Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ





Податки — це обов’язкові відрахування до загальнодержавного і місцевих бюджетів юридичними і фізичними особами

Податки є важливою складовою фінансової системи. З їх допомогою формуються фінансові ресурси держави.


Податкова система засновується на відповідних законодавчих актах, які встановлюють конкретні методи і правила побудови і вилучення податків.

Податки виконують такі функції:

• фіскальну (від лат. fiscalis — казенний). Вона означає необ­хідність створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;

• перерозподільчу — податки є важливим інструментом розпо­ділу і перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основ­ному через бюджетну систему;

• стимулюючу — вилучення податків впливає на активізацію тру­дової активності, на краще використання основних фондів, стимулю­вання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню подат­кових пільг. Використання податкових пільг сприяє розвитку під­приємницької діяльності, закріпленню кадрів в окремих галузях гос­подарства. Нарешті, здійснення митної політики спрямоване на збере­ження власного виробника й активізацію його виробничої діяльності.

Податкова система складається з ряду елементів. Розглянемо основні з них.

Суб'єкт податку — особа, яка за законом зобов'язана сплачу­вати податки.

Носій податку — особа, що фактично сплачує податок.

Об'єкт податку — доход або майно, з якого нараховується по­даток (заробітна плата, прибуток, доход з цінних паперів, нерухо­ме майно тощо).

Ставка податку — величина податкових нарахувань на оди­ницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земель­ної площі, одиниця виміру товару тощо). Розрізняють тверді, про­гресивні пропорційні та регресивні податкові ставки.

ВИДИ ПОДАТКІВ ТА СТАВОК ЇХ

Кожна країна має свою податкову систему. У назвах по­датків є значна різноманітність. Проте, незважаючи на це, можна здійснити загальну класифікацію видів податків.

Залежно відвстановлення ставок розрізняють пропорційні, про­гресивні та регресивні податки.

Пропорційні податки ґрунтуються на твердих ставках, які встановлюються в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта податку без урахування диференціації його величини.

Прогресивні податки передбачають підвищення величини ста­вок із зростанням доходу. При прогресивній шкалі оподаткування платник податку сплачує не тільки все більшу абсолютну суму доходів у вигляді податку (в міру зростання їх), а й більшу його частку.

Прогресивні податки в основному сплачують ті особи, які ма­ють великі доходи.

Peгресивний податок передбачає зниження величини ставки зі зростанням доходу. Він може й не вести до зростання абсолютної суми надходжень до бюджету при збільшенні доходів фізичних і юридичних осіб, що платять податок.



Згідно звикористанням податки поділяють на загальні та спе­цифічні.

Загальні податки використовують на фінансування поточних і капітальних видатків державного і місцевих бюджетів без закріп­лення за будь-яким певним видом видатків.

Специфічні податки мають цільове призначення (наприклад, відрахування на соціальне страхування).

Запринципами встановлення податки поділяють на прямі та не­прямі.

Прямі податки вилучають з доходів або майна юридичних і фізичних осіб. До них належать податок на прибуток підприємств або організацій, на доходи, а також подоходний податок з грома­дян, податок на нерухоме майно.

Непрямі податки встановлюються у вигляді надбавок до ціни товару або тарифу на послуги.

Розрізняють також загальнодержавні та місцеві податки. Дозагальнодержавних податків належать мита, податки на ек­спорт та імпорт, податок на додану вартість, податок на прибуток (для підприємств) або доходи (для окремих громадян).

Місцевими є податки з власників будівель, комунальний пода­ток тощо.

КРИВА ЛАФФЕРА

Американський економіст А. Лаффер показав кореляцій­ну залежність між доходом бюджету, величиною податкової став­ки і податком та частиною національного продукту (податковою базою).

Рис. 1. Крива Лаффера:

С — ставка податку; Нп надходження податків до бюджету;

М— оптимальний розмір податкової ставки; 1,2 — відповідно нормальна і заборонена зони шкали

 

Лаффер встановив, що підвищення податкової ставки до певного критичного рівня сприяє зростанню доходів бюджету, не підриває підприємницького стимулу. За межею цього рівня почи­нається так звана “заборонена зона” шкали оподаткування. По­датки, вилучені за шкалами “забороненої зони”, стримують еко­номічну ініціативу, призводять до скорочення інвестицій. У резуль­таті знижуються доходи (рис. 1).

Висновки Лаффера переконливо підтвердила недавня по­даткова практика України. Вона була результатом відвертого ігно­рування економічної теорії та позитивної практики розвинених країн світу.

Крива Лаффера зосереджує увагу на з'ясуванні сутності критич­ного рівня розміру податкових ставок. Важливо знати, що зрос­тання виробничої активності тотожне розширеному відтворенню на основі нагромадження. Останнє, як відомо, означає вкладення додаткового продукту в збільшення основних фондів та оборот­них засобів. При цьому, безперечно, податки впливають на розмі­ри норми нагромадження, тобто відношення фонду нагромаджен­ня до національного доходу (в масштабі країни) або прибутку (в масштабах окремого підприємства). Є певна межа норми нагро­мадження, яка забезпечує зростання виробництва, а також збільшення виробничого нагромадження.

Отже, при встановленні податкових ставок слід ураховувати пев­ний критичний рівень їх і не порушувати “заборонену зону”. При цьому бюд-жетні доходи не зменшуватимуться. Податки не будуть негативно вплива-ти на підприємницьку діяльність, зменшувати ка­пітальні вкладення, галь-мувати науково-технічний прогрес, упо­вільнювати економічне зростання.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.