ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Економічний зміст та класифікація витрат підприємства зв’язку

Необхідність вивчення класифікації витрат підприємства випливає з того факту, що зрештою сукупність витрат чинить вирішальний вплив на формування практично всіх фінансових показників, вони є об’єктом фінансового планування і контролю з боку фінансових служб підприємства.

Державні витрати – це грошові відносини, які складаються при розподілі і використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування основних витрат розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб.

Державні витрати у виробничій сфері диференціються за галузевим, внутрігалузевим і цільовим напрямами, за територіальною ознакою. У невиробничій сфері державні витрати спрямовують на розвиток соціально-культурних заходів, оборону й управління.

Що стосується витрат підприємств і організацій зв’язку то, за своїм економічним змістом, загальна сума витрат підприємств зв’язку підрозділяється на п’ять великих, самостійних груп витрат – рис. 3.1.

Кожна з цих витрат має свої джерела відшкодування.

1. Витрати на виробництво продукції зв’язку (експлуатаційні витрати) в цілому по галузі зв’язку відшкодовуються за рахунок загальної суми тарифних доходів, а витрати кожного підприємства зв’язку в цілому – за рахунок власних доходів, що є перерозподіленими тарифними доходами.

2. Вкладення засобів на розширення основних фондів призначається на систематичне розширене відтворення основних фондів, на їх повне і часткове відновлення. Засоби, призначені на розширення і повне відновлення основних фондів, називаються капітальними вкладеннями. Ці витрати відшкодовують за рахунок: амортизації, прибутку й ін., а також з бюджету.

3. Витрати на соціальний розвиток колективів підприємств зв’язку передбачають проведення заходів, які спрямовані на підвищення кваліфікації й освітнього рівня працівників, поліпшення соціальних умов їхньої праці і побуту. Ці витрати фінансують за рахунок заохочувальних фондів підприємств, держбюджету, засобів профспілкових організацій.

4. Витрати на утримання підсобних господарств відшкодовують за рахунок доходів, які одержують від реалізації виготовленої продукції самих підсобних господарств та послуг транспорту. До підсобних господарств, що знаходяться на балансі експлуатаційних підприємств зв’язку, відносяться автобази, ремонтні майстерні, стовпопросочувальні пункти, полігони з виготовлення залізобетонних стовпів та приставок, акумуляторно-зарядні бази.

Витрати на утримання житлово-комунального господарства (ЖКГ) джерелом свого покриття мають доходи, що одержують від жителів ЖКГ. Оскільки ці доходи часто не покривають витрати, то для відшкодування збитків ЖКГ залучають частину прибутку підприємства, яке має на своєму балансі це господарство.

5. Витрати з надання клієнтурі додаткових послуг зв’язку проводять за рахунок доходів, що одержуються підприємством зв’язку від клієнтури за надання цих послуг.

Розрізняють наступні основні джерела фінансування витрат підприємств зв’язку: власні засоби – доходи, прибуток, амортизаційні відрахування; засоби, що надходять від вищестоящих організацій у порядку перерозподілу ресурсів; асигнування з державного бюджету; кредити банків.

До складу експлуатаційних витрат у цілому по галузі зв’язку, крім витрат підприємств зв’язку, входять також витрати:

- також централізовані витрати Міністерства транспорту та зв’язку.

Витрати на утримання апарату управління Міністерства зв’язку не включають в експлуатаційні витрати, а їх передбачають у витратах державного бюджету.

Централізовані витрати здійснюються генеральними дирекціями і Міністерством зв’язку за всі підлеглі їм підприємства зв’язку і включають:

- підготовку кадрів (витрати на утримання курсів і семінарів для підготовки і підвищення кваліфікації працівників зв’язку).

Підприємства зв’язку здійснюють витрати, як готівкою, так і в порядку безготівкових розрахунків. Розрахунки готівкою проводяться шляхом безпосередньої передачі грошей з каси підприємства-платника одержувачеві. Сюди відноситься виплата заробітної плати і премій працівникам підприємства, причому лише та заробітна плата, яка підлягає виплаті на руки, тобто за вирахуванням прибуткового податку. Готівкою також здійснюються витрати на відрядження, тверді надбавки замість добових роз’їздним працівникам зв’язку.

За безготівковим розрахунком витрати оплачують шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку підприємства зв’язку на розрахункові рахунки відповідних постачальників різних організацій. Підприємства зв’язку розраховуються безготівковим шляхом за відвантажені їм товаро-матеріальні цінності, електроенергію, оренду виробничих приміщень.

Експлуатаційні витрати в цілому по галузі зв’язку фінансуються досить просто: експлуатаційні витрати покриваються тарифними доходами – грошовими коштами, що отримують від клієнтури за тарифами, які діють. Оскільки тарифні доходи міністерства зв’язку перевищують загальну суму експлуатаційних витрат, то для фінансування цих витрат не вимагається ні асигнування з бюджету, ні будь-які інші джерела.

