Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Розрахунки собівартості запасів.





МСБО 2 встановлює, що собівартість тих запасів, які не можуть розглядатися як взаємозамінні, а також товарів і послуг, вироблених для застосування у спеціальних проектах, визначається індивідуально для кожного такого запасу.

Запаси, які відрізняються від розглянутого вище визначення, оцінюються за середньозваженою собівартістю або за формулою FIFО.

Середня собівартість розраховується періодично (наприклад, щомісячно) або у міру надходження кожної чергової поставки. Нова редакція МСБО 2 забороняє застосування методу LIFО при підготовці фінансової звітності з 2005 р. Для різних за характеристикою і вживанню запасів можуть застосовуватися різні формули розрахунку собівартості.

Середня фактична собівартість надходять оборотних запасів складається з їх фактурної вартості, сплаченої постачальникові при купівлі, і транспортно-заготівельних витрат. Останні включають витрати по транспортуванню і охорону вантажу, комісійні й командировочні, природний убуток у дорозі, витрати по страхуванню вантажів і транспортних засобів (якщо вони мали місце), по оформленню товарних і платіжних документів та інші витрати, пов'язані з заготовленням і придбанням матеріальних цінностей. Транспортно-заготівельні витрати змінюються залежно від розміру партії вантажу, зміни географії постачальників, виду застосовуваного транспорту, способу навантаження та інших чинників. Фактурна вартість матеріальних цінностей теж змінюється. Тому на практиці фактична заготівельна собівартість визначається як середня зважена, що виходить з усіх партій, що надійшли, і фактичних умов постачання за звітний період.

Приклад розрахунку середньої величини фактичної собівартості матеріальних цінностей за місяць.

Таблиця 2.9

Вихідні дані

  Кількість Собівартість, грн.
Залишок на початок місяця    
Надійшло за місяць по заготівельній собівартості   21 100
Разом   25 900

 

Середня зважена заготівельна собівартість на одиницю матеріалу: 25 900: 3400 = 7,62.

Оцінка матеріальних цінностей за купівельними цінами. Визначення «покупні ціни» неоднозначно. Це можуть бути договірні ціни зі знижками і накидками. До купівельних цін можна віднести і так звані фактурні ціни, тобто вартість матеріальних цінностей, що випливає з рахунку фактури постачальника.

Фактурні ціни визначаються за договором з включенням вартості різних додаткових послуг, транспортних витрат. Підприємство, що застосовує оцінку матеріальних оборотних коштів за купівельними цінами, відображає їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку за фактичними фактурними цінами, а всі виникаючі додатково транспортно-заготівельні витрати відносять до накладних витрат того періоду, в якому вони виникли.

Оцінка за методом FIFО. Це метод оцінки матеріальних цінностей за їх первісною вартістю. При цьому методі застосовується правило: «перша партія, що надійшла, – перша у витрати». Тобто витрата матеріальних цінностей оцінюється за вартістю їх придбання в певній послідовності: спочатку списується у витрати вартість матеріалу за ціною першої закупленої партії, потім другої, третьої і так в порядку черговості до вичерпання загальної кількості матеріалу. Порядок оцінки не залежить від фактичної послідовності витрати партій матеріалів, що надійшли.

Приклад розрахунку вартості матеріалу, витраченого на виробництво, і оцінки його кінцевого залишку на складі наведено в таблицях 2.10, 2.11.

 


Таблиця 2.10

 

Розрахунок вартості запасів

  Залишок на початок місяця Надійшло за місяць Витрати на виробництво Залишок на кінець місяця
Кількість            
Вартість            
Розрахунок середньої зваженої вартості (200 + 390 + 1230 + 1550): (2 + 4 + 6 + 8) × 14 = 2359    
Розрахунок за методом FIFO: 200 + 390 + 1230 + 2 × (1550: 8) = 2207,5 2207,5 1162,5

Таблиця 2.11

Послідовність розрахунку вартості витраченого матеріалу

  Кількість одиниць Ціна, грн. Сума, грн.
Залишок на 1 березня      
Надійшло в 1-й декаді      
Надійшло в 2-й декаді      
Надійшло в 3-й декаді      
Усього надійшло    
Витрати за місяць    
Залишок на 1 квітня      

Всього витрачено матеріалу 60 одиниць. З них 37 одиниць (12 + 25) оцінимо по 10 грн. на загальну суму 370 грн. Залишається 23 одиниці (60 - 37), з яких оцінимо 15 одиниць по 9 грн. на суму 135 грн. Залишається 8 одиниць (23 - 15), які оцінимо по 8 грн. на суму 64 грн. Таким чином, витрачені за місяць 60 одиниць матеріалу повинні бути оцінені на суму 370 + 135 + 64 = 569 грн.

Вивчення техніки розрахунків дозволяє зробити висновок про те, що оцінку матеріальних цінностей можна проводити без урахування партій, якщо застосувати балансовий прийом оцінки витраченого матеріалу за формулою:

Р = П + Н - К,

 

де Р – вартість витрачених матеріальних цінностей;

П, К – вартість початкового і кінцевого залишку матеріалів;

Н – вартість матеріалів, що надійшли.

 

Наприклад, за даними, наведеними вище, оцінюємо залишок матеріалу на кінець звітного періоду за цінами останнього надходження (метод FIFO): 22 × 8 = 176 грн. Тоді вартість витраченого матеріалу можна визначити за формулою:

Р = 120 + 625 - 176 = 569 грн. Вона відповідає вартості витраченого матеріалу, підрахованою прямим шляхом за методом FIFO.

Вартість запасів списується на витрати у міру їх виробничого споживання або продажу на сторону. У першому випадку бухгалтерський запис на рахунках виглядає так:

Дебет «Матеріальні витрати»;

Кредит «Запаси (сировина і матеріали)».

У другому випадку, включаючи і готову продукцію власного виробництва, виконується наступна проводка на рахунках:

Дебет «Собівартість проданих товарів»;

Кредит «Товари».

Списання проданих товарів проводиться тільки після визнання виручки від їх продажу:

Дебет «Розрахунки з покупцями»;

Кредит «Виручка від продажу».

 

У міжнародній практиці застосовують два методу обліку оборотних запасів – періодичний і безперервний.

Періодичний облік запасів передбачає списання їх вартості на витрати з рахунку «Запаси» періодично за результатами інвентаризації наявних запасів. Собівартість витрачених запасів визначається за формулою:

 

С = П + Н + В - К;

 

де С – собівартість запасів, списаних за період;

П, К – вартість початкового і кінцевого залишків запасів;

Н – вартість запасів, що надійшли за період;

В – собівартість готової продукції, випущеної за період.

 

Основними недоліками періодичного обліку запасів є відсутність детального кількісно-сумового обліку запасів в номенклатурі, а також неможливість відстежувати собівартість витрат і продажів; переваги – простота і невисока трудомісткість обліку. Він застосовується на підприємствах малого та середнього бізнесу, в оптовій і роздрібній торгівлі, сфері послуг і на промислових підприємствах, що випускають однорідну продукцію, за незначною номенклатурою використовуваних матеріалів (сировини).

Безперервний облік запасів ґрунтується на докладному відображенні на рахунках всієї номенклатури запасів, що поступили і вибули, або використаних сировини і матеріалів. Протягом всього звітного періоду створюється інформація про наявність та рух певних запасів, собівартості проданих запасів (товарів та готової продукції). Розглянуті вище методи обліку вартості витрачених запасів (FIFO та ін.) застосовуються саме для безперервного обліку запасів.

Безперервний облік запасів по всій номенклатурі можна вести в управлінському обліку, а у фінансовому – застосовувати періодичний облік запасів.

Переоцінка за можливої чистої ціни продажу, якщо остання нижче собівартості, проводиться по кожному виду оборотних матеріальних активів або по групах однорідних активів. При цьому слідують певним правилам, заснованим на призначенні запасів.

1. Якщо вони призначені для продажу, то розрахунки проводяться на основі поточних ринкових цін продажу.

2. Якщо вони призначені для продажу за укладеними договорами, то розрахунки проводяться за контрактними цінами в обсязі, призначеному для виконання договору. Запаси, що перевищують договірні об’єми, переоцінюються за поточними ринковими цінами.

3. Сировина і матеріали не переоцінюються, якщо готова продукція, випущена на їх основі, буде продана за цінами, що дорівнюють або перевищують собівартість. Якщо такої впевненості немає, сировину і матеріали переоцінюються за їх відновної вартості.

Різниця по переоцінці списується на витрати в тому звітному періоді, в якому вона виявлена. Якщо запаси залишаються в активах в майбутніх звітних періодах, то в кожному наступному періоді проводиться їх переоцінка за новою можливою чистою ціною продажів, а нова облікова вартість визначається за меншою величиною собівартості запасу або переглянутою можливою чистою ціною продажів. Відновлення вартості за новою переоцінкою відображається у звітності як зменшення суми витрачених запасів в даному звітному періоді або зменшення суми уцінки, списаної на витрати, по іншим аналогічним запасів. При цьому не слід переносити суми переоцінки з однієї класифікаційної групи запасів на іншу, наприклад, сировини і готової продукції.

У примітках до фінансової звітності слід розкрити облікову політику, прийняту для оцінки запасів. Крім того, балансова вартість запасів розкривається за класифікаційними групами та підгрупами.







ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.