Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Операції з листами та книгами





Операції з указаними об’єктами включають перейменування, переміщення від одного до іншого, вставку, вилучення тощо.

Створення нової книги. Виконати команду Файл-Создать... з належним наступним вибором у вікні Создание документа, або натиснути клавіши <Ctrl>+<N>, або натиснути кнопку Создать на панелі інструментів Стандартная.

Відкривання існуючої книги. Виконати команду Файл-Открыть... з наступним належним вибором у вікні Открытие документа, або натиснути клавіши <Ctrl>+<Щ>, або натиснути кнопку Открыть на панелі інструментів Стандартная.

Збереження робочої книги. Виконати команду Файл-Сохранить. Якщо книга зберігається вперше, то необхідно буде зробити належний вибір у вікні Сохранение документа. Можна також натиснути клавіши <Ctrl>+<S>, або натиснути кнопку Сохранить на панелі інструментів Стандартная.

Перехід до чергової відкритої книги. Розкрити меню Окно і вибрати в ньому потрібну книгу, або натиснути на Панели задач кнопку потрібної книги, або натискувати клавіши <Ctrl>+<Tab> до появи потрібної книги (натискування клавіш <Shift>+<Ctrl>+<Tab> дає прокручування книг у зворотньому напрямі).

Перейменування робочої книги. Виконати команду Файл-Сохранить как.... Після цього треба зробити належний вибір у вікні Сохранение документа.

Перейменування листів книги. Клацнути ПКМ по ярличку потрібного листа, в отриманому контекстному меню вибрати пункт Переименовать, вдрукувати в ярличок потрібне найменування і натиснути клавішу <Enter>. Замість звернення до контекстного меню можна двічі клацнути на ярличку потрібного листа.

Перехід до потрібного листа. Клацнути ЛКМ на ярличку потрібного листа (якщо його не видно, то попередньо скористуватись кнопками прокрутки), або натискувати клавіши <Ctrl>+<Page Up> чи <Ctrl>+<Page Down> до появи потрібного листа, або клацнути ПКМ на зоні кнопок прокручування і вибрати потрібний лист у контекстному меню.

Зміна порядка слідування листів. Натиснути ЛКМ на ярличку листа, який треба перетягнути в інше місце, і утримувати, поки поряд з вказівником миші не з’явиться позначка листа. Утримуючи ЛКМ у натиснутом стані, перетягнути лист на потрібне місце. Свідченням завершення перетягування має бути поява позначки у вигляді чорного трикутничка. В цей момент ЛКМ треба відпустити.

Оформлення таблиць

При оформленні таблиць з даними та результатами розрахунків виникають потреби у введенні в комірки ЕТ текстових даних та у їх форматуванні, у створенні обрамлення, заголовків таблиць, у використанні кольорових ефектів тощо.

Текстові дані вводяться у комірки таблиці так само, як і числа. Введення можна здійснювати або через рядок формул, або безпосередньо у комірці. Але зверніть увагу, що на відміну від чисел, введення тексту, якого б розміру він не був, ніколи не приводить до автоматичної зміни ширини комірки. Довгий текст, введений у даній комірці, візуально перекриває наступні порожні сусідні комірки справа. Це перекриття зникає, якщо в сусідній комірці справа розмістити якісь свої дані. Але тоді весь текст комірки можна бачити тільки у рядку формул або при наявності в ній текстового курсора.

Форматуватись може не тільки комірка або діапазон в цілому, але й певний фрагмент тексту у комірці. Форматування фрагмента тексту краще виконувати безпосередньо у комірці, оскільки у рядку формул результатів форматування не видно. Для цього фрагмент тексту у комірці має бути виділеним.

Щоб стало можливим виділення фрагмента тексту у комірці, необхідно встановити в ній текстовий курсор. Це можна зробити або шляхом подвійного клацання ЛКМ, або шляхом виділення комірки з наступним натискуванням клавіши <F2>.

Дуже важливою для процесів форматування є можливість копіювання форматів. Це позбавляє від втомлюючої необхідності встановлювати їх “від нуля” для кожної окремої комірки чи діапазону. Тут доцільно використовувати спеціальну вставку, яка розглядалась вище. Але в багатьох випадках найпростішим шляхом копіювання форматів є використання, так званого, “форматного пензлика” (кнопка Формат по образцу на панелі інструментів Стандартная).

Найважливішим елементом оформлення таблиці є шрифт. Для ознайомлення з параметрами шрифта (гарнітура та розмір), який використовується за замовчуванням, треба виконати команду Сервис-Параметры..., після чого у вікні Параметры вибрати вкладинку Общие. Як правило, ви побачите гарнітуру Arial Cyr розміром 10 пт. При необхідності, в цьому ж вікні ці параметри можна змінити.

Якщо для певної комірки чи діапазону необхідно указати якийсь інший шрифт, то виконують команду Формат-Ячейки..., отримують вікно Формат ячеек, вибирають вкладинку Шрифт, в якій і роблять необхідний вибір. В цьому вікні, крім гарнітури та розміру, можна указати потрібне накреслення (курсив, напівжирний), вибрати вид підкреслення та спецефектів (закреслений, індекси), а також установити колір шрифта.

Зауваження. Колір шрифта Авто означає колір за замовчуванням, встановлений на панелі управління Windows. Якщо цей колір відрізняється від чорного на білому фоні, то треба виконати команду Пуск-Настройка-Панель управления, у вікні Панель управления розкрити піктограму Экран, у вікні Свойства: Экран вибрати вкладинку Оформление, клацнути ЛКМ на елементі Текст в окне і установити для нього належні колір фону (білий) та колір шрифта (чорний).

Зверніть увагу, що при будь-яких змінах у вікні Формат ячеек автоматично знімається позначка на пункті Обычный. Отже, якщо вам треба повернути всі параметри шрифта до початкового стану, то установіть цю позначку знову.

Вікно Формат ячеек можна отримати і більш простим шляхом: шляхом натискування клавіш <Ctrl>+<1> або через пункт Формат ячеек... контекстного меню.

Деякі функції вікна Формат ячеек виведені у вигляді кнопок на панель інструментів Форматирование, в тому числі: Шрифт, Размер, Полужирный, Курсив, Подчеркнутый.

Можливі варіанти технології копіювання форматів для окремої комірки з використанням спеціальної вставки і “форматного пензлика” демонструють дві наступні вправи.

Вправа 3.3.3. Копіювання форматів з використанням спеціальної вставки.

Ø Для прикладу друкуємо текст “Зразок” в комірці B3.

Ø Виконуємо “зразкове” форматування цього тексту. Для цього виділяємо комірку B3 і за допомогою відповідних елементів на панелі інструментів Форматирование встановлюємо розмір шрифта 12 пт і накреслення курсив.

Ø Друкуємо текст “Копія” у комірці B5, яку ми збираємось форматувати.

Ø Виділяємо комірку B3 і копіюємо її в буфер обміну шляхом натискування кнопки Копировать на панелі інструментів Стандартная.

Ø Клацнувши ПКМ на комірці B5, викликаємо контекстне меню і вибираємо в ньому пункт Специальная вставка....

Ø У вікні Специальная вставка встановлюємо відмітку на пункті форматы і натискуємо кнопку OK.

При використанні “форматного пензлика” (кнопка Формат по образцу на панелі інструментів Стандартная) слід пам’ятати, що звичайне клацання ЛКМ на кнопці Формат по образцу надає можливість одноразового копіювання формату. Після цього ця кнопка автоматично вимикається. Подвійне клацання ЛКМ на кнопці Формат по образцу надає можливість багаторазового копіювання формату, але після цього її треба буде вимкнути самостійно.

Вправа 3.3.4. Копіювання форматів з використанням “форматного пензлика” (продовження вправи 3.3.3).

Ø Друкуємо тексти “123”, “456” і “789” у комірках B7, B9 і B11 відповідно.

Ø Виділяємо комірку B3.

Ø Одноразово клацаємо ЛКМ на кнопці Формат по образцу панелі інструментів Стандартная.

Ø Одноразово клацаємо ЛКМ на комірці B7.

Ø Двічі клацаємо ЛКМ на кнопці Формат по образцу панелі інструментів Стандартная.

Ø Одноразово клацаємо ЛКМ спочатку на комірці B9, а потім на комірці B11.

Ø Вимикаємо кнопку Формат по образцу, одноразово клацнувши на ній ЛКМ.

Важливим елементом форматування є вирівнювання тексту. Операції з вирівнювання зосереджені на вкладинці Выравнивание вікна Формат ячеек. Вирівнювання тексту у комірці можливе по горизонталі (по левому краю, по центру, по правому краю, по ширине, по центру выделения тощо) і по вертикалі (по верхнему краю, по центру, по нижнему краю тощо). Можлива також довільна його орієнтація (повернути Надпись при натиснутій ЛКМ або вибрати потрібну кількість градусов). Деякі із функцій вирівнювання по горизонталі винесені у вигляді кнопок (По левому краю, По центру, По правому краю, Объединить и поместить в центре) на панель інструментів Форматирование.

Функція вирівнювання Объединить и поместить в центре може використовуватись для створення заголовків таблиць. Це потрібно, оскільки заголовок таблиці найпростіше спочатку видрукувати в одній комірці, а потім розтягнути цю комірку на всю ширину таблиці. В тих випадках, коли заголовок такий довгий, що перевищує ширину таблиці, доцільно друкувати його в два або більше рядків тексту. Але для цього ніколи не виділяють декілька рядків комірок ЕТ. Такий заголовок видруковують в декілька рядків тексту в одній комірці. При цьому для переходу на наступний рядок тексту в комірці натискують клавіши <Alt>+<Enter>.

Операції з малювання зовнішніх та внутрішніх ліній таблиці зосереджені на вкладинці Граница вікна Формат ячеек. Тут можна також вибрати тип та колір цих ліній. Комірки таблиці можна залити певним кольором з тим чи іншим візерунком. Відповідні функції зосереджені на вкладинці Вид вікна Формат ячеек.

Методи оформлення розглянемо на прикладі таблиці “Графік чергування”. Її зовнішній вигляд та вміст представлено на малюнку нижче. При створенні таблиці будемо притримуватись правила: спочатку зміст, а потім форматування. Саме тому порядок створення таблиці може бути вибраний таким.

Вправа 3.3.5. Створення та оформлення таблиці “Графік чергування”.

Ø Надрукувати текст “Графік чергування” в комірці A1.

Ø Надрукувати текст “№” в комірці A2.

Ø Надрукувати текст “Прізвище, ім’я, по-батькові” в комірці B2 з примусовим розбиттям на три рядки (клавіша <Alt>+<Enter>).

Ø Надрукувати текст “Дні тижня” в комірці C2.

Графік чергування
Прізвище, ім'я, по-батькові Дні тижня
понеділок вівторок середа четвер п'ятниця субота неділя
  Іваненко І.І.              
  Петренко П.П.              
  Коваленко К.К.              
  Сидоренко С.С.              
  Артеменко А.А.              

Ø Для введення днів тижня попередньо створити НОВЫЙ СПИСОК (команда Сервис-Параметры...-Списки). Після цього для введення днів тижня застосувати автозаповнення комірок C3:I3.

Ø Значення порядкових номерів від 1 до 5 ввести в комірки A4:A8 шляхом автозаповнення (команда Правка-Заполнить-Прогрессия...).

Ø Прізвища чергуючих ввести в комірки B4:B8.

Ø Форматуємо комірку A1. Для цього виділяємо діапазон A1:I1, натискуємо кнопку Объединить и поместить в центре. Вибираємо шрифт розміром 14 пт з напівжирним накресленням.

Ø Для стовпчика A застосовуємо автоматичне встановлення ширини за обсягом даних (подвійне клацання ЛКМ на правій межі стовпчика).

Ø Виділяємо комірки A2 і A3 і застосовуємо до них команду Формат-Ячейки...-Выравнивание. При цьому вибираємо об’єднання комірок з центральним вирівнюванням по горизонталі і по вертикалі.

Ø Виділяємо діапазон C2:I2 і натискуємо кнопку Объединить и поместить в центре.

Ø Виділяємо стовпчик B і встановлюємо для нього ширину 14 одиниць (команда Формат-Столбец-Ширина...).

Ø Виділяємо комірки B2 і B3 і застосовуємо до них центральне вирівнювання по горизонталі та вертикалі з об’єднанням комірок та переносом по словах.

Ø Виділяємо групу стовпчиків з C по I і встановлюємо для них ширину 5 одиниць.

Ø Виділяємо діапазон комірок C3:I3 і застосовуємо до них орієнтацію 90º, а також центральне вирівнювання по горизонталі і вирівнювання по нижньому краю по вертикалі.

Ø Для комірок H3 і I3 додатково використовуємо шрифт червоного кольору (команда Формат-Ячейки...-Шрифт).

Ø Виділяємо діапазон комірок A4:A8 і застосовуємо до них центральне вирівнювання по горизонталі.

Ø Комірку зі штриховкою C4 отримуємо шляхом виконання заливки (команда Формат-Ячейки...-Вид). При цьому вибираємо візерунок тонкий, диагональный штриховой.

Ø Решту комірок зі штриховкою отримуємо шляхом копіювання формату комірки C4 (подвійне клацання ЛКМ на кнопці Формат по образцу).

Ø Виконуємо малювання ліній таблиці (команда Формат-Ячейки...-Граница). При цьому використовуємо два типи ліній: товсту та тонку.

Ø Для контроля якості вимальовування ліній таблиці тимчасово знімаємо сітку ЕТ (команда Сервис-Параметры...-Вид). Можна також застосувати для цього кнопку Предварительный просмотр панелі інструментів Стандартная.

Формули

В комірки ЕТ, крім звичайних числових або текстових даних, можна вводити також і формули. За звичайних умов ЕТ має бути налаштована так, що сама формула відображується тільки у рядку формул. У комірці ж має відображуватись значення, обчислене за цією формулою. Для цього ЕТ має бути належним чином настроєна. Виконаємо команду Сервис-Параметры..., а далі у вікні Параметры перейдемо до вкладинки Вид і в полі Параметры окна знімемо відмітку на пункті формулы, якщо вона там є.

До речі, існують ситуації, коли доцільно самі формули відображати також і в комірках ЕТ. Це буває, наприклад, при введенні та редагуванні формул безпосередньо в комірках, а також може бути потрібним для контролю взаємних зв’язків комірок та формул.

Імена комірок

Формули містять числові константи, змінні та функції ЕТ, з’єднані знаками математичних операцій. У формулах можуть використовуватись круглі дужки для зміни стандартного порядка виконання дій. Імена (позначення) змінних у складі формул можуть бути стандартними і нестандартними. Стандартні імена являють собою адреси комірок, побудовані із буквеного позначення стовпчика та цифрового позначення рядка. Адреси можна зробити відносними або абсолютними в залежності від того, повинні вони змінюватись чи ні при переміщенні та копіюванні формул.

Нестандартне ім’я комірки може бути довільним при умові, що воно не містить пропусків. Воно не повинно співпадати з адресою будь-якої іншої комірки. Звичайно, воно може бути тільки абсолютним. Ефективність нестандартних імен пов’язана з можливістю надання їм смислового звучання. А це значно полегшує побудову та сприйняття формул.

Вправа 3.4.1. Створення нестандартного імені.

Ø Відмітити потрібну комірку, для якої має бути створене нестандартне ім.’я. Припустимо, що це комірка D3. Після цього її стандартна адреса автоматично відображується у полі Имя рядка формул.

Ø Клацніть ЛКМ на полі Имя рядка формул і отримайте в ньому текстовий курсор.

Ø Надрукуйте ім’я, вибране для комірки (наприклад, Проба), і натисніть клавішу <Enter>.

Комірки з нестандартними іменами мають певні властивості, які відрізняють їх від звичайних комірок.

q Якщо відмітити комірку з нестандартним іменем, то саме воно буде тепер відображуватись у полі Имя рядка формул.

q Поле Имя рядка формул фактично являє собою розгортуваний список вже використаних користувачем нестандартних імен. Тому при виборі нового нестандартного імені розгорніть цей список і переконайтесь, що вибране вами нове ім’я в ньому ще відсутнє. Інакше, при наданні іншій комірці вже існуючого імені, попередня комірка це ім’я втрачає.

q Нестандартні імена на робочій сторінці зовні себе ніяк не проявляють. Тому розгортуваний список нестандартних імен виконує також дуже важливу функцію виділення комірок, яким були присвоєні нестандартні імена. Розкрийте список, знайдіть в ньому потрібне ім’я і клацніть на ньому ЛКМ. Селектор внаслідок цього буде встановлено у відповідну комірку.

q Як змінні у формулах можуть використовуватись не тільки адреси комірок, але й адреси діапазонів. У відповідності з цим, нестандартні імена можуть бути присвоєні також і діапазонам.

q Надані імена є глобальними, тобто вони є дійсними на будь-яких листах книги. Але їх можна створити і локальними, тобто дійсними в межах свого листа. Для цього до складу імені треба включати також і ім’я листа. Наприклад: Лист3!x. При цьому нестандартні імена листів беруться в одинарні лапки. Наприклад: ‘Результати’!x.

q Одній і тій же комірці або діапазону можна надати довільну кількість імен. Великі та малі літери в іменах не розрізняються в будь-якому алфавіті.

Щоб вилучити існуюче нестандартне ім’я, треба виконати команду Вставка-Имя-Присвоить…. Внаслідок цього на екрані з’являється діалогове вікно Присвоение имени. В цьому вікні треба виділити потрібне ім’я і натиснути кнопку Удалить.

Введення формул

Будемо розглядати введення формул з використанням рядка формул. Відомі такі способи введення формул: безпосередній, за схемою зміни формули, за допомогою майстра функцій і з використанням функцій, визначених користувачем. Способи введення розглянемо на прикладі побудови формули для обчислення суми двох заданих значень. Припустимо, що задані значення знаходяться в комірках A1 і C1. Результат будемо отримувати в комірці E1. Для всіх указаних комірок може бути вибраний числовий формат Общий. Щоб результати роботи мали зрозумілий вигляд, попередньо розмістимо в комірці B1 знак “+”, а в комірці D1 – знак “=”, вирівняні по центру.

Якщо в процесі друкування формули допускаються помилки, то користувачеві доступні всі клавіши редагування для виправлення помилки. Якщо надруковане не влаштовує повністю, то можна натиснути кнопку Отмена (червоний хрестик у рядку формул) або клавішу <Esc>. Якщо процес друкування закінчено, то слід натиснути кнопку Ввод (зелена позначка у рядку формул) або клавішу <Enter>.

Вправа 3.4.2. Безпосередній спосіб введення формули “=A1+C1 → E1”.

Ø Відмічаємо комірку результату E1, тобто встановлюємо туди селектор.

Ø Клацаємо ЛКМ на полі введення рядка формул і отримуємо в ньому текстовий курсор.

Ø Послідовно друкуємо знаки “=”, “A”, “1”, “+”, “C”, “1”.

Ø Натискуємо кнопку Ввод.

Щоб скористуватись введеною формулою, достатньо ввести в комірки A1 і C1 конкретні числові значення.

Вправа 3.4.3. Введення за схемою автоматичного отримання адрес для “=A2+C2 → E2”.

Ø Відмічаємо комірку результату E2, тобто встановлюємо туди селектор.

Ø Клацаємо ЛКМ на полі введення рядка формул, отримуємо в ньому текстовий курсор і друкуємо знак “=”.

Ø Клацаємо ЛКМ на комірці A2, після чого ця адреса з’являється в рядку формул.

Ø Друкуємо в рядку формул знак “+”.

Ø Клацаємо ЛКМ на комірці C2, після чого і ця адреса з’являється в рядку формул.

Ø Натискуємо кнопку Ввод.

Схему автоматичного отримання адрес у складі формули доцільно застосовувати у будь-яких випадках. Це дозволяє уникати прикрих помилок при безпосередньому введенні формули.

Наступне зауваження стосується введення абсолютних адрес, які, як відомо, використовують знак “$”. Звичайно, у разі потреби, цей знак можна друкувати вручну, але краще використовувати відповідний засіб автоматизації. Наведемо приклад. Спочатку надрукуємо в рядку формул довільний фрагмент формули “=A1”. А тепер починаємо натискувати клавішу <F4> і спостерігати за варіантами абсолютних адрес. Нам залишається зупинитись на потрібному.

Вправа 3.4.4. Введення формули за допомогою майстра функцій для випадку “=СУММ(A3; C3) → E3”.

Ø Відмічаємо комірку результату E3, тобто встановлюємо туди селектор.

Ø Клацаємо ЛКМ на кнопці Изменить формулу рядка формул. Внаслідок цього отримуємо в рядку формул знак “=” і текстовий курсор, а нижче рядка формул спеціальну панель формул. Крім того, поле Имя рядка формул заміщає тепер розгортуваний список стандартних функцій ЕТ і функцій, визначених користувачем.

Ø Серед стандартних функцій ЕТ є функція СУММ(Число1; Число2;...), яка може мати до 30 аргументів, значення яких додаються між собою. Перший аргумент функції, указаний жирним шрифтом, вважається обов’язковим, інші – необов’язковими. Окремим аргументом цієї функції може бути комірка або діапазон. Розкриваємо список функцій ЕТ, знаходимо і вибираємо в ньому функцію СУММ. Внаслідок цього панель формул стає специфічною саме для цієї функції.

Ø Текстовий курсор панелі формул за замовчуванням встановлений на поле введення аргумента Число1. Перетягуємо панель формул в інше місце, щоб не заважала. Першим аргументом функції СУММ є значення в комірці A3. Клацаємо ЛКМ на комірці A3.

Ø Клацнувши ЛКМ, переводимо текстовий курсор в поле введення аргумента Число2. Після цього клацаємо ЛКМ на комірці C3, яка містить значення другого аргумента функції СУММ.

Ø Бачимо, що в рядку формул з’явилась формула “=СУММ(A3; C3)”. Крім того, в панелі формул з’явилось поле для введення третього аргумента. Ігноруємо це поле і натискуємо кнопку OK.

Наступне зауваження стосується особливостей користування розгортуваним списком функцій ЕТ. У початковому стані цей список досить короткий, але останнім своїм пунктом він має пункт Другие функции.... Клацнувши ЛКМ на цьому пункті, отримаємо вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, яке містить повний перелік стандартних функцій і функцій, визначених користувачем. Всі ці функції розбито на категорії. Їх перелік міститься у підвікні Категория:. Перелік функцій, що входять до складу відміченої категорії, представлений у другому підвікні Функція:. Відмітивши потрібну функцію у цьому підвікні, нижче у панелі формул можна побачити стислий опис цієї функціїї та її аргументів. Для отримання детальної довідки (повний опис, математичне обгрунтування, приклад застосування) треба натиснути кнопку зі знаком питання в лівому нижньому кутку панелі формул (кнопка Запуск помощника), а після цього ствердно відповісти на всі питання помічника. Внаслідок цього буде отримано довідкове вікно з детальною інформацією по виділеній функції. Ознайомившись з детальною довідкою, довідкове вікно можна закрити, а помічника заховати за допомогою пункту Скрыть контекстного меню. Для подальшої роботи з вибраною функцією треба натиснути кнопку OK вікна Мастер функций – шаг 1 из 2.

Виконуючи введення аргументів функцій, ви могли звернути увагу на специфічні кнопки з червоними стрілками, які можна бачити в кінці полів введення аргументів панелі формул. Ці кнопки дозволяють тимчасово згорнути панель формул до вузенької смужки для того, щоб вона не заважала вибрати і відмітити аргумент в області робочої сторінки. Після вибору аргумента панель формул знову можна розгорнути до нормального розміру за допомогою подібної ж кнопки на цій смужці.

Будова формули

Будь-яка формула обов’язково починається зі знака “=”. Якщо про цей знак забути, то введене буде сприйнято як звичайний текст. Зрозуміло, що така формула працювати не буде.

Основні правила для побудови формул такі:

q формула записується тільки в рядок;

q аргументи функцій обов’язково беруться в дужки;

q дужки у формулах можуть бути тільки круглими;

q аргументи функції відокремлюються один від другого комою;

q знак множення у формулах пропускати не можна;

q якщо у формулі використовується текст, то він має бути взятий у подвійні лапки.

У таблиці в порядку спадання приорітету наведено знаки операцій, які можна використовувати у формулах.

Приорітет Знак операції Найменування операції
1 (найвищий) «-» унарний мінус
  «^» піднесення до степеня
  «*», «/» множення і ділення
  «+», «-» додавання і віднімання

До складу ЕТ входить надзвичайно велика кількість різноманітних стандартних функцій. Для ознайомлення з ними можна скористуватись спеціальним засобом, який називається Мастер функций. Основні стандартні елементарні математичні функції представлено в таблиці.

Математичний запис Запис в Excel
Sinx SIN(x)
Cosx COS(x)
Tgx TAN(x)
Arcsinx ASIN(x)
Arccosx ACOS(x)
Arctgx ATAN(x)
Lnx LN(x)
Lgx LOG10(x)
ex EXP(x)
|x| ABS(x)
КОРЕНЬ(x)
ПИ()

В наведених тригонометричних функціях використовується радіан як одиниця вимірювання величин кутів. Для знаходження логарифма числа за довільною основою використовується функція LOG(число, основание_логарифма).

Досить часто у формулах ЕТ використовуються спеціальні функції, призначені для розв’язування типових розрахункових задач, зокрема, бухгалтерських. Щоб всі ці функції стали доступними в ЕТ, необхідно установити надбудову ЕТ, яка називається Пакет аналіза. Для цього треба виконати команду Сервис-Надстройки..., у діалоговому вікні Надстройки прокрутити Список надстроек: і відмітити в ньому пункт Пакет анализа.

Наведемо найпростіші із спеціальних функцій.

q Функція ЦЕЛОЕ (x) заокруглює число до найближчого меншого цілого. Наприклад, формула «= ЦЕЛОЕ (5.7)» дає результат 5, а формула «= ЦЕЛОЕ (-5.7)» дає результат 6. За допомогою цієї функції можна обчислити частку від ділення націло. Для цього спочатку треба виконати звичайне ділення, а потім заокруглити результат. Наприклад, формула «= ЦЕЛОЕ (23/3)» дає результат 7.

q Функція ОСТАТ (число, делитель) обчислює остачу від ділення націло. Наприклад, формула «= ОСТАТ (23,3)» дає результат 2. За допомогою розглянутих функцій можна записати загальне правило обчислення частки і остачі від ділення націло числа N на число D: N=D* ЦЕЛОЕ (N/D)+ ОСТАТ (N,D).

q Розглянуті функції можна використовувати і для нецілих аргументів. Наприклад, формула «= ЦЕЛОЕ (8.6/2.3)» дає результат 3, а формула «= ОСТАТ (8.6,2.3)» дає результат 1.7. Ці результати теж підпорядковані загальному правилу обчислення частки і остачі від ділення націло, тобто 8.6=3*2.3+1.7.

q Функція заокруглення ОКРУГЛ(число, число_разрядов). Заокруглюється число, яке указано першим серед аргументів, за звичайним арифметичним правилом заокруглення (якщо цифра, яка відкидається, менша 5, то попередня цифра залишається без змін, у протилежному випадку попередня цифра збільшується на одиницю). Якщо число_разрядов більше нуля, то число заокруглюється до указаної кількості десяткових розрядів справа від десяткової крапки. Наприклад, якщо x=143.3184, то формула «= ОКРУГЛ (x,2)» дає результат 143.32. Якщо число_разрядов дорівнює нулю, то число заокруглюється до найближчого цілого. Наприклад, якщо x=143.3184, то формула «= ОКРУГЛ (x,0)» дає результат 143. Якщо число_разрядов менше нуля, то число заокруглюється до указаної кількості десяткових розрядів зліва від десяткової крапки. Наприклад, якщо x=143.3184, то формула «= ОКРУГЛ (x,-1)» дає результат 140.

q Функції заокруглення ОКРУГЛВНИЗ(число, число_разрядов) і ОКРУГЛВВЕРХ(число, число_разрядов). Ці функції працюють, як і попередня, але заокруглюють тільки в ту сторону, яка указана в їх назві, тобто попередня цифра або тільки зменшується, або тільки збільшується. Наприклад, якщо x=143.3184, то формула «= ОКРУГЛВНИЗ (x,2)» дає результат 143.31, а формула «= ОКРУГЛВВЕРХ (x,1)» дає результат 143.4.

q Функції заокруглення ОКРУГЛТ(число, множитель), ОКРВНИЗ(число, множитель) і ОКРВВЕРХ(число, множитель). Ці функції більш універсальні за попередні, оскільки дають можливість заокруглювати не тільки до степеня десяти, а по відношенню до довільного числа множитель. Внаслідок такого заокруглення число стає кратним множителю. Наприклад, формула «= ОКРУГЛТ (x,1.2)» дає результат 4.8 при x=5.3, результат 6 при x=5.4 і результат 6 при x=5.5. Формула «= ОКРВНИЗ (x,1.2)» дає результат 4.8 при всіх указаних x. Формула «= ОКРВВЕРХ (x,1.2)» дає результат 6 при всіх указаних x. Аргументи цих функцій обов’язково повинні мати однаковий знак.

Тут розглянуто лише деякі функції. Описи решти функцій треба шукати у вікні Справочная система, яке з’являється внаслідок виконання команди Справка-Вызов справки. В цьому вікні є вкладинка Предметный указатель, де спочатку треба ввести термін «функция», потім прокрутити отриманий список, вибрати потрібну функцію і натиснути клавішу <Enter>.

Крім арифметичних виразів, важливим компонентом формул є логічні вирази, зокрема, логічні функції. Логічний вираз – це є спільна назва для висловлювання та предиката. Висловлюванням називається твердження, відносно якого відразу можна зробити висновок, вірне воно чи ні. Наприклад, значенням висловлювання «7>5» буде ИСТИНА. Значенням висловлювання «3>5» буде ЛОЖЬ. Висловлювання, яке містить змінні величина, називається предикатом. В залежності від значень змінних предикат може набувати значення ИСТИНА або ЛОЖЬ. Наприклад, результатом порівняння «x>3» буде ЛОЖЬ при x=2 і ИСТИНА — при x=6. Предикат утворюється внаслідок порівняння двох арифметичних виразів, з яких хоча б один містить змінні.

У логічних виразах можуть використовуватись такі операції порівняння: «>» – більше, «>=» – більше або дорівнює, «<» – менше, «<=» – менше або дорівнює, «=» – дорівнює, «<>» – не дорівнює. Треба пам’ятати, що операції порівняння мають нижчий пріоритет, ніж арифметичні операції.

У логічних виразах можуть використовуватись також логічні операції, реалізовані у вигляді логічних функцій: НЕ(x) - заперечення, И(x,y) - логічне множення, ИЛИ(x,y) - логічне додавання. Завдяки реалізації у вигляді функцій їх пріоритет не має значення.

В арифметичних виразах логічне значення ИСТИНА поводить себе як число 1, а ЛОЖЬ – як число 0. І навпаки – в логічних виразах число 1 поводить себе як ИСТИНА, а число 0 – як ЛОЖЬ. Більше того, замість ИСТИНА можна указувати будь-яке число, відмінне від нуля.

Логічні вирази найчастіше застосовуються як перший аргумент логічної функції ЕСЛИ:

ЕСЛИ(лог_выражение, значение_если_истина, значение_если_ложь).

Ця функція має три аргументи, зміст яких такий: якщо лог_выражение дорівнює ИСТИНА, то значення функції обчислюється як значення другого аргументу, а якщо лог_выражение дорівнює ЛОЖЬ, то значення функції обчислюється як значення третього аргументу. Специфіка функції ЕСЛИ полягає в тому, що її тип наперед не визначений і співпадає з типом або другого, або третього свого аргумента.

Приклад 1. Задано число z. Побудувати формулу, яка дає результат z+1, якщо z>1, і дає результат z у протилежному випадку.

Розв’язок: «=ЕСЛИ(z>1,z+1,z)».

Приклад 2. Задано число z. Побудувати формулу, результатом якої є повідомлення «Перевищено порогове значення», якщо z>100, і яка дає результат z у протилежному випадку.

Розв’язок: «=ЕСЛИ(z>100,“Перевищено порогове значення”,z)».

Приклад 3. Задано число z. Побудувати формулу, яка дає результат z, якщо , дає результат 10, якщо z<10, і дає результат 25, якщо z>25.

Розв’язок: «=ЕСЛИ(z<10,10,ЕСЛИ(z>25,25,z))».

Основні повідомлення про помилки у формулах такі:

q #ДЕЛ/0! – ділення на нуль. Таке повідомлення виникає в тих випадках, коли значення дільника операції ділення виявляється рівним нулю.

q «Ошибка во введённом выражении». При цьому ЕТ пропонує варіант виправлення формули. Якщо ві погоджуєтесь із запропонованим, то натискуєте кнопку Да. Якщо ви натискуєте кнопку Нет, то це означає, що виправлення ви збираєтесь внести самостійно.

q «Ошибка в формуле». Таке повідомлення може виникати в багатьох випадках. Наприклад, при введенні помилкової формули «=10+*2», в якій указано дві операції підряд.

q «Несоответствие скобок». Таке повідомлення виникає в тих випадках, коли у введеній формулі порушено баланс між відкриваючими та закриваючими дужками. Наприклад: «=(2+3*4».

q #ЗНАЧ! – помилка значення, що входить до складу формули. Може виникати, наприклад, тоді, коли вжито непрвильний відокремлювач між цілою та дробовою частинами числа.

q #ИМЯ? – помилка в імені. Може виникати тоді, коли при обчисленні виразу вжито неправильне найменування функції. Наприклад: «=КОРЕНЬ(tg(x)+1)». Правильне рішення: «=КОРЕНЬ(TAN(x)+1)».

q #ЧИСЛО! – помилка в аргументі функції. Наприклад, аргументи функції ОКРУГЛТ(число, множитель) обов’язково повинні мати однаковий знак.

q #Н/Д – стандартне помилкове значення, яке означає НеДоступно. Правило тут таке: якщо хоча б один аргумент будь-якої функції або виразу дорівнює #Н/Д, то і значення цієї функції або виразу теж дорівнює #Н/Д.

Розглянемо приклад обчислення за формулою. Відомо, що радіус описаного кола трикутника обчислюється за формулою , де a, b, c — його сторони, а площа трикутника при .

Вправа 3.4.5. Обчислення за формулами.

Ø Введіть у комірку A1 текст “Початкові дані:”, а в комірку A5 — текст “Результати обчислень:”.

Ø Введіть у комірки A2, A3 і A4 тексти “a =”, “b =” і “c =” відповідно. Вирівнювання тексту в цих комірках установіть По правому краю. Таким чином, значення сторін трикутника будемо розташовувати в сусідніх комірках B2, B3 і B4 відповідно.

Ø Введіть у комірки A6, A7 і A8 тексти “p =”, “S =” і “R =” відповідно. Вирівнювання тексту і в цих комірках установіть По правому краю. Отже, півпериметр, площу і радіус описаного кола будемо отримувати в сусідніх комірках B6, B7 і B8 відповідно.

Ø Введіть у к<







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.