитку політичної ситуації, моделювання можливих політичних сценаріїв, виборчих процесів тощо на основі використання певних загальнотеоретичних положень політичної науки і методик аналізу політики.

Інноваційна – зорієнтована насамперед на розробку нових продуктивних науково обгрунтованих ідей, які б постійно живили політичну практику, збагачували політологів-практиків дієвими порадами та рекомендаціями.

Прикладна – покликана вказати на ефективні способи та прийоми застосування та використання на практиці політичних знань, їх перетворення у практичні вміння та конкретно-прикладні навички з метою застосування в політичній діяльності.

Консультативна – головною метою має надання різного роду консультацій окремим особам, конкретним політичним групам, суспільному загалу, всім, хто задіяний у політичній діяльності або цікавиться політикою, з широкого кола питань політичної проблематики, в тому числі актуальних питань сучасного політичного життя як всередині держави, так і за її межами.

Соціально-адаптивна – переслідує в якості основної цілі прагнення допомогти всім членам суспільства загалом і кожному з них зокрема пристосуватися до життєдіяльності в умовах мінливої політичної ситуації, не відчуваючи при цьому особливого дискомфорту і спрямовуючи креативні зусилля на подальший поступальний суспільний розвиток.

Водночас політологія, а разом з нею і теорія політики, розвивається на стиках з іншими політичними науками. Серед них відзначимо такі як політична онтологія (вчення про буття, про пізнання, в якому досліджуються загальні аспекти буття), політична антропологія (наука про походження та еволюцію людину, утворення рас), політична гносеологія (теорія пізнання), політична етика (наука яка вивчає мораль і моральність), політична аксіологія (вчення про цінності), політична історія, історія політичних учень, політична соціологія (наука про суспільство як цілісну систему і окремі соціальні інститути, процеси, суспільні групи), політична праксеологія (вивчає політичний світопорядок), політична психологія, політична географія, політична етнографія, теорія світової політики і міжнародних відносин. Базовими політичними науками тут виступають політична філософія і політична соціологія. Їх взаємодія породжує напружене проблемне поле політології. Навколо нього формується коло політичних проблем, які вимагають дослідження, тобто поле конкретної політологічної галузі знання. З точки зору загальної теорії політики дане концептуально-проблемне поле вже було окреслено вище чотирма основними або базовими розділами.

Такий підхід вимагає детального аналізу чотирьох фундаментальних категорій, на яких грунтується теорія політики. До них слід віднести поняття політики, політичної влади, політичної системи суспільства і міжнародних відносин. На основі насамперед “Політологічного енциклопедичного словника” (К., 1997), “Большой энциклопедии Кирилла и Мефодия 2003”, а також інших сучасних навчальних і довідкових видань запропонуємо такі найзагальніші визначення даних категорій.

Політика – організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання і реалізацію влади індивідами і соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.

Політична влада – здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об’єднань з допомогою будь-яких засобів – волі, авторитету, права, насильства.

Політична система суспільства – інтегрована сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію.

Міжнародні відносини – системна сукупність політичних, економічних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних та інших зв’язків і відносин між суб’єктами світового співтовариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, різноманітні організації тощо.


Розділ І.

ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ

 







Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.