Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Ставлення Олеся Гончара до критики «Собору»





«Щоденник» письменника, виданий «Веселкою» у 2002—2004 роках дає змогу простежити за рефлексіями Олеся Гончара з приводу ситуації навколо «Собору». Одразу ж після публікації роману у журналі «Вітчизна» у письменника виникли якісь погані передчуття. Він напише:

«Щоденник» фіксує болісну реакцію письменника на цькування, на моральне ґвалтування людей, яких змушували виступати проти «Собору». Автор у цей час відчував сильний пресинг

«Собор» Олеся Гончара ставав одним із факторів, які відкривали багатьом письменникам очі на суто людські цінності життя, і як наслідок — починається інтенсивний пошук такої форми, якою можна було б сказати істинну правду про ці цінності.

Роман вплинув не лише на українську літературу. Литовський поет Юстінас Марцинкявічюс услід за Гончаревим «Собором» пише свій «Собор» — драматичну поему про духовний собор литовської нації.

Основні типи європейського сонету

3. Сонет в Італії
Сонет виник в XIII в. в Італії. Перший з відомих сонетів був написаний Якопо ДА Лентини (роки діяльності 1215 - 1233) - нотаріусом при дворі короля Сицилії Фрідріха II і поетом "сицилійської школи". Перші італійські сонети своїм ритмом, ладом, перехресною схемою рими були близькі до народної пісні. НАДАЛІ сонетну форму культивували поети "dolce stil nuovo" (Гвидо Гвиницелли, Гвидо Кавальканти, Чино ДА Пистойя) і представники демократичної поетичної школи Тоскани (Чеккочетко,четко Анджольери, ит. Cecco Angiolieri). У творчості перших одержав подальший розвиток пришедший з поезії трубадурів культ коханій. У сонетах поетів dolce stil nuovo жінка обожнюється, руйнуються станові перешкоди в любові, досліджується духовний мир людини, удосконалюється поетична мова.Паралельно з любовним виникають сонети політичний і сатиричний.

Канонічні правила написання сонета були сформульовані в 1332 році юристом з Падуи Антонио ДА Темпо.
Неперевершеним майстром сонетної форми є Франческо Петрарка. Саме завдяки ньому сонет став засобом зображення людських переживань. Його "Книга пісень" (1373) - триста добутків, що мають одну сюжетну лінію - розповідь про любов поета до Лаури, надовго визначила шляху розвитку всієї європейської лірики.
4. Сонет в Англії
У першій половині XVI століття сонет проникає й в Англію, де розробляється його нова, англійська, модель, або, точніше, ряд моделей, усе більш отклоняющихся від вихідної італійської. Реформу почали одночасно трохи поетів. Одним з них був Пилип Сидні, воєначальник Єлизавети. Його модель заснована на французькій, але терцети інверсовані так:abba abba cdd cff
У цій моделі здійснений перехід до сонета із трьома катренами, її можна представити й так:abba abba cddc ff
Відштовхуючись від моделі Сидні, інші поети вели пошук у двох різних напрямках. Эдмунд Спенсер спробував зв'язати всі три катрени наскрізними римами, перейшовши до перехресного римування в катренах: abab bcbc cdcd ff
Модель Спенсера не одержала широкого поширення, імовірно, через відносну бідність англійської мови римами.

Більш популярної стала спрощена модель, запропонована Генрі Сарри: abab cdcd efef gg
Саме цієї моделі випливає Шекспір у своїх сонетах. Три катрени на перехресні рими більш не зв'язано один з одним, а завершальне двустишие звичайно містить дзвінку афористичну сентенцію. Вільна побудова моделі Сарри полегшує завдання поета, але, на жаль, позбавляє сонет цілісності й внутрішньому взаємозв'язку його частин за допомогою антитез.
5. Сонет у Франції

Іншою літературою, що звернувся до сонета, стала французька. В XVI столітті найбільш відомі Жоашен ДЮ Беллі й Пьер Ронсар.Вони розробляли нову модель сонета, називану французької. Її відмінність від італійської полягає в структурі терцетів - вони пишуться на три рими, дві з яких є суміжними (в італійському сонеті всі рими перехресні).Таким чином, схема французького сонета наступна: abba abba ccd eed. Французи ж увели ряд строгих формальних вимог до сонета, що стали загальноприйнятими в XVII-XVIII століттях. Насамперед, це необхідність використовувати тільки точні рими, заборона на повторення слів (крім союзів і особистих займенників), чітке синтаксичне відділення катренів і терцетів друг від друга, нарешті - вимога наявності в сонеті "діалектичної тріади" (теза-антитезис-синтез), причому задовго до Гегеля. Згідно з каноном, перший катрен дає експозицію головної теми, другий - її розвиток. Перший терцет дає побічну тему, що є антитезою до головної, другий терцет дає завершення у вигляді синтезу цих тем.

• "вінок сонетів", що полягає з 15 сонетів, зв'язаних один з одним за певною схемою;
• онегинская строфа, що представляє собою сонет англійського типу з обов'язковим чергуванням перехресного, парного римування, що й оперізує, у катренах;
• "перекинутий сонет", у якім терцети не ідуть за катренами, а передують їм;
• "хвостатий сонет", у якім до добутку додається ще один або кілька терцетів або додатковий рядок;
• "половинний сонет", що полягає з 1 катрена й 1 терцету;
• "безголовий сонет", у ньому відсутній перший катрен;
• "суцільний сонет", написаний на двох римах;
• "кульгавий сонет", з укороченими четвертими віршами в катренах

 

Мушкетик «Яса» проблематика

Книга повністю присвячена рідній історії, головним героєм виступає знаменитий І. Сірко - кошовий Запорізької Січі. Сюжет роману розгалужений, у ньому багато подій і осіб - і тих, що ввійшли в історію, 1 тих, що створені уявою-автора.

Матеріалом художнього аналізу виступає найскладніша доба в історії нашої землі, так звана Руїна, коли Україна роздиралася у взаємознищувальній боротьбі і яка відкинула й далеко назад у культурному і державному становленні.

З одного боку, гетьман Правобережної України II. Дорошенко, одержимий нестримним владолюбством, складає окроплені кров'ю угоди то з польським королем, то з кримським ханом, доки не стає, зрештою, підданцем турецького султана, напустивши на Ук­раїну його грабіжницькі орди. З другого боку, гетьман Лівобережної України І. Самойлович, який у своїх стосунках з царем був лише найслухнянішим васалом.

Самолюбивим гетьманам у романі протиставляється Запорізька Січ. Відомо, що з часу свого виникнення (XVI ст.) вона відігра­ла значну роль в історії українського нагоду, була могутнім щи­том проти нападів татарських і турецьких завойовників. Уромані автор описує дійсний історичний факт - похід на Крим, під час якого загін козаків зайняв Кафу та інші міста, визволив багато невільників.

Ішли ті, хто шукав правди і волі. Проте Мушкетик не іде­алізує "козацьку вольницю", говорячи, що не з самих беззасте­режних лицарів складався тутешній люд - траплялися серед ко­заків і пронизливі та хитрі, користолюбиві і зрадники. Були і людці, які прийшли на Січ не рідну землю захищати, а погуляти. І так прогайновували життя. Догулювали до старості, помирали, не залишивши по собі ніякої пам'яті, ніякої слави.

Активну роль у політичному житті України Сірко почав відігравати лише у другій половині 50-х рр.ХVІІ ст., будучи вже вінницьким полковником. Брав участі, у козацьких походах на Крим.Як отаман відчував себе Сірко відповідальним за все січо­ве братство.

Своєрідним антиподом Сірка виступає гетьман Лівобережної України Самойлович. Мушкетик змальовує їх як двох неприми­ренних ворогів. Надто круто сходилися і розходилися в житті їхні дороги. Проте, всі суперечності між ними не були супереч­ностями двох різних за характером людей. У романі автор описує Самойловича як людину замкнену, пох­муру, яка за все життя не відкрила нікому ні душі, ні по­мислів.

Розкривається в романі і проблема розмежування в стані ко­заків: ще недавно йшли вони в одній лаві, разом билися, ряту­вали один одного, ділилися їжею і одягом. А тепер маєтків од­них "не об'їдеш за три дні конем", а інші залишилися бідняка­ми, від яких вимагали платити димове і скарбне, давати на військові потреби.

Важливою є і проблема яничарства. Автор описує, яквідірвані силоміць від роду-племені багато людей потрапляє у полон до чорного і незвичного їм світу. Попавши в чужу землю, ці люди опинялися під опікою досвідчених вихователів, які вит­равлювали з них саму пам'ять про батьківщину, про рідних, їх віру, насаджували ненависть до них і прищеплювали войовничий ісламський дух.

Автор показує, що саме таким людям, як Марко Ногаєць, лег­ко прижитися під чужим сонцем, в чужій країні, він уже зрадив друга, товариство, Січ, а тепер і свою землю. Свої, зради вип­равдовував бажанням жити: "як же він любив себе! Дорожив сво­їм життям, у думці вивищувався над іншими людьми, хоч розум підказував, що направді він дрібний і нікчемний. Ним одмалечку володів страза, диктував всі вчинки". Цей страх за власне життя і приводить Марка до зради, морального падіння і Фізичної смерті. І навпаки, дорога Лавріна до загибелі була шляхом до перемоги, сходженням на вершину. Хоч ця гора - своя Голгофа.

Лаврін помирає на турецькому гаку як легендарний Байда, втілення козацької, мужності і непохитності, а Марко в останні години з жахом згадує міфологічного Марка Проклятого, осудже­ного каратися за свої гріхи.

Яничари - це люди, які намагаються перекреслити своє мину­ле і тому не мають майбутнього."Тому хто відцурався вітчизни, немає місця на землі, - го­ворить Сірко. - Немає двох сонць, немає двох богів, немає двох неньок".

 







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.