Проте існують підприємства зв’язку, що мають незначну величину тарифних доходів і, так звані, безприбуткові підприємства, тобто підприємства, які безпосередньо не обслуговують клієнтуру. Існування таких підприємств зв’язку вимагає з боку вищестоящих організацій складної роботи з фінансування вироблюваних підприємством витрат. Цей перерозподіл здійснюється таким чином.

У галузі зв’язку за характером фінансування експлуатаційних витрат підприємства зв’язку можна поділити на наступні групи:

1) підприємства зв’язки, в яких тарифні доходи більше експлуатаційних витрат, тобто Дт > Е. Ці підприємства використовують для покриття своїх експлуатаційних витрат частину тарифних доходів у розмірі власних доходів, а все те, що перевищує тарифні доходи над власними перераховують на рахунок вищестоящої організації.

2) Підприємства зв’язку, в яких тарифні доходи менше експлуатаційних витрат, тобто Дт < Е. Ці підприємства покривають витрати всіма тарифними доходами, що надходять до них, і, крім того потребують додаткового фінансування від вищестоящої організації.

3) Підприємства зв’язку, що абсолютно не мають тарифних доходів
(Дт = 0), так звані безприбуткові підприємства. Незалежно від того, яку суму складають у цих підприємств власні доходи, вищестояща організація фінансує їх на покриття експлуатаційних витрат.

4) Організації, що не мають ні тарифних, ні власних доходів (Дт = 0;
Дв = 0) – це організації, що здійснюють контрольні функції й охорону, наприклад бюро контролю перекладів, загони воєнізованої охорони. Витрати на своє утримання ці організації одержують від вищестоящої організації двічі на місяць у розмірі передбачених кошторисом витрат.

Підприємство зв’язку, виходячи зі своїх виробничих можливостей і місцевих умов, можуть надавати клієнтурі, головним чином населенню, разом з основними, також і додаткові послуги. Наприклад: упаковка посилок і бандеролей, доставка посилок додому, написання адрес на різних видах відправлень, розсилання реклам за безадресною системою й ед. Доходи, що надходять від додаткових послуг зв’язку, не враховують у складі тарифних доходів. Вони є засобами цільового призначення, на які дозволені наступні витрати:

- безпосередньо пов’язані з наданням додаткових послуг: заробітна плата, що спеціально виділяється для надання цих послуг штатного та нештатного персоналу, матеріали для упаковки посилок і бандеролей, оплата послуг транспорту при доставці посилок додому;

- пов’язані з організацією і розширенням додаткових послуг: пристосування приміщень для організації упаковки посилок на ринках, ярмарках, придбання транспортних засобів для доставки посилок додому, витрати по рекламі додаткових послуг і т.д.;

- на оформлення дизайну підприємств зв’язку: придбання меблів, квітів, озеленення території підприємства зв’язку, упорядкування кімнат відпочинку, додаткові, понадпередбачені в плані експлуатаційні витрати, витрати на поточний ремонт і прибирання приміщень, на поліпшення освітлення й ін.;

- на фінансування 70% вартості форменого одягу, що залишилися 30% вартості у вигляді знижки включаються в експлуатаційні витрати з ст. «Заробітна плата штату основної діяльності». Всі ці витрати не включаються до складу експлуатаційних витрат підприємств зв’язку, по них складається окремий кошторис.

- витрати на залізничні, водні і автогужові перевезення від постачальників до складу контори постачання, витрати на доставку товарів автотранспортом із залізничних станцій і пристаней до складу постачальницької організації;

- витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи.

Витрати на зберігання, підбір і реалізацію товарів:

- основну і додаткову заробітну плату, а також відрахування на соціальне страхування від фонду заробітної плати персоналу, який працює на складі;

- витрати на оренду, поточне утримання складських приміщень і списання зносу інструментів і госпінвентарю;

- амортизаційні відрахування від вартості основних фондів;

- витрати на оплату тари й іншого пакувального матеріалу;

- витрати на відрядження персоналу, який працює на складі, на підготовку кадрів, охорону праці і техніку безпеки.

Адміністративно-управлінські витрати складаються з основної і додаткової заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу, відрахувань від неї на соціальне страхування, витрат на відрядження адміністративно-управлінського персоналу (канцелярських, друкарських, поштових, телеграфних, телефонних витрат).

Витрати проектних і науково-дослідних інститутів складаються із заробітної плати працівників інститутів, витрат на матеріали, які комплектують вироби, вартості спеціального устаткування, витрат конструкторських відділів, дослідницьких майстерень і сторонніх організацій з виконання робіт, витрат на наукові відрядження і господарських витрат на утримання приміщень.

Бюджетні асигнування використовуються для фінансування навчальних, дитячих установ й апарату Міністерства зв’язку.

1. Сутність і класифікація витрат підприємств.

2. Джерела відшкодування витрат підприємств зв’язку.

3. Централізовані витрати підприємств галузі зв’язку.

4. Фінансування експлуатаційних витрат підприємств зв’язку.

1. Державні витрати у виробничій сфері диференціюються за такими ознаками:

2. Витрати на виробництво продукції зв’язку відшкодовують тільки за рахунок:

в) іноземних інвестицій, які залучають у галузь зв’язку.

3. Засоби на розширення ОФ призначаються для:

а) покриття витрат на виробництво підприємства зв’язку;

в) стимулювання працівників підприємства зв’язку (виплата премій, дотацій та ін.).

4. Витрати з надання клієнтурі додаткових послуг покриваються за рахунок:

а) чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства зв’язку;

в) доходів, що одержують підприємства зв’язку за надання цих послуг.

5. Експлуатаційні витрати підприємства зв’язку фінансують:

б) за рахунок залучення інвестицій і спонсорських засобів;

6. До складу експлуатаційних витрат підприємства зв’язку не включають:

г) витрати на підбір, зберігання і реалізацію товарів.

а) премії, дотації й інші виплати працівникам;

б) податкові відрахування до Пенсійного фонду і всі фонди соціального страхування;

в) зарплата бухгалтерів та інших працівників фінансових відділів.

8. Собівартість продукції зв’язку розраховується:

9. Структура експлуатаційних витрат показує, яка питома вага кожної статті витрат у загальній сумі тарифних доходів:

10. Калькуляція собівартості показує, яку питому вагу займає кожна стаття експлуатаційних витрат у загальній сумі експлуатаційних витрат підприємства:

1. Економічний зміст та класифікація витрат підприємств зв’язку.

2. Фінансування експлуатаційних витрат підприємств зв’язку.

Непрямі витрати [indirect costs] – види операційних витрат, які у зв’язку з комплексністю їх здійснення не можуть бути повністю віднесені до виробництва (збуту) конкретних видів продукції в процесі калькуляції її собівартості.

Загальна сума витрат [total costs; TC] – сукупність постійних і змінних поточних витрат підприємства в певному періоді.

Витрати – зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його виключення або розподілу між власниками).

Змінні витрати (витрати) [variable costs; VC; variable expenses] – поточні витрати підприємства, сума яких знаходиться в прямій залежності від об’єму його виробничої або збутової діяльності.

План доходів і витрат підприємства [operating income-expences plan ] – один із основних видів поточного фінансового плану підприємства, що складається на первинному етапі цього планування (оскільки ряд його показників служить початковою базою розробки інших видів фінансового плану). Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної діяльності підприємства. В процесі розробки цього плану повинен бути забезпечений чіткий взаємозв’язок планованих показників доходів (валового і чистого) від реалізації продукції, витрат, податкових платежів, балансового і чистого прибутку підприємства.

План надходження і витрачання грошових коштів [cash income-expenses plan] – один з основних видів поточного фінансового плану підприємства, що відбиває результати прогнозування його грошових потоків. Метою розробки цього плану є забезпечення постійної платоспроможності підприємства на всіх етапах планового періоду.

Політика управління поточними витратами [costs management policy] – частина загальної політики управління прибутком, яка спрямована на оптимізацію суми і рівня, що забезпечує досягнення передбачених об’ємів виробничо-комерційної діяльності і прибутку підприємства.

Постійні витрати (витрати) [fixed cost; FC; fixed expenses] – поточні витрати підприємства, які носять незмінний (впродовж даного періоду) характер і не залежать від об’єму його виробничої і збутової діяльності.

Витрати майбутніх періодів [prepayments] – витрати, понесені в звітному періоді, але не включені до складу поточних витрат, оскільки вони підлягають списанню за рахунок доходів майбутніх звітних періодів. Вони відбиваються в активі балансу підприємства (у складі його оборотних активів). Оскільки витрати майбутніх періодів є абсолютно неліквідними активами при оцінці рівня ліквідності активів і платоспроможності підприємства.

Собівартість продукції [cost price of production] – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і збут товарів, робіт і послуг. Розрізняють заводську собівартість (що відбиває поточні витрати тільки на виробництво продукції) і повну вартість продукції (що включає разом із заводською собівартістю і поточні витрати підприємства щодо її збуту). Перелік поточних витрат, які включають у собівартість, регулюється державними нормативними актами, які відбивають галузеву специфіку діяльності виробничих підприємств.

Поточні витрати [current cost; CC] – виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємства, пов’язані здійсненням його поточної господарської діяльності які відшкодовують протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу у складі ціни продукції.

Валові витрати – витрати, здійснені платником податку на прибуток протягом звітного періоду, які виключають із суми відкоректованого валового доходу для обчислення суми оподатковуваною податком прибутку.

Витрати обігу [cost of sales; COS] – виражені в грошовій формі поточні витрати трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на здійснення торгової (торгово-посередницької, збутової) діяльності підприємства.

Витрати виробництва [manufacturing costs] – виражені в грошовій формі поточні витрати трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати враховують і планують як собівартість продукції.

Методи калькуляції собівартості продукції [calculation methods] – система способів калькуляції собівартості продукції залежно від її видів, складності, характеру організації виробництва та інших факторів. У сучасній практиці використовують наступні основні методи калькуляції собівартості продукції: нормативний, попередній, позаказний.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: