Поняття промислового шпигунства в банках

Досить несприятливі умови діяльності банку створюються у разі ведення проти нього промислового шпигунства. Такі дії можуть завдати йому дуже великої шкоди.

Основним об’єктом промислових шпигунів є інформація, причому інформація, основу якої становить комерційна та банківська таємниця. Саме відомості, віднесені до такої категорії інформації, є найбільш цікавими для конкурентів банку і саме вони є об’єктом пильної уваги промислових шпигунів.

Сьогодні практично немає чіткого визначення поняття «про­мислове шпигунство». Найбільш повне, з юридичної точки зору, визначення дає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол): «… це придбання будь-яким обманним шляхом інтелектуальної власності, яка належить будь-якій юридичній особі і яка була створена або законно придбана цією юридичною особою з метою виробництва, що має або може мати промислову цінність...»

Одне з визначень промислового шпигунства міститься у ст. 54 Типового проекту законодавства, розробленого Міжнародною радою з охорони промислової власності. «Промисловим шпигунством є використання, розголошення або передання без погодження з власником інформації, відомостей про способи виробництва і використання техніки, які не публікувалися в пресі і є недоступними для відкритого ознайомлення особою, якій відомий таємний характер цих відомостей, якщо автор вжив відповід­них заходів щодо охорони їх таємності».

Існує багато різних форм і методів промислового шпигунства. Але всі вони обумовлені переважно самою природою промислового шпигунства як таємною формою конкурентної боротьби.

Історія промислового шпигунства сягає своїм корінням у глибину віків так далеко, що неможливо встановити навіть приблизний період його зародження. Найбільш давній приклад цього ремесла наведений відомим французьким письменником Роні Старшим у книзі «Боротьба за вогонь». Герої книги — первісні люди — відправляються в сусіднє плем’я, аби викрасти таємницю добування вогню. Хоч покарання було страшним (прикутого до гір Кавказу Прометея кожного дня шматував орел), але таємниця була викрита і вогонь передано тим, хто ним ще не користувався. Як би там не було, та у міфі про Прометея ми знаходимо повний склад злочину, який зараз називають промисловим шпигунством.

Серед історичних прикладів промислового шпигунства можна згадати викрадення таємниці виробництва фарфору в Китаї французькими промисловцями, а в останніх — англійським агентом Бріаном; викрадення таємниць виробництва високоякісної сталі у Континентальної гільдії плавильників (Бельгія, Німеччина, Північна Італія, Богемія, Іспанія) англійським шпигуном Фолі у XIX ст.; викрадення японськими агентами таємниць виготовлен­ня шовку, способу шліфування лінз тощо.

У розвинутих країнах сьогодні промислове шпигунство значно поширилось. Так, наприклад, у США з 1986 р. легально існує «Товариство фахівців із добування відомостей про конкурентів», яке налічує майже 1500 постійних членів. У Японії тільки в одному Токіо діє близько 400 відомств і бюро, які так чи інакше займаються промисловим шпигунством.

«Недостатньо сказати, що розвідувальні служби потрібні. Ми повинні знати один про одного, повинні бути здатними спостерігати один за одним. Ці організації — форми вираження необхідної недовіри, яка існуватиме завжди», — зазначав Девід Корнуелл, розвідник і відомий письменник. З ним не можна не пого­дитись. Ринкова економіка породжує конкуренцію. Остання потребує знань, інформації про ринок і його суб’єктів. Тому слід добре усвідомити, що з переходом до ринкових відносин ми одночасно отримуємо недобросовісну конкуренцію і промислове шпигунство, які неможливо повністю усунути (інакше ми повинні відмовитись від ринкових умов). Їх треба враховувати у підприємницькій діяльності, запобігати їм, виявляти факти і нейтралізовувати наслідки.

У сучасних умовах більшість конкуруючих банків віддають перевагу збиранню інформації про конкурентів легальними методами, використовуючи офіційні джерела: відвідування банків, аналіз відкритих матеріалів про їх діяльність, установлення необхідних взаємовідносин з банківськими установами і міжбанківськими організаціями, клієнтами банків, укладення угод і договорів, участь у конференціях та інших форумах, де обговорюються проблеми діяльності банків.

