СУТНІСТЬ ТА СЕНС КУЛЬТУРИ

1. Культура, визначення, поняття. Форми. Функції культури.

2. Джерела та методи дослідження історії української культури.

Слово «культура» походить із Стародавнього Риму, в перекладі означає обробіток. Марк Цицерон (106-43 р. до н. е) говорив про культуру духу і розуму. У його роботі «Тускуланські бесіди» стверджується, що культура розуму є філософія.

Інші дослідники відносять початок історії сучасного поняття культура до ІІ пол. ХVІІ ст., коли воно було використано в працях Пуфендорфа для означення результатів діяльності суспільної праці. У 18 ст. для Просвітників культура – це ознака розумності. В 19 ст. термін набув статусу наукової категорії і ототожнюється з поняттям цивілізація і суспільно - економічна формація. 19 ст. дивилося на культуру як на прогрес. В праці класичними вважається визначення, яке запропонував Тейлор.

Культура - це складний комплекс, який включає в себе знання, вірування, мораль, мистецтво, закони, звичаї, здібності людини.

Культура – це сукупність духовних і матеріальних цінностей, створених людством протягом його історії.

Культура впливає на людину настільки суттєво і глибоко, що можна стверджувати, що вона створює новий вид людини. Ядром культури стає національний менталітет, самосвідомість. Культура, що не має такого ядра, прийнятого етнічною більшістю, не здатна до досить тривалого існування. Корелятором національної свідомості є національна мова.

Важливим поняттям, що формують уявлення про структуру культури є поняття «офіційна культура» і «контркультура».

Офіційна культура – це така форма культури, яка транслюється зверху й визначається більшістю суспільства.

Контркультура – це течія, яка відкидає (заперечує) цінності домінуючої культури. (Культура дисидентів).

Контркультура – специфічний вид субкультури. Іноді, антикультура може проявлятися під маскою офіційної культури (наприклад, фашизм).

Субкультура – це культура певної групи людей, яка визначає їх особливий стиль життя, ціннісну ієрархію, менталітет.

Національна культура - є синтезом цінностей, створених різними соціальними групами людей і класами певного суспільства. Основні ознаки: спільна мова, домінуюча релігія, традиції та звичаї.

Регіональна культура – це культурні спільноти, які утворюються у відповідному географічному ареалі й протягом тривалого історичного часу зберігають свою специфіку. Може розглядатися на двох рівнях, а саме: в масштабах планети (наприклад, культура Латинської Америки), та на рівні окремих територіальних одиниць держави (культура Західної та Східної України).

1. Матеріальна культура - включає фізичні об’єкти, створені руками людини (артефакти).

2. Духовна культура - це результат пізнавальної та інтелектуальної, духовної діяльності людини. Духовну культуру утворюють норми, правила, моделі і форми поведінки, цінності, знання, мова.

3. Соціальна культура – фокусує світ людських стосунків.

4. Правова культура – це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права.

1. Елітарна культура – створюється привілейованою частиною суспільства або, на її замовлення, - професійними творцями.

2. Народна культура – створюється анонімними творцями, які не мають фахової підготовки. Вона є аматорська (не за рівнем, а за походженням) і колективною. Вона включає міфи, легенди, пісні, танці, казки. Фольклор чітко локалізований, тобто пов'язаний з традиціями певної місцевості.

3. Масова культура – культура, популярна серед широких верств населення в даному суспільстві та переважно комерційно успішна. Вважається, що як термін словосполучення «масова культура» вперше було використано в 1941 р. німецьким філософом і соціологом Максом Горкгаймером у праці «Мистецтво і масова культура». В суспільстві поширюється «масова культура», синоніми якої: «популярна культура», «індустрія розваг», «комерційна культура». Головним каналом поширення масової культури є сучасні засоби комунікативної техніки (преса, радіо, телебачення, книгодрукування, кіно, відео та звукозаписи).

Концепції розвитку культури були розроблені Віко, Герде, Тойнбі, Шпенглером, Морганом.

Віко – основоположник концепції циклічного розвитку культури. На його думку, кожен народ проходить цикл в своєму розвитку, і цей цикл включає три епохи: дитинство, юність, зрілість. Революційно-демократична теорія Маркса і Енгельса культурний розвиток залежить від матеріальної діяльності людей, спрямованої на забезпечення людини матеріальними благами. Шпенглер виділив 8 видів культур, кожна культура існує 100 років, потім вироджується в цивілізацію.

До методів дослідження історії української культури належить:

1. хронологічний (передбачає викладення історичного матеріалу в хронологічній послідовності на всіх етапах розвитку історичного явища);

2. логічний (аналіз історичних явищ на кожному етапі розвитку);

3. синхронний (одночасне вивчення подій, що відбуваються);

4. дихронний (метод періодизації історичних процесів);

5. ретроспективний (вивчення минулого на основі пізніших етапів);

6. порівняльний (аналіз набутих і втрачених історичними явищами рис на різних етапах розвитку);

7. моделювання подій статистичний, соціологічний тощо.

Джерела української культури: усні джерела, інтерв’ю (бесіда), запитальники, анкетування.

Періодизація історико-культурного процесу в Україні.

1. Історія культури давнього населення України (поява людини – до Київської Русі).

2. Історія культури Княжої доби (розвиток культури в період існування держави).

3. Історія культури 2 пол. ХІV ст. – 1 пол. ХVІІ ст. (литовсько-польський період).

4. Культура українського народу за Козаччини та Гетьманщини (період визвольної війни).

5. Національно-культурне відродження ХІХ – на поч. ХХ ст.

7. Українська культура на зламі ХХ та ХХІ ст. (сучасність).

8. Етногенез – процес утворення етнічної спільноти, походження народів на базі різних етнічних компонентів.

1. Культура – це комплекс, що включає знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї, а також інші здібності та навики, засвоєні людиною як членом суспільства.

2. Цивілізація – (громадський, суспільний, державний) – людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі.

3. Менталітет – (спосіб мислення, стан душі) – характеристика специфіки сприйняття та тлумачення світу в системі духовного життя.

4. Культура національна – сукупність притаманних представникам даної нації ціннісно насичених форм і впливів життя. Культура національна – явище історично молоде. Виникаючи тоді, коли народжується її суб’єкт і носій – нація, тобто на початок індустріальної епохи. Культура національна більшою мірою виявляє себе у формах духовного життя – художньої творчості, релігії.

5. Антропологія – наука про походження, поведінку, фізичний, соціальний і культурний розвиток людини.

6. Артефакт – створене людиною, суспільством, продукт культури.

7. Ментальність – світосприйняття, яке формується на глибинному психічному рівні індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних, поведінкових настанов індивіда або соціальної групи.

8. Мова – система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація.

1. Особливості християнізації Київської Русі. Феномен двовір’я.

4. Містобудування та архітектура Київської Русі.

7. Галицько-Волинська Русь як спадкоємниця культури Київської Русі.

1. Світорозуміння людини доби Київської Русі. Християнський світогляд.

5. Праця Іларіона Київського «Слово про Закон, Благодать і Істину» - перша пам’ятка філософської думки.

8. Святі на Русі (за книгою Семчишин М. Тисяча років української культури).

11. Географічні знання за часів Київської Русі.

12. Мозаїки і фрески Софіївського Собору в Києві.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: