ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ

«ЛУГАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ»

ВСТУПИТЕЛЬНОГО ИСПЫТАНИЯ ПО УКРАИНСКОМУ ЯЗЫКУ И

ЛИТЕРАТУРЕ, ПРОВОДИМОГО ГОСУДАРСТВЕННЫМ УЧРЕЖДЕНИЕМ

«ЛУГАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ» АНТРАЦИТОВСКОГО ОТДЕЛЕНИЕ МЕДИЦИНСКОГО КОЛЛЕДЖА ЛНР САМОСТОЯТЕЛЬНО

Групи слів за їх походженням: власне українські й запозичені (іншомовного походження) слова.

Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми.

Групи слів за вживанням: загальновживані та стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова і терміни, просторічні слова, жаргонізми.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми.

Фразеологізми: лексичне значення фразеологізму. Відмінність фразеологізму від слова і від словосполучення. Тлумачні словники.

Морфемний склад слова: основа і закінчення; частини основи (корінь, префікс,суфікс).

Варіанти морфем. Чергування голосних і приголосних в морфемах.

Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів), перехід слів з однієї частини мови в іншу. Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-ш н-). Зміни приголосних притворенні відносних прикметників з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників з суфіксами - ств (о), -зтв (о), -цтв (о).

Складні слова. Складноскорочені слова. Сполучні о, е в складних словах. Творення складноскорочених слів.

Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів.

Правила вживання апострофа та м'якого знака. Вживання великої літери.

Іменник: іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники — назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні та власні. Рід іменників. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що мають форми тільки

однини або тільки множини. Відмінки іменників, їх значення. Відмінювання іменників.

Поділ іменників на відміни. Відмінювання іменників І відміни. Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку.

Відмінювання іменників ІІІ—IV відмін. Незмінювані іменники. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини. Особливості творення іменників.

Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, - ичок, -ичк, -інн (я), -ення (-я), -н (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о).

Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї

групи в іншу. Ступені порівняння якісних прикметників, їх творення. Відмінювання прикметників. Повні й короткі форми прикметників. Прикметники твердої і м’якої груп.

Творення прикметників. Перехід прикметників в іменники.

Написання прикметників із суфіксами: -еньк -, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-.

Букви е, о, и у прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-, -ичн-.

Написання не з прикметниками. Написання -н- і -нн- у прикметниках.

Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ

Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники

кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні і складені. Відмінювання числівників. Творення числівників.

Правопис. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний.

Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди

займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні; питальні й відносні; заперечні; означальні й неозначені. Відмінювання займенників усіх розрядів.

Приставний н у формах особових і вказівних займенників. Написання разом і через дефіс неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Написання займенників з прийменниками окремо.

Дієслово: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова:неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то. Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види

дієслова. Часи дієслова. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі.

Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу і наказового способу. Безособові дієслова. Способи творення дієслів.

Не з дієсловами. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів. Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін. Буква ь у дієсловах наказового способу

Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособові дієслівні форми на -но, -то.

Правопис голосних у закінченнях дієприкметників. Відокремлення комами

дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника). Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників. Написання -н- у дієприкметниках та - нн- у прикметниках дієприкметникового походження. Не з дієприкметниками.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Не з

Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення.

Букви - н- та - нн- у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників.

Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників та дієприкметників.

Написання прислівників разом і через дефіс. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день...

Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні. Непохідні й похідні прийменники.

Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.

Сполучник як службова частина мови. Уживання сполучників у простому і складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності.

Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням.

Написання часток -бо, -но, -то, -таки. Не і ні з різними частинами мови (узагальнення).

Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках

Словосполучення і речення; члени речення (у тому числі однорідні); звертання; вставні слова. Просте і складне речення.

Правопис. Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі.

Словосполучення. Будова і види словосполучень за способами вираження головного слова.

Речення. Види речень за метою висловлювання; окличні речення (повторення). Речення

прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні. Порядок слів у реченні.

Процес виникнення фольклору. Багатство і жанрове розмаїття українського фольклору.

Народний епос. Народна лірика. Народна драма. Народний ліро-епос.

«Слово о полку Ігоревім» як зразок героїчного епосу українського народу. Історична основа твору. Особливості композиції та стилістичних засобів. Образи руських князів у творі. Наскрізна ідея патріотизму. Символічно-міфологічні образи та їхнє значення. Фольклорні мотиви. Поетичність образу Ярославни.

«Бджола та Шершень», «Всякому місту — звичай і права», «De libertate» (із «Саду Божественних пісень») Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально-етичні ідеали. «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські», філософські трактати. Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про само

пізнання і «сродний труд». Проповідь житейської невибагливості, пошуку гармонії з собою і світом. Повчальний характер і художні особливості зб. «Байки Харківські».

Творчість І. Котляревського — новий етап у розвитку національного самоусвідомлення.

Драматург і театральний діяч. Історія появи «Енеїди». Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства. Бурлескний гумор, народна українська мова. Утвердження народної моралі (картини пекла).

Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Його винятковий внесок у розвиток української мови та літератури. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів («Причинна», «Думи мої…»). Історична тема («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»). Вісь неперервності історичного часу.

«Сон» («У всякого своя доля…»), тогочасна суспільно- політична дійсність. Узагальнена ідея поеми — неприйняття насильства, поневолення людей, осуд загарбницьких воєн. «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» Продовження теми «земляків» у посланні. Викриття конформізму значної частини української еліти. Засудження комплексу

меншовартості. Критичний перегляд національної історії задля перспективи її кращого майбутнього. Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка («Катерина», «Наймичка», «На панщині пшеницю жала…», «Марія», «У нашім раї на землі…» та ін.) «Вічна» тема матері й сина.

Еволюція жіночого образу в поезії Шевченка. Особистісна лірика Т. Шевченка періоду арешту. «Доля», «Росли укупочці, зросли…»

Риси автобіографізму в образі ліричного героя. Самотність поета («І виріс я на чужині…», « Самому чудно. А де ж дітись?..», «Доля», «Росли укупочці, зросли…»). Підбиття підсумків чесно прожитого життя.

Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга ХІХ ст., про театр «корифеїв». Жанрова різноманітність творів. Трагікомедія «Сто тисяч» — класичний взірець українського «театру корифеїв». Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Проблема влади грошей — наскрізна і «вічна» у

світовому мистецтві. Засоби сатиричного змалювання.

Життя митця і його творчість як новий імпульс української літератури. ―Кайдашева сім’я – соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору, сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків і дітей. Колоритні людські характери в повісті. Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі. Утвердження цінностей національної

Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Трагедія особистості в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Широта представлення народного життя. Еволюція Ничипора Вариниченка: від правдошукацтва до розбійництва. Типове й

екстремальне у долі героя. Жіночі образи, утвердження народних поглядів на духовне здоров’я людини.

Життя і творчість письменниці. Її проза – модель раннього українського модернізму.

Жанрові особливості, провідні теми та ідеї. Краса вільної душі, аристократизм духу як провідні мотиви творчості.

―Земля – психологічне трактування вічних проблем. Трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя (образ Анни). Глибокий психологізм і символізм твору як новаторство О.Кобилянської.

Життя і творчість письменника. Провідні теми та ідеї творчості. Реалістичність зображення людських характерів у творах В. Винниченка

Життя і творчість. Новаторство письменника. Твори Василя Стефаника – шедеври світової новелістики. Трагічна подія – композиційний центр новел Стефаника. Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного. Багатозначність символічних образів.

«Камінний хрест» – уособлення долі людини. Останній танець Івана Дідуха перед від’їздом з села як символ трагізму і розпачу прощання з рідним краєм.

Життєвий і творчий шлях. Основні цикли поезій. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. Драма-феєрія ―Лісова пісня. Фольклорно-міфологічна основа сюжету. Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю і мрією. Художні особливості драми-феєрії.

В. Симоненко — «лицар на білому коні» в українській літературі. Громадянські, патріотичні мотиви, піднесений пафос його лірики. Загальнолюдські цінності та ідеї. Образ матері у творчості поета.

Відомий український поет і його пісні, що стали народними(«Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю…», «Вчителька»). Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в них. Художні засоби донесення до читача ідей патріотизму, гуманізму, історичної пам’яті. Ліризм поезій А. Малишка. Образ матері у творчості поета.

«Любіть Україну!», «Васильки», «Осінь» («Облітають квіти, обриває вітер…») Коротко про поета. Патріотичні, інтимні, пейзажні мотиви його творів. Щирість ліричного самовираження. Патрiотичний пафос вірша «Любіть Україну!». «Васильки» — взірець інтимної лірики.

Максим Рильський — поет, учений, громадський діяч — один із титанів української культури. Ліричний простір у поезії Максима Рильського. Образність і музичність поетичних творів. Радість творчої праці, глибокий патріотизм, ясне світосприймання.

Життєвий і творчий шлях. Провідна роль у літературному житті 20-х років.

Романтичність свiтобачення. Тематичне і стильове розмаїття його прози. "Я (Романтика)" — новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов'язком. "Іван Іванович" — сатира на новий радянський побут. Психологія "вічного" обивателя. Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового та героїв його

Сатирична комедія «Мина Мазайло». Особливості сюжету. Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації (Мина, Мокій, дядько Тарас, тьотя Мотя). Сатиричне викриття бездуховних обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Видатний український кінорежисер і письменник. Історична доля української нації в творчості Олександра Довженка. Його оповідання про Велику Вітчизняну війну. «Ніч перед боєм» — твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час воєнного лихоліття.

Оптимiзм, любов до природи, людини, м'який гумор творів Остапа Вишні. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920- ті роки.

Найбiльший модернiст 20-х рокiв. Звернення до вiчних тем у творчості Тичини, культура вiршування, потужне лiричне «Я» як символ новоï людини, життєствердний пафос, поєднання тенденцiй символiзму, неоромантизму, експресiонiзму, iмпресiонiзму.

Феномен кларнетизму. Наскрiзна оптимiстична тональнiсть, життєствердна настроєність (зб.»Сонячнi кларнети»). Художнє вiдтворення нацiонально-визвольного пробудження

народу, уславлення борцiв за вiльну Украïну (Пам'ятi тридцяти). Проблеми національного відродження українського народу у творчості Павла Тичини.

Українська література 20—30 років XX століття.

Складні суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм). Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець і влада,

свобода творчості. Стильове розмаїття мистецтва 20-х років. Поняття "Розстріляне відродження. Українські письменники, що стали жертвами сталінських репресій. Літературно-мистецьке покоління «Розстріляного Відродження». М. Хвильовий, Лесь

Курбас, В. Чумак, Г. Косинка, М. Вороний, М. Куліш. Микола Зеров, Василь Еллан- Блакитний, Михайль Семенко, Валер'ян Поліщук, Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник, В. Винниченко та ін.. Їх внесок у розвиток української літератури. Творчість сучасних українських поетів

Доля України, її минуле, сучасне і майбутнє — лейтмотив творчості українських поетів XX ст. Образ України у творах Д. Павличка, І. Драча, Б. Олійника, Ліни Костенко. Ліна Костенко

Життєвий та творчий шлях. Поетеса гострої думки й палкого темпераменту. Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко. РІсторичний роман у віршах «Маруся Чурай» Література ХХ століття

Жанрове, тематичне, стильове розмаїття української літератури ХХ століття.

Юрій Яновський Романтичнiсть свiтовiдчуття i стилю в раннiй творчостi. Трагедія роду Половців у романі

Василь Стус Поезiя В. Стуса - зразок «стоïчноï» поезiï у свiтовiй лiрицi. Використання узагальнених образів крiзь призму iндивiдуальноï долi. Основнi тематично-проблемнi лiнiï творчостi: душа людини перед вiчнiстю високого неба (вiдчуження вiд свiту, проблема вибору, стан трагiчноï самотностi i активноï дiï, формування себе). Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою.

Олесь Гончар Видатний письменник сучасності. Відтворення краси духовного світу героїв на сторінках романів, повістей, оповідань та новел. Роман "Собор".

Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю (відповідно до власних зацікавлень абітурієнта)

«ЛУГАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ»

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: