Екологічний аудит на екологічному ринку.
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Екологічний аудит на екологічному ринку.





2.Екологічний аудит і захист інтересів товаровиробника.

3.Вигоди від екологічного аудиту для товаровиробника

4.Екологічний аудит у системі ціноутворення.

1.У листопаді 1996 р. Організація економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) і Регіональний екологічний центр (РЕЦ) провели семінар з питань розвитку індустрії екологічних товарів та послуг в країнах Цен­тральної і Східної Європи (ЦСЄ). На семінарі було обговорено проблеми, які стримують розвиток екологічної індустрії, та шляхи їх розв'язання. Була запропонована Програма дій. Як було визначено, проблеми розвитку екологічного ринку зумовлені переважно:

обмеженням доступу підприємців до кредитів і фінансових ресурсів;

відсутністю достатнього досвіду в позивачів з підготовки добрих біз­нес-планів за світовими стандартами або достатньо обгрунтованого фі­нансового аналізу своїх проектів;

• нестачею загальних і спеціальних навичок управління у підприємців з
технічною орієнтацією;

пестачеюю інформації з екологічної політики і природоохоронного
законодавства та слабким контролем за додержанням екологічних законів,
стандартів, норм.

З огляду на ринок проблеми можна згрупувати за розвитком пропози­цій і попиту.

Проблеми пропозиції — це складний доступ до кредитів і фінансів; не­достатня загальна і спеціальна управлінська та екологічна кваліфікації; нестача загальної інформації про екологічний ринок.

Проблеми попиту — недосконалість природоохоронного законодав­ства і слабка його дієздатність; недостатня інформація про державну, місцеву, галузеву екологічну політику та законодавство.

Для подолання перешкод на шляху розвитку екологічного ринку було запропоновано такі практичні заходи:



більше узгодження природоохоронного законодавства та його правоохоронної підтримки на державному і місцевих рівнях; більша "прозорість " екологічної політики і природоохоронного законодавства; по­глиблення систематичної інформації про розміри й структури екологічних ринків підсилять попит на екологічні товари і послуги (вт.ч. аудиторські). Завдяки цьому підприємці матимуть більш ясну перспективу майбутніх екологічних потреб (в т. ч. аудиторських) як щодо пропозицій, так і відносно попиту. Для деяких країн Європи (в т.ч. і України) можливий вступу члени ЄС (а Україна домагається асоційованого членства) потребує введення в дію природоохоронного законодавства і стандартів ЄС (в тому числі і стандартів 180 серії 14000), що створить умови для прискореного зрос­тання і зміни попиту на екологічні товари та послуги;

доповнення законодавчих і фінансових положень для стимулювання роз­витку малого і середнього екобізнесу та для посилення взаємодії з об'єднан­нями екологічного підприємництва або спеціалізованими діловими об'єднан­нями з метою поліпшення умов діяльності малих і середніх підприємств;

полегшення доступу до кредитів через спеціальні фонди для екологічних інвестицій і для підприємств екологічних товарів і послуг. Це матиме важли­ве значення для розвитку екологічної індустрії;

забезпечення загального доступу до інформації за підтримки спеціалі­зованих ділових асоціацій (в Україні вже створено регіональну асоціацію ви­робників екологічного обладнання в м. Запоріжжі і планується створити Асоціацію екологічних підприємців у складі спілки підтримки підприємців малого і середнього бізнесу України);

створення системи підвищення кваліфікації в галузі управління (в т. ч. екологічного) з метою задоволення потреб підприємців у більш ефективній організації свого бізнесу і покращення показників роботи підприємств.

Створення більш сталого попиту на екологічні товари і послуги, вдо­сконалення фінансового механізму, поліпшення поінформованості про природоохоронне законодавство і ринки, про доступ до кредитів, а також безперервне навчання менеджменту є основними етапами, на які мають зважати різні зацікавлені сторони для забезпечення сприятливих умов роз­витку екологічного підприємництва та екологічної індустрії.

2.Екоаудит здійснюється на звернення замовника, тобто товаровиробника, до екоаудиторської фірми з метою надання кваліфікованої комплексної (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) або спеціалізованої допомоги у вирішенні інвестиційних, ринкових та природоохоронних проблем на договірній основі. В договорі (контракті) визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різними, залежно від того, які проблеми виникли у замовника з постачальниками, технологічним та екологічним станом виробництва, з державними інспекційними органами, з інвесторами, суміжниками і загалом з розвитком підприємства і конкурентоспроможністю його продукції.

Екоаудит може бути проведений як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, так і самостійно.Проте в будь-якому випадку його висновки й рекомендації мають конфіденційний характер, що вже само по собі свідчить про захист інтересів товаровиробника. Захист від самого себе або від усіх інших у ринковому середовищі означає, що керівник підприємства вичерпав свої власні можливості управлінської компетенції і, зрозумівши це, запросив незалежних екоаудиторів. Висновки у цьому випадку можуть бути не зовсім приємними для управлінського персоналу. Однак цей погляд зі сторони буде для розум-ного й далекоглядного керівника своєчасним і зрозумілим. Головне жполягас в тому, що екоаудит зробить об'єктивний конфіденційний діагноз і дасть кваліфіковані рецепти або рекомендації для лікування.

Можливості екоаудиту у виборі рекомендацій і заходів захисту інтересів товаровиробника у зовнішньому середовищі, особливо в ринкових умовах, набагато більші, ніж у керівника підприємства. Це пояснюється, по- перше, більшою поінформованістю спеціалізованих екоаудиторських фірм, а по-друге, наявністю у таких фірм відпрацьованих власних методологій або інструментів захисту інтересів товаровиробника, які є їх комерційною таємницею (управлінським "ноу-хау").

 

3.Не всі керівники підприємств розуміють вигоди від екоменеджменту і систематичного проведення екоаудиту. Це створює психологічні бар'єри на шляху запровадження екоаудиту. Для керівників підприємств здійснення або входження в систему екоменеджменту й екоаудиту може здаватися марною тратою грошей. А насправді запровадження стандартів екоменеджменту та екоаудиту є вигідним вкладенням капіталу, оскільки сприяє:

• зменшенню витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх маси;

• зменшенню витрат на сировину шляхом більш ефективного її викорис-тання та зменшенню маси відходів;

• зменшенню витрат па виробництво шляхом використання кращих тех-нологій та підвищенню ефективності технологічного процесу;

• поліпшенню інформації, па якій грунтуються рішення про вибір техно-логії, що дас змогу вигідніше витрачати гроші;

• зменшенню витрат на воду та енергію завдяки більш економному та раціональному їх використанню;

• підвищенню рівня виробництва, оскільки робітники краще працюють там, де відчувають відповідальність керівництва і турботу про благо людей;

• розширенню ринків збуту товарів серед "екологічно свідомих "покупців;

• поліпшенню репутації підприємства, особливо коли воно мас "зелену позначку " завдяки екоаудиту.

 

4.Екологічна ціна — це еколого-економічні витрати поточного і перспективного періодів, екологічна рента, вартість екологічної шкоди від використання ресурсів з урахуванням супутніх витрат. Визначають усі ці витрати в процесі ціноутворення, коли значну роль відіграє екологічний аудит у міру зростання екологічних витрат з розширенням екологічних обмежень при застосуванні нових технологій, тобто у процесі "позеленіння" технологій. Розглянемо основи екологічного ціноутворення і місце екоаудиту в ньому.

У тій мірі, в якій кількість емісій перетворюваних забруднювальних речовин перевищує асиміляційну ємкість навколишнього середовища, вони накопичуються і частково набувають властивостей неперетворюваних за-бруднювачів. Коли рівень емісії досить низький, викиди можуть асимілю-ватися природним середовищем, що приводить до розвитку взаємозв'язку між поточними емісіями і шкодою у майбутньому [21].

У такому разі поточні емісії викликають поточні пошкодження, а майбутні — шкоду в майбутньому, проте рівень майбутніх пошкоджень не залежить від поточних емісій. Ця незалежність розподілу між різними періодами часу дає змогу дослідити ефективність розміщення забруднювачів за допомогою аналізу динамічної економічної ефективності.

Звичайно відправним пунктом аналізу є отримання максимального чистого прибутку при використанні відходів. Проте краще використати еквівалентну форму: мінімізація двох різних видів витрат — вартості від-шкодувань та вартості регулювання забруднень середовища або запобігання їм.

Для графічного дослідження ефективності розподілу (елокації) потрібні дані про те, як змінюються витрати на запобігання забрудненню природного середовища залежно від ступеню регулювання і як шкода залежить від кількості забруднень. Інформація з цього питання є далеко не повною. Економісти узгодили лише загальний вигляд цих залежностей. Більш детальні дані можна отримати шляхом проведення екологічного аудиту на конкретному промисловому підприємстві з урахуванням місцевих умов. Таким чином, екоаудит дає певною мірою можливості для коректного врахування екологічних чинників у процесі ціноутворення.

Загалом гранична (маргінальна) шкода, якої завдала одна одиниця забруднювальної речовини, збільшується із зростанням кількості емісій. Якщо в навколишнє середовище викидається мала кількість забруднювача, то маргінальна шкода є незначною, а коли кількість його збільшується, то одиниця забруднювальної речовини може завдати значної шкоди. Легко зрозуміти чому: малі кількості забруднень легко розбавляються в середовищі, а при підвищенні їх концентрацій розбавлення вже не таке ефективне і природне середовище гірше витримує навантаження.

Маргінальні витрати на запобігання екологічній шкоді зазвичай зростають при збільшенні регульованої кількості забруднювачів. Наприклад, на підприємстві поставлено мету зменшити емісію через встановлення електростатичного фільтра, який вловлює 80 % частинок. Для підвищення ступеню очищення послідовно встановлюють ще один фільтр, який забезпечить вловлювання 80 % від залишкових 20 %, або 16 % від регульованих емісій. Таким чином, перший фільтр забезпечує зменшення емісій на 80 %, а другий, який коштує стільки ж, як і перший, — всього 16 %. Очевидно, кожна одиниця зменшення емісій коштує більше для другого фільтра, ніж для першого. Збільшення глибини очищення призведе до деякого підвищення собівартості вироблюваної продукції.

На рис. 5 зображено форми кривих для визначення ефективного розподілу витрат. У напрямку справа наліво вони відповідають вищому ступеню регулювання емісій і меншій їх кількості. Економічно ефективна алокація в точці Q означає вартість шкоди, завданої маргінальною одиницею забруднювальної речовини, і точно дорівнює маргінальній вартості заходів для її запобігання.

Більш високий ступінь запобігання (точки зліва від точки Q) неефективний через те, що подальше підвищення витрат на регулювання перевищить зменшення величини шкоди. Отже, загальна екологічна вартість зросте. Аналогічно рівні регулювання емісій менше Q призведуть до зменшення вартості заходів контролю, але підвищення витрат на компенсацію шкоди зумовить ще більше підвищення загальної вартості. Збільшення або зменшення регульованої кількості призводить до зростання загальних витрат. Отже, величина Q є екологічно найвигіднішою.

Зі схеми видно, що за вказаних умов оптимальний рівень забруднення не дорівнює нулеві. Щодня ми стикаємося з прикладами такого типу (шкода від автомобільних аварій). Очевидно, транспортні пригоди завдають великих матеріальних збитків, проте ми не зменшуємо їх до нуля, бо вартість цього була б занадто високою. Справа не втому, що ми не знаємо, як раз і назавжди покінчити з автомобільними аваріями. Мабуть треба було б просто вилучити всі автомобілі! Але, враховуючи переваги автомобілізації, про­водять заходи щодо зменшення кількості аварій (використовують обмеження швидкості) до межі, коли вартість втрат через аварії можна порівняти з вартістю до­сягнутої міри запобігання. Ефек­тивний рівень автомобільних аварій не дорівнює нулеві.

Друге зауваження стосується ситуації, коли оптимальний рі­вень забруднення може бути ну­льовим або близьким до цього. Таке трапляється тоді, коли на­віть перша порція забруднення зумовлює значно більші витрати, ніж потрібно для запобігання їй. Це стосується роботи з високонебезпеч-ними радіоактивними забруднювачами або отруйними речовинами.

Рис. 5. Економічно ефективна алокація

забруднювальної речовини:

1 — загальна вартість шкоди;

2— загальна вартість регулювання

 

При проведенні екоаудиту доцільно також враховувати фактори, які впливають на ціноутворення в різних галузях промисловості і в різних районах країни. Оптимальний рівень забруднення у різних регіонах країни неоднаковий. Місцевості з високою густотою населення або особливо чутливі до забруднення мають нижчі припустимі рівні, ніж райони малонаселені або з меншою чутливістю.

У сучасних умовах проведення приватизації та оренди в Україні врахування екологічних вимог сприяє суттєвому підвищенню екологічної безпеки регіону. Можливі два підходи до врахування екологічного фактора [20]. Перший пов'язаний з визначенням цінності території, на якій розташований об'єкт, а другий зумовлений екологічною небезпекою самого об'єкта, яка виявляється в процесі його роботи. Екологічна цінність у цьому разі є сукупністю функцій, спрямованих на відтворення природних ресурсів та асиміляцію забруднювальних речовин чи інших наслідків техногенного впливу. Нині врахування територіальних факторів належить до компетенції місцевих органів влади. Конкретне рішення приймається, як правило, експертним шляхом — проведенням екоаудиту. Отримані результати екологічного аудиту дають змогу з більшою об'єктивністю визначити екологічну ціну певної території чи об'єкта. За допомогою комплексної еколого-економічної оцінки підприємства можна визначити перелік першочергових заходів щодо його екологічного оздоровлення і витрати на їх реалізацію. У зв'язку з виникненням додаткових витрат вартість підприємства, що приватизується, зменшується при більш високому рівні його екологічної небезпеки. Додаткові витрати включають:

• платежі за лімітне й надлімітне забруднення навколишнього середовища, а також екологічні штрафи;

• фінансування заходів щодо підтримання екологічної безпеки підприємства па належному рівні (що може бути визначено за висновками екоаудиту);

• витрати на заходи щодо зниження рівня екологічної небезпеки (що можуть бути більш ефективними при використанні екоаудиту).

Основними натуральними показниками екологічної небезпеки об'єкта є фактичні й приведені величини нормативних та наднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, а також рівні шкідливих фізичних впливів. Фактичні величини вимірюють у натуральних одиницях (т/рік, м3 тощо), а приведені — в умовних (умовн.т, балів тощо).

У процесі ціноутворення застосовують також показники вартості або

економічні показники екологічної небезпеки підприємства: шкода від використання природних ресурсів і забруднення природного середовища; платежі за нормативне й наднормативне використання природних ресурсів та забруднення природного середовища; екологічні штрафи за аварійні та залпові викиди і скиди шкідливих речовин.

Українські вчені розробляють методики [20] коригування вартості під-приємств, що приватизуються, залежно від рівня їх екологічної небезпеки. В основу розрахунків коригувальних коефіцієнтів покладено величини виплат за забруднення навколишнього середовища. Ці платежі є економічними показниками (якщо вони достовірно обгрунтовані, в тому числі й застосуванням екоаудиту) і можуть бути коректно співвіднесені з іншими економічними показниками при оцінюванні вартості майна. Платежі за забруднення природного середовища розраховують за натуральними по-казниками (викиди і скиди шкідливих речовин, рівні шкідливих фізичних впливів), тому вони повинні досить об'єктивно відображати реальний рівень екологічної небезпеки підприємства. Ця об'єктивність значно посилюється, якщо використовувати екоаудит розрахунків. Розрахунок екологічних виплат проводять відповідно до затверджених єдиних методик і, згідно з законом, обов'язково на кожному підприємстві.

Розглянуті аспекти підтверджують важливість екологічного аудиту також для формування цін і системи ціп на товари і послуги в цілому з урахуванням сучасного та майбутнього стану навколишнього природного середовища.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.