Разом з тим наявність відкритої інформації не завжди задовольняє потреби конкуруючого банку. Тому збирання найбільш цінної інформації ведеться зазвичай нелегально та напівлегально.

Сьогодні найбільш відомими і поширеними формами нелегального та напівлегального збирання інформації є:

– анкетування фахівців банку-конкурента під виглядом запрошення їх на роботу;

– підкуп службовців банку-конкурента, засилання до такого банку агентів, установлення спеціальних технічних засобів у його приміщеннях для несанкціонованого отримання інформації;

– опитування фахівців конкурента на виставках, конгресах, конференціях, семінарах;

– спостереження за діяльністю установ банку та його персоналом;

– неправдиві переговори з банком-конкурентом;

– посягання на інтелектуальну власність банку-конкурента;

– підслуховування розмов, вивідування інформації;

– шантаж і різні форми тиску на джерела інформації;

– викрадення документів, програмних засобів;

– збирання інформації через закордонні філії, партнерів, клієнтів, сумісних постачальників, консультантів, радників, колишніх працівників банків.

Промислових шпигунів цікавлять також діяльність і особисте життя керівників та представників вищого менеджменту конкуруючих фірм, банків, вади їхньої поведінки і сімейні стосунки.

Наведені форми промислового шпигунства можуть реалізовуватись різними методами. Наприклад, несправжнє прийняття на роботу починають з вивчення кола осіб, які можуть знати необхідні конкурентові таємниці. Після вибору особи уточнюються найбільш популярні періодичні видання, які цікавлять дану особу, в них дається об’ява з пропозицією вигідних умов роботи такого фахівця. Як правило, умови роботи в таких об’явах значно кращі, ніж ті, що має зараз фахівець. Останній відвідує конкуруючий банк, заповнює необхідні анкети, зустрічається з май­бутнім керівництвом і, бажаючи показати себе з кращого боку, розповідає не тільки те, що він робить сам, а й те, чим займається його підрозділ.

Через деякий час фахівець отримує ввічливу відповідь з відмовою і продовжує працювати на своєму місці, нічого не підозрюючи. А конкуруючий банк уже отримав необхідну йому інформацію.

Увага промислового шпигунства може приділятись і негативним рисам поведінки та хибам працівників конкуруючих структур. Якщо такі риси відсутні, то вони можуть бути спровоковані. Це і неконтрольована поведінка працівників у стані сп’яніння, матеріальна подяка за незначні дії на користь когось із клієнтів, надання позик на пільгових умовах тощо.

Об’єктом пильної уваги є молоді жінки, які згідно зі своїми обов’язками мають доступ до таємниць фірми, банку. Взагалі красиві жінки — неперевершена цінність для промислових шпигунів. Ті, кого не можна споїти, підкупити або залякати, вибовкують таємниці своїм коханкам, бажаючи продемонструвати свою значущість. Яким би банальним не був трюк з підставною жінкою, але за відповідної підготовки спрацьовує він бездоганно. Історія розвідки — незаперечний тому доказ.

Спостереження за конкуруючим банком, як правило, ведеться постійно, і при цьому застосовуються різні методи.

Насамперед це вивчення всіх документів і публікацій, де йдеться про конкуруючу структуру, безпосереднє спостереження за характером угод і умовами їх складання, складом клієнтів, поведінкою керівного складу і представників вищого менеджменту, повсякденною діяльністю установ банку.

Результати спостереження аналізують і систематизують, на їх підставі складають відповідні звіти, а в сукупності з іншими даними роблять необхідні висновки. Спостереження може здійснюватися службовцями самого банку, спеціалістами відповідних структур конкурента, підкупленими працівниками третіх осіб, у тому числі й клієнтами.

Великої шкоди завдає отримання інформації з документів. Це може бути здійснено різними методами: копіюванням таємних та конфіденційних документів, фотографуванням їх, складанням ок­ремих витягів із документів, несанкціонованим ознайомленням з ними представників конкуруючих структур. Особливо цінна інформація може отримуватись навіть шляхом викрадення документів. Таке здійснюється під час розроблення документів, їх переміщення (у тому числі і при пересиланні), роботи з ними посадових осіб, а також під час зберігання.

Засилання агентів до банку може відбуватися як шляхом прямого наймання на роботу зазвичай кваліфікованого фахівця на ключову посаду, так і тимчасового використання працівників для виконання роботи (ремонту, обслуговування, консультації та ін.). Такі люди є найбільш ефективним джерелом інформації, і їх важко викрити.

Значну заінтересованість промислових шпигунів викликають плани діяльності банку, технології отримання прибутку, система управління діяльністю банку, організація його безпеки, продукти інтелектуальної власності.

Джерелами промислового шпигунства є його агенти (довірені особи) в конкуруючих структурах, найбільш доступні працівники цих структур, рекламні видання, звіти фірм, банків про свою діяльність, публічні виступи представників їх керівного складу і службовців, ярмарки і виставки, публікації в пресі, конференції і ділові зустрічі, клієнти, партнери, постачальники, радники і консультанти. До джерел промислового шпигунства також відносять документи різних угод, матеріали судових справ, технічні засоби зв’язку і передавання інформації, колишні працівники банку. Якщо через певні причини з відомих джерел неможливо отримати інформацію, промисловими шпигунами можуть проводитись спеціальні оперативні дії щодо організації каналів втрати інформації. Серед них: використання різних засобів електронної техніки, вербування агентів з числа службовців банку, проведення інших спеціальних заходів.

Практика показує, що ведення недобросовісної конкуренції і промислового шпигунства не передбачає створення для цього спеціальних штатних структур. Але така діяльність з тими чи іншими умовностями все ж таки має ознаки організації (керівні органи, посередницькі ланки і безпосередні виконавці). Зазвичай керівництво такою діяльністю здійснюється у відповідних службах і підрозділах безпеки, маркетингу, кадрів, зв’язку з пресою та ін. У цих підрозділах плануються шпигунські дії, виробляються методи їх реалізації, обумовлюються терміни і підбираються виконавці. Тут зосереджувалася вся аналітична робота й обробка отриманої інформації.

Якщо до шпигунських дій залучаються відповідні фірми, то все керівництво такою діяльністю здійснюється останніми, а замовник формулює завдання і проводить оплату його виконання.

3. Можливі способи залучення до роботи працівників банку
промисловими шпигунами

Аналізуючи діяльність промислових шпигунів, неважко помітити, що найбільшу кількість джерел втрати інформації вони знаходять безпосередньо у конкуруючому банку. Такими джерелами є його працівники. Тому доцільно розглянути способи залучення співробітників банку до актів недобросовісної конкуренції і шпигунської діяльності.

Якщо працівник банку починає працювати на конкурентів або на когось іншого, то це відбувається не відразу і не раптом. Перш ніж прийняти рішення зробити такий крок, нормальна людина повинна мати досить вагомі підстави. Слід підкреслити, що людина зазвичай прагне до стабільності у житті і не стане через дріб­ниці ламати свою долю і кар’єру. Отже, конкуренти шукатимуть насамперед тих людей, яких обставини змушують змінити свій спосіб життя. В окремих випадках вони спеціально створюватимуть такі обставини. Як показує практика, найбільш активно на розрив з фірмою, банком ідуть службовці, в яких не склалася робота, які незадоволені своїм становищем або ставленням до них. Крім того, цьому сприяють складні сімейні обставини, матеріальні труднощі, відсутність досвіду, молодість. Такі люди не довго думають над пропозицією, вони вже давно готові на подібний крок, їм не вистачало тільки слушної нагоди. Але не всі люди такі, більшість не погоджується на зрадництво. З такими людьми промислові шпигуни проводять відповідну роботу, що складається з кількох етапів:

– вивчення службовців банку, що працюють на ділянках і напрямках, які є об’єктами заінтересованості конкурентів. Алгоритм такий: спочатку вибирають службовців банку, безпосередньо зайнятих проблемою, що цікавить конкурентів. Потім вивча­ють їх і відбирають тих, які здатні на зрадництво;

– вивчення службовців банку, що працюють на ділянках і напрямках, які забезпечують об’єкти заінтересованості конкурентів (якщо перший варіант вирішити неможливо);

– виявлення серед службовців банку осіб, на яких є інформація про їх негативне ставлення до банку та його керівництва, або людей, які мають певні вади і приховують їх від близьких і товаришів по роботі (пияцтво, наркотики, захоплення азартними іграми, жінками, борги тощо);

– використання отриманої негативної інформації для залучення вибраних службовців банку до роботи на конкурентів або штучне створення ситуацій для отримання такої інформації (ство­рення умов для інтимних стосунків, втягування у незаконну діяльність, борги тощо з подальшим проведенням шантажу).

Пропозиції щодо роботи на конкурентів можуть здійснюватись у формах: за винагородження продати інформацію, яка містить банківську або комерційну таємницю, та таку, що є конфіденційною; таємно працювати на конкурентів, отримуючи за це одноразову або постійну винагороду; перейти на роботу до банку-конкурента з наступним використанням таємниць, інтелектуальної власності банку на користь конкурента.

Ознаки спроб втягування службовців банку до співробітництва з конкурентами або іншими структурами:

– у ході розмов зі службовцями з будь-якого приводу ставляться запитання, що стосуються різних сторін та способу життя когось із працівників, його ставлення до роботи та керівництва;

– спостереження за окремими службовцями: вивчення звичок, улюблених місць проведення свого дозвілля, хобі тощо;

– участь однієї і тієї ж особи у позаслужбових зустрічах і заходах, необґрунтовано часта матеріальна і грошова вдячність за незначні послуги;

– втягування службовця або близьких йому людей у різні сумнівні угоди, ризиковані компанії, надання грошей у борг, створення інтимних ситуацій, залучення до протизаконних дій.

Якщо ж промисловим шпигунам вдалося залучити когось із службовців до роботи на себе, то цим службовцям вони можуть рекомендувати такі форми поведінки:

– не давати ніякого приводу, аби звернути на себе увагу керівництва банку або товаришів по роботі;

– мати відмінну поведінку, не відмовлятись від позаурочної й додаткової роботи;

– утримуватись від знайомств, які б могли завдати шкоди діяльності такого службовця;

– не вступати в особисті і колективні конфлікти, займати нейтральну позицію в конфліктних ситуаціях.

Крім того, їм рекомендують використовувати всі можливості для подальшого просування по службі.

Звичайно, що подібні зміни у поведінці окремих службовців банку не повинні залишатись непоміченими.

Серед завдань службовцям, залученим до роботи на промислових шпигунів, можуть бути дії, спрямовані на дискредитацію діяльності банку, його керівництва і провідних фахівців. Відомі факти використання промисловими шпигунами своєї агентури з метою ураження комп’ютерними «вірусами» програмного забезпечення інших банків.

Ознаками наявності у банку агентури конкурентів можуть бути різноманітні негативні чутки, плітки між службовцями банку, анонімні листи, що надходять до служби безпеки і керівництва банку, втрата службових документів у підрозділах банку, оприлюднення або використання конкурентами інформації банку з обмеженим доступом. Як правило, залучені працівники ведуть себе більш активно, видають себе за поборників прав своїх товаришів по роботі, мають найбільшу обізнаність у ситуації, прагнуть до позицій лідера в колективі.

Недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство є невід’ємною частиною конкурентної боротьби, а з нею і всієї підприємницької діяльності. Ігнорувати їх існування і можливості настання негативних наслідків від такої діяльності в сучасних умовах немає ніяких підстав.

Говорячи про користь або шкоду недобросовісної конкуренції, й особливо промислового шпигунства, необхідно пам’ятати, що шкода для одного банку означає користь для іншого. Тому слід очікувати не зниження такої діяльності, а навпаки, всебічного удосконалення і розвитку. Поряд з новими способами промислового шпигунства з’являться і нові технології та засоби впливу на конкурентів. У таких умовах службам безпеки слід прогнозувати шпигунську діяльність конкурентів та інших структур, визначати об’єкти їх підвищеного інтересу, проводити заходи попередження і нейтралізації шпигунських дій.

Питання на самостійне опрацювання:

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ БАНКІВ-КОНКУРЕНТІВ

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ КЛІЄНТІВ, ПАРТНЕРІВ,
КРИМІНАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЩОДО БАНКУ

ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ АКТАМ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПРОМИСЛОВОГО
ШПИГУНСТВА

МОЖЛИВІ ФОРМИ НЕЛЕГАЛЬНОГО ТА НАПІВЛЕГАЛЬНОГО ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ БАНКУ ПРОМИСЛОВИМИ ШПИГУНАМИ

ЗАХИСТ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
ВІД ПРОМИСЛОВОГО ШПИГУНСТВА

